Привіт Вандочко,
НУ я розумію, що це не є для пересічного читача, котрий не знається на міфології.
Думаю, що коли би знався/лася, то і читалось легко. Ні? ;)
З теплом,
Л.Ю. :)

Привіт :) Тут ідеться не лише про знання міфології, але й про побудову рядка і про милозвучність.
А, може, це наслідування Гомера? :)

Чи Ти вважаєш що я повинен писати лише примітивно-доступні речі? Можу я деколи дійти до образу маловідомою стежкою? Мені лише цікаво. Бо це, що я роблю суто експериментальне...

Е ні, я в тебе не бачила примітивних речей :)
Експерименти - це завше позитивно. Я просто відреагувала, як читач :) Пробач, якщо щось не так.

Попробуй що скажи, цьому вовчику-братику на фотці. :)

Та ні - Вандочко, я ні яким чином не хотів виділяти якийсь негатив, щодо Тебе чи кого-небудь.
Навпаки - я вдячний Тобі завжди як читачеві і редактору. Можливо мені слон на вухо ставав, коли я писав це,
але мені видається, що є вшістко впожонтку з милозвучністю і напевне це мені лише дається.
Дякую,
З повагою,
Л.Ю. :)

Попробуй прочитати без осмислення - там не повинно би існувати непливносі...

Можливо хіба тут "поміст в тавроболійнім"

Я ж тепер вегетаріанець, Майстерні - і вже забув, як то кусати :))))

Кілька разів перечитала - напевне для цього твору це необхідно. Малюнок складний, подекуди в рядках бракує складу...Треба ще вчитатися.
Із "тавроболійним" - це справді чуть ту мач :)
А ще оце:
"З екстазу адітонного складає жрець гекзаметр,"

Ну ось - це вже конкретно, за що я Тебе і люблю - за бажання щиро допомогти (ну і не тільки ;).
Текст ще свіжий - обов`язково ще раз переосмислю.
З весною,
Л.Ю. :)

THANX! :)

Welcome!

А ще збіг приголосних я помітила отут (якщо ти не проти) -Зевс ще...
:)

I am alway "for"! :)

Вандочко, я прислухався - повинно тепер читатись без гикання...

Звичайно,
Я це вже робив у попередньому вірші.
Зараз подам...

От і файно :) Можливо, хтось із читачів і зацікавиться через те античною міфологією.
У мене міфм давньої Греції були першою улюбленою книгою, але все одно деяких слів я не розумію - буде корисно почитати пояснення.

***
ОРАКУЛ (лат. oraculum від oro — говорю, прохаю) — у стародавніх греків, римлян, єгиптян та інших народів — пророцтво як один із засобів спілкування людини з богами. Виголошували й тлумачили пророцтва здебільшого жерці в певних місцях при храмах богів. Місця, де виголошувалися пророцтва, також звалися оракулами. Найславетнішим еллінським оракулом був Дельфійський, розташований біля підніжжя двох скель Федріад Парнаського пасма. З найвіддаленіших місць приходили сюди пілігрими, щоб повідати богові про свої турботи і сподівання. У найсвятішому місці храму — так званому адітоні, яке, напевне, було печерою - на триніжку серед задушливих випарів сиділа піфія. Старожитні твердили, ніби ті випари йшли просто з землі, але під час розкопок дельфійського храму не знайшли слідів розколин, звідки могли б виходити дурманні гази. Учені дійшли висновку, що в глибині гроту спалювали запашне зілля і хмара диму оповивала віщунку. Вчадівши, піфія в екстазі багатослівно й безладно відповідала на поставлені запитання. Спеціальні жерці складали з тих слів вірші гекзаметром, які часто мали двозначний або загадковий зміст.
***
ПІФІЯ (грец. Pythia) — віщунка і жриця Аполлона в Дельфах. Спочатку функцію п. виконувала молода дівчина, а згодом п’ятдесятирічна жінка, яку вибирали з багатої аристократичної родини, проте зберігся звичай одягати її під час віщування в дівоче вбрання. Перед віщуванням п. постила й робила ритуальну купіль у водах Кастильського джерела.Метафорично п. — людина, яка з таємничим виглядом робить нечіткі й двозначні висновки.
***
Селена, Ме́на (грец. Σελήνη — сяйво, блиск; Mene) — богиня Місяця (від того "селенині")
***
Наяди (грец. Naiades) — німфи джерел, річок та озер. Належали до почту Зевса, Посейдона, Афродіти та інших богів. Їх шанували як покровительок сил природи, прихильних до людей і тварин. Наяди опікувалися шлюбом, уміли лікувати й віщувати, їх пов'язували зі співом та поезією, а плескіт води вважали за розмову наяд.
***
Про Прометея - думаю всі знають
***
Гефест (грец. Ήφαιστος, Hephaistos) — кульгавий син Зевса й Гери (за деякими переказами, син самої Гери), бог вогню та ковальства, на відміну від інших богів не цурався фізичної праці. Щоб помститися Прометею, Зевс наказав Гефестові створити жінку - Пандору (Пандора (грец. Pandora — всім обдарована) — жінка, що була нібито причиною всіх лих на землі.)
***
"аедонно"/Ітіл -> від - Аедона (грец. Άηδών — «соловей») — персонаж старогрецької міфології, дочка Пандарея, дружина Зета. З заздрощів до Ніоби надумала вбити одного з її синів, але в темряві помилково заколола власного сина Ітіла. Зевс обернув А. в солов'я, спів якого — безнастанне голосіння матері за сином
***
Пан - Бог лісів, отар, пастухів, пізніше — покровитель усієї природи. Перекази є про те, що Пан — винахідник сопілки, пов'язана оповідь про його кохання до німфи Сірінги. Він переслідував її доти, поки вона, втікаючи від нього, не сховалася в річці Ладоні (в Аркадії), де перетворилася в очерет, з якого Пан вирізав сопілку. (варіант: Пан вирізав кілька очеретин, зробив із них сім дудок різної довжини і з'єднав їх докупи в один ряд. Так виникла улюблена пастуша дудка, названа сирингою.)
***
Харон (грец. Charon) — в давньогрецькій міфології син Ереба й Ночі (варіант: німфи Стікс), перевізник померлих у царство Аїда. Уперше згадується в Павсанія. Найвідомішим X. став в епоху афінського театру. Античні драматурги зображували його похмурим дідом, який у підземному царстві перевозив човном душі померлих через річки Стікс та Ахеронт. X. був сердитий на тих, хто не платив йому за перевіз, тому померлим клали в рот монету. Вергілій зображує X. брудним, сивоволосим дідом з блискучими очима, з жердиною в руках. Міфологи вважають, що цей образ узято з якоїсь іншої релігії, можливо, від етрусків. У Данте X. — біс. Образ X. зустрічається в живописі й літературі нового часу. Переносно вислів «піти до Харона» означає «померти».
***
ФАЕТОН (грец. Phaethon), 1) епітет Геліоса ; 2) син Геліоса й океаніди Клімени (варіант: мисливця Кефала та богині світанку Еос). За переказом, Фаетон, бажаючи довести своє походження від Геліоса, попросив у нього дозволу правити один день сонячною колісницею. Геліос, який перед тим заприсягався виконати прохання Фаетона, мусив згодитися. Фаетон не втримав безсмертних коней, збився з дороги й наблизився до землі, яка внаслідок цього мало не згоріла. Передбачаючи нещастя, Зевс ударом блискавки вбив нерозважливого сміливця, тіло якого впало в річку Ерідан. Сестри Фаетона з туги перетворилися на тополі, а їхні сльози на бурштин.
***
АТТІС (грец. Attis) (тут і пояснення "тавроболію" і "Нани")— син фрігійського володаря Калавса, культ якого пов’язувався з культом Реї Кібели і особливо процвітав у Пергамі. Німфа Нана зачала А. від плода мигдалевого (варіант: гранатового) дерева (мотив народження божества непорочною дівою). За переказом, А. був першим жерцем Кібели і її коханцем. За велінням Зевса на полюванні його поранив вепр, але на прохання Кібели воскресили боги. За фрігійським переказом, Кібела з ревнощів наслала на А. божевілля, він оскопив себе й помер. Після смерті А. відродився у вигляді сосни (варіант: фігового дерева). Культ А. 204 р. до н. е. перенесено до Риму. Святкування на його честь проходило навесні. 25 березня при церемонії похорону А. запалювали ясне світло, жрець проголошував воскресіння бога і сум змінювався радощами. Потім відбувалось обмивання зображень А. й Кібели в річці. Обряди включали священні трапези з хліба й вина (пор. християнське причастя). Відбувався також обряд тавроболій: учасник обряду спускався в рів під поміст, на якому заколювали бика, між щілинами настилу стікала кров і кропила людину.
***
Про Дедала, Ею і аргонавтів - то певно всі чули.
***
ТАЛ, Та́лос (грец. Thalos) — 1) мідний велетень на Кріті. Як сторож Міноса Т. щодня тричі обходив острів і, кидаючи каміння, відгонив чужинців. А коли вони висаджувалися на берег, Т. стрибав разом з ними у вогонь або пригортав їх до розпечених грудей і вони гинули (спогади про жертвоприношення людей).
***
Гекзаметр, або Гексаметр (грец. hexámetros — шестимірник) (тут і "спондей"-но)— метричний (квантативний) вірш шестистопного дактиля (—UU), де в кожній стопі, окрім п'ятої, два коротких склади можуть змінюватися одним довгим, витворюючи спондей.