дякую - вам, Іване.

ти, Юрцю, перебільшено добрий до мене.
стільки побажань, що я прямо й не знаю... (старанно конспектує)
кривавить хмари - то про те, як вибіркові (не всі) хмари рожевіють/червоніють з першою зорею... далеко на сході... не щодня, звичайно ж.... типу, а хто_хто їх там кожен ранок мастить? ґа?

щось таке. втім, подумаю.

дякую тобі.

саме так і малось на увазі - Гойко_Мітіч_Чінгачгук_Великий_Змій... або Ункас_Син_Чінгачгука_Швидконогий_Олень... чи Аритмічний_Романтик_Нічиє_Перо.... чи ще щось, типу того.
просто не став тут з"єднувати в одне, бо читається рефренами воно саме так - як ім"я власне. а то було б дуже вже манірно - а за манірність мене дуже сварять. практично ногами б"ють.

дяка вам.

ну, не те щоб зовсім клас...
але дякую.

дякую, Оленко!
щиротвій:)))

подумаю, може скорочу все до сотанніх 16 рядків.

дякую.

дяка, друже.
ти вже другий закидаєш мені Жадана. значить шось в цьому є. але я не зовсім знаю як на це реагувати. бо Жадана, крім ранніх текстів, практично не читав... ну, ще десь попадали кілька розлогих верлібрів, більш пізніх. треба звичайно виправитись і почитати, але чесно - так ліньки... маю певне перенасичення віршами взагалі, то поезію практично не читаю останнім часом... це, напевне, скоро пройде:) відпочинок, сонце, вітаміни, спілкування - і все стане на свої місця :)))
взагалі_то Жадана для мене - як цілісне явище - біла пляма.
треба буде це кось поправити.
а може це Жадан підслухав, коли я ходив по хаті й читав вголос!? (не дуже невпевнено так:)

щира дяка тобі за добрі слова - ти мене завжди балуєш.

“ти вже другий закидаєш мені Жадана. значить шось в цьому є. але я не зовсім знаю як на це реагувати...”

А ти не реагуй, не рефлексуй, не комплексуй, і взагалі – не “уй” :))) Розумієш, друже, коли я писав свою рецу, то точно знав, що не писав би так комусь іншому. Бо порівнювати навіть в доброму сенсі двох зрілих поетів – дещо і м’яко кажучи, неввічливо. Але, я абсолютно впевнений, що ти мене зрозумієш, бо – ще раз підкреслюю – не в порівняннях тут справа. А в тому процесі, де, як ти сам визначив – “рідняться лише за духом”. І не лише автори.

Я теж не можу вважатися знавцем творчості С.Жадана, бо особисто для мене він – на відміну для декого з присутніх – дещо нерівний. Чи я його нерівно читаю, уривками :) Але, не дивлячись на його популярність, мені здається, що Жадан ще “не встоявся”. В доброму сенсі. Але це не заважає мені відчувати загальний дух його творчості, ту гіпертекстуальність, яка мені близька і не може бути не моєю і не твоєю, бо вона – “гіпер”. Тобто, розташована за межами окремих текстів.

Зараз я понесу крамолу :) Бо у випадку, який розглядається, не йдеться за технічну майстерність. Тут не йдеться (о боже! що я несу!) навіть за рівень поезії. В його звичному розумному сенсі. Тут йдеться за рівень здатності заразити власним світовідчуттям світобудову з усіма її гіперпросторами. І саме в цьому сенсі поезія С.Татчина (і багатьох інших, кому затісно на цьому та інших сайтах) краща за спроби пера О.Кацая та іже з ним. Бо це, як на мене – ота справжня поезія, до якої досконала техніка виконання відноситься як лискучий “хай-тек” до “Рожевої мавпи” Марії Приймаченко.

Гіпертекст Жадана, Татчина, Новікової, Нової, Фурси, Павлюка та багатьох інших і таких різних (вибачаюсь перед тими, кого не назвав просто через власну лінькуватість) є моїм якщо не як поета, то як – що набагато для мене головніше! – читача. В моєму текстуальному гіперпросторі п’ють не фіалами, а стаканами, плачуть слізьми, а не гліцерином, спілкуються мовою, а не словниками. Я не кажу, що інші гіперпростори погані. Просто цей –мій.

Мій гіперпростір – біль від відчуття свободи, а не свобода від відчуття болю.

Погодься, Сергію, що ота, відома нам, “Космічна тітонька” – нуль з точки зору “високої літератури”. Але яка ж вона висока з точки зору нашого кондового не літературного буття!

Вибачай за сумбур, пане-брате – щось Остапа понесло :) Казали мати, лягай спати опісля другої пляшки :))))

ти мене балуєш такою кіл(ь)кісттю знаків:)
та я вкурив про що мова, але ввічливо так відписався:) бо особливо, звичайно ж не "ую" нічого з перечисленого. кожен неповторний в міру власної автентики - щось типу того.
ну, а якщо ще й може на око прокласти запасний маршрут від Золотої Риби до Столової Гори - в обхід Магеланової Хмари - то ціни йому воопше немає:)
але Жадана всьо же треба почитати.
з "“Космічної тітоньки” отримав купу задоволення:)))

всідатвій,

Дякую пане вчителю, але я знаю, що це таке. А вам пораджу уважніше читати вірші і не поспішати до напучування :)))

привіт, Миколо!
дяка вам за візит і прочитання.
стільки дефектів, як ви, не нарахував. втім, над зауваженнями - глобально - подумаю...
сама проблемна рима тут для мене - це /пишеться-натішиться/
але (трохи мнецця... але зненацька знаходить вихід) для українського віршування дієслівні рими - то є один з чільних каменів.... це певним чином запаралелює текст з традицією:)))

це не зовсім ідеальний варіант. я ще подумаю.

щироваш.
(а дійсно, може будемо тикати?)

о-о! Тою! я радий що ти вже є. чи ти й був тут, тільки (хитро мружачись) не виходив із-за лаштунків?:)
насамперед, я тобі, звичайно ж, винен листа :( цур, не сваритися...
так час швидко пролетів за цими святами й роботою - сідав вже не один раз (оглядається довкола - "Ну, правда ж?" - всі одностайно кивають головами). тобто - лист за мною.
взагалі_то, тут така штука... коли "настає" листування - мене прямо ломає: я самий невчасний відповідач на листи. це знають всі. може цьому є який діагноз? (з надією)

дяка за "захист". втім, тут ще треба буде через тиждень_другий уважно подивитись... може де яка літерка... чи аритмічний склад якийсь... чи кома, опять же... бо вночі вже не вичитувалось.

щиротвій.

ви даремно вибачаєтесь - це й мій улюблений поет.
дякую вам за цей мимовільний перегук.

тобто це вже не directx 9.0, а directx 11 - як мінімум... щось типу того (за звичкою тицяє - скачати на халяву).
ок, Миколо:))))

відціловую ніжно навзаєм.
щиротвій:)

привіт, Вітре!
страсті_мордасті... швидше.

Ґммм...Мяу.
добре що не в праве вухо:)
з аналогічною (а мо" ще й більшою) ніжністттттю,

Мур-мяу? ;)
Та ну його, те право вухо...:) У щоку справжнього поета поцілувати - честь! :)

)*

та й поетові честь - підставити щоку.
(поцілували тебе в щоку - підстав другу)
а вухо - то так: умовний рефлекс.

Поцілували в одну щоку - підстав другу, поцілували в обидва вуха - що підставляти...?:)
То ви і другу мені підставили щоку? Ух...Зараз, наберуся сил...Ммм.

А тут я таки з кущів і з сметаною р-р-раз
упс...
у вас тут шури-мурррри
будем щитати у ліве вухо промахнулась

до Є.Г.
так то ж така древня штука, що вже практично набула статус "народної мудрості": якщо щось там тебе в одну щоку, то ти одразу й другу наставляй... про всяк випадок.
після щоків і вух - лишається тільки припалити цигареткою носика: пш-ш-ш-ш-ш...
до Ю.З.
сметана - о! - ням_ням :)

казав-казав. тільки не треба про це всім розказувати.

Та я знаю про мудрість, а щодо цигарки... Хіба можна ніс талановитого поета припалювати? Не добре...
То що ви там мені казали? ;) (тільки тихо мені на вушко)

так то ж потенційно, гіпотетично і не буквально.
а що казав?.. (лізе до записника... слинявить пальця... гортає сторінки...)

То знайшли, що казали? ;)
Я всю ніч тільки й дивилася на те, як ви гортаєте сторіночки... Ех...

нє_а! гортав_гортав... листав_листав... - всі сторінки заслинив... а щось же таке пам"ятаю... щось таке крутиться в голові...
(достає самий секретний записник... може тут?)

Ага то шо полетіли :)

аґа:)

я так думаю, Сашо, тре" вилучити цей куплєт з пісні. чессслово....
взагалі_то, всі строфи писались заради одного рядка. то ти вірно підмітив.
дяка.

Хм... А й справді, може, в ньому? (Подивіться на останній сторіночці)

та киньте, Мирославе.
почитайте краще Керола.

ага! (радісно киває)
кожній чоловічій тварі - по парі!
сенкс.