ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Артур Сіренко
2026.04.29 12:33
Ноктюрн напередодні епохи блюзу
Знову снилися мертві. Снилося, що я мушу бути на якійсь конференції по кубофутуризму. Заходжу в якийсь бароковий будинок: анфілади, мармурові сходи, скульптури Геракла в левовій шкурі, Гекати, Діани Вічноцнотливої, двері, що більш нагадують врата, по тім

Борис Костиря
2026.04.29 11:27
Самопізнання
Не хочу в дзеркало дивитись,
Бо я себе не впізнаю.
Лиш хмара зяє, ніби витязь,
Мов усміх янгола в раю.

Я пізнаю свої глибини
У морі в штормах громових,
Коли торкається людини

Вячеслав Руденко
2026.04.29 10:34
Вкрита золотом зламана вічність
Апельсинний Кратін*
Долучи до життя богомаза -
Фосфоричний коктейль,
Ніби збитий тертям цвіркунів,
В мармурових шпаринах
Достатньо мистецького сказу,
Апельсинний Кратін -
Драматург, що часу заяснів.

Тетяна Левицька
2026.04.29 10:08
Його любити я не перестану
Не дозволяй мені себе винити,
Я більше за життя його люблю!
Як небеса — отави соковиті,
І чуйну пісню з присмаком жалю.
Я так його кохаю, Боже! Нащо
Ти дав мені жагу земного щастя,
Аби міняла волю на кайдани?
Його любити я не перестану.

Віктор Кучерук
2026.04.29 07:10
* * *
Мов сонця промінь із туману,
З'явився спогад про кохану,
Яку з глибокої могили
Я повертати вже знесилів,
Адже, немов жіноча рима,
В моїх думках щомить незримо
Тремтить, колишеться, тріпоче
Вона й забутися не хоче...

хома дідим
2026.04.28 21:06
* 59 *
о так до ітаки
у напрямку линуть
одіссеї чи амфори
руни і тіні
безпілотні літаючі
пилососи усякі
бо там є ставки
є синки телемахи

Тетяна Левицька
2026.04.28 19:57
Артуру Дмитровичу Курдіновському
Дорогий Артуре, сердечно тебе вітаю зі вступом в Національну спілку письменників України! Дуже пишаюся тобою і тим, що Ярослав Чорногуз і я дали тобі рекомендації, бо ти вартий того, щоб бути членом спільчанської родини. Твоя поезія викликає трепет в душі

Костянтин Ватульов
2026.04.28 19:00
Далеко
Далеко-далеко, де всюди вирують густі аромати сандалу,
Де сонце липким амарилісом ніжно цвіте у блакитній безодні,
Рожеві фламінго неспішно здіймаються прямо у зграю загальну,
Над горами рваними довго кружляють в повітрі легкі й невгамовні.

Далеко-

Охмуд Песецький
2026.04.28 16:09
Геліопавза
Незатійливо сонце пливе
Зорянистого неба дугою,
І розкішшя своє світлове
Зігріваючи перед собою.

У зеніті щоденних висот,
У сліпучому образі диска
Це життя зоресвітній оплот

Володимир Невесенко
2026.04.28 15:25
Вічний сум на образа́х
Вічний сум на образах.
Гріб дитячий на ослоні.
Мати стомлена в сльозах
над застиглим тілом доні:

«Вибач, пташечко, мені,
не зростила тебе мати...
Дні скінчилися земні,

Вячеслав Руденко
2026.04.28 11:33
На тлі десяткового дробу
Човни з очерету! Волхви на човнах! -
Рятуйте світи від наруги -
В сльоті палітурні ворони летять
І дві паперові папуги!

Волхви безупинно вітають сльоту,
Хто ж їм заборонить вітаться*,
В крисанях із хутра в добу золоту,

Тетяна Левицька
2026.04.28 10:59
На сходинах літ
Небесна твердінь безмежна,
а хмари, мов гріб, важкі.
Цей всесвіт мені належить,
як хмарочоси міські.

Будинок пече зіниці,
фундамент — ножем в землі,
у пам'яті на правиці

Борис Костиря
2026.04.28 10:56
Натхнення
Я люблю важливий час затишшя
Перед вибухом в полях сумних,
Як заходить сонце на узвишшя
В променях яскраво-золотих.

Так натхнення у часи утоми
Причаїлось птахом у лісах.
У тенетах суму і ризоми

Ольга Олеандра
2026.04.28 08:42
Весна
Весна. На вістрях пер пташини
понад серцями плавко лине,
не віддаляючись від них.

Гойдають крила піднебесся,
пильнуючи у гніздах дещо
дорогоцінне і крихке.

Віктор Кучерук
2026.04.28 06:36
* * *
Мигочуть дні, мелькають тижні,
Потік років змілів до дна, -
Нечасто нині бачу ближніх,
Забув знайомих імена.
Все більш зітхань і менше сміху,
Хоч хліб чужий іще не їм, -
Живу неначе на потіху
Всіляким недругам своїм.

Володимир Бойко
2026.04.28 00:31
Історія
Візьми мене, мов поїзд, на ходу,
Аби хотілось так, щоб не здавалось.
Нехай в чужі обійми упаду,
Аби-но лиш паскудним не дісталось.

Минуть усі, і я колись мину –
Історія нікого не жаліла.
Лишень шкода змарновану весну
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Дитячої Творчості Центр
2026.04.29

Ян Вікторія А Вікторія
2026.04.23

Макс Катинський
2026.04.22

Лія Ланер
2026.04.18

Оксана Алексеєва
2026.04.14

Костянтин Ватульов
2026.04.02

Олеся ніжна
2026.03.31






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Марися Лавра (1984) / Вірші

 Криваве літо
стривожено
стриноженим конем,
криваволіто одійшло степами,
у часточці
лишилося із нами,
останками
обвуглених систем.


литаврами
гарматні позивні,
гримітимуть віками і роками,
в боях полеглих
гідно вояками,
обвітрені
обличчя у війні.


примарами
стоятимуть сини,
навічно оперезані плющами,
оплакані
осінніми дощами,
почесні
вартові весни...

24.09.2014







• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2014-09-24 22:17:37
Переглядів сторінки твору 10423
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 5.094 / 5.5  (4.979 / 5.47)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.729 / 5.46)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.800
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Поезія Модернізму і Неомодернізму
Війна
Автор востаннє на сайті 2015.11.10 22:11
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Бондар (Л.П./М.К.) [ 2014-09-24 22:58:56 ]
згадалися кадри хроніки з нашими обгорілими танками... після російських Градів... страшно...

а написали дуже яскраво.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марися Лавра (Л.П./Л.П.) [ 2014-09-24 23:15:09 ]
Дякую Тетянко...ці кадри назавжди вкарбувалися в пам'ять, і плющем в'ілися у свідомість , тримають водночас надійно і боляче...

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Опанас Драпан (Л.П./Л.П.) [ 2014-09-24 23:24:26 ]
за ті "гради" мало вбити і кремлядського головковерха, і його шмаркатих "богів війни" артилеристів. німецько-фашитські окупанти такого лиха не бачили, як наші патріоти та оте населення донедавна братньої держави.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марися Лавра (Л.П./Л.П.) [ 2014-09-24 23:36:34 ]
Погоджуюся з Вами пане Опанас. Колись, ворогам виколювали очі і пускали по світу, мислю, це найменша кара для дегенератів та окупантів, ім вічно, щоночі мають снитися загиблі героі, і оте мурло, має втопитися в сльозах матерів, дружин і дітей...

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Опанас Драпан (Л.П./Л.П.) [ 2014-09-24 23:43:06 ]
нехай я чотири роки грав на альті ("умпа-умпа-умпа-умпа, умпа-па-па-па-па-па". це одна з партій), але у мене не виникало бажання вбити кого-небудь моїм блискучим альтом.
то вже втрачена нація. яка вбиває нашу.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослав Артимович (Л.П./М.К.) [ 2014-09-25 00:07:54 ]
Трьома мазками - так образно...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марися Лавра (Л.П./Л.П.) [ 2014-09-25 00:13:34 ]
Справа в тому, що братовбивча нація кишіє між нас, і не відаємо звідкіль удар прийде найперше...страшно стало жити

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марися Лавра (Л.П./Л.П.) [ 2014-09-25 00:16:14 ]
Вдячна, пане Мирослав, мазками певно і трьома, та відчуття, що оті рядки лишили глибокі порізи на серці...

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тарас Карун Сарат (Л.П./Л.П.) [ 2014-09-25 00:27:56 ]
стривожено, стриноженим конем
криваве літо побрело степами
у часточці лишилося із нами
останками обвуглених систем

литаврами гармати позивні
гримітимуть віками і роками
грудьми полеглих гідно вояками
обвітрені обличчя на війні

примарами стоятимуть сини
надійно оперезані плющами
оплакані осінніми дощами
почесні вартові весни


ви маскуєтеся під верлібр? я не літературознавець, але очевидно, що в нечитабельній формі подавати аж надто легко читабельне - ну якось безглуздо, щонайменше.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тарас Карун Сарат (Л.П./Л.П.) [ 2014-09-25 00:29:30 ]
ну і рима однорідна

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марися Лавра (Л.П./Л.П.) [ 2014-09-25 00:39:34 ]
Не маю звички маскування, пишу відчуттями. А форму і спосіб подачі поезіі кожен автор обирає індивідуально. І особисто індивідуальна справа читача як він сприйматиме текст. Ви сприйняли по - своєму - Ваше особисте. Візитуванням тішуся.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Брат Ліо (Л.П./Л.П.) [ 2014-09-25 01:10:46 ]
"надійно оперезані плющами" - може ліпше би "у вічності обрамлені хрестами" чи подібне, аби уникнути оксиморону, бо якби - не сатиричний твір, Марино.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марися Лавра (Л.П./Л.П.) [ 2014-09-25 01:20:49 ]
Вжито в значенні - вкопані навічно, надійно зв'язані. Ще, асоціативний ряд - плющ- хрест - кладовище - смерть - вічність, само сабою.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Брат Ліо (Л.П./Л.П.) [ 2014-09-25 01:26:01 ]
Та я розумію асоціативний ланцюг, Марино. Хіба насмілився би сказати тут, що плющ не є метафорою надійності, скоріше навпаки

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Брат Ліо (Л.П./Л.П.) [ 2014-09-25 01:35:24 ]
Можна було би сприймати це як гру парадоксами, але твір цей іншого характеру. Окрім іншого, рима "плющами - дощами", котра у Вас виступає фінальним акордом - не сильна. Можна було би не жертвувати змістами і музикою надто, залишаючи навіть іменниковість у множині, та оце "щами" - ліпше би один раз. На мою скромну сторонню думку, авжеж так.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марися Лавра (Л.П./Л.П.) [ 2014-09-25 06:51:43 ]
Не вбачаю в даному тексті парадоксів єдино тільки реаліі. Щодо каденційноі сили рими, осінні дощі - сльози, тонни сліз горя й розпачу. То ж читач має мати уявостійкість і вільного польоту думку. Це як на мою скромну авторську.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Брат Ліо (Л.П./Л.П.) [ 2014-09-25 11:01:51 ]
Марино. Я не хочу розводитися саме на таку тему, яка Вас, і не лише Вас, як це можна помітити із коментарів інших дописувачів, аж так вже хвилює, бо нічого доброго мабуть із моїх зауважень не вийде саме тому, що Ви не підпускатимете і близько думки, начебто щось у такому творі можна міняти, доводити до перфекції або ж, боронь Боже, не сприймати. Так ми із Вами скоро добалакаємо до того, що я так би мовити, серця не відчув, чи душі не роздивився, чи й Вітчизну кому продав. А воно мені треба таке хіба, от скажіть, ну ні?

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Потьомкін (Л.П./М.К.) [ 2014-09-25 07:48:40 ]
Сильно й переконливо про незвичайне в своїй трагедії літо. Аби стало воно останнім таким...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Гентош (М.К./М.К.) [ 2014-09-25 12:58:04 ]
Мені сподобалося!
ПС. Я би лише (щоб не було збою ритму, якщо такий не задуманий спеціально) переробив два останні рядки:
"почесні й вічні
вартові весни..."


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Гупало (М.К./М.К.) [ 2014-09-25 13:46:45 ]
"останками
обвуглених систем.".. Це про що? Марино, що це за обвуглені системи?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марися Лавра (Л.П./Л.П.) [ 2014-09-25 14:43:32 ]
Ліо Брате, навпаки, тішуся тим, що приділяєте увагу моій творчості. Вірте, що завжди дослухаюся до рад колег. А тема воєн - вічна. Сама собою дивуюся, що написала про ці подіі, бо ж написано чимало, та й не так як в мене, а професійно. Вдячна за конструктивний аналіз мого вірша))

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марися Лавра (Л.П./Л.П.) [ 2014-09-25 14:45:07 ]
Аби ніколи не було воно кривавим...(((((

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марися Лавра (Л.П./Л.П.) [ 2014-09-25 14:49:53 ]
Вдячна, пане Іване! Якщо чесно, то так було задумано, щоб внести трохм різкості. Та, я гарно дякую за пораду, і знаєте, подумаю, може дійсно варто переглянути цей варіант детальніше.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марися Лавра (Л.П./Л.П.) [ 2014-09-25 14:55:33 ]
А, це Сергію, вигорівші бойові машини, і найголовніше, останки нашоі БЕЗДОГАННОІ владноі системи, рішеннями якоі відстрілюється цвіт украінськоі націі...дуже прикро і сумно, та це - реаліі нашого сьогодення...

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Анна Куртєва (Л.П./Л.П.) [ 2014-09-25 22:52:34 ]
Пронзает насквозь...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марися Лавра (Л.П./Л.П.) [ 2014-09-26 12:21:44 ]
Дякую Анічка, тішуся, що пройняло...

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Нінель Новікова (М.К./М.К.) [ 2014-09-26 21:57:35 ]
Зворушливо й велично
І дуже поетично!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марися Лавра (Л.П./Л.П.) [ 2014-09-26 22:18:47 ]
Щиро вдячна, пані Нінеле за теплі відгуки.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Михайлик (М.К./М.К.) [ 2014-09-27 10:08:27 ]
оплакані
осінніми дощами,
почесні
вартові весни... - просто до сліз....

(в рядок "У бОях полеглИх" очевидно вкралася помарка "у"/"в" і збила ритм. "в боЯх полЕглих").


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марися Лавра (Л.П./Л.П.) [ 2014-09-27 12:02:12 ]
Спасибі пані Галинко за теплі відгуки. І за уточнення щодо ритму, виправила)

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Богдан Манюк (М.К./М.К.) [ 2014-09-27 19:25:40 ]
Ваш стиль має своє обличчя. Це дуже добре. Колись Роман Теодорович Гром'як, літстудію якого я відвідував, коли навчався в Тернопільському педагогічному, говорив: той здатен створити шедевр, хто переступить через канони, загальноприйняте чи, здавалось би, несумісне. Здається, Вам такий шлях не чужий.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марися Лавра (Л.П./Л.П.) [ 2014-09-28 17:47:43 ]
Ой, пане Богдан, аж зашарілася. Та, здається, Ви, трошки перебільшуєте, трошечки. Щиро вдячна за такі теплі слова, та я лиш покірна слуга іі величності - Поезіі, ще багато чого не знаю, вчуся, дослухаюся до порад. Буду намагатися вдосконалюватися і розвиватися, уклінно вдячна)) Натхнення Вам!