Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.07.24
23:28
На перехресті спогадів та мрій
Тримав за руку благодатне літо.
Веселку щастя бачив я з-під вій,
А червень, мов салюти, сипав квіти.
Стояв поет замислено-сліпий,
Хотілося заради інших жити.
О, небо! Сном про ті часи покрий,
Тримав за руку благодатне літо.
Веселку щастя бачив я з-під вій,
А червень, мов салюти, сипав квіти.
Стояв поет замислено-сліпий,
Хотілося заради інших жити.
О, небо! Сном про ті часи покрий,
2026.07.24
18:11
Для достойного життя
дав Бог землю народу.
Та лідери вирішили, що
не таку, не там, не стільки…
І повели багато люду,
майже весь народ,
всюди за більшою, кращою,
також Божою, але інших…
І хто вони тепер перед Богом?
24.07.2026р. UA
2026.07.24
17:43
Є потреба бути-вщухнуть
І тріпочучи зомліть ,
Духи злого нарікання
Дичиною захопить.
Розчепірь-но пальці щему,
Прикуси язик скорбот,
Видирайся на ґорґоші*
І тріпочучи зомліть ,
Духи злого нарікання
Дичиною захопить.
Розчепірь-но пальці щему,
Прикуси язик скорбот,
Видирайся на ґорґоші*
2026.07.24
17:03
Надія — вона така:
на поклик руша, де важко.
І тиха, й негомінка,
неначе пір’їнка пташки,
у душу впаде й живе —
така собі незнищенна.
Заповідає нове,
що станеться недаремно.
на поклик руша, де важко.
І тиха, й негомінка,
неначе пір’їнка пташки,
у душу впаде й живе —
така собі незнищенна.
Заповідає нове,
що станеться недаремно.
2026.07.24
15:50
Каліфорнійські береги
запричастились океаном.
Іду собі - бозна - куди -
ніким не прошена й не звана.
Солона хвиля до колін,
мов змійка лащиться та мліє.
Тут причаївся чайчин слі...
запричастились океаном.
Іду собі - бозна - куди -
ніким не прошена й не звана.
Солона хвиля до колін,
мов змійка лащиться та мліє.
Тут причаївся чайчин слі...
2026.07.24
15:26
підприємці із міста пирятина
гостювали в трудяг із заплатина
йшли в заплатинський ліс
куштувати кумис
що привезли його із пирятина
гірськолижник один у небрасці
в суд явився в кисневій у масці
гостювали в трудяг із заплатина
йшли в заплатинський ліс
куштувати кумис
що привезли його із пирятина
гірськолижник один у небрасці
в суд явився в кисневій у масці
2026.07.24
13:18
Стовпи зі світла - первісні знамення,
Що Суд Страшний невідворотно йде.
Він кожного покличе на імення.
Від нього не сховаєшся ніде.
Стовпи зі світла кличуть у глибини,
До справжніх нас, без оболонок зла.
Замерзлі в лід слова, мости й рибини
Що Суд Страшний невідворотно йде.
Він кожного покличе на імення.
Від нього не сховаєшся ніде.
Стовпи зі світла кличуть у глибини,
До справжніх нас, без оболонок зла.
Замерзлі в лід слова, мости й рибини
2026.07.24
12:54
Осінній вечір позаминулого року. У селі вже геть стемніло та ще й електроенергію вимкнули. Взявши потужний ліхтарик та двоє відер, вирішив принести від колонки води в хату, щоб не бігати ранком під дощем, який обіцяли. Напевно я щільно не зачинив вхідних
2026.07.24
12:48
Чи на землі цій грішній були б ми,
Якби ще юною праматір наша Єва
З цікавості не скуштувала плоду того,
Який Всевишній і зривати не велів,
Та ще й Адама пригостила?
І лиш тоді розкрилися в подружжя очі,
Вперше побачили вони себе нагими.
А як зляка
Якби ще юною праматір наша Єва
З цікавості не скуштувала плоду того,
Який Всевишній і зривати не велів,
Та ще й Адама пригостила?
І лиш тоді розкрилися в подружжя очі,
Вперше побачили вони себе нагими.
А як зляка
2026.07.24
10:23
Всі твої кумири, як на гріх,
Постарілі викликають сміх
Завше.
Пластика і ботокс на чоло,
Мов корові золоте сідло,
Наче.
Ти у сорок два ще молода:
Постарілі викликають сміх
Завше.
Пластика і ботокс на чоло,
Мов корові золоте сідло,
Наче.
Ти у сорок два ще молода:
2026.07.24
08:48
у нього ризики і квоти
роботи завжди є турбот
він зовсім і не проти
лише би тільки
відповідно до зусиль
не птах що у твоїй руці
не менеджер
все на автопілоті
роботи завжди є турбот
він зовсім і не проти
лише би тільки
відповідно до зусиль
не птах що у твоїй руці
не менеджер
все на автопілоті
2026.07.24
07:38
Сяйвом яскравим сяє
Місяць вночі над гаєм,
Звідки прозорі тіні
Пнуться гуртами нині
Та до світання блудять
Лугом росистим всюди -
Де сінокосів свіжих
Запах легені ніжить
Місяць вночі над гаєм,
Звідки прозорі тіні
Пнуться гуртами нині
Та до світання блудять
Лугом росистим всюди -
Де сінокосів свіжих
Запах легені ніжить
2026.07.23
16:58
На одному з вулканів Туреччини
Продавалася лава розпечена.
Хто хотів - купував
Шашлики готував
Й дивувався природі Туреччини.
На стежині гірській у Тібеті
Альпіністи зустрілися з єті.
Продавалася лава розпечена.
Хто хотів - купував
Шашлики готував
Й дивувався природі Туреччини.
На стежині гірській у Тібеті
Альпіністи зустрілися з єті.
2026.07.23
16:39
Сидять діди, розмовляють, стрілись через роки.
Уже зовсім посивіли та ще жваві поки.
По лісах відвоювали, поки було сили,
За «бандитизм» по сибірах своє відсиділи.
По світові помотались й випадково стрілись
Коли уже, видавалось і життя прожилось.
Те
Уже зовсім посивіли та ще жваві поки.
По лісах відвоювали, поки було сили,
За «бандитизм» по сибірах своє відсиділи.
По світові помотались й випадково стрілись
Коли уже, видавалось і життя прожилось.
Те
2026.07.23
16:21
Селям, паша. Зайди на кілька слів.
Давай разом поп'ємо нині чаю.
Чи думав ти, що я не помічаю,
як до моїх унаджувавсь послів
і переймав листи, інтриги плів
і ніс до Сулеймана. Знаю- знаю.
І що, чи падишах убив мене,
Давай разом поп'ємо нині чаю.
Чи думав ти, що я не помічаю,
як до моїх унаджувавсь послів
і переймав листи, інтриги плів
і ніс до Сулеймана. Знаю- знаю.
І що, чи падишах убив мене,
2026.07.23
15:23
Цей липень кольору мохіто
Двори теплом поцілував.
Таким і має бути літо -
Буяють вигадані квіти
На килимах казкових трав.
Уже не лізу я на сцену,
Не підбираю псевдонім.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Двори теплом поцілував.
Таким і має бути літо -
Буяють вигадані квіти
На килимах казкових трав.
Уже не лізу я на сцену,
Не підбираю псевдонім.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.07.18
2025.05.15
2025.04.24
2024.04.01
2023.11.22
2023.02.21
2023.02.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Чорнява Жінка (1965) /
Публіцистика
АНТИПО-3, або Щоденник Антипоетичного змагання
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
АНТИПО-3, або Щоденник Антипоетичного змагання
УВАГА! ВНИМАНИЕ! ATTENTION! AHTUNG!
У зв’язку із різким загостренням хворобливого стану
перегонівців антипоетичні змагання переносяться
безпосередньо в приміщення нашвидкоруч збудованої
Нахклінікі ім. Постбоєвого Сіндрома!
Намітились дві тенденції. Перша: особливо жваві
перегонівці починають поодинокі вилазки після
24 годин, тобто коли персонал клініки дозволяє
собі короткий нічний перепочинок. Друга: судячи
з кількості відвідувань (систему не обдуриш!),
зацікавленість процесом лікування неабияка,
але скромність бере своє. Воно й вірно:
не ровьон час, і самого загребуть під білі руці…
00.37 – 01.29 Ніч перед святковим днем у клініці
видалася майже спокійною, якщо не брати до уваги
сумнівну пародію і потойбічну напів-готику, напів-марення…
10.17 – 14.15 Головлікар при обході , напевно, забув,
нащо він тут знаходиться і почав сам видавати пародії,
перекидаючись при цьому у напіверотичний пінг-понг
з персоналом і випадковими перехожими.
15.20 У клініці гості! САМ вирішив заспокоїти менадними
співами знервований персонал і пацієнтів,
які тут нудьгують вже третю добу.
Між цими подіями на території клініки було помічено
присутність нєбожителя Ге (він же Жорж Антівовкпказорний),
який невідомо чого швидко зробив крилами.
16.43 Нахабні Тварюки, злісно порушуючи розпорядок дня,
ледь не довели Нахдохтура до неприємності з пупом, якої,
на щастя, не трапилося.
Отож, станом на 19.00 маємо таку картину в середньому
по клініці: антипоетична галявина скудєєт на очах!
Нічого навіть процитувати!!! Якщо так піде і далі, може,
прорветься справжня поезія?!
Зачекаємо…
19.53 Деяке пожвавлення у вигляді застарілої нав’язливої ідеї, яка вже перейшла у хронічну стадію:
А що ж за хмарами, -
Чи не летять лелеки?
23.12 Думка про птахів не відпускає. Прямо орнітологія суцільна:
З півдня летять до нас птахи
І все стає таке кохане
,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,
На нашого життя шляху
Пора відкинути погане
Хай злидні геть від нас ідуть
Весні пора віддати шану.
Запис у журналі медперсоналу:
З 20 до 24 несподівана гіперактивність пацієнтів змусила адміністрацію застосувати аміназин у вигляді вечірньої прощенної молитви, яка, втім, не подіяла. Збудженість наростала, почалося створювання групувань, складання пактів, роздирання сорочок на грудях з криками:«Банзай»… Цікаво, може повнолуння десь поблизу?
Киснева подушка затрималася на шляху до кліники. Тож подихати нею був спроможний тільки персонал… А жаль…
У зв’язку із різким загостренням хворобливого стану
перегонівців антипоетичні змагання переносяться
безпосередньо в приміщення нашвидкоруч збудованої
Нахклінікі ім. Постбоєвого Сіндрома!
Намітились дві тенденції. Перша: особливо жваві
перегонівці починають поодинокі вилазки після
24 годин, тобто коли персонал клініки дозволяє
собі короткий нічний перепочинок. Друга: судячи
з кількості відвідувань (систему не обдуриш!),
зацікавленість процесом лікування неабияка,
але скромність бере своє. Воно й вірно:
не ровьон час, і самого загребуть під білі руці…
00.37 – 01.29 Ніч перед святковим днем у клініці
видалася майже спокійною, якщо не брати до уваги
сумнівну пародію і потойбічну напів-готику, напів-марення…
10.17 – 14.15 Головлікар при обході , напевно, забув,
нащо він тут знаходиться і почав сам видавати пародії,
перекидаючись при цьому у напіверотичний пінг-понг
з персоналом і випадковими перехожими.
15.20 У клініці гості! САМ вирішив заспокоїти менадними
співами знервований персонал і пацієнтів,
які тут нудьгують вже третю добу.
Між цими подіями на території клініки було помічено
присутність нєбожителя Ге (він же Жорж Антівовкпказорний),
який невідомо чого швидко зробив крилами.
16.43 Нахабні Тварюки, злісно порушуючи розпорядок дня,
ледь не довели Нахдохтура до неприємності з пупом, якої,
на щастя, не трапилося.
Отож, станом на 19.00 маємо таку картину в середньому
по клініці: антипоетична галявина скудєєт на очах!
Нічого навіть процитувати!!! Якщо так піде і далі, може,
прорветься справжня поезія?!
Зачекаємо…
19.53 Деяке пожвавлення у вигляді застарілої нав’язливої ідеї, яка вже перейшла у хронічну стадію:
А що ж за хмарами, -
Чи не летять лелеки?
23.12 Думка про птахів не відпускає. Прямо орнітологія суцільна:
З півдня летять до нас птахи
І все стає таке кохане
,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,
На нашого життя шляху
Пора відкинути погане
Хай злидні геть від нас ідуть
Весні пора віддати шану.
Запис у журналі медперсоналу:
З 20 до 24 несподівана гіперактивність пацієнтів змусила адміністрацію застосувати аміназин у вигляді вечірньої прощенної молитви, яка, втім, не подіяла. Збудженість наростала, почалося створювання групувань, складання пактів, роздирання сорочок на грудях з криками:«Банзай»… Цікаво, може повнолуння десь поблизу?
Киснева подушка затрималася на шляху до кліники. Тож подихати нею був спроможний тільки персонал… А жаль…
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
