ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Публіцистика):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.11.21
20:17
Минуле не багате на сонети.
У пам’яті – далекі вояжі
і нинішні осінні вітражі
задля антивоєнного сюжету.
Немає очевидної межі
між істиною й міфами адепта
поезії, іронії, вендети,
У пам’яті – далекі вояжі
і нинішні осінні вітражі
задля антивоєнного сюжету.
Немає очевидної межі
між істиною й міфами адепта
поезії, іронії, вендети,
2024.11.21
19:59
Сидять діди на колоді в Миська попід тином.
Сидять, смалять самокрутки, про щось розмовляють.
Либонь, все обговорили, на шлях поглядають.
Сонечко вже повернулось, вигріва їм спини.
Хто пройде чи то проїде, вітається чемно,
Хоч голосно, а то раптом як
Сидять, смалять самокрутки, про щось розмовляють.
Либонь, все обговорили, на шлях поглядають.
Сонечко вже повернулось, вигріва їм спини.
Хто пройде чи то проїде, вітається чемно,
Хоч голосно, а то раптом як
2024.11.21
18:25
І
До автора немає інтересу,
якщо не інтригує читача
як то, буває, заголовки преси
про деякого горе-діяча.
ІІ
На поприщі поезії немало
До автора немає інтересу,
якщо не інтригує читача
як то, буває, заголовки преси
про деякого горе-діяча.
ІІ
На поприщі поезії немало
2024.11.21
18:18
Ми розучились цінувати слово,
Що знищує нещирість і брехню,
Правдиве, чисте, вільне від полови,
Потужніше за струмені вогню.
Сьогодні зовсім все не так, як вчора!
Всі почуття приховує музей.
Знецінене освідчення прозоре,
Що знищує нещирість і брехню,
Правдиве, чисте, вільне від полови,
Потужніше за струмені вогню.
Сьогодні зовсім все не так, як вчора!
Всі почуття приховує музей.
Знецінене освідчення прозоре,
2024.11.21
17:53
Якщо не в пекло Господь мене спровадить,
а дасть (бозна за віщо) право обирати,
як маю жити в потойбічнім світі,
не спокушуся ні на рай, змальований Кораном ,
ні на таке принадне для смертних воскресіння
(на подив родині й товариству).
Ні, попрошу
а дасть (бозна за віщо) право обирати,
як маю жити в потойбічнім світі,
не спокушуся ні на рай, змальований Кораном ,
ні на таке принадне для смертних воскресіння
(на подив родині й товариству).
Ні, попрошу
2024.11.21
13:44
Цей дивний присмак гіркоти,
Розчинений у спогляданні
Того, що прагнуло цвісти.
Та чи було воно коханням?
Бо сталося одвічне НЕ.
Не там, не з тими, і не поряд.
Тому і туга огорне
Розчинений у спогляданні
Того, що прагнуло цвісти.
Та чи було воно коханням?
Бо сталося одвічне НЕ.
Не там, не з тими, і не поряд.
Тому і туга огорне
2024.11.21
09:49
Ти вся зі світла, цифрового коду, газетних літер, вицвілих ночей,
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п
2024.11.21
06:40
Сім разів по сім підряд
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Краще бути грішним… )
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Краще бути грішним… )
2024.11.21
06:38
Димиться некошене поле.
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?
2024.11.21
04:27
Черешнею бабуся ласувала –
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона немов вдивлялась у колишнє
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона немов вдивлялась у колишнє
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».
2024.11.21
01:27
Я розіллю л
І
Т
Е
Р
И
Мов ніч, що розливає
Морок осінн
І
Т
Е
Р
И
Мов ніч, що розливає
Морок осінн
2024.11.20
21:31
Наснив тоді я вершників у латах
Слухав про королеву кпин
В барабани били й співали селяни
Лучник стріли слав крізь ліс
Покрик фанфари линув до сонця аж
Сонце прорізло бриз
Як Природа-Мати в рух ішла
У семидесяті ці
Слухав про королеву кпин
В барабани били й співали селяни
Лучник стріли слав крізь ліс
Покрик фанфари линув до сонця аж
Сонце прорізло бриз
Як Природа-Мати в рух ішла
У семидесяті ці
2024.11.20
13:36
Сказала в злості ти: «Іди під три чорти!»
І він пішов, не знаючи у бік який іти.
І байдуже – направо чи наліво...
А ти отямилась, як серце заболіло:
«Ой, лишенько, та що ж я наробила?!..»
Як далі склалось в них – не знати до пуття:
Зійшлись вони чи
І він пішов, не знаючи у бік який іти.
І байдуже – направо чи наліво...
А ти отямилась, як серце заболіло:
«Ой, лишенько, та що ж я наробила?!..»
Як далі склалось в них – не знати до пуття:
Зійшлись вони чи
2024.11.20
09:10
років тому відійшов у засвіти славетний іспанський танцівник Антоніо Гадес.
Мені пощастило бачити його на сцені ще 30-річним, у самому розквіті…
Болеро.
Танцює іспанець.
Ніби рок,
а не танець.
Мені пощастило бачити його на сцені ще 30-річним, у самому розквіті…
Болеро.
Танцює іспанець.
Ніби рок,
а не танець.
2024.11.20
07:07
три яблука
холодні
осінь не гріє
гілля тримає
шкірка ще блискуча гладенька
життя таке тендітне
сіро і сумно
три яблука висять
холодні
осінь не гріє
гілля тримає
шкірка ще блискуча гладенька
життя таке тендітне
сіро і сумно
три яблука висять
2024.11.20
07:04
Батько, донечка, і песик
Всілись якось на траві
Не було там тільки весел
Але поруч солов'ї…
Щебетали і манили…
Сонце липало в очах
І набравшись тої сили
Попросили знімача
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Всілись якось на траві
Не було там тільки весел
Але поруч солов'ї…
Щебетали і манили…
Сонце липало в очах
І набравшись тої сили
Попросили знімача
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Публіцистика):
2024.05.20
2024.04.01
2023.11.22
2023.02.21
2022.02.01
2021.07.17
2021.01.08
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Чорнява Жінка (1965) /
Публіцистика
АНТИПО-3, або Щоденник Антипоетичного змагання
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
АНТИПО-3, або Щоденник Антипоетичного змагання
УВАГА! ВНИМАНИЕ! ATTENTION! AHTUNG!
У зв’язку із різким загостренням хворобливого стану
перегонівців антипоетичні змагання переносяться
безпосередньо в приміщення нашвидкоруч збудованої
Нахклінікі ім. Постбоєвого Сіндрома!
Намітились дві тенденції. Перша: особливо жваві
перегонівці починають поодинокі вилазки після
24 годин, тобто коли персонал клініки дозволяє
собі короткий нічний перепочинок. Друга: судячи
з кількості відвідувань (систему не обдуриш!),
зацікавленість процесом лікування неабияка,
але скромність бере своє. Воно й вірно:
не ровьон час, і самого загребуть під білі руці…
00.37 – 01.29 Ніч перед святковим днем у клініці
видалася майже спокійною, якщо не брати до уваги
сумнівну пародію і потойбічну напів-готику, напів-марення…
10.17 – 14.15 Головлікар при обході , напевно, забув,
нащо він тут знаходиться і почав сам видавати пародії,
перекидаючись при цьому у напіверотичний пінг-понг
з персоналом і випадковими перехожими.
15.20 У клініці гості! САМ вирішив заспокоїти менадними
співами знервований персонал і пацієнтів,
які тут нудьгують вже третю добу.
Між цими подіями на території клініки було помічено
присутність нєбожителя Ге (він же Жорж Антівовкпказорний),
який невідомо чого швидко зробив крилами.
16.43 Нахабні Тварюки, злісно порушуючи розпорядок дня,
ледь не довели Нахдохтура до неприємності з пупом, якої,
на щастя, не трапилося.
Отож, станом на 19.00 маємо таку картину в середньому
по клініці: антипоетична галявина скудєєт на очах!
Нічого навіть процитувати!!! Якщо так піде і далі, може,
прорветься справжня поезія?!
Зачекаємо…
19.53 Деяке пожвавлення у вигляді застарілої нав’язливої ідеї, яка вже перейшла у хронічну стадію:
А що ж за хмарами, -
Чи не летять лелеки?
23.12 Думка про птахів не відпускає. Прямо орнітологія суцільна:
З півдня летять до нас птахи
І все стає таке кохане
,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,
На нашого життя шляху
Пора відкинути погане
Хай злидні геть від нас ідуть
Весні пора віддати шану.
Запис у журналі медперсоналу:
З 20 до 24 несподівана гіперактивність пацієнтів змусила адміністрацію застосувати аміназин у вигляді вечірньої прощенної молитви, яка, втім, не подіяла. Збудженість наростала, почалося створювання групувань, складання пактів, роздирання сорочок на грудях з криками:«Банзай»… Цікаво, може повнолуння десь поблизу?
Киснева подушка затрималася на шляху до кліники. Тож подихати нею був спроможний тільки персонал… А жаль…
У зв’язку із різким загостренням хворобливого стану
перегонівців антипоетичні змагання переносяться
безпосередньо в приміщення нашвидкоруч збудованої
Нахклінікі ім. Постбоєвого Сіндрома!
Намітились дві тенденції. Перша: особливо жваві
перегонівці починають поодинокі вилазки після
24 годин, тобто коли персонал клініки дозволяє
собі короткий нічний перепочинок. Друга: судячи
з кількості відвідувань (систему не обдуриш!),
зацікавленість процесом лікування неабияка,
але скромність бере своє. Воно й вірно:
не ровьон час, і самого загребуть під білі руці…
00.37 – 01.29 Ніч перед святковим днем у клініці
видалася майже спокійною, якщо не брати до уваги
сумнівну пародію і потойбічну напів-готику, напів-марення…
10.17 – 14.15 Головлікар при обході , напевно, забув,
нащо він тут знаходиться і почав сам видавати пародії,
перекидаючись при цьому у напіверотичний пінг-понг
з персоналом і випадковими перехожими.
15.20 У клініці гості! САМ вирішив заспокоїти менадними
співами знервований персонал і пацієнтів,
які тут нудьгують вже третю добу.
Між цими подіями на території клініки було помічено
присутність нєбожителя Ге (він же Жорж Антівовкпказорний),
який невідомо чого швидко зробив крилами.
16.43 Нахабні Тварюки, злісно порушуючи розпорядок дня,
ледь не довели Нахдохтура до неприємності з пупом, якої,
на щастя, не трапилося.
Отож, станом на 19.00 маємо таку картину в середньому
по клініці: антипоетична галявина скудєєт на очах!
Нічого навіть процитувати!!! Якщо так піде і далі, може,
прорветься справжня поезія?!
Зачекаємо…
19.53 Деяке пожвавлення у вигляді застарілої нав’язливої ідеї, яка вже перейшла у хронічну стадію:
А що ж за хмарами, -
Чи не летять лелеки?
23.12 Думка про птахів не відпускає. Прямо орнітологія суцільна:
З півдня летять до нас птахи
І все стає таке кохане
,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,
На нашого життя шляху
Пора відкинути погане
Хай злидні геть від нас ідуть
Весні пора віддати шану.
Запис у журналі медперсоналу:
З 20 до 24 несподівана гіперактивність пацієнтів змусила адміністрацію застосувати аміназин у вигляді вечірньої прощенної молитви, яка, втім, не подіяла. Збудженість наростала, почалося створювання групувань, складання пактів, роздирання сорочок на грудях з криками:«Банзай»… Цікаво, може повнолуння десь поблизу?
Киснева подушка затрималася на шляху до кліники. Тож подихати нею був спроможний тільки персонал… А жаль…
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію