Я, м'яко кажучи, в захваті!
Мені надзвичайно сподобалось. :)
Неочікуване закінчення і "з’їж цукерочку: все перемелеться" - просто чудово!

Дякую, Маріє, - це такий аутотренінг :)))

Корисний аутотренінг :)) Діє?

Вандо, а українською теж є "мука"? Я без приколів, правда, не знаю :)

Трохи діє :)))
Знаєш, сама сумнівалася про "мукУ" - питала в авторитетного літредактора і в словнику дивилася - виявляється, є :)

просто супер!дуже близький вырш, выдвертий...правдивий

я теж студентка ЛНУ:))

Наталіє, дякую :) Я вже, щоправда, кілька років не студентка, але приємно бачити людей із альма-матер :)

Редакціє, а Ви що думаєте - стоятиме ще Помпея? ;)

Мене, ніби, повернуло у студенські роки. Сам не раз любив зайце у тамборі їхати. Дякую за спогад. Мої вітання за прекрасний твір.

Дякую, Романе :)

Вандочко, прекрасно! І надія в образі щенятка так жалібно скавучить, і Муза рученьки лама, і провідниця Вєркою гавка, і невдачі черевик твердий, як ніколи - що не рядок - то яскравий образ і творча знахідка! Оцінити менше як на 6 ніяк не можу з огляду на свіжість та версифікаційну досконалість твору.
А на тему Помпеї отака філософія. Була і бачила - стоїть. І все збереглося під попелом Везувію - і будинки, і написи на стінах, і контури запечених живцем мешканців. Загинули люди. А місто - стоїть, єдине, яке збереглося у первісному вигляді з усіх давніх італійських міст. Ото й міркуйте - добре чи зле жити поблизу вулкана.

Лесю, а хіба дано вибирати, коли той вулкан живе у самій тобі... :)
Щиро дякую за таке наскрізне розуміння, я це дуже ціную! А на Помпею колись при нагоді і сама подивлюся - дуже б хотілося...

Так зрозуміліше? ;) Дякую!

О, чудово)))

Я теж з тою "мукою" сам спотикаюсь, але "борошно" видається
звучить рідніше...
Маю надію, що надія припала щеням до ноги не так , як Сірко до Зеня :)
Сподобалось!

А я переклала як "безнадійно" - spero - сподіваюся.
Тема мені близька навіть не через Помпею - в одному з романів добрячу сторінку присвятила тим дурнувато-безстрашним, що користуються бенефітами життя поблизу вогнедишного дракона, сподіваючись, що на їхнє життя драконо-сну вистачить.
Побачити мертве місто щиро бажаю. А ще - дорогою Рим, Флоренцію, Венецію...

А їхав навпаки:
Мілан-Варена(не Верона)-Венеція-Флоренція-Піза-Сієна-Рим :)

Юрцю, мав би совість! Не край серця! А в Сан-Джамініано не заїздили? То від Сієни дуже близько.
Юрку, Муза - мУка - мукА - отака лінія вибудувана, а борошно її порушить. Я впевнена, що на вареники Ванда бере борошно, а тут - мукА.

Нє - я і Сієну лиш в сутінках бачив, бо за день не встигнути з Флоренції в Пізу-Сієну-і назад.
А мо` то шось інше мУУУУка :))))

А як правильніше:
по-солдатському
по-солдатськи
(доречі -звідкіля героїні знати як це є у жовнірів)

Ну, яка ж мУУУУУка? Перемелеться - мукААА буде!
Юрцю, з'їж цукерочку і запий кокою! Дай си на спокій, все там добре і по-солдатському.
Ліпше помріємо про Італію... Сан-Джамініано - цікаве місто - на горі, оточене муром, а всередині - середньовічні башти - хмарочоси тих часів. Родини змагалися, чия башта вища - і набудували... Місця мало, основа вузенька... Ну, твій Новий Йорк нагадує, Манг... не знаю до пуття, як воно вимовляється.

Мо` коли ше трафлю в те Сан-Джамініано...
Планую колись ще південь об`їздити.
А взагаліто напевно в Іспанію махну - там теж кажуть не зле.

Руслане, щиро дякую!
Юрію, про "по-солдатському" та "мукУ" консультувалася з одним досвідченим літредактором - там усе гаразд :)
Лесю, дякую за підтримку - Ви праві :)
Юрію, мені здається будь-хто вважає грубі черевики невід"ємним атрибутом солдата - і героїня не виняток :)

Усім велика дяка за увагу до твору!

Колеги, я хочу звернути увагу ось на що. Чи правильно нам шукати і виясняти, хто саме пише під тим чи іншим псевдонімом?
Як на мене, це глибоко хибний шлях. Який сенс виясняти - хто така, наприклад, Оріяна Свобода? Якщо той чи інший читач висловлюється надмірно категорично, чи ставить підозрілу оцінку, то давайте вважати, що це робить саме ця особа, яка має свої заявлені авторські атрибути, а не хтось інший. І спілкуватись саме із цією особою на тему адекватності її поглядів і оцінок.
Я вважаю, що у пошуках прихованих за псевдонімами "справжніх" осіб, ми можемо тільки травмувати один одного, що вже і відбувається, чи не так?
Головне - адекватність і коректність кожного співрозмовника.
Автори мають можливість видаляти випадкові "дивовижні" коментарі, з любязним проханням - прокоментувати ще раз, але вже спокійніше. Бо суцільні емоції...

Адміністрація спеціально не передбачила прямої можливості визначення авторів за їхнім IP. Вважаючи, що творчі процеси, це певна таємниця, і не адміністрації в такі речі залазити. Можливо, колись така необхідність відслідковувати IP і може виникнути.
Можливо є сенс про це поговорити на відповідній сторінці. Наприклад, про те, чи варто заборонити реєструватись авторам із одним IP. Але на відповідній сторінці. Скажімо на цій
http://maysterni.com/publication.php?id=9478
Кризові явища на "Майстернях".

Але так, як на цій сторінці ми вже натворили багато помилок - з образами і іншими надмірно емоційними проявами, то є необхідність повернути час назад.
І видалити особливо гострі коментарі, які не стосуються опублікованого Вандою вірша.

Шановна Вандо. Я перепрошую, що роблю це самочинно. Видалені коментарі ми надішлемо вам, при потребі ви їх зможете поновити.

Здається, я комусь це уже казала - мене цікавить на цьому сайті поезія і тільки. Отож, думаю, варто повернутися до неї і не розтрачувати свої-чужі нерви на безглузді дискусії.

Я не заперечую, Редакціє - робіть, що вважаєте за потрібне.

Дякую, Серже, оптимізм - рушійна сила :) Щодо мукИ - заручилася думкою досвіченого літредактора, отож я спокійна ;)