Шановний Гаррі!
В Вашій присутності не наважуюся назвати своє творіння пародією(а публічний дозвіл отримано від Вас на написання саме пародії). А на літературне перекручення нема Тому знову в роздумах – публікувати чи ні? Це все дуже серйозно, то вже зовсім інша стаття… Жартую, Метре! Прошу сприйняти все написане з гумором.
Особливо наголошую, що всі Літературні Герої, включаючи близьких родичів, ЖОДНОГО відношення до автора оригінальної поезії (і,на щастя, пародії теж) НЕ МАЮТЬ.
P.S. Якщо Вас випадково зацікавить, чому “габарити” пародії,даруйте, перекручення, значно перевищують відповідні параметри оригіналу, то я в додатковому коменті зміг би це більш детально пояснити. Правда, тоді вже не обійтися без хоча би поверхевого аналізу оригіналу.
Як забажаєте чи будете вважати за потрібне. До Ваших послуг

Іване, ну ти смалиш :) в сенсі жжош))))

Юлечко, ну хіба спочинеш за Максимом?

Якщо бодай хоч кого-небудь непокоїть відсутність мого коментаря, то сповіщаю, що приводу для цього немає. Я не в стані глибокого нокауту, а просякаю віршем у намаганні розгрібтись з деякими проявами казуїстики у її медичному значенні + технічна строна питання. Деякі проблемки існують :))

Смілива Ви людина, Іване.
Схоже, з тих, про яких співав В.Висоцький,
" Настоящих буйных мало,
Вот и нету вожаков."
По доброму заздрю Вашій рышучості у відстоюванні власної точки зору.
З іншого боку - щиро співчуваю Гаррібальду Сідорову. Не хотів би я бути на його місці.
Тим більше, що він - людина хороша, тактовна, як то кажуть, "мухи не образить".Бійка - це не його стихія. Він людина мирна, інтелігентна. А тут - такі "розборки".
У життя є всього два методи впливу на людину : пряник і кнут. Стосовно відгуків на поезію - це похвала і критика. Для зростання людини чи поета необхідні обидва ці методи. І хоч пряники люблять всі, а кнути лише одиниці, без критики, як методу покарання - не обійтись.
Ваші пародії, чи перекручування часом досить болючий кнут. Не всі здатні його сприйняти з користю для себе.
Однак, що зроблено - те зроблено.
Дам кілька порад, що до стилю виконання:
1.Для благозвучності замінити:"Їх вже" на "Уже"
2.Знак оклику:"Та він ще не знає – пишу тріолет!"
3.Зайве "й" - "Я довідку маю – не даун, не сп’яну!"
4.Важко звучить рядок: "Та як поєднати лозу й творчий злет?" До того ж трохи не в тему запитання. Бо ЛГ - майстер і знає, як це зробити. Мій варіант:
"Рядок до рядочка єднаю в куплет"
5.Зайве "й" : "А ні – постраждають рондель, тріолет."
6.РозкОлю - наголос. Можливо так:
"Науку долаю і цю непросту".
7.Слабенька кінцівка:" Піду доплету."
Можливо так:
"Лоза проростає…Комусь на біду."

Невже мій тріолет посприяв такому витоку навіювання?
Якихсь вісім рядків, потім інформація про побудову і дата створення...
А такий резонанс... Хоча це гарно. Твір знайшов свого читача.
Тепер по суті справи.
Це нормально, коли твір пишеться-створюється від імені першої особи, бо іронізуючи наче над собою, а насправді - над літературним героєм, ти можеш відкрити всі секрети. Бо ти знаєш, про якого вовка промовка. Хоча існує елемент ризику, обумовлений наявністю читача, який цього не розуміє.
Езопівська мова Вашого твору, шановний Іване, на висоті.
Багато у кого з нас є по коморі тих верейок – у одних аж до стелі, у других – невисокий стовпчик, у третіх - в означеній кількості невеличких комор чи стокових складів.
ЛГ ділиться досвідом з сином. Нормально. Так і повинно бути.
Я не зрозумів, до чого тут липовий мед і хвороба.
Хотілось би увидіти щось інше. Хоча можу передбачити, якими можуть бути наслідки.
Бо тільки почни змінювати – і пішло-поїхало. Зате щось може вийти – краще чи гірше.
З’явилась додаткова інформація про третю особу – тата літературного героя.
І нічого більше я сказати не можу. Просто побутова історія.
Лібрето таке:
- тато розкриває синові деякі технологічні секрети виробничої діяльності, принагідно поділившись сумнівами стосовно своїх розумових здібностей;
- жаліється на недуги;
- у розмові з сином діда останнього називає татом;
- переймається питанням поєднання двох різних речей;
- жаліється сину, що відхопить від свого тата (діда по відношенню до сина);
- співчуває, бо діду зле без дурману. Звик той, мабуть;
- ділиться фольклором („якщо у голові олії нема, то в сільмазі не купиш”);
- і нарешті – геппі-енд.
Складною є обрана Вами стезя.
Ворогів на ній бути не повинно, бо Ви не зачепили і не образили. Все, що було Вашому вірші, розподілено між усіма: батьком-батьком, батьком-дідусем, онуком-сином.
Складною стезя була тому, що мій тріолет сам по собі є іронічно-гумористичним. То як подвоїти ці якості? Це хіба можливо?
Технічних вад тріолет не мав, то зупинитись на якій-небудь з них неможливо.
На деякі моменти звернув увагу Олександр Христенко. Мені нічого додати.
А цей даун насправді був сиротою. Про це я писав у коментарях.
Але це не відчувалось у тріолеті. Тому фантазувати можна скільки завгодно.
Мене тішить думка, що за мотивами творів, створених мною, виникають нові.
Причім, далеко-далеко як не пародії.
То чому не радіти?

З повагою,
Г.С.

Дякую, Олександре! Взагалі, я і хотів пародію почати словами Висоцького, пам’ятаєте - "День зачатья я помню неточно". Потім, в силу різних причин, передумав.Розумію Вашу тактовність, але в даній ситуації не йдеться про кнут(для автора оригіналу), це швидше всього виконання його побажання, так би мовити законного волевиявлення.
Гірше було би (набагато!) для мене, якби не було вчорашньої домовленості. Щодо Ваших зауважень - три перших і п’яте зауваження приймаються беззастережно, згоден повністю.(Писалося нашвидкоруч - не хотів заставляти шанованого автора оригіналу томитися в
очікуванні).Це згодом виправлю.Стосовно четвертого - не можу погодитись - малось на увазі, що ЛГ майстер по плетінню. А в тріолетах тільки вчиться. Шкода, значить не вдалося це донести.По шостому - якраз наголос там і є, просто не проставлений, думалось, що інакше там і прочитати не можна.Взагалі дуже туди"просилося"слово "Освою", але оригінал вимагав "данини".На рахунок слабенької кінцівки - теж маю відмінну трохи думку. Користуючись коментами автора оригіналу, я вияснив, що лоза, з якої плетуть верейки, інколи проростає, якщо довго запхана в землю. Задумувалось так - за той час, поки ЛГ майстерно створював тріолет, проросла лоза.Ну, і він вирішив, щоб не пропадав матеріал... Напевно і це не вдалося донести, або Ви не дивились на це під таким кутом зору.
Надзвичайно Вам вдячний

Шановний Гаррі! Мушу Вас трошки розчарувати: детально виписане Вами лібрето не відповілає дійсності. Стезя не є такою складною.Дід до доблесної когорти Літературних Героїв (по задуму
пародиста) не вводився.Певно все-таки потрібно було перших два рядки взяти в лапки - то пряма мова батька ЛГ. Далі йдеться тільки про самого ЛГ
(без батька й ,поготів, без діда).Ці лапки - то,можливо, моє упущення Складною стезя була по іншій причині - я вперше зустрівся з ситуацією, коли для розуміння оригінального твору потрібно прочитати всі(!) без вийнятку, коментарі до нього.
І, оскільки Ви прихильник парітетних начал, і вже оцінили моє творіння (хоча би частково), то дозвольте висказатись і мені на рахунок вищеозначеного тріолету. Насамперед, повинен признатися чесно, що прочитавши оригінал і всі коментарі до нього, я, як не дивно, не впав в стан загальної радості і ейфорії. Більш того, якщо бути до кінця відвертим, то з значною частиною відгуків не згоден принципово, так як вважаю оцінку в них невиправдано завищеною.
Технічних вад тріолет дійсно немає, з глибинною думкою, як на мене, значно гірше. Зрозумійте пародиста - ну не можу я посилатися на оригінал і на всі коменти до нього, бо без них зміст оригіналу незрозумілий. Це, до речі, відмічено теж кількома коментаторами.Можливо, це результат
надмірної роботи над лаконічністю твору (пробачте - тут потрібна думка справжніх професіоналів цього дивного жанру). Я ж розмірковую з позицій пересічного споживача Вашого поетичного слова -якщо для того, щоб зрозуміти зміст, потрібно прочитати Ваш коментар, то щось тут явно "не грає..." Не виключаю, що тонким знавцям жанру, (одиницям!),можливо достатньо і цього, а ще небожителям (Богам з Олімпу чи ще звідкись), я
ж веду мову про простий земний люд, і механізаторів в тому числі.
І ,ледь не забув, маючи певне відношення до медицини можу стверджувати, що мед надзвичайно корисний при тих хворобах, симптоми яких Ви описали. Навіть в якості заспокійливого.Повірте на слово, це не для рими.
Творчих удач Вам і успіхів в самовдосконаленні.
Якнайщирішо

Дякую, Ніку. Якраз такою і прагнув її написати.

О, бачу, причин є для радощів досить -
Майстерно ж верейки Поети плетуть,
У кожному слові шукаючи суть,
Вкладаючи рими в ажурні покоси.
Проникнути прагнуть в святая святих,
В колодязь пірнають з водою пізнАння,
Щоб, може, одного липневого рання
Ми приклад хотіли би взяти із них!
Оливи, як бачимо, їм не бракує,
Дотепності мають по вінця і ще.
Аби їх завзяття не змило дощем -
Хай з Музою гарно щоночі воркують!...

Пане Іване, можна поцікавитись вашим щоденним меню? Невже щось одне і те ж?
Можливо ви й нам запропонуєте певну розмаїтість?
Пародія, навіть ідеальна, тільки маленька частинка поетичного Всесвіту. Що ще?
Ви ж так цікаво відповідаєте у віршованій формі у вигляді коментарів, - дозвольте собі відійти від пародій, вони ж бо, швидше, створюють певний творчий комплекс, невже це все?

Усе ж не зовсім, шановний пане Іване, для мене є зрозумілими ваші творчі погляди.
Пародія, що би там не говорилося, таки продукт вторинний, і, напевно, у переважній більшості випадків не додає добротності, добра, гармонії нашому світу - у кращому випадку натякає авторові і читачеві на певні недоліки у пародійованих творах, чи не так?

Я ось розумію, писав би пародист свої сатирично-іронічні тексти проти гнилої влади, проблем у суспільстві, громаді, в т.ч. і поетичній, церкві, у творчості особливо відомих сьогоднішніх авторів, а так, як на мене, йде "полювання" не за тими об'єктами.
Моє враження таке, що більшість опублікованих вами пародій, торкається авторів, які тільки навчаються віршуванню, і справжніми поетами ще не є. Якщо це так, то сенс у пародіюванні таких авторів далеко не очевидний.

Щодо портретистів і пейзажистів у малярстві, то й справді, дорогий Іване, не знаю жодного справжнього художника, який би малював лише портрети чи пейзажі, і не вмів так само, якісно, працювати з різноманітною тематикою. Але ж у нашому випадку ми повинні говорити про сатиричний, іронічний портрет, чи пейзаж, чи не так?

Чому я висловлюю ці, суто свої думки? Лише в контексті перспектив творчого зростання - це ж те, що нас поєднує.
Хоча багато авторів на ПМ цілком свідомо постулюють незацікавленість у будь-якому подальшому зростанні, бо їх цікавить лише приємне проведення часу тут. Що ж, це теж нормально. У кожного своє мистецтво - це не обов'язково поезія.
Особисто я вас, пане Іване, завжди сприймав особою, зацікавленою у поетичному розвиткові. Тому було б цікаво за ним спостерігати.
Як на мою скромну думку, поетичний розвиток, опісля досягнення певного рівня, цілковито залежить від надзавдань, які ставить перед собою автор, тому ось і намагаюся говорити про потребу урізноманітнення творчих проявів.

Вітаю, шановна МР.
Мені здається, тут проблема в тому, що не тільки
Ви, а значна частина "пишучого люду" ЧОМУСЬ не
сприймає пародію як самостійний і цілком самодостатній жанр. Я ж власне сприймаю її саме так. Смію не погодитися з Вами на рахунок пейзажистів і портретистів (маю в їхньому середовищі достатньо багато досить відомих майстрів)і, повірте, кожен з них став визнаним професіоналом лише в якомусь одному жанрі.
Ваша теза, що пародія "у переважній більшості випадків не додає добротності, добра, гармонії нашому світу" для мене особисто є абсолютно несприйнятною. Це Ваша особиста думка, вона, якби подипломатичніше висловититись, є глибоко дискусійною. Розуміння пародії як вторинного продукту, на мою думку, надто спрощене і тривіальне. Хіба в сенсі часової послідовності написання. Ототожнювати пародіювання з "полюванням" - глибоко помилкова думка, шкода що вона озвучена саме Вами. Мені, якщо чесно, вже трохи набридло більше місяця КРИЧАТИ на ПМ, що
пародія - це ЖАНР. "Хто хоче почути - той почує..."
Щодо Вашого враження на рахунок "більшості" пародій, опублікованих на маловідомих авторів, то воно також не відповідає дійсності. Предостатньо іменитих і маститих. Інша справа - не мені Вам нагадувати реакцію шановної МР на пародію поезії
шановного Вами і мною пана Андруховича Ю.Уважно
ознайомтеся з моєю сторінкою - імена таких авторів, як Забужко, Ірванця, Неборака, Андруховича, Павлюка, Вольвача (і багато інших!)
говорять самі за себе, чи не так, шановна МР?
Так що задача урізноманітнення творчих проявів зараз в мене не на часі.
І,накінець. Ви вчора говорили про пародію, як про частинку потичного Всесвіту. Гарно, поетично і образно. Я би хотів продовжити цю образність (Ви все таки почали з меню). Уявіть собі, що Поезія - це Великий Стіл, до якого підходять спраглі і голодні (на поетичне слово) читачі, тобто споживачі Поезії. Он там,посередині столу, любовна
лірика.Бажаючих багато - тягнуться за нею. Трішки далі - ронделі , катрени, тріолети. Бажаючі втамовують свою спрагу і насолоджуються...
І десь з краю - Пародія. Її беруть менше (але
цікавится багато). Дехто взагалі до того краю Стола не підходить. Одних не цікавить, інші не наважуються. Так спокійніше. Але ж вона Є, і хто
захоче - візьме. До речі - це не мої просто фантазії- сам бачу на ПМ: відвідувань сторінки 150 -200, а коментарів десяток. Вловлюєте тенденцію?
Щиро вдячний за гарні побажання, включаючи поетичний розвиток. Це життєво необхідно творчим людям.Чого і Вам бажаю. Якнайщиріше і з повагою
P.S. В книгарні "Є" на пр.Свободи ще здається є в наявності пару екземплярів моєї збірки пародій, можете ознайомитись.Або в "Українській книзі".
Іменитих там вдосталь- можете насолоджуватись.
І, прошу, не сприйміть це як примітивну рекламу
Щиро

Знаю, що у світі на кожну розвинуту країну припадає по 5-6 діючих художників, а інших називають тими, що тільки вчаться. У Львові з цим взагалі повна катастрофа - забагато галасу на порожньому місці. Порядний художник мав би отримувати і серйозні замовлення від громади - знаю декількох лише, що малюють, наприклад, сьогодні церкви. Один із них, Микола Шимків, не надто відомий загалу, уже двадцять образами розписав, з них три чи чотири у самому Львові, - і то з великою обережністю ставиться до слова художник...

Хочу вас запитати, пане Іване, ось ви пишете "начна частина "пишучого люду" ЧОМУСЬ не сприймає пародію як самостійний і цілком самодостатній жанр". То про що саме ви говорите - 1) про спосіб що-небудь робити; сукупність прийомів; стиль, манера.
чи 2) про вид творів у галузі якого-небудь мистецтва, який характеризується певними сюжетними та стилістичними ознаками...

Бо якщо ми говоримо про мистецтво, то мистецтво дуже вимоглива штука, і вимагає отих самих надзавдань, які, я вважаю, вам цілком по силі...
Власне, тільки надзавдання може витягнути пародію на рівень мистецтва, коли чиюсь інституційну чи особистісну спробу принести у світ добро і гармонію пародист виправляє, творчо обігруючи огріхи свого попередника.

Зрозуміло, що серйозними інституціями, та й особистостями аж ніяк не може сприйматися трактування від модернізму, що мистецтвом може бути будь що. Не будь що - це таки творча досконалість на передових позиціях продовженої культурної традиції. І головне, в рамках Божественних.

Тому я якраз і хочу, аби ваші, наші, і особисто мої зусилля покращували ситуацію.
Щодо відомих особистостей, то зрозуміло, пародія, як мистецтво, мала би щось там таке удосконалювати, а якщо вона нічого там не удосконалює, то вона, як на мене, не потрібна, бо, наприклад, просто когось висміювати за, можливо не досконалу спробу, не людяно. Вартувало б шукати ті місця, які "знаним" не далися.

І важко погодитися, що мистецтво, це щось для споживання, - правдиве мистецтво, як я розумію, це вищий спосіб життя у творчості, до чого потрібно ставитися вельми серйозно.
Я сподіваюся, пане Іване, що ви відчуваєте мою щиру зацікавленість у становленні мистецтва пародії на ПМ, але в рамках творчої доброчинності, доброзичливості, а не поглиблення руйнівних процесів, їх і так вистачає в кожному з нас, і в суспільстві в цілому.

Шановна МР! Все залежить від рівня, за яким оцінювати той чи інший вид мистецтва. Шкода, що Ви явно недооцінюєте(чи ціните занадто низько) Львівську художню школу. Я на цей рахунок зовсім іншої думки. Так ми можемо договоритись, що у Львові і поезії не існує. Зайдіть на сайт "Видатних людей України", що спеціально випускається до "Євро 2012"для іноземних гостей, і Ви будете приємно здивовані числом львівських художників, представлених там.Це можливо, трохи змінить Вашу думку.
Далі. Про що я говорю в частині пародії, як жанр.
Не мені Вам пояснювати, в чому полягає самодостатність жару,впевнений -Ви це знаєте краще від мене. Ви берете в руки збірку ПАРОДІЙ -
ну що ще потрібно пояснювати і коментувати (включаючи прийоми, стилі, манери і ознаки). Саме про це я і говорив.
Далі: пародію, як жанр, НЕ ПОТРІБНО витягувати на
рівень мистецтва - вона і без надзавдання вже там давно Є. Але (тут з Вами погоджуюсь беззастережно) - тільки якісна і високопробна пародія.
Що ж до доцільності пародіювання творчості "особливо відомих сьогоднішніх авторів", то мені видалось, що Ви трохи суперечите собі в останньому і попередньому коменті.Так мені видалось.
Я, так як і Ви,також бажав би, щоб мої зусилля
покращували ситуацію на краще.
І останнє - щодо споживання в мистецтві. Ви ж прекрасно розумієте, що слово вжите в значенні "духовного споживання".
Особиста просьба - прокоментуйте детальніше, що Ви мали на увазі під "поглибленням руйнівних процесів"в останньому абзаці свого коменту.
З повагою

Шановний пане Іване, маю на увазі сучасну Львівську малярську школу, яка, по суті, на своїй глянцевій, першій сторінці, перетворилася в регалії, що купляються за грубі гроші, на збанкрутілий своїм викладацьким складом Інститут прикладного та декор. мистецтва, а ще в усяке убожство молодих і не дуже сучасників, що виставляються і продаються у салонах типу "ДЗИГИ".
Маю достатню освіту, аби це із прикрістю зауважувати. :(
І це зовсім не мистецтво, просто "всіляке" для простих горожан і гостей міста...

Ще раз повторю, що окрім усіх потрібних мистецьких азів, знайомий і зі світовою системою комерційного руху творів малярського мистецтва, просування авторів.

Але ці всі мої слова мають зміст лише за межами модернізму, який, в основному, заперечує традиційні цінності, натомість пропагуючи інше.

Щодо творів кращих авторів, то не кожен їхній твір має ті недоліки, які можна охопити навіть майстерною пародією. А якщо пародист не досягає рівня твору, який намагається пародіювати, то вчиняє лише пародію на самого себе, чи не так? Це не найкращі результати.

А щодо поглиблення руйнівних процесів, це печальна констатація ситуації в так званому "цивілізованому світі", у якому тільки те й робиться, що поглиблюється руйнація. Моє бажання, аби на ПМ ми намагалися менше руйнувати ( в тому числі і навіть нездійснені, невтілені в творі добрі наміри), а більше творити, додавати позитиву. Тож я тільки про усвідомлене розставляння нами правильних акцентів у вирішенні тих чи інших творчих ситуацій.

Іване, не зміг знайти той самий сайт "Видатних людей України". Може ваша ласка підкажете адресу, дуже вже хочу поглянути хто і що там.
Можу навіть на той чи той представлений цикл робіт дати швидку, чи більш докладну рецензію (вимагає більше часу). :)

Шановна МР! На превелике своє щастя львівських художників я знаю з іншої сторони, а оскільки з кількома в досить дружніх відносинах, то можу Вас запевнити, що про грубі гроші (і статки) в них (на превеликий жаль) не йдеться. Як і поети, вони до свого визнання (орденів і регалій) йшли десятиріччями. Добре, що ця частина айсбергу відома не всім. Так їм певно творити легше.
Щодо пародій на відомих, погоджуюся з Вами - робота має бути добротна. Це я підкреслював в попередньому коменті. Але існує "ньюанс" - упередженість думки. Не всі знані це люблять. Як, зрештою, і менш відомі.
І, не тільки для того, щоб закінчити на хорошій ноті - абсолютно з Вами згоден на рахунок позитиву і розставляння правильних акцентів.
Щиро

Обов’язково сьогодні дам посилання, але десь коло 22 год. В даний момент просто не маю фізичної можливості