О-ЛЯ-ЛЯ!
Навіть не думала, що тут хтось це знайде :(
Уклінно дякую, шановний Ільку, за візит, я просто вражена Вашим відгуком!!!
(це і справді дуже-дуже приємно мені, я чисто розгубилася, не можу слова позбирати:)

Зорянко, щиро дякую! Я не ховаюся, навпаки, сама себе шукаю :))

Дорогий ОК, не вишиваю вже давно, хоча й кортить. Після цілоденного сліпання на роботі – очі болять. Тай не треба це вже нікому, здається.
Але часто уявляю, який би я рушник вишила – і на мить він видасться шедевром :))

Звісно, шановний Іване, Ваша правда щодо недоробок... але це не від недбалості. Поки що краще не виходить. Так, забагато "фонетичних" ляпів тут, мені соромно, справді :((
Дякую Вам за щирість.
...буду думати :)

Шановний Олександре, синій колір, гадаю, трактується в різних народів чи в різних регіонах досить широко. У мене чомусь він асоціюється із відданістю, чеканням, вірністю, спокоєм душі.
У рушниках верховинських наших, як мама казала, має бути чорне, червоне, зелене і жовте – це традиційно. Але рушники мають різне призначення, тому й інші кольори використовувалися. Я пам’ятаю бабусині примовки: жовта нитка – оби сонце не заходило з твоєї судьби; чорна – оби твоя дорога до вогню пекельного не довела; зелена – оби була сь багата на все добре, як земля весною; червона – оби зле око сили над тобою не мало ніколи; синя – оби був тобі хосен завжди із роси й води...
а ще казали, що синє – небо-вічність , жовте – сонце-життя, чорне –земля-смерть, тобто увесь наш всесвіт у цих трьох кольорах мабуть.
утім, це аматорський погляд, спеціально я не цікавилася цим, усе якось інтуїтивно :))

Саню,ти мене вражаєш :) Як ти довго пам'ятаєш мої запитання і як гарно їх інтерпретуєш:) За вікном - синя ніч, а я ось спец. тобі характеристики синього вишукала (за системою АУС - ансамбль універсальних світів :) - сфера надсвідомих механізмів творчості, любов до краси і гармонії, захоплення мистецтвом, поетичність, символізм мови... І ще є :) Василинко, вибачте, за неліцензоване використання простору...

Це, Любо, вийшло стихійно: коли поміщала, там виписало, що неримовані і неритмізовані твори слід давати в "іншу поезію", я автоматично і натиснула туди, а потім не могла цей твір знайти, аж поки не з’явився коментар шановного Ілька :))
тепер я вся в роздумах, що це таке інша поезія, але ще не прийшла ні до якого конкретного висновку :(((

Боюся, Василинко, що про це не знаю ніхто :) Але в будь-якому випадку, в даному творі є всі ознаки, щоб віднести його до віршу. Тобто заходиш в Редагувати і просто змінюєш рубрику.

Василино, просто будьте уважніші і більш вимогливі до себе.
Ми всі, у першу чергу, шукаємо причини на стороні.
Але на стороні пропозицій для публікацій НАПИСАНО:

• Інша поезія - не ритмізовані композиції

І де тут говориться про НЕРИМОВАНІ? :)


Проблема із неритмізованими композиціями і справді існує, але це не проблема "Поетичних Майстерень", а загальна проблематика Поезії.

Потрібно сказати собі чесно, більшість із нас не задумується про ритмічний малюнок своєї композиції. Але якщо у ньому існує РИТМ, то це ритмізована композиція, якщо РИТМУ не має, то не ритмізована, правильно?

РИТМ, -у, ч. 1. Рівномірне чергування впорядкованих елементів (звукових, мовних, зображальних і т. ін.), циклів, фаз, тих чи інших процесів і явищ.

Тим не менш, адміністрація спеціально виокремила гострі питання підрозділом "Іншої поезії", аби
а) наші автори більш вільно експериментували у цьому напрямку, бо наразі оцінка за такі композиції не впливає на загальний рейтинг автора, але дозволяє акцентувати кращі тексти на відповідній головній сторінці "Іншої поезії" http://maysterni.com/?type=18
б) напрацьовувались критерії оцінювання і розуміння "неритмізованої поезії",
в) з'явилися авторитетні оглядачі цього напрямку, які би оперували певною логікою відповідного творчого процесу.

Аби ми врешті чули щось, на кшталт:
"Не ритмізована поезія зберігає певну вірність віршу і є саме поезією, а не прозою, тому що в ній виявляється кореспондування рядів, графічно виділених авторською установкою на вірш. У таких "розкутих" композиціях, на відміну від всіх "невільних" систем, немає наскрізних заходів повтору (склад у силабічної, стопа в силабо-тонічної, наголос в тонічної системах). Неритмізована поезія будується також і на повторенні, коли періодично змінюють одна одну фонетичні сутності різних рівнів, причому компонентами повтору може бути фонема, склад, стопа, наголос, клаузула, слово, група слів і фраза..."

Шановний Володимире, дуже рада Вашому візиту :)
Дякую за пояснення, я й справді не дуже уважною часто буваю, факт; мабуть, тому й неправильно вичитала правила :((
...а от щодо вимогливості і пошуків причин (причин чого?)на стороні, то я не зрозуміла, до чого це стосується; бути ще більш вимогливою до себе – не думаю, що зможу, тут я стараюся по максимуму, повірте, так уже життя склалося; але ж Ви розумієте, що результат не завжди адекватний старанням :(
... про ритм: я філолог, у мене були прекрасні, вимогливі викладачі теорії літератури, то щось іще в пам’яті лишилося :) але Ви правду кажете, я не задумуюся наперед, що писатиму зараз твір тим чи іншим ритмом чи без нього, здебільшого це інтуїтивно... Мабуть, треба на майбутнє перевіряти схемою абощо, якщо так впадає в очі моя "невимогливість" щодо цього :(
Вибачте, будь ласка!
Але я така рада з Вами поспілкуватися, мені приємна Ваша турбота, правда-правда. Що може бути страшніше байдужості, коли нікого твоя доля не цікавить...
...а бали – якщо опиратися на слова біля наших оцінок, то для мене, вірю, найбільш реальні такі "було б добре, якби"...
Тому що я ні разу ще не відчула того, що мій твір направду вже "добрий" – абсолютно у кожному я бачу безліч недоладностей, які, на жаль, не вмію виправити... Це погано, звісно.
Але мені тут приємно бути; тут, у Вас, стільки талановитих людей, і добрих людей, і Ви допомогли мені у важкі часи – і я Вам щиро дякую за це. І сподіваюся на Вашу підтримку й надалі :)

О-ЛЯ-ЛЯ, як багато вийшло :((
але так захотілося поговорити, вибачте, будь ласка :))

З вами, Василино, завжди хочеться погоджуватися.
Та й мені завжди приємно з вами спілкуватись, і радий чути, що вам теж це цікаво, що ви вмієте перетворювати важкі часи на легші.
І нехай тонкощі вашого сприйняття блищать на постійно ясному сонечку буття. Із тоненьким насправді легше дати собі раду, аніж із грубим, це ми, чоловіки, добре розуміємо. :)

Ну от, а тепер буду розмірковувати над цією метафорою про тонкощі сприйняття і сонечко буття
:((

хоч би знову не наплутати шось :))
не забувайте мене, шановна РМ!!!

Олександре, рада Вам, але, бачу, Ви так швидко зникаєте :))
щодо кольорів – це ж здебільшого суб*єктивно, правда?
і це по-різному виявляється у різний час і в різному місці:
моя міжгірська бабуся, напр.,вважала, що жінці у тридцять не можна носити одежу світлих, не кажу вже яскравих, кольорів; у сорок треба переходити тільки на сині, зелені, коричневі барви, а після 50 – чорно-сіра гама...
а інша бабуся – з іншого регіону– і в 60 носила квітчасті оранжеві, червоні хустки...

...от оптимістка моя дорога :))

Я теж так ці зазвичай кольори трактую :) так воно утвердилося, гадаю, саме з літератури. Але інколи із підсвідомості виринає й інше тлумачення :)
а синій птах щастя? – теж література...
На "Ви" вийшло мимовільно. Чомусь не хотілося звертатися на пароль "ОК", а в поєднанні з повним іменем якось не посміла казати "Ти". Так що ти тут не винен ні в чому :)) просто це ім*я мені якось офіційним і холодним здається, та й настрій щось грипозний.

Ой, дорогий ОК, не пишеться. Десь місяця півтора тому загубила старі зошити, які так довго збирала по світу, а з ними і цьогорічні "літньо-осінні" творіння – і щось так мені зле стало. Вперше пошкодувала за такою пропажею. Треба було в комп закинути, а я люблю на листочках правити довго і нудно. І нічого більше не пишеться. все:(((

ДЯКУЮ!!!
життя – завжди пісня :)
тільки яка?

Найбільше, Світланко, таки про писання :)