ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Володимир Каразуб
2024.11.23 10:26
Щодо вічності
Щодо вічності. Там де сходяться
Вітер в пару сплітаючись з хмарою,
Безконечність лихою подобою,
Звіром кинеться до очей.
Щодо погляду. Погляд втоплений,
І нажаханий часоплинністтю,
Завмирає і далі без префіксу
Розчиняється в крові твоїй.

Микола Дудар
2024.11.23 09:17
***
Надмірним днем, умовним днем
Приблизно по обіді
Зійшлись з тобою з різних тем —
Віват — у цьому світі
Такі красиві, молоді
Аж надто моложаві
Серед мовчань, поміж подій
В своїй недодержаві…

Віктор Кучерук
2024.11.23 05:40
* * *
Зарано смеркає і швидко ночіє
Відтоді, як осінь прискорила хід, –
Відтоді, як гаснути стали надії,
Що Бог допоможе уникнути бід.
Все ближче і ближче лихі сніговії
Та лютих морозів до нас ненасить, –
Від страху загинути кров холодіє
І серце схвиль

Микола Соболь
2024.11.23 05:08
Осіння замальовка
Сьогодні осінь вбралась у сніги,
тепер красуню зовсім не впізнати,
ріка причепурила береги,
напнула шапку посіріла хата,
калина у намисті та фаті,
похорошіли геть безлисті клени,
а кущ якийсь на побілілім тлі
іще гойдає листячко зелене.

Іван Потьомкін
2024.11.22 19:35
Як демократія із носа лізе
«…Liberte, Fraternite, Egalite …»-
На істини прості тебе, Європо, Я наупомив нарешті,
Щоб ти жила , як споконвіку Тора Моя велить.
І що ж? Цього тобі видалось замало?
Як у пастви Мойсея м’ясо, демократія із носа лізе?
І ти силкуєшся прищепить її

Володимир Каразуб
2024.11.22 12:01
Страх безконечності
Я без тебе не стану кращим,
І вічність з тобою безмірно в цім світі мала,
Холодком по душі суне хмарами безконечність,
І сміється над часом, якого постійно нема.


08.02.2019

Володимир Каразуб
2024.11.22 09:46
Диригент
Ось тут диригент зупинився і змовкли литаври,
Оркестр продовжував далі без грому литавр,
Диригент зупинився і арфи, і туби пропали,
І далі для скрипки та альтів диригував.
А потім замовкли і альти, і стишились скрипки,
Пропали гобої, кларнети, валто

Микола Дудар
2024.11.22 09:04
***
Нещодавно йшли дощі
Славно, строєм, жваві
І зайшли чомусь в кущі,
Кажуть, що по справі
Що за справа? хто довів? —
Я вже не дізнаюсь…
Краще бігти від дощів —
А про це подбаю…

Козак Дума
2024.11.22 08:12
Аби…
Аби вернути зір сліпим,
горбатим випрямити спини,
з омани змити правди грим
і зняти з підлості личини.
Ще – оминути влади бруд,
не лицемірити без міри,
не красти, спекатись іуд,
у чесність повернути віру!

Микола Соболь
2024.11.22 05:55
Не беріть на кпи
І тільки камінь на душі
та роздуми про неминучість,
така вона – людини сутність –
нашкодив і біжи в кущі.
Ця неміч кожному із нас,
немов хробак, нутро з’їдає.
Куди летять пташині зграї,
коли пробив летіти час?

Віктор Кучерук
2024.11.22 04:59
Нагадування собі
Одною міркою не міряй
І не порівнюй голос ліри
Своєї з блиском та красою
Гучною творчості чужої.
Як неоднакове звучання
Смеркання, темені, світання, –
Отак і лір несхожі співи,
Сюжети, образи, мотиви.

Артур Сіренко
2024.11.21 23:09
Сторінки засипані осіннім листям
Замість післямови до книги «Холодне Сонце») Мої тексти осінні – я цього не приховую. Приховувати щось від читача непростимий гріх. Я цього ніколи не робив і борони мене Будда таке колись вчинити. Поганої мені тоді карми і злої реінкарнації. Сторінки мо

Ярослав Чорногуз
2024.11.21 22:17
Фантасмагорій дивовижа
Мов скуштував солодкий плід,
Так око смакувало зримо --
Я їхав з заходу на схід,
Ну просто з осені у зиму.

Здалося - світла пелена
Траву зелену геть укрила.
Видіння з потягу вікна,

Ігор Шоха
2024.11.21 20:17
Сонетні строфи
Минуле не багате на сонети.
У пам’яті – далекі вояжі
і нинішні осінні вітражі
задля антивоєнного сюжету.

Немає очевидної межі
між істиною й міфами адепта
поезії, іронії, вендети,

Євген Федчук
2024.11.21 19:59
Заклятий льох
Сидять діди на колоді в Миська попід тином.
Сидять, смалять самокрутки, про щось розмовляють.
Либонь, все обговорили, на шлях поглядають.
Сонечко вже повернулось, вигріва їм спини.
Хто пройде чи то проїде, вітається чемно,
Хоч голосно, а то раптом як

Ігор Деркач
2024.11.21 18:25
Графоманія
                І
До автора немає інтересу,
якщо не інтригує читача
як то, буває, заголовки преси
про деякого горе-діяча.

                ІІ
На поприщі поезії немало
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Кай Хробаковськи
2024.11.19

Ля Дмитро Дмитро
2024.11.16

Владислав Аверьян
2024.11.11

Соловейко Чубук
2024.11.02

Незнайка НаМісяці
2024.11.01

Дарина Риженко
2024.10.30

Богдан Фекете
2024.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Валерій Хмельницький / Вірші / ВГОЛОK

 Двічі в одну і ту ж річку
Не усміхайся так звабливо -
Бо промайнуло стільки літ...
Невже тепер ти - нещаслива?..
А на моєму серці - лід...

Боліло все - благав я небо! -
В душі і серці весь той час,
Горів я пристрастю до тебе -
На жаль, вогонь кохання згас.

Йому удруге не горіти,
Як в річку двічі не ввійти:
Зів'яли щастя ніжні квіти -
Мені навіщо зараз ти?..


29.04.2010

• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2010-04-29 10:52:03
Переглядів сторінки твору 8314
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 4.647 / 5.25  (5.063 / 5.42)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.995 / 5.44)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.739
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Конкурс «Поетичні Майстерні - ІІ півріччя 2009»
Поезія Романтизму і Сентименталізму
Автор востаннє на сайті 2023.04.12 17:19
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Патара Бачія (Л.П./Л.П.) [ 2010-04-29 11:18:20 ]
"Не зарікайся!"-хтось колись сказав,
Бо все іде у світі по спіралі.
Що двічі в річку, може, ти і прав.
Та інколи знайдеш старі сандалі...

І, ноги все згадають умомент,
Як було їм приємно і затишно...
Це у житті повір, не прецендент,
Буває, що болить любов колишня. ;-)

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2010-04-29 11:28:25 ]
Ага, як кажуть, не ржавіє :)...

Який швидкий і гарний віршований експромт, Патарочко! Щиро Вам вдячний! :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Патара Бачія (Л.П./Л.П.) [ 2010-04-29 11:20:06 ]
Вибачте, пане Валерію, що перейшла на ти, це в подальшому не повториться. Хоча... ;-)))

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2010-04-29 11:31:47 ]
А давайте дійсно перейдем на "ти", Патарочко - ми ж друзі, хіба забули? Ну, друг олігарха - мій друг, пам'ятаєте?... Правда, треба буде випити на брудершафт, аби перейти на "ти" ;). Нічого, я колись завітаю у Тернопіль, і ми це діло наверстаєм ;)... ОК?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Патара Бачія (Л.П./Л.П.) [ 2010-04-29 11:39:41 ]
Ну, ви мене живцем не бачили, так що ризикуєте, що спіймаю на слові про поцілунок... Може я страшна, як атомна війна, а нікуди не дінешся - слово не горобець! ;-))) А на ти без проблем, якщо дозволяєте. ;-)

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2010-04-29 11:50:04 ]
Та бував я у Тернополі - там дівчата гарні і дуже гарні :). Так що не залякаєте ;). Тоді - до зустрічі і поцілунків :))). Одже, на "ти"? Домовились! ;)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Патара Бачія (Л.П./Л.П.) [ 2010-04-29 11:54:01 ]
Дякую тобі від усіх тернопільських дівчат!!! Домовились, ОК! ;-)

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2010-04-29 11:57:46 ]
Всіх я перецілувати не знаю, чи встигну, але спробувати можна :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Патара Бачія (Л.П./Л.П.) [ 2010-04-29 12:02:24 ]
Я мала на увазі не поцілунки, а те, що вони гарні і дуже гарні ( хоча я не тернопільська ;-)) Боже, який темперамент у мужчини!!! :-)))

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2010-04-29 12:05:10 ]
Ну, так не гріх таких і перецілувати всіх :)

А на сторінці є "народилася на Тернопільщині":)

А хіба по моїх віршах цього не видно (темперамент)? :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Патара Бачія (Л.П./Л.П.) [ 2010-04-29 12:13:42 ]
Народилася я в Теребовлі, славному невеличкому містечку, яке я дуже-дуже люблю. А, щодо темпераменту... Я спочатку помітила, що ти людина з гарним почуттям гумору. Тепер буду знати і про темперамент. Як кажуть вік живи, вік учись! ;-)))

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2010-04-29 13:36:30 ]
На Тернопільщині був, а от в Теребовлі - навіть проїздом не бував... Дякую за комплімент, Патарочко! По гороскопу я Скорпіон, мушу відповідати своєму знаку Зодіака... :)
Дякую за коментарі!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василина Іванина (М.К./М.К.) [ 2010-04-29 12:16:35 ]
Ваш ЛГ, пане Валерію, занадто жорстокий :)
не варто тішитися нещастям іншого
З повагою
ВВ


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2010-04-29 13:33:32 ]
Та він і не думає тішитись - він шкодує, що так все сталось... Але ж минулого - не вернути, двічі в одну річку - не ввійти... Треба буде назвати вірш "Втрачене кохання" :)
Щиро вдячний Вам за відгук, пані Василино!:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василина Іванина (М.К./М.К.) [ 2010-04-29 18:51:34 ]
... це, може, автор не думає тішитись, йому видніше, а якщо читаємо твір, то:
у 1-му катрені два останні рядки про що кажуть? із них так і віє ледве стримуваною насолодою від того, що Вона нещаслива і гордістю за лід у своєму серці;
у 3-й строфі ост. рядок – то взагалі цей, як його, канібалізм;
а останній рядок твору взагалі характеризує ЛГ як легковажну і безвідповідальну людину, джигуна-стрибунця
:)))
це Вам остаточний вердикт причмеленої читачки
................
перевиховуйте швиденько свого ЛГ
..........
там сюжет повинен бути інакший, факт


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2010-04-30 15:47:43 ]
Пані Василино, щиро вдячний Вам за таку гарну і докладну критику мого вірша. :)
На захист автора і ліричного героя хочу звернути Вашу увагу на те, що назва цього вірша майже співпадає з назвою першовірша "Нащо звабливо усміхатись?" і закінчується словом Remix. :)
Отже, перероблений з попереднього, тобто нова версія (чесно кажучи, я його написав, аби позбутися дієслівних рим, яких аж занадто багато у першоджерелі :))...
І ліричний герой зовсім не гордий від льоду у своєму серці - а в наступному катрені пояснюється, звідкіля взявся той лід... Все у його душі переболіло і згоріло - немає того кохання, яке було так безжалісно відкинуто ліричною героїнею... І не повернути вже його - висловлюючись єсенінським "кто сгорел, того не подожжешь"... Зрештою, і у Пушкіна в "Руслані і Людмилі" є схожий сюжет - пам'ятаєте? "Герой - я не люблю тебя!" - а коли стала древньою "старушкою" - "Герой, я полюблю тебя!" :)
Правда, коли я писав вірш, я навіть не думав про ці сюжети... :)
А пошук нової квітки навесні - так ця ж уже зів'яла під палючим сонцем літа та крижаними морозами зими... :)
З повагою,
Автор :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2010-05-12 13:47:04 ]
Відредагував трішки, пані Василино... Забрав останній катрен...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вероніка Новікова (Л.П./М.К.) [ 2011-11-10 16:30:24 ]
лірика - це не конче вірші про кохання, Валентине.
ось три вірші для прикладу, в яких, нмд, ви почуваєтеся вільно:
http://maysterni.com/publication.php?id=47883, 57913, 49877.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2011-11-10 16:37:02 ]
Та я в курсі, що лірика - це не тільки про кохання, Ніко.) Хоча ці три вірші - саме про кохання. Хіба що "Містер Сміт" трохи іронічний.

Що значить - почуваєтеся вільно?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вероніка Новікова (Л.П./М.К.) [ 2011-11-10 16:49:42 ]
до чого, до чого, а до дискусій у вас однозначна любов :))

почуваєтеся вільно - значіть, що вірші виглядають природно. без жорстоких інверсій, перенасичення рядка словами, без натуги, яка читається в деяких інших віршах. тут менше звертаєш увагу на "кухню" (техніку), більше - на сам вірш.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2011-11-11 16:34:51 ]
Та ні, це помилкове враження.) Я не дискутую, а лише намагаюсь пояснити свою думку чи позицію.

Ого, які старі вірші Ви взяли. Якщо ці - найкращі, отже, майже 2 роки на ПМ мені нічого не дало (2 з них написані не на ПМ). Може, тоді свої юнацькі спробувати відновити, які я ще не оприлюднював, раз так виходить, що я раніше писав краще?