ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Іван Потьомкін
2026.04.07 11:50
Маленька, немічная ліра,
Неначе блюдце, скалка, що з тобою,
І на ній зіграть печалі світу,
Голосом її кричать од болю.
Непримітний голос, неврочистий,
Ледве чутний, і чужий на попит,
Ну і що! Та був би тільки чистий.
Ну а решта – це не мій вже кло

Віктор Кучерук
2026.04.07 08:51
Коротка ніч і довгий день,
І угорі - блакить небесна, -
І море радісних пісень
Переповняє світ чудесний.
І я святкую навесні
Всього народження й зростання, -
І рвуться пута на мені,
Щоб розпочав пересування

хома дідим
2026.04.06 19:03
не перевершити себе
до чого навіть намагатись
це усміхання де-не-де
не зовсім позначає радість
ту радість що усе підносить
і салютує бозна-чим
котрій ніколи не є досить
такий її бентежний чин

С М
2026.04.06 18:31
На улиці леви неспішні
Пси у жару, у сказі із піною
Звір, у серці міської кліті
Труп його матері
Гниє в літнім ґрунті
Із міста гайнув

На Південь курс, через кордон

С М
2026.04.06 18:31
не торкаться долу
сонця не узріть
анічого тільки
біг біг біг
біжім
біжім

дім на пагорбі

Костянтин Ватульов
2026.04.06 17:06
Коли я повернусь, перший сніг долетить до землі,
А старенький таксист довезе із вокзалу додому.
Я згадаю, як мама казала слова непрості,
Як стрічала мене на порозі в халаті м’якому.

Коли я повернусь, місто буде холодним, чужим.
Наплюю, що ось так п

Борис Костиря
2026.04.06 16:34
Столітній парк розорений, розбитий,
Осквернений вандалами, стоїть
У сотнях невловимих смолоскипах,
Де гасне час, перемагає мить.

Завзяті лиходії й тимчасовці
Спроможні потолочити красу.
Вони взялися погасити сонце

Олена Побийголод
2026.04.06 15:53
Сергій Островой (1911-2005)

У лісі наодинці
жила Зима в хатинці;
вона солила сніжки,
поклавши їх до діжки;

замети нагортала,

Юрій Гундарів
2026.04.06 11:35
лютого 2026 року в Україну повернули тисячу тіл (останків) загиблих захисників…

В безсонячний лютневий день
одна за одною машини:
колона траурна іде —
німі холодні домовини…

Нам повернули лиш тіла,

Юрій Гундарів
2026.04.06 11:24
…Як дні летять! Їх годі зупинити. І аркуші злітають стрімголов З календаря, мов невідчутні миті, Та крізь папери проступає кров. Зима, весна і літо пронесуться, Як марення, як навіжений сон. Крізь них прогляне невмолима сутність, Немов гучн

Артур Курдіновський
2026.04.06 09:22
Весна заграє радісну симфонію,
Акордами розпустяться бруньки.
Я теж хотів піти до філармонії,
Та в долі закінчилися квитки.

Закрила серце злим чотирикутником
Тверда холодна кам'яна стіна.
Я не завжди був тінню та відлюдником!

Ольга Олеандра
2026.04.06 08:54
Втрачені сенси неможливо відновити.
Можна виростити інші – через ціннісне сито
просіяти коштовне зерня від лушпіння та інших видів сміття –
перетворивши втрату на зачин для нового життя.

Сенси, які загинули, мали базові вади:
приховані, замаскова

Віктор Кучерук
2026.04.06 05:56
Коли поволі повзаю
Угору чи униз, -
Ловлю себе на роздумі
Про неймовірну слизь
Отам, де є залишені
Колінами сліди, -
Де мрії глумом знищені
Мені болять завжди.

Іван Потьомкін
2026.04.05 19:35
Найперше зійшлась грищенецька рідня,
Навіть ті, кого, на жаль, досі не знав.
А ось із саду лутовок, що на горі,
Став несміло Езоп на поріг.
Неспішно Овідій з Причорномор’я прийшов,
Струшує куряву з подертих уже підошов.
З мольбертом і скрипкою (не ч

Тетяна Левицька
2026.04.05 17:54
Мовчазна жура у домі
позбирала ртуть.
Бідолашний, ще не в комі,
я, ще поряд, тут.

Не знаходжу собі місця
для негожих рук.
Це за буревійним містом

Юхим Семеняко
2026.04.05 17:51
  Скажу чесно, без дешевої доброти і цехової фамільярності: модернізм, як Ви зазначили у таблиці, у цього вірша є, але "легкий", така собі модерністська стилізація експериментальної поезії без ознак високого модерну. Втім, є модерністські риси, які у в
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Костянтин Ватульов
2026.04.02

Олеся ніжна
2026.03.31

Майя М
2026.03.29

Олег Богдан
2026.03.28

Андрій Людвіг
2026.03.27

Охмуд Песецький
2026.03.19

Олена Квітуча
2026.03.16






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Василина Іванина / Вірші

 З рідного голосу
ІІ
Ой повіяв буйний вітер, повіяв, повіяв,
та він мої співаночки горами розсіяв...
.........
у наших міжгір’ях і зворах,
по сиглах, бескидах, плаях
душа прабатьківської мови
блукає, мов зранений птах
...........
Співай, доню, не бороню, кілько твого світа,
по чім будеш пам’ятати молоденькі літа?..
...........
відлуння між скелями б’ється,
чи встигнеш, чи вловиш цей біль
все тихше і тихше.
А в серці
прадавніх пісень заметіль.
...........
Загусляй ми, гудаченьку, в чотири струночки,
най любкови заспіваю красні співаночки...


-----------
звір, зворина – великий яр у горах, по дну якого зазвичай тече струмок, а схили поросли кущами чи деревами;
сигла – густий смерековий ліс, заплутаний, в якому дерева можуть мати по кілька верхівок, там легко заблудитися;
бескиди – скелясті неприступні гори із прірвами. урвищами;
плай, плаїк, плайик – плато на гребені гори, де нема лісу, там можуть випасати худобу або косити; і стежка в горах теж так деколи називається.
...але, можливо, в інших діалектах ці слова мають інші значення чи нюанси :)

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



Найвища оцінка Ігор Павлюк 6 Майстер-клас / Майстер-клас
Найнижча оцінка Світлана Луцкова 5.5 Любитель поезії / Майстер-клас

      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2009-11-11 00:08:14
Переглядів сторінки твору 17001
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 4.991 / 5.67  (4.879 / 5.51)
* Рейтинг "Майстерень" 5.236 / 6  (4.808 / 5.49)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.738
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2025.02.21 15:55
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Павлюк (М.К./М.К.) [ 2009-11-23 09:03:10 ]
Краще за гори можуть бути лише... гори, на яких виросла і які опоетизувала Василинка і на яких я ще не бував. :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василина Іванина (М.К./М.К.) [ 2009-11-23 19:47:53 ]
Дорогий Ігоре, а де конкретно Ви ще не бували? :))Махнемо! На Говерлу – це вже банально, давайте десь ближче, де рідко хто буває :))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василина Іванина (М.К./М.К.) [ 2009-11-23 19:49:15 ]
ДЯКУЮ!!! За доброзичливу увагу і за все...
З повагою


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
юзернейм юзернейм (Л.П./Л.П.) [ 2009-11-28 20:34:19 ]
Дуже цікаве поєднання аутентичного народнопісенного тексту і поетичних роздумів авторки. Не стилізація, а взаємопроникнення.Є чому повчитися.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василина Іванина (М.К./М.К.) [ 2009-12-10 09:41:26 ]
Дякую, Володимире! Мені дуже приємно, що Ви звернули увагу на те, що дороге дуже для мене :))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Костянтин Мордатенко (Л.П./Л.П.) [ 2009-11-29 19:09:34 ]
...на поратунок вірш твій став, розрадочкою ліг на серце...

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василина Іванина (М.К./М.К.) [ 2009-12-10 09:42:32 ]
Ой, Костю, не розчулюй мене так, бо попереду важкий робочий будень :))
Дякую тобі, дорогий, за розуміння.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Вировець (М.К./М.К.) [ 2009-12-02 08:15:16 ]
Люблю таку мову, мені в ній вчувається дитинство, щось рідне-рідне.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василина Іванина (М.К./М.К.) [ 2009-12-10 09:43:44 ]
Лариско, а де пройшло Ваше дитинство?
Звісно,якщо не секрет :))
Дякую Вам, заходьте частіше, я Вас люблю :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Вировець (М.К./М.К.) [ 2010-04-24 20:23:35 ]
Цікаво, що я знов вибрала для коментаря саме цей вірш. :) Забула вже, що тут писала.
Дуже вже воно співається. Певно і музика існує? Нема, часом, у записі? Я би слухала щодня...
Я теж Вас люблю.
Знаєте, мені здається, що я жила десь в Карпатах в минулому житті... А може, це тому, що я в дитинстві дуже любила книжку «Казки Верховини». Товста така була... Про опришків, песиголовців.
А ще я недавно прочитала «Камінну душу» нашого Хоткевича про ваших опришків :)Так лягло на душу! Дійсно це, напевно — з найкращих творів на цю тему. А говірка — читаю і думаю: я нею колись вже розмовляла...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Яфинка Незабудка (М.К./Л.П.) [ 2010-10-30 18:51:13 ]
Пані Василинко, а тут є надрукований мій улюблений ваш вірш "З рідного голосу"? Я коли його читаю, то плачу!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Зубар (Л.П./Л.П.) [ 2011-02-20 12:10:41 ]
..............
душа прабатьківської мови
блукає, мов зранений птах
...........

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталка Янушевич (Л.П./М.К.) [ 2012-01-01 09:49:37 ]
Дужжже!


1   2   3   Переглянути все