Ну, це питання смаку.) Для мене мій - кращий.))

Правильно, не є - бо мій переклад спонтанний і швидкий. Спробую підшукати.

Любимий - не русизм, є у словнику: http://lcorp.ulif.org.ua/dictua/?swrd=&btnG=%CD%E0%E3%EE%EB%EE%F1%E8

Важко вимовляється - "І до мого торкнувся стану."? Вибачте, не погоджусь.)

Для мене - легка.) Прийшов, побачив, переклав.)

Щиро вдячний, Ксеніє, за відгук!

хоча "невиправданим", можливо, більше відповідає духу вірша Ахматової - бо ж страждання її ЛГ таки невиправдані.

Ви праві, Ксеню... Важка справа переклад, навть такого простого на перший погляд вірша. Багато залежить не лише від майстерності, а й від ставлення перекладача до своєї місії. Наприклад, я намагаюсь, щоб у перекладі було максимум автора і мінімум мене (тобто перекладача), і без потреби не змінюю ні слова, ні образу. Так само не люблю, коли привносять своє (хай і гарне), перкладаючи мої вірші, гублячи закладене мною. Можливо, моя позиція неправильна. Але вона так. Своїм треба хвалитись у своєму ))) Хоча, мушу зізнатись, переклад Світлани Майї Залізняк - талановитий, як і все, що з-під її пера. Але з її трактуванням першого рядка останньої строфи - не можу погодитись. На мою думку - в Анни Ахматової йдеться про подяку небесам за подаровану першу зустріч наодинці з коханим, незважаючи на його байдужість. А ліричну героїню перкладу спонукають просити, хай і бехзмар'я... Так що, справді, тока справа - переклад.

Я теж намагаюсь переклад наблизити максимально до оригіналу, не розмальовуючи його своїми метафорами і не додумуючи за автора :), але, звісно, буквалізм деколи входить у суперечність з якимось іншими речами. Та й абсолютно точно зберегти у перекладі всі закладені думки автора оригіналу не завжди вдається не тільки мені, але й, напевно, жодному перекладачу. Щось обов'язково мусить втратитись чи не зовсім точно передатись. Тому й, перш ніж критикувати чийсь переклад, намагаюсь зробити свій, аби, так би мовити, "на своїй шкурі" відчути "труднощі перекладу".

Замінив НЕОПИСА́ННИМ - ось так краще, дякую, Ксеніє, за зауваження.

а в кого я стирив?)

Словник синонімів
НЕСКАЗА́ННИЙ (якого не можна виразити в словах, передати словами), НЕВИМО́ВНИЙ, НЕПЕРЕДА́ВАНИЙ, НЕОПИ́САНИЙ, НЕОПИСА́ННИЙ. Несказанна ненависть заблискала в її очах (О. Кобилянська); Старий не говорив нічого, мабуть, він не міг промовити ні слова, уста його були скривлені невимовним жалем (Олена Пчілка); А тим часом вечір глибшав, і небеса у воді теж глибшали, таємничішали, сповнювались особливої, непередаваної задуми.. (Є. Гуцало); - Я з неописаною тривогою поклонився і став, неначе вкопаний (І. Франко). - Пор. 3. вели́кий, 1. надзвича́йний, 3. надзвича́йний.

http://uk.worldwidedictionary.org/%D0%BD%D0%B5%D0%B2%D0%B8%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D0%B9

Нє, ну я бачив, як тирили популярний вірш однієї поетеси і підтримував її у боротьбі з плагіатором, але щоб додуматись звинуватити когось у тиринні слова - вперше чую.))) Може, Ви мене ще звинуватите у тиринні літер?)))
І як Ви гадаєте, Ксеніє, скільки могло бути вже зроблено перекладів за 102 роки існування цього вірша? Чи оці три, опубліковані одночасно на ПМ, і є першими ластівками?)))

А як мені інакше доказати, що "любимим" і "блюдо" залишаються українськими попри те, що їх стирили росіяни?)))

спробую Ваш варіант, Ксеніє, щиро дякую!

Та то нічого, адже мій переклад - не 100 доларів США, аби всім подобатись - повторюсь, що зробив його на швидку руку, в результаті чого він не може бути ідеальним апріорі.) Щодо духу Ахматової, то, аби з Вами погодитись чи Вам заперечити, мушу вивчити її творчість більш докладно.
Дякую Вам за відгук, Олено!

Та я нібито дослухаюсь до слушних порад - підтвердженням може служити навіть те, що мій рівень майстерності виріс (що стверджують час від часу інші автори) за час перебування на ПМ та інших літсайтах.
І чому росіянізм? Український лінгвістичний портал підтверджує, що є таке слово в українській мові: http://lcorp.ulif.org.ua/dictua/?swrd=&btnG=%CD%E0%E3%EE%EB%EE%F1%E8
"Небеси" поряд із "благословіть", нмд, досить співзвучні.
Дякую за відгук, Любове!

Ну добре, майте собі Ваше блюдо )

Але якщо у Вас звертання до небес (нарешті я зрозуміла), то все одно Ви перекрутили задум автора. Чи виправдано? Бо в Ахматової - звертання до ліричної героїні.
А також
Отче наш, иже еси на небеси - росфйсьеою звучить нормально, І українською, можливо, теж - на небеси. Але без прийменника НА - з таким закінченням воно ні втин, ні в ворота (вибачте).

Сайт історії Києва » Успенський собор
co-working.in.ua/uspenskyj-sobor.php
Вийшовши з храму, архітектори на хмарі побачили зображення прекрасної церкви, а коли побудували її, так і називали довгий час – «небеси подібною».

Як бачите, є і не тільки "на небеси".)

Є ще, наприклад, таке українське слово "блюдолиз". Невже це теж росіянізм?

Нещодавно Михайло Карасьова опублікував на ПМ статтю "Про суржик і мову", з якої видно, що багато українських слів перейняла російська мова, тому не варто беззастережно від них відмовлятись лише під тим приводом, що це, мовляв, росіянізм.

БЛЮ́ДО, а, сер. Широка посудина, в яку кладеться або насипається страва. На полицях блищав золотий та срібний посуд: полумиски, здорові блюда, кубки (Нечуй-Левицький, III, 1956, 302); Увійшла Параска, несучи на блюді печену качку (Панас Мирний, IV, 1955, 363); Стіл увесь був заставлений тарілками і блюдами з їжею (Іван Микитенко, II, 1957, 290); Добре засмажені зайці, підпливши жиром, лежали на фарфоровому блюді (Анатолій Шиян, Гроза.., 1956, 181).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 204.

Не вгадали, Ксеніє - у мене виникло запитання, чи є тоді сенс займатись такою важкою (і невдячною, як часто пишуть поряд) працею? :) Мені, наприклад, вірші і переклади пишуться легко і невимушено, коли є натхнення, для мене це просто хобі, а хобі займаються у власне задоволення, а не заради хліба насущного. Кажуть, якщо ти знайшов роботу, яка одночасно є твоїм хобі, тобто приносить тобі задоволення, тобі не доведеться працювати жодного дня у житті. :)

Не думаю, що, якщо у Ахматової скрипки звертаються до головної героїні, аби вона благословила небеса за те, що уперше зустрілась наодинці з коханим, а у мене - до небес, аби вони її благословили у той самий момент - це аж так щось міняє.

Благослови же небеси - так, звісно, точніше передається авторський текст. Дякую.

у вас із Любою немає ніяких "небеси", вони є тільки у моєму перекладі ))

І, Ксеніє, повірте, я чудово розумію все, що пишете Ви з Любою, просто кожен з нас захищає свою точку зору - так би мовити, культурологічна бесіда на вузькоспеціалізовану тему. :)

І все ж складається враження, що таки не дуже хочете розуміти )
У Вас звертання на кшталт:
Благослови, Кристіане,
ти перший раз одна з любимим" - так Ви бачите абсурдність сказаного?

У Вашому випадку вже хоча б отак:
«Благословіть же, небеси –
Уперше я сама з любимим».

тут принаймні все логічно - це думка ліричної героїні.

І таки вважаю, що любимим може бути морозиво, тістечко тощо... А чоловік для ліричної героїні таки коханий.

Ну Ви теж, Любо - порівняли Кристіана з небесами! :)

Ні, цей варіант не підходить, адже це кажуть "скорбних скрипок голоси". :)

ЛЮБИ́МИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. теп. ч. до любити 1—3. Наче половину горя, її [Світлани] дівочих кривд по-сестринськи брала, переймала зараз на себе оця ніжна, оця любима нею з дитинства акація — біла колюча королева півдня (Олесь Гончар, II, 1959, 100); [Очерет:] Зараз для мене щастя — любити вас і бути любимим (Іван Кочерга, II, 1956, 450); Багато зробив Ф. Маківчук для розвитку української радянської сатири й гумору, цього нелегкого, бойового і любимого народом жанру нашої літератури (Радянська Україна, 9.IX 1962, 3).

2. у знач. прикм. Те саме, що любий. Любимого братика вона не втримала — рвонувсь і втік (Марко Вовчок, І, 1955, 312).

3. у знач. ім. любимий, мого, чол.; любима, мої, жін. Той (та), кого люблять, кохають. Нічого не відповіла йому Зінька.. і пішла стежкою одна, пригнічена, ображена в кращих своїх почуттях, покинута любимим (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 176); Як жить на світі хороше, у парі йти з любимою! (Іван Гончаренко, Вибр., 1959, 221).

4. Якому надають перевагу перед іншим. Він буде робити любиме діло, готувати нове покоління до нового життя. (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 148); — У човен не взяли ми зайвої ваги: Оце — для голоду, ось трошки для жаги, Папуша тютюну, дві-три любимі книги... (Максим Рильський, I, 1960, 230).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 562.

І Вам, Ксеніє, натхнення, успіхів і усіляких гараздів!

Чому не можуть? Якщо вони можуть звертатись до ЛГ, то можуть і до небес - і все це одночасно, як не дивно. І взагалі небеса - це така дивна річ, яка і без звертання до неї все чує і все бачить.)

А що, Ксеня вже пішла геть? І Ви за нею? Я буду сумувати за вами обома.)
І Вам - успіхів і усіляких гараздів! )

І чи не виходить в результаті такого перекладу, що Ви придумуєте щось інше замість автора оригіналу та його ЛГ, тобто робите саме те, що Вам так не подобається у інших авторів, наприклад, пародистів, які наважуються пародіювати Ваші твори? :)

А чому? Можете тоді висловити свою думку хоча б про мій переклад, адже я критику люблю, а критиків поважаю. :)

Пародистам видніше)))
Ага, не сподобався))) Ще трішки такої критики, і я перестану її любити, а критиків - ну, відповідно)))
ОК, дякую!)

Дякую, Олександре! Перечитав - мені теж. ) Але який перекладацький батл тут у коментарях - кожен захищає свій переклад до останнього слова! ))