А як, пане Ярославе, бути взимку з тими гірськими річками? Перемерзають, мабуть, і чекають танення снігів, аби підтвердити вашу констатацію про їх невпинність влітку.

Для тих річок немає зим, мій друже,
Бо живляться теплом із наших душ!

То, може, так і напишете? А то щось воно сезонне вийшло у заспіві.

А Ви пірнайте глибше, Валентине!
Хай холод річки не лякає Вас!

Та пірнаю, а воно відразу головою об камінь, бо мілко...
Гірської річки, люба, (варіанти: мила, чічко,рибко, цяцю, лялю, Ганю, чорте, бісе...)
Не спинити.

О, вона вже в серці!

І що ж, пане Валентине? Поглибшала річка? :)

Принаймні, не стало видно дна за грудиною і вишиванкою. Така собі невибаглива пісенька.

Ярославе, хочу з вами порадитися. Ось бачу, як тут важко залишити коментар та оцінити творчість окремих з маститих. Чи не краще було б подавати їхні поезії під кодовими номерами і проводити так зване анонімне тестування, аби народ висловлювався без оглядки на ту маститість? Прошу відповісти.

А для мене цей вірш - як бальзам на душу, і гірська річка доречна, вона ж у серці, при +36,6 не перемерзне. Хоча, скажу чесно, до передостаннього рядка я підозрював, що світтло, яке пломеніє в думках, зігріває і освітлює є коханням, а не молитвою. А, можливо, так і є, бо молитва на вустах?:)
Вірш чудовий.

Шановний Валентине, я сподіваюся, що для більшості авторів Майстерень головне не руйнувати і насміхатися над кимсь із великих, а тягнутися вгору, до поетичних сонць, якими є зовсім не ті чи інші автори, а ті чи інші ідеали, закладені Творцем в Життя, і які досяжні і через мистецтво Поезії.
Щодо анонімного тестування, то воно певним чином закладене у програму модернізації ресурсу. І основна проблема нині - тільки гроші, аби те все втілити. :( :)

Чудовий вірш, Ярославе.

Ми вже тут без вашого оптимізму у сутінках певний час засиділися :(
Якби ось не Володимир Гнеушев і інші тернопільчани, то й повна пітьма (це все я щодо світла оптимізму) б настала.

Хоча, на сайті стільки вправних поетично красунь, що і в пітьмі є певний сенс, але це ж пастка? :)

Пане Валентине, я якось не помітив, що у Вас виникли труднощі з залишенням своїх коментарів на моїй сторінці. То може з зором у мене щось :) Але, як бачите (а я сподіваюсь, що у Вас з зором все гаразд), Ваші коментарі допомогли мені у покращенні звучання і більшій доступності вірша - і у цьому, власне, й сенс коментування. Сподіваюсь, Ви не ставили собі за мету образити мене своїми натяками на "маститих", таким себе не вважаю. Якщо ж розглядати цю проблему в широкому сенсі, то кожен з нас здатен оцінити глибину віршів справді "маститих" лише на свою власну глибину. А яка вона? Тому поряд з зовнішньою привабливістю анонімного оцінювання є ще й проблема рівня оцінюючих. До речі, під час зустрічей поетів Львова, ми неодноразово практикували конкурс анонімного вірша, так що досвід є.
Пане Володимире, спасибі на доброму слові!
Щодо останніх двох рядків - звучить й справді доволі незвично, але часто любов і молитва - нероздільні.

Ярославе, я, звичайно, тільки за свою участь у театральному практикуванні. І ще, я думаю, потрібно назбирати для початку трохи сюжетів...

Згоден, Майстре!
Збиратимем сюжети!

Ярославе, чесслово, краще замість "М" - "Володю", а то мене вже наполовину з'їли :)

Пане Ярославе, я зовсім не натякав вам ні на що, бо знаю вас як людину з добрим почуттям гумору. Йдеться не про вас і не про ваші вірші, а про "протеже" РМ. Ось Редакція Майстерень, а точніше - пан Володимир, періодично виставляє вірші живих імертвих поетів, які оцінює на глибину свого розуміння геніальності. Його оцінки й коментарі іноді не збігаються з моїми. Тоді мої коментарі просто вилучаються паном редактором. Мотивація проста - кожен може вилучати небажані для нього коментарі. Про яку ж обєктивність і демократичність оцінювання може тут йтися? Так можна зробити генія зі звичайного посереднього автора. І ще: редактори практикують низьке чи високе оцінювання зовсім без коментарів, перенесення небажаних віршів без згоди автора у "етюди", де їх ніхто не бачить, коли спеціально туди не зайде тощо. Вас таке влаштовує?

Шановний пане Валентине, раз ви мене згадуєте, то я долучусь до розмови.
Безумовно всі знані поети - "протеже" Майстерень, це ви вірно зауважили. І ми, в т.ч і я їхні твори періодично публікуємо на наших сторінках. Поповнюємо нашу бібліотеку.
При цьому адміністрація уважно слідкує, аби на сторінках, які ми відкрили від імені знаних авторів, не ставалося різних неподобств. Тому деякі коментарі видаляються.
Щодо "небажаних віршів", то цінічні публікації ми відправляємо у менш публічні місця, що ніби зрозуміло...

А взагалі, пане Валентине, ви цілком комфортно можете ставити ці питання на відповідних сторінках - ось тут є перелік відкритих для всіх можливостей:
http://www.maysterni.com/publication.php?id=17280

Пане Володимире, я ж розумію, що коли ви це робите, то маєте саме таке переконання. Тому я до вас уже й перестав звертатися. Дякую за ще одне пояснення ваших дій.

Амінь. Гарна молитва.

Гірська Ріка – ріка мого дитинства. Дякую Вам за гарний образ. ВВ

Привіт, Ярославе!
Дуже сподобалося. Світлий і красивий вірш.
Яскраво відчувається прагнення піднятися над буденністю, побачити і передати те світле і Божественне, до чого насправді прагне душа.
З повагою.

Він тільки після трьох стаканів зумліває? Стійкий :)))

От! Тепер ясно хто наповнює Майстерні біло-молочним сяйвом сонця! І зрозуміло на чию сторінку осідають залишки позитивних емоційних сплесків від якісних творів!
Он скільки у Вас позитиву і тепла назбиралось;)
Знатиму куди наступного разу податись на підзарядку. Себто, до кого:))))
Любові Вам, пане Ярославе!!

Чиста і прозора гірська річка!

Спасибі, Нікусю! Заходь в гості!
Тамарочко - пийте з тої річки на здоров`я!

Лепська мініатюра...
Я не раз говорив, що лапідарність - сестра
таланту...
Дякую за щире і тихе слово молитви...