ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

хома дідим
2026.09.12 21:46
* 200 *
переконай себе у тім
що наша зустріч недаремна
що ти цього давно хотів
що цей момент є одкровенням
мовби сезон доречний день
і карусель чим не французька
що зачаровує дітей
проз таємниче слово дзуськи

Вячеслав Руденко
2026.09.12 21:04
Тоді і прісно
Рука ще пестить Фаберже,
Крихке й примарне береже,
В густе пірнає бланманже —
Тоді і прісно.

Немов Каафи* у Пейсах,
Чи сподік* сподівань і Птах —
Синиць, відтанулих в снігах,

Ольга Садкова
2026.09.12 21:01
Ранок Грицика
Понеділок. Час до школи
але Грицик трохи кволий.
В «Сталкера» до ночі грав,
не торкався інших справ.

Де наплічник, не згадає,
— Може, бачив хто? — питає.
Сердяться і мама, й тато:

Борис Костиря
2026.09.12 13:06
Давні камені
До давніх каменів я припадаю
І чую шепіт із глибин віків.
Середньовічний замок - вхід до раю,
Але ключів немає від замків.
Я чую гул віддаленої битви,
Промови, клятви, навіжений шал,
Відлуння стародавньої молитви.
Запрошує історія на бал.

Світлана Пирогова
2026.09.12 12:52
Сонцелюбний (сонет)
Хоч хилить вітер стебла до стебла,
І тирсу нагинає аж до млості,
Осіннє сонце - часточка тепла,
Як міні-літо зігріває простір.

Радіє вересневий сонцелюб,
Бо золотаві кучері шле сонце.
І для душі якийсь незвичний люкс,

Віктор Кучерук
2026.09.12 06:15
* * *
Душу змучує тривога,
Серце стиснув міцно страх, -
Потяглась моя дорога
По небажаних місцях.
Тут, де палиці в колеса
Уставляють через день,
То не в захваті від п'єси,
То байдужі до пісень.

хома дідим
2026.09.11 20:41
* 199 *
небосвітло вищезає
пітьма прохолоду ллє
був у тому вищий задум
що у нім було чиє
що із цих думок бездарних
із безрадних цих думок
мріями бреде ліхтарник
в сутінковий вогкий смог

Ірина Вовк
2026.09.11 18:51
"Іскри з погаслих багать. Антологія драми Стародавнього Світу"" (продовження 13)
ЦИКЛ І МЕСОПОТАМІЯ (Додаток)

«ВЕЛИЧ І ПОПІЛ НІНЕВІЇ»
(драматичний «ескіз» у ритмічній прозі на три з’яви
в дусі шумеро-аккадського епосу)

ДІЙОВІ ОСОБИ:
Хронос – Час Старого Світу, безпристрасний свідок епох.

С М
2026.09.11 16:51
Сексі Сейді (The Beatles)
Сексі Сейді, чому, чого
Ти обдурила всіх і кожного
Ти обдурила всіх і кожного
Сексі Сейді, охох, чому, чого?

Сексі Сейді, зламавши гру
На показ виклала усім
На показ виклала усім

Ольга Садкова
2026.09.11 15:18
"Кручені паничі, ой, кручені.."
Кручені паничі, ой, кручені.
Як в танкУ, вигинатись научені.

По паркану плетуться з квітами,
далі — вище — вишневими вітами.

Незбагненно плетуться стінами,
щоби ті не були просто сірими.

Марія Дем'янюк
2026.09.11 13:18
Вересень дарує
Білка бігає по гілках,
Пильно дивиться донизу,
Білка знає - тут ліщина,
І готова до сюрпризу.

Білка плигає завзято,
Бо угледіла горішки,
І радіє : "Як багато!

Борис Костиря
2026.09.11 12:29
Ритм
Відбувся у природі збій,
Такий нечуваний, нежданий,
Немовби надійшов прибій,
Такий далекий і жаданий.

Щось у нутрі лісів кричить,
Благаючи про допомогу.
Так думку переплавить мить,

Вячеслав Руденко
2026.09.11 11:37
Осінній марафон
Не сумно, ні! — палає бовдур,
Тарган ховається під ковдру,
Тютюн димить, чорніє стовбур,
Годинник грає в стусани.

Хвилеподібно та без зброї,
В лататті білому, героєм,
У сінях сходи брав без бою,

Віктор Кучерук
2026.09.11 06:19
* * *
Вдивляюся пильно в обличчя людей
І радісних не помічаю, -
Сьогодні спокою немає ніде
В моєму стражденному краї.
Забули про графіки, плани та сни -
Не робимо свят і парадів, -
Щодня відчуваємо лютість війни
І бачимо подвиги, зради.

Артур Сіренко
2026.09.10 22:51
Нібито
Деметра на коні вороному
Скаче нашим миршавим Всесвітом:
Підкови майстровані не Гефестом -
Меркурієм — власником білих сандалів
Та сандалового капелюха.
Важкі підкови цвяховані безнадією -
Відсутністю останнього нещастя,
Дзенькають дукатами Бартоло

хома дідим
2026.09.10 21:28
* 198 *
тривкі складнопорожні дні
складаються із порожнеч
великих менших і дрібних
ні зустрічей ані утеч
ні спілкувань ані новин
інформаційний білий шум
хто скілько виніс
скілько вніс
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Ольга Береза
2026.09.08

Ярина Діброва
2026.08.07

Анастасія Ехо
2026.08.01

Фел Ходак
2026.07.22

Ольга Садкова
2026.07.18

Анна Марчук
2026.07.12

Паб Лімерик
2026.07.12






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Володимир Ляшкевич (1963) / Вірші / "Еволюція богів"

 Забуті на Землі
Образ твору По віконному склі струменіють жалі.
Ми не відали лиха, літами малі, -
наповняли вітрила довершені дні,
і здалося, несли уперед кораблі...

Наші душі не злі, ми іще не старі,
а розпуки округ - на земнім олтарі:
запітнілі, складні, у печалі вбранні.
Тихо ангели плачуть над нами вгорі.

І з роками все далі божественна вись,
наче твердь під крилом не зникала колись,
наче сили віддавши чаклунській зорі,
ми забули для чого сюди подались.

Прилітали на мить, а минули віки,
бранці миті – ми: чоловіки і жінки.
І жовтіємо, гаснемо, як ліхтарі,
судового журналу пусті сторінки.

Тільки сни до космічних вертають армад,
чиї обриси в млі, як дороги назад,
доки не проржавіють вкінець якорі,
і не кине увись мандрівний зорепад...

2010

* Забуті на Землі - це не стосується всіх. :)


• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



Найвища оцінка Василь Баліга 5.5 Майстер-клас / Любитель поезії
Найнижча оцінка Мар'яна Невиліковна 5 Любитель поезії / Майстер-клас

    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2010-07-22 11:48:40
Переглядів сторінки твору 10164
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 4.894 / 5.31  (5.208 / 5.6)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.221 / 5.62)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.774
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Спейс-Арт - Поезія відкритого Космосу
Станси і новостанси
Автор востаннє на сайті 2026.09.11 19:58
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Шешуряк (М.К./М.К.) [ 2010-07-22 13:18:53 ]
Цікаве римування!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мар'яна Невиліковна (Л.П./М.К.) [ 2010-07-22 13:45:03 ]
не знайшла перетинів між назвою і змістом...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2010-07-22 13:55:49 ]
Це ж Юстас - Алексу, словом, трохи зашифроване. ;)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віктор Цимбалюк (Л.П./Л.П.) [ 2010-07-22 14:14:00 ]
...Доброго дня, Володимире! Цікаво, метафізично. "А розпуки округ" - це ви так нашу земельку грішну з Космосу бачите?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2010-07-22 14:26:21 ]
Нас, Вікторе, точніше, декого з нас. :)
Розпуки округ нас, тих, хто тут загубився. :(
А земелька свята, жодних сумнівів.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оксана Яблонська (М.К./М.К.) [ 2010-07-22 15:00:59 ]
доки не заржавіють ущент якорі,
ми залишимось тут - на щасливій землі,
доки "душу не кине увесь зорепад",
як мільярдами літ (обіч Неба) назад...

гарне римосплетіння, Володимире. вірш потребує авторського прочитання :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2010-07-22 16:49:00 ]

Не певен, наголоси, окрім "чиї", ніби, збігаються із традиційними, але на "чиї" можна "махнути рукою", бо в кожному рядку головний наголос падає на третій склад.
А щодо специфіки змістових наголосів, то я, можливо, спеціально двічі повторюю "земні". :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оксана Яблонська (М.К./М.К.) [ 2010-07-22 17:33:29 ]
:) Я мала на увазі рядок про бранців, ритм по усьому віршу бездоганний (про рими уже писала), а у цьому рядку щось мене не пускає. Саме тому і пропоную авторське виконання (прочитання вголос), скажімо, на Львівському форумі видавців у вересні або на фестивалі "Захід" 22 серпня ;)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2010-07-22 17:43:46 ]
Дякую за пропозицію.
Але це справа для молодих і експресивних, з палаючим зором, - я вже оминаю публічні читання. :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2010-07-22 15:18:41 ]
"наче сили віддавши чаклунській зорі,
ми забули для чого сюди подались". - повіяло ще й хайнлайнівським, окрім інших позитивних, якостей вказаних вище :-)

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2010-07-22 16:50:03 ]
О так, ці теми актуальні і досі. :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Баліга (М.К./Л.П.) [ 2010-07-22 16:15:50 ]
Дуже витончений вірш, за всіма його параметрами; заворожуючий, глибокодумний зміст і водночас в ньому криється така проста істина - загибель людини, її віддалення від істинного життя, забуття гармонії.
Будем надіятись - ті, що загубились на Землі все ж таки відкриють очі і вийдуть із свого ступору - а ангели тоді усміхнуться.
Творчої вам наснаги, пане Володимире


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2010-07-22 16:52:54 ]
Дякую, думаю, що ангели переживають, коли ми сумні і не доброчинні, а ми такі, коли опускаються руки, коли відчуваємо, що могли більше, аніж вдалося досі... :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталія Крісман (Л.П./М.К.) [ 2010-07-22 17:03:25 ]
Колись дуже давно мені писалось про корабель Життя, у котрому ми всі пливем...
Як прийде час, колись під рання,
Розірве тишу крик бажання.
І в далечінь, для нас незриму,
Піде Дитя крізь літо й зиму.

І попливе у невідомість,
Йому ж навіки стане домом
Той корабель – “Життя” він зветься:
Вже так у світі цім ведеться.

Ось швидкість судно набирає,
І вітер парус розправляє.
Дитя вже чується у силі –
Воно прожило шторми й штилі.

Дитя вже стало Чоловіком,
Набралось мудрості до віку.
Цікавість в нього: що там далі?
Але в душі його печалі.

Не має влади він над морем,
Ані над щастям, ні над горем.
Пливе покірно в невідомість:
Що попереду, що натомість?...

Котрогось ранку він проснеться,
Але спинитись вже прийдеться.
Прибуде він в кінцеву гавань –
Вінець його життєвих плавань.

І тут прийдеться пригадати:
Як він прожив? Що б міг узяти
З собою в плавання останнє,
Як прийде час з життям прощання?

...Не кожен може це збагнути:
Та ми по Божих йдем маршрутах.
Це Він життя у нас вдихає
І двері в вічність прочиняє.

Йому прийдеться звітувати,
В Його лиш милості прощати.
Його це воля – щоб під рання
Ввірвався в тишу крик бажання...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2010-07-22 17:45:41 ]
Так, Наталю, мої скромні рядки народилися під одним із ваших віршів, щось таке потаємне нас там б е з т і л е с н о поєднало. :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталія Крісман (Л.П./М.К.) [ 2010-07-22 19:23:43 ]
Коли вогник надії у серці зотлів
Від жорстокості світу й омани,
Струменіють жалі, мов краплини по шклі,
У душі прорізаючи рани.

Піднімати вітрила бракує снаги,
Нас давно вже стихія скорила,
Відрікаються рідні від нас береги
І маліють обпечені крила.

На людських вівтарях не злічити жалів
За навіки утраченим щастям.
Лиш здається, що ми не такі вже і злі,
Та насправді - в пітьми ми у власті!

Наші янголи плачуть не тихо - ридьма,
Розправляючи крила в безмежжя,
Аби знов відступила з душ наших пітьма,
Аби в них загасити пожежі.

Зрозуміло тепер, що Божественна вись
Не бажає нас в лоно приймати -
Ми самі світло-суті своєї зреклись,
Ми для себе - мов справжні Пилати.

Нам для ближнього важко подати руки,
Все святе за гріш мідний продали...
Що запише Суддя на життя сторінки,
Коли бранці ми власних баталій?!

Все ж з роками слабіє Божественна твердь,
На котру колись стала Людина.
Нам до Вічності двері відчинить лиш смерть,
Як дозволять нам власні провини...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Івченко (М.К./М.К.) [ 2010-07-22 22:13:12 ]
Ви знаєте , пане Володимире, я ніколи не писала надто довгих коменарів, і Вам також. Але минути цю поезію я не могла. Справжні нотки мускусу упереміш з чоловічою життєдайною силаю космічної енергії. Як парфуми, які створені для обраних.) Особливо сподобався образ "мандрівного зорепаду". Такі, які сь асоціації виринають, що все минає...Колишні царі лежать у величних пірамідів, а піраміди розсипаються піском. Все минає, і не варто журитися.) Дякую Вам за якісну поезію. З теплом. Юлія.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2010-07-23 11:03:33 ]

Дякую, Юлечко, я переконаний, що кожен отримує і по вірі, і по мріях своїх. :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Голуб (Л.П./Л.П.) [ 2010-07-23 17:59:18 ]
Гарно сказано, пане Володимире. Вражає! Щоправда, в деяких місцях тексту "спіткнувся", але це чисто суб*єктивно: здається, що рядок "бранці миті..." збиває ваш анапест. "розпуки округ"- хочеться замість округ щось інше. "зникала колись" - хочеться - "кудись". Не берусь стверджувати, що ці мої роздуми - істини в якійсь інстанції, я просто чесно виклав свої відчуття. Успіхів вам! І покритикуйте мого щойно поставленого вірша.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ірина Зелененька (М.К./М.К.) [ 2010-07-27 18:44:27 ]
"І жовтіємо, гаснемо, як ліхтарі, / судового журналу пусті сторінки..." - особливо!!! Семантичний повтор у 4 і 6 рядках не заважає (та можна ще версифікувати - в 4 рядку тричі збігаються приголосні на стику лексем) - це лише моя маленька суб'єктивна думка, що не зачіпає красу рядків.
Щиро.



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2010-07-27 18:48:56 ]
Дякую, Іринко, що звернули увагу.
І відразу знайшлися деякі рішення. :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ксенія Ен (М.К./Л.П.) [ 2014-04-09 18:56:22 ]
а тут і справді збивається ритміка, ну і мало спейсу, один арт.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2014-04-09 19:06:49 ]
А де саме збитий ритм?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ксенія Ен (М.К./Л.П.) [ 2014-04-09 20:03:45 ]
"бранці миті – ми: чоловіки і жінки". Тут має бути логічний наголос на "ми", та ще й пауза довша, бо тире, але якщо так робити - ритм втрачається.
"доки не проржавіють вкінець якорі" - тут доводиться, аби не збити ритм, робити наголос на "не", а на "дОки" не зосереджувати увагу.
А взагалі - це відносно, бо можна зжувати той ритм, або сказати, що автор таки хотів виділити, напр., оте "ми". просто у Вас скрізь надто ідеальний анапест, тому відчулося в цих місцях)))

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2014-04-10 11:50:48 ]
Тут, Ксеню, швидше йдеться про чітке дотримання головного наголосу кожного рядка - на шостий склад. Дякую за увагу.