ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Володимир Каразуб
2024.11.23 10:26
Щодо вічності
Щодо вічності. Там де сходяться
Вітер в пару сплітаючись з хмарою,
Безконечність лихою подобою,
Звіром кинеться до очей.
Щодо погляду. Погляд втоплений,
І нажаханий часоплинністтю,
Завмирає і далі без префіксу
Розчиняється в крові твоїй.

Микола Дудар
2024.11.23 09:17
***
Надмірним днем, умовним днем
Приблизно по обіді
Зійшлись з тобою з різних тем —
Віват — у цьому світі
Такі красиві, молоді
Аж надто моложаві
Серед мовчань, поміж подій
В своїй недодержаві…

Віктор Кучерук
2024.11.23 05:40
* * *
Зарано смеркає і швидко ночіє
Відтоді, як осінь прискорила хід, –
Відтоді, як гаснути стали надії,
Що Бог допоможе уникнути бід.
Все ближче і ближче лихі сніговії
Та лютих морозів до нас ненасить, –
Від страху загинути кров холодіє
І серце схвиль

Микола Соболь
2024.11.23 05:08
Осіння замальовка
Сьогодні осінь вбралась у сніги,
тепер красуню зовсім не впізнати,
ріка причепурила береги,
напнула шапку посіріла хата,
калина у намисті та фаті,
похорошіли геть безлисті клени,
а кущ якийсь на побілілім тлі
іще гойдає листячко зелене.

Іван Потьомкін
2024.11.22 19:35
Як демократія із носа лізе
«…Liberte, Fraternite, Egalite …»-
На істини прості тебе, Європо, Я наупомив нарешті,
Щоб ти жила , як споконвіку Тора Моя велить.
І що ж? Цього тобі видалось замало?
Як у пастви Мойсея м’ясо, демократія із носа лізе?
І ти силкуєшся прищепить її

Володимир Каразуб
2024.11.22 12:01
Страх безконечності
Я без тебе не стану кращим,
І вічність з тобою безмірно в цім світі мала,
Холодком по душі суне хмарами безконечність,
І сміється над часом, якого постійно нема.


08.02.2019

Володимир Каразуб
2024.11.22 09:46
Диригент
Ось тут диригент зупинився і змовкли литаври,
Оркестр продовжував далі без грому литавр,
Диригент зупинився і арфи, і туби пропали,
І далі для скрипки та альтів диригував.
А потім замовкли і альти, і стишились скрипки,
Пропали гобої, кларнети, валто

Микола Дудар
2024.11.22 09:04
***
Нещодавно йшли дощі
Славно, строєм, жваві
І зайшли чомусь в кущі,
Кажуть, що по справі
Що за справа? хто довів? —
Я вже не дізнаюсь…
Краще бігти від дощів —
А про це подбаю…

Козак Дума
2024.11.22 08:12
Аби…
Аби вернути зір сліпим,
горбатим випрямити спини,
з омани змити правди грим
і зняти з підлості личини.
Ще – оминути влади бруд,
не лицемірити без міри,
не красти, спекатись іуд,
у чесність повернути віру!

Микола Соболь
2024.11.22 05:55
Не беріть на кпи
І тільки камінь на душі
та роздуми про неминучість,
така вона – людини сутність –
нашкодив і біжи в кущі.
Ця неміч кожному із нас,
немов хробак, нутро з’їдає.
Куди летять пташині зграї,
коли пробив летіти час?

Віктор Кучерук
2024.11.22 04:59
Нагадування собі
Одною міркою не міряй
І не порівнюй голос ліри
Своєї з блиском та красою
Гучною творчості чужої.
Як неоднакове звучання
Смеркання, темені, світання, –
Отак і лір несхожі співи,
Сюжети, образи, мотиви.

Артур Сіренко
2024.11.21 23:09
Сторінки засипані осіннім листям
Замість післямови до книги «Холодне Сонце») Мої тексти осінні – я цього не приховую. Приховувати щось від читача непростимий гріх. Я цього ніколи не робив і борони мене Будда таке колись вчинити. Поганої мені тоді карми і злої реінкарнації. Сторінки мо

Ярослав Чорногуз
2024.11.21 22:17
Фантасмагорій дивовижа
Мов скуштував солодкий плід,
Так око смакувало зримо --
Я їхав з заходу на схід,
Ну просто з осені у зиму.

Здалося - світла пелена
Траву зелену геть укрила.
Видіння з потягу вікна,

Ігор Шоха
2024.11.21 20:17
Сонетні строфи
Минуле не багате на сонети.
У пам’яті – далекі вояжі
і нинішні осінні вітражі
задля антивоєнного сюжету.

Немає очевидної межі
між істиною й міфами адепта
поезії, іронії, вендети,

Євген Федчук
2024.11.21 19:59
Заклятий льох
Сидять діди на колоді в Миська попід тином.
Сидять, смалять самокрутки, про щось розмовляють.
Либонь, все обговорили, на шлях поглядають.
Сонечко вже повернулось, вигріва їм спини.
Хто пройде чи то проїде, вітається чемно,
Хоч голосно, а то раптом як

Ігор Деркач
2024.11.21 18:25
Графоманія
                І
До автора немає інтересу,
якщо не інтригує читача
як то, буває, заголовки преси
про деякого горе-діяча.

                ІІ
На поприщі поезії немало
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Кай Хробаковськи
2024.11.19

Ля Дмитро Дмитро
2024.11.16

Владислав Аверьян
2024.11.11

Соловейко Чубук
2024.11.02

Незнайка НаМісяці
2024.11.01

Дарина Риженко
2024.10.30

Богдан Фекете
2024.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Віктор Кучерук (1958) / Вірші

  З дитинства


Почав потроху забувати,
Хоч добре знав про те колись, -
Де й що знаходилося в хаті,
В якій даремно народивсь.
З якого боку на одвірку
Петля скрипіла, як суглоб.
І у якім куточку дірка,
Де стрівся з мишкою лоб в лоб.
І де всю ніч під образами
Горіла свічка на Різдво.
Я полюбляв ті дні без тями,
Бо скрізь було одне їство.
Гардини жовті?.. Ні – червоні,
Такі, як вранці з печі жар.
На ній сидів, немов на троні,
Я вечорами, наче цар.
А поруч там, по правий лікоть,
Стояв на покуті дідух.
О як мене до себе кликав
Його смачний святковий дух!
Було у хаті все до ладу,
Так чисто, як у храмі в піст.
Ніхто нічого не украде
І навіть зайвого не з’їсть.
Качався маятник без впину
Над ліжком серцю точно в такт.
І не хотілося, як нині,
Благати в грі з життям антракт.
Скрипіли дошки на долівці
Роками зболені, старі.
І вітер грав, як на сопілці,
Мені крізь сон у димарі.
Дивився ранком на подвір’я,
Як мати нишком точить ніж.
На призьбі з півня тільки пір’я
Знаходив я удень тоді ж.
Дверми відкритими, як носом,
Хатина нюхала мороз.
Я пам’ятаю все те й досі,
Хоч скільки літ пройшло, атож!
Котився білий пар на ганок
І я на мить ховався в нім.
Теплом він пестив наостанок
І в небі танув голубім…




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2010-11-11 00:03:15
Переглядів сторінки твору 8345
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 4.758 / 5.5  (5.074 / 5.6)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.301 / 5.86)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.716
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні оцінювати
Автор востаннє на сайті 2024.11.23 05:40
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Баба Нібаба (Л.П./Л.П.) [ 2010-11-11 00:14:08 ]
Зустріч з мишкою лоб в лоб, - дійсно, хіба таке можна забути? Тут не тільки суглоби заскриплять...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віктор Кучерук (Л.П./М.К.) [ 2010-11-11 06:46:02 ]
Тим паче, що це зовсім не вигадка...
Дякую.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2010-11-11 11:53:43 ]
Пригадалося своє: прокинулася якось під ранок від шурхоту - а мишка по припічку бігає... потім завмерла - і на мене дивиться! Стра-а-ашно було :)) Правда, і мені тоді було років зо два, не більше (пізніше піч викинули).
Гарно так написано... мабуть, кожен, хто в селі виріс, дитинство згадав.
А щодо "даремно" - ой, лукавите! ;))
Ясного вам сонечка.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Агата Вісті (Л.П./Л.П.) [ 2010-11-11 08:29:42 ]
***А поруч там, по правий лікоть,
Стояв на покуті дідух.*** - святково, різдвяно.

Спогади дитинства
такі світлі і щирі.
Так і хочеться,
хоч на хвилинку,
повернутись у ту хатину,
***де всю ніч під образами
Горіла свічка на Різдво.***
Гарно.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віктор Кучерук (Л.П./М.К.) [ 2010-11-11 09:08:53 ]
Час від часу, минуле повертається до нас у спогадах - веселих і не дуже, ось і мені учора пригадалося таким далеке дитинство.
Дякую за доьрі слова.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Агата Вісті (Л.П./Л.П.) [ 2010-11-11 09:36:29 ]
***Де й що знаходилося в хаті,
В якій даремно народивсь.*** - не даремно.
Чому - даремно? Є гарні вірші:)

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віктор Кучерук (Л.П./М.К.) [ 2010-11-11 10:11:38 ]
Вірші - не головне, є, чи уже було, на жаль, багато чого іншого, важливішого у житті.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віктор Кучерук (Л.П./М.К.) [ 2010-11-11 12:02:28 ]
Значить не у мене одного мишки гостили...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Патара Бачія (Л.П./Л.П.) [ 2010-11-11 12:16:17 ]
Дуже ніжно, тепло й душевно... Аж серце заболіло. Зовсім недавно була в селі, у якому народилась моя мама, де жили мої дідусь і бабуся. На місці їх хатки купка каменю (розібрала сім'я старшої сестри моєї мами)... Усе моє дитинство пройшло у цій хатці під стріхою, тут було завжди затишно і тепло, пахло свіжим хлібом, молоком та відігрітим сиром. Дав би мені Бог таланУ так описати бабусину хату, як Ви, пане Вікторе! Вдячна Вам за насолоду та добру Вашу пам'ять. З повагою Патара.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віктор Кучерук (Л.П./М.К.) [ 2010-11-11 12:44:37 ]
А наша хата жива, але там уже давно живуть інші люди. Раніше, коли гостював у рідних, яких також небагато залишилося у тому селі, обов'язково навідувався до неї, а останнім часом так не роблю, бо там уже проживає молодше покоління тих людей, молодим не до моїх спогадів...
А описав я усе лише так, як зміг. Знаю, що багато хто може це зробити краще, головне - тема близька кожному є, тож - наснаги усім!
Дякую.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2010-11-11 13:45:57 ]
Вікторе! З одного боку гарний щирий ліричний вірш,
а з другого - стільки пародійних рядків. Тільки: "Дверми відкритими як носом, хатина нюхала мороз" - чого варте! Та й Нібабине зауваження теж доречне. І це далеко не все. Я б подумав би ще, попрацював над віршем.
Виликають запитання рядки: "...в хаті, в якій даремно народивсь", "ніхто нічого не украде" - а чого має красти? "Нишком мати точить ніж" - ніби мати когось зарізати хоче з людей. А чого на півня нишком точити ножа? Дуже прямолінійні рядки: "Я полюбляв ті дні без тями, бо скрізь було одне їство". Наголос дІдух має бути, а не дідУх.

З повагою


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2010-11-11 14:11:19 ]
Щодо дідуха вибачаюсь, таки дідУх. Не чекав такого наголосу від словника. Бо в народі зустрічав інший.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віктор Кучерук (Л.П./М.К.) [ 2010-11-11 15:02:35 ]
Щойно написав тобі відповідь, а тут почервоніло все і текст зник, поки розбирався куди увійти і що натиснути.
Ярославе, за наголос я зовсім не хвилювався, а ось на інші твої зауваження спробую дати відповідь.
Що тільки з тією петлею не робили, а вона постійно скрипіла, як сьогодні при хотьбі мої суглоби. Ось і порівняв так, як і зустріч із мишкою носом до носа. Чи може слід було написати про очі?..
Даремно нехай нікого не бетежить теж, бо у кожного на те свій власний погляд, я вважаю, що даремно, від когось іншого було б більше користі.
Та хата була довгий час зовсім без замків і все лежало на місці, а із моєї нинішньої оселі пропадали різні дрібнички, у ній бували і професійні крадії. Тож я і не промовчав про те.
Мати не хотіла, щоб малий бачив смерть навіть півника, вона також мене ніколи не брала із собою, коли вела на побачення до бугая корову чи теличку, хоч там смерті зовсім не було, а щось веселіше і, певно, приємніше. Також про це не змовчав, бо це правда.
Хатина і дихає, і нюхає, і слухає, і пам'ятає... Продовжувати можна довго, але навіщо? Я просто вибрав один із цих варіантів.
Ну, ось і все.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2010-11-11 19:09:22 ]
"Я полюбляв ті дні без тями, бо скрізь було одне їство" - так по-дитячому щиро, що я аж засміялася. Малеча свята любить (і у всі часи любила) не в останню чергу за те, що смачненького всього на столі багато! І я такою ж була... ;))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталія Крісман (Л.П./М.К.) [ 2010-11-11 18:30:30 ]
Вірші вийшов дуже колоритний, як і коментарі до нього. Тут можна довго дискутувати по кожному рядочку, бо в кожного з нас своє бачення світу, але скажу єдине - Віктор Кучерук народився недаремно! Цьому світу так бракує світла, а Ви його дуже потужно випромінюєте на кожного, хто з Вами спілкується, хто читає Ваші вірші... Тішуся, що Вас знаю!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віктор Кучерук (Л.П./М.К.) [ 2010-11-11 19:40:08 ]
Дякую вам усім. Мене найбільше радує те, що, судячи з кількості переглядів, вірш привернув до себе увагу, а значить - я був вами почутий. Для мене, як, мабуть, і для багатьох інших авторів, це важливо.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Герасименко (Л.П./М.К.) [ 2010-11-11 19:57:36 ]
От бачите, пане Вікторе, у якої кількості читачів навіяв спогади ваш вірш - теплий, приязний, простодушний. Я також належу до їх числа. Успіхів!!!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віктор Кучерук (Л.П./М.К.) [ 2010-11-12 06:15:03 ]
Дякую вам, шановна, за побажання.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2010-11-22 19:18:29 ]
ХАТА-ПОНЮХНО
(літературна пародія)

В кутку стояв я за дверима,
Ну просто в хати на губі,
То вікнами, немов очима,
Хатина «блимала» вербі.
Як двері хати зачинялись,
А потім відчинялись знов,
Мене хатина мов ковтала,
Й тоді випльовувала мов.
Бува, засну, то діло миле,
Задам їй в груди «хропака»,
То хата ходором ходила,
Аж в Умань чуть – луна така.
Дверми відкритими, як носом,
Хатина нюхала мороз…
Як дядько в поле гній одвозив,
І як конячий віз «навоз».
Їй, бідній, дух так забивало,
Ох, мучилась од тих проблем,
Аж від натуги люто чхала,
Свистіла носом-димарем.
Я на Різдво всього потроху
Наївся так у ніч святу,
Що в хати зад – мов од гороху,
Запах так, мов розбивсь «бовтун»*.
Ні, не забуть твойого духу,
Нанюхався, аж в горлі – «ком».
Хай двері-рот ковтнуть сивухи
Й димар занюха огірком.
*Бовтун – протухле яйце.
22.11.7518 р. (Від Трипілля) (2010)



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2010-11-22 19:20:45 ]
Вікторе, сприйми з гумором, згадай як ми ночували ніч в Умані, і, сподіваюсь, дозволиш надрукувати на своїй сторінці.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віктор Кучерук (Л.П./М.К.) [ 2010-11-22 19:52:52 ]
Ярославе, я чудово сприймаю будь чиї жарти, розумію їхні витоки, не ображаюся навіть, коли їх розміщують на моїх сторінках.
Проте, ти знай, а ти розумієш про що мова, що на будь - який готовий текст дуже легко відповісти подібним йому. Коли перечитував усі коментарі до вірша, то бачив багато різних думок... Незабаром спробую і я повеселити тебе, чекай...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2010-11-22 22:40:46 ]
Давай, давай, пародіюй, а чого ж?! Чую голос бійця. Тільки пам"ятай, що пародія - не для знущання над автором, а для висміювання дійсно слабких неоковирних моментів у віршах, щоб од цього виграла література в кінцевому результаті.