ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯАвторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.11.17
22:04
Промерзла трава, як нові письмена.
Згубились у ній дорогі імена.
Згубився у ній шум далеких століть.
Упала сніжинка алмазом із віть.
Промерзла трава охопила мене.
Промерзла тривога вже не промине.
Згубились у ній дорогі імена.
Згубився у ній шум далеких століть.
Упала сніжинка алмазом із віть.
Промерзла трава охопила мене.
Промерзла тривога вже не промине.
2025.11.17
20:06
Розірвала договір із сатаною —
душу продала за краплю насолоди.
Врешті-решт збагнула, доля стороною
по пустій пустелі манівцями водить?
У пекельнім пеклі гріх тунелі риє,
гострими граблями нагортає щебінь.
Легко впасти з башти в бескит чорторию,
душу продала за краплю насолоди.
Врешті-решт збагнула, доля стороною
по пустій пустелі манівцями водить?
У пекельнім пеклі гріх тунелі риє,
гострими граблями нагортає щебінь.
Легко впасти з башти в бескит чорторию,
2025.11.17
18:09
Нарешті, чиста прозоріє яв,
Пустила правда в душу метастази.
Ми гигнемо усі: І ти, і я,
Пацюк - у ліжку, воїн - на Донбасі.
Порозбирав руїни власних мрій,
А там бездонна яма чорнорота.
Я не поет, не воїн,- гречкосій
Пустила правда в душу метастази.
Ми гигнемо усі: І ти, і я,
Пацюк - у ліжку, воїн - на Донбасі.
Порозбирав руїни власних мрій,
А там бездонна яма чорнорота.
Я не поет, не воїн,- гречкосій
2025.11.17
13:08
Заблокувався сонцемісяць на ПееМі!
Істерика пощезла та плачі.
Читати зась його рулади і поеми,
Тепер на мене тіко пес гарчить.
Не вистромляє друг в інеті носа,
Бо знає, тільки вистромить - вкушу.
А я возліг у войовничу позу,
Істерика пощезла та плачі.
Читати зась його рулади і поеми,
Тепер на мене тіко пес гарчить.
Не вистромляє друг в інеті носа,
Бо знає, тільки вистромить - вкушу.
А я возліг у войовничу позу,
2025.11.17
11:56
На фотографії під склом – портрет, подібний міражу.
Щодня повз нього, поряд з ним, та не дивлюсь – боюсь, біжу.
Бо варто погляд підвести – і я в обіймах дивних чар.
Душа стискається, щемить, тримаючи важкий тягар.
Забуду намірів стерно – куди я йшов?
Щодня повз нього, поряд з ним, та не дивлюсь – боюсь, біжу.
Бо варто погляд підвести – і я в обіймах дивних чар.
Душа стискається, щемить, тримаючи важкий тягар.
Забуду намірів стерно – куди я йшов?
2025.11.17
09:38
Всесвіт, на сторожі
неба із руки,
у долоні Божі
струшує зірки.
На розбиті хати,
дерев'яний хрест
дивиться розп'ятий
Божий син з небес.
неба із руки,
у долоні Божі
струшує зірки.
На розбиті хати,
дерев'яний хрест
дивиться розп'ятий
Божий син з небес.
2025.11.17
08:31
Світи мені своєю добротою,
Хоч іноді за мене помолись.
Шмагає вітер - як під ним устою?
Затягнута димами давить вись,
Чорніє берег, що білів колись
Тясьмою пляжу, вмитого водою.
Темніє корч, закутаний від бризк
Благим рядном - нитчаткою сухою.
Хоч іноді за мене помолись.
Шмагає вітер - як під ним устою?
Затягнута димами давить вись,
Чорніє берег, що білів колись
Тясьмою пляжу, вмитого водою.
Темніє корч, закутаний від бризк
Благим рядном - нитчаткою сухою.
2025.11.17
07:51
Сонцемісячні хлипи росою забризкали світ,
Котик мляво в кутку довилизує з рибою миску.
Знов у дзеркалі плаче знайомий до болю піїт,
Бо сатирик зробив ненавмисно своїм одаліском.
Закіптюжився взор, хвіст і грива обсмикані геть,
Візаві обгризає ростк
Котик мляво в кутку довилизує з рибою миску.
Знов у дзеркалі плаче знайомий до болю піїт,
Бо сатирик зробив ненавмисно своїм одаліском.
Закіптюжився взор, хвіст і грива обсмикані геть,
Візаві обгризає ростк
2025.11.17
05:30
Раптом не в лад заспівав би чомусь
Хто покинув би залу тоді?
Згляньтесь, я трохи співатиму ось
І потраплю, як вийде, у ритм
О, я здолаю, як підтримають друзі
Я злечу, якщо підтримають друзі
Я сподіваюсь, із підтримкою друзів
Хто покинув би залу тоді?
Згляньтесь, я трохи співатиму ось
І потраплю, як вийде, у ритм
О, я здолаю, як підтримають друзі
Я злечу, якщо підтримають друзі
Я сподіваюсь, із підтримкою друзів
2025.11.16
21:47
Вже день добігає кінця.
І посмішка тане з лиця.
Чимдужче прискорився час,
Засипавши брилами нас.
Куди він, шалений, летить?
Де все спресувалось у мить.
І посмішка тане з лиця.
Чимдужче прискорився час,
Засипавши брилами нас.
Куди він, шалений, летить?
Де все спресувалось у мить.
2025.11.16
20:32
На світанку граби і дуби
Лаштувались піти по гриби
Узяли і корзин і мішків,
Та знайти не зуміли грибів.
Бо лисиці сховали лисички,
По печерах сидять печерички,
А дідусь-лісовик до комори
Позаносив усі мухомори.
Лаштувались піти по гриби
Узяли і корзин і мішків,
Та знайти не зуміли грибів.
Бо лисиці сховали лисички,
По печерах сидять печерички,
А дідусь-лісовик до комори
Позаносив усі мухомори.
2025.11.16
15:29
Шосе тікає під мою машину
Закінчую цю погожу, погожу днину
І мить у декілька коротких хвилин
Змагається з вічністю, один на один
Осіннє сонце на призахідному обрії
Гріє мій мозок крізь скло і шкіру
Мружу очі тримаюся колії
Закінчую цю погожу, погожу днину
І мить у декілька коротких хвилин
Змагається з вічністю, один на один
Осіннє сонце на призахідному обрії
Гріє мій мозок крізь скло і шкіру
Мружу очі тримаюся колії
2025.11.16
15:27
Тоді, коли пухнастим квітом
Духмяний дерен повнив двір, -
Теплом бабусиним зігрітий
Я був щоденно і надмір.
Та, як вареник у сметані,
Недовго добре почувавсь, -
Пора дитинства - гарна пані,
На мить з'явилась, пронеслась.
Духмяний дерен повнив двір, -
Теплом бабусиним зігрітий
Я був щоденно і надмір.
Та, як вареник у сметані,
Недовго добре почувавсь, -
Пора дитинства - гарна пані,
На мить з'явилась, пронеслась.
2025.11.16
14:56
Хмари, хмари примарні, зловісні,
Небосхилу розхитують ребра,
Де пітьма поглинає зірок неосяжне кубло.
Їм, натомість, самотні – злочинно, навмисно,
З оксамиту підступного неба,
З диким воєм, летять у приречене мирне житло.
Стіни, стіни зпадають, я
Небосхилу розхитують ребра,
Де пітьма поглинає зірок неосяжне кубло.
Їм, натомість, самотні – злочинно, навмисно,
З оксамиту підступного неба,
З диким воєм, летять у приречене мирне житло.
Стіни, стіни зпадають, я
2025.11.16
14:50
Вчитель Амок стояв біля прозорого чисто вимитого вікна і дивився на пейзаж пізньої глухої осені. Безнадійної, наче очі оленя, що побачив націлений на нього мушкет мисливця. Учні (капловухі та веснянкуваті, патлаті і закосичені, в чорній шкільній формі і з
2025.11.16
13:04
– Наші захисники та захисниці
борються з ворогами (та ворогинями)!
...Втім, у кого є цицьки (чи циці?) –
не займатись їм богослужіннями...
(Серпень 2025)
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...борються з ворогами (та ворогинями)!
...Втім, у кого є цицьки (чи циці?) –
не займатись їм богослужіннями...
(Серпень 2025)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Публіцистика):
2025.05.15
2025.04.24
2024.04.01
2023.11.22
2023.02.21
2023.02.18
2022.12.08
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Чорнява Жінка (1965) /
Публіцистика
АНТИПО-4, або Щоденник Антипоетичного змагання
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
АНТИПО-4, або Щоденник Антипоетичного змагання
09.03.08
Вихідний на галявині антипоетичних змагань
пройшов майже спокійно.
Щоправда, були таки полуночні спалахи образи
на непроханих гостей:
00.30
Госпожа Любовь, зачем ко мне пришли,
Порвали душу без того пустую?
Может незачем вы чусвтво принесли,
Зовёте вдаль безликую, немую...?
але після прощеної молитви начебто попустило,
і навіть тінь отця Гамлета намуркотіла симпатичний мотивчик
і закликала рятувати душі…
12.12 Сезонний розпродаж у Золотому секс-шопі…
13.06 Секс-шоп не залишив байдужим, навіть озадачив:
Ніжний поцілунок
з губ запам’ятали…
15.26 Сеанс тотемного вигнання смердючих вужей з душі,
шашелів-червів з розуму і духу…
20.01 Надихавшись парами натхнення,
притихлі перегонівці
зголосили мобілізацію. Почалося масове
поповнення «потєшних полків», перевірка зброї, як то:
шаблі, шашки, нагаї, списи і т. п. (Невже знову погром?!)
Залунали сакраментальні питання про запроданість,
супроводжувані роздиранням одягу і шкіри на грудях…
20.26 Підготовка до палкої ночі…(а чого так довго чекати?)
І любов йому даруєш,
Щоб вставало на світанку.
20.27 Тінь отця Гамлета поділилася спогадами про рай
(а і справді гарно у тому ідеальному світі!)
21.02 – 21.45 Киснева подушка у вигляді Є. Плужника
і М. Фішбейна (Шото пізно, РМ!)
22.41 Свято на галявині!!! До нас спустився нєбожитель
і зовсім навіть по-зємному почав скаржитися:
Наїхали москалі! Рятуйте!!!
Наїхали москалі,
Як вовки на стерво
І пророчили тоді –
"Козацтво померло."
23.24 Легкий стогін перед ніччю:
Не віднайдене щастя
Пропадає з туги
На забутих вже властях
Де неволі сади
І галявина поснула….
(Далі буде. Сьогодні ж.)
10.03.08
10.31 Ранок розпочався безхмарно, навіть мрійливо,
з намагання осмислення предмету під назвою «Поезія»:
слова не просто стоять в ряд
фантазій дух, душі польоти
і чистих дум легкий заряд.
11.35 Ближче до обіду спостерігалося напруження думок
у напрямі: «Ти хто? А сам ти хто?» з неодмінним у цьому випадку пошуком ворогів:
А, може, ми самі є дурні,
свої не платимо борги?
Шукаємо ту правду в урні
серед заклятих ворогів.
12.01 Важкий мислітєльний процес перервало веселе цокання коханого:
Тебе, любий, дорога чекає
Манить золотом, блиском підков
12.40 Нарешті прокинулися ополченці, і розпочався запис добровольців до Руху опору, майстерно замаскований під романтичний п’ятистопні строфи-максими:
Торую свій шлях безнадійно до мудрості витоків,
поклавши дошкульний язик на жертовний вівтар,
і мови моєї, віднині ще більш соковитої,
краплинами-сім’ям займаю незайманий пар.
Зійдуть, не зійдуть – не вагаюсь, як діва незаймана.
Роблю свою справу, мовчанням гартуючи дух.
Як діва, такій же за духом сакральне «Пізнай мене»
спроможний сказати душі я у плетиві рук.
НАХдохтур тут, правда, розгледів признаки панспермії… Йому видніше, на те й він док…
15.15 Посеред мобілізаційних дій кревний брат небожителя вирішив нагадати про вічне… Цікаво, артистом Вчителя ще ніхто не називав…
Ти не помер ти все живий
Артист ти за всі покоління
Родиш поеми нашіх мрій
А мрії це дубова скриня
Слово це кайдан падіння
Шумить лутить шукає надій…
15.23 У перегони вступають важковики.
І це вам не «ля-ля», «кроф-любофф».
Питання на рівні: Quo vadis? Камо грядиши?
Хто ми? Куди йдемо? Що там, за поворотом?
І далі, прямо по рейках передвиборчого соцреалізму…
Нє-нє, нам туди не треба, ми там вже були…
Наближалась фієста… Де ти, Золота???
(Далі буде. Ще сьогодні)
17.05. Гумореска……………………………
Ні, нічого… Просто я дала слово одній людині не чипати іншу людину… Намагаюся дотримати слова…
19.41 Золота запізнилася майже на 3 години. Скоріше за все, репетирувала повільне роздягання поглядом з маняками. А на маняків був кастинг…
22.24 Останній сплеск гормональної активності перегонівців, пов’язаний з масовим ураженням телепатією…
Відбій був раннім і похмурим. А у всьому винні знов таки ті знахабнілі Тварюки, у яких з’являється все більше риторичних запитань…
________________________________________________________
Байдужий Місяць розливав своє тривожне сяйво на галявину… Витоптана травичка, яку ще недавно пофарбували в зелений колір, під цим сяйвом здавалася багнюкою, в якій валялися списи, шаблі, нагаї, трещотки, пукалки і ще багато чого… Холодний нічний вітер ганяв уламки чогось, схожого на паркан… А за парканом гостро пахло морем. Свіжим, живим, справжнім… І чекала бригантина з Малиновими вітрилами (бо рожеві пішли на бинти)…
– А нах нам все це потрібно? – поставив і своє риторичне питання доктор Критус Нахман…
Вихідний на галявині антипоетичних змагань
пройшов майже спокійно.
Щоправда, були таки полуночні спалахи образи
на непроханих гостей:
00.30
Госпожа Любовь, зачем ко мне пришли,
Порвали душу без того пустую?
Может незачем вы чусвтво принесли,
Зовёте вдаль безликую, немую...?
але після прощеної молитви начебто попустило,
і навіть тінь отця Гамлета намуркотіла симпатичний мотивчик
і закликала рятувати душі…
12.12 Сезонний розпродаж у Золотому секс-шопі…
13.06 Секс-шоп не залишив байдужим, навіть озадачив:
Ніжний поцілунок
з губ запам’ятали…
15.26 Сеанс тотемного вигнання смердючих вужей з душі,
шашелів-червів з розуму і духу…
20.01 Надихавшись парами натхнення,
притихлі перегонівці
зголосили мобілізацію. Почалося масове
поповнення «потєшних полків», перевірка зброї, як то:
шаблі, шашки, нагаї, списи і т. п. (Невже знову погром?!)
Залунали сакраментальні питання про запроданість,
супроводжувані роздиранням одягу і шкіри на грудях…
20.26 Підготовка до палкої ночі…(а чого так довго чекати?)
І любов йому даруєш,
Щоб вставало на світанку.
20.27 Тінь отця Гамлета поділилася спогадами про рай
(а і справді гарно у тому ідеальному світі!)
21.02 – 21.45 Киснева подушка у вигляді Є. Плужника
і М. Фішбейна (Шото пізно, РМ!)
22.41 Свято на галявині!!! До нас спустився нєбожитель
і зовсім навіть по-зємному почав скаржитися:
Наїхали москалі! Рятуйте!!!
Наїхали москалі,
Як вовки на стерво
І пророчили тоді –
"Козацтво померло."
23.24 Легкий стогін перед ніччю:
Не віднайдене щастя
Пропадає з туги
На забутих вже властях
Де неволі сади
І галявина поснула….
(Далі буде. Сьогодні ж.)
10.03.08
10.31 Ранок розпочався безхмарно, навіть мрійливо,
з намагання осмислення предмету під назвою «Поезія»:
слова не просто стоять в ряд
фантазій дух, душі польоти
і чистих дум легкий заряд.
11.35 Ближче до обіду спостерігалося напруження думок
у напрямі: «Ти хто? А сам ти хто?» з неодмінним у цьому випадку пошуком ворогів:
А, може, ми самі є дурні,
свої не платимо борги?
Шукаємо ту правду в урні
серед заклятих ворогів.
12.01 Важкий мислітєльний процес перервало веселе цокання коханого:
Тебе, любий, дорога чекає
Манить золотом, блиском підков
12.40 Нарешті прокинулися ополченці, і розпочався запис добровольців до Руху опору, майстерно замаскований під романтичний п’ятистопні строфи-максими:
Торую свій шлях безнадійно до мудрості витоків,
поклавши дошкульний язик на жертовний вівтар,
і мови моєї, віднині ще більш соковитої,
краплинами-сім’ям займаю незайманий пар.
Зійдуть, не зійдуть – не вагаюсь, як діва незаймана.
Роблю свою справу, мовчанням гартуючи дух.
Як діва, такій же за духом сакральне «Пізнай мене»
спроможний сказати душі я у плетиві рук.
НАХдохтур тут, правда, розгледів признаки панспермії… Йому видніше, на те й він док…
15.15 Посеред мобілізаційних дій кревний брат небожителя вирішив нагадати про вічне… Цікаво, артистом Вчителя ще ніхто не називав…
Ти не помер ти все живий
Артист ти за всі покоління
Родиш поеми нашіх мрій
А мрії це дубова скриня
Слово це кайдан падіння
Шумить лутить шукає надій…
15.23 У перегони вступають важковики.
І це вам не «ля-ля», «кроф-любофф».
Питання на рівні: Quo vadis? Камо грядиши?
Хто ми? Куди йдемо? Що там, за поворотом?
І далі, прямо по рейках передвиборчого соцреалізму…
Нє-нє, нам туди не треба, ми там вже були…
Наближалась фієста… Де ти, Золота???
(Далі буде. Ще сьогодні)
17.05. Гумореска……………………………
Ні, нічого… Просто я дала слово одній людині не чипати іншу людину… Намагаюся дотримати слова…
19.41 Золота запізнилася майже на 3 години. Скоріше за все, репетирувала повільне роздягання поглядом з маняками. А на маняків був кастинг…
22.24 Останній сплеск гормональної активності перегонівців, пов’язаний з масовим ураженням телепатією…
Відбій був раннім і похмурим. А у всьому винні знов таки ті знахабнілі Тварюки, у яких з’являється все більше риторичних запитань…
________________________________________________________
Байдужий Місяць розливав своє тривожне сяйво на галявину… Витоптана травичка, яку ще недавно пофарбували в зелений колір, під цим сяйвом здавалася багнюкою, в якій валялися списи, шаблі, нагаї, трещотки, пукалки і ще багато чого… Холодний нічний вітер ганяв уламки чогось, схожого на паркан… А за парканом гостро пахло морем. Свіжим, живим, справжнім… І чекала бригантина з Малиновими вітрилами (бо рожеві пішли на бинти)…
– А нах нам все це потрібно? – поставив і своє риторичне питання доктор Критус Нахман…
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
| Найвища оцінка | Критус Нахман | 6 | Любитель поезії / Любитель поезії |
| Найнижча оцінка | Володимир Мацуцький | 4 | Любитель поезії / Майстер-клас |
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"ДЗЕРКАЛО НЕ ВИННЕ (Рубаї)"
• Перейти на сторінку •
"АНТИПО-3, або Щоденник Антипоетичного змагання"
• Перейти на сторінку •
"АНТИПО-3, або Щоденник Антипоетичного змагання"
Про публікацію
КАРТА САЙТУ | Щодо "Майстерень" | Щодо Поезії | Поетичні дійства. Відзначення, конкурси | Щодо СЦЕНИ" | КОНТАКТИ
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.4384 seconds
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.4384 seconds