ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Юрій Лазірко
2025.08.08 16:46
В Переливаннях Вічності
О, скрипко!
Скрип...
Смичок на витягах.
Заскрипотіло у душі,
мінялося на лицях -
заголосила, помирала
одиноко скрипка.
Позавмирали відчуття

Світлана Пирогова
2025.08.08 14:42
Не затьмарить ніщо натхненних
Кукурудзяний чути шелест,
ніби спеці наперекір.
Не самотньо і не пустельно,
ще й в садку непокірна зелень.
Рими просяться на папір,
струм ліричний через пастелі.

Портулак обіймає землю,

С М
2025.08.08 11:22
Відьмача. Піввертання (The Jimi Hendrix Experience)
раз я підійшов до скелі
і ребром долоні зрубав її
раз я підійшов до скелі
і ребром долоні зрубав її
тоді згорнув уламки і виник острів
хай каменів є більш аніж пісків
знай-бо я відьмача
бігме я відьмача бейбі

Борис Костиря
2025.08.07 21:55
Утрата
Я розгубив 175 см
твоєї краси і чарівності
яругами і пагорбами.
Я тепер від них
нічого не знайду,
бо від них залишилася
тільки хмара.
Кожна розгублена

Тамара Ганенко
2025.08.07 19:20
***
Здавалось, - відбуяло, одболіло
Лишило тіні, пристрасні й хмільні,
Вітрилом в дальні хвилі одбіліло
Чи вклякло десь в мені у глибині

Не загримить, не зойкне понад хмари,
Не спотикне на рівній рівнині
Не полосне по гоєному марно

Євген Федчук
2025.08.07 19:04
Князь московський Василь Темний
Москалі були брехливі завжди і зрадливі.
Домовлялися та слова свого не тримали,
Навіть, коли між собою часто воювали.
Коли кого так обдурять, то уже й щасливі.
Про іще одного князя хочеться згадати
З москалів, які потвору оту піднімали.
Василем його

Олена Побийголод
2025.08.07 16:29
1958. Капосний кіт
Із Бориса Заходера

– Ей, привіт!
– Добридень, друже...
– Ти уроки вчив?
– Не дуже...
Бо мені завадив кіт!
(Навіть звуть його – Бандит...)

Артур Курдіновський
2025.08.07 02:13
Мовчати (газель)
Мої палкі, згорьовані присвяти
Лишилися тепер без адресата.

Моя Єдина - ще не народилась.
Чужих у злій строкатості - багато.

Не помічав Ту справжню, що любила.
Її нема. Смердить юрба строката.

Борис Костиря
2025.08.06 22:01
Пошуки себе
Пошуки себе тривають
у розливному морі
масок і облич,
ролей і личин,
іміджів і самовикриттів.
Із тебе говорять
десятки особистостей.
Це розпад власного "я".

Володимир Бойко
2025.08.06 21:25
Неоднозначні думки -7
Великі провидці, які збиралися провіщати долю людства, не годні зі своєю долею розібратися. Кількість людей, які все знають, на порядок перевищує кількість людей, які все вміють. На великі обіцянки клюють навіть краще, ніж на великі гроші. Колиш

Олена Побийголод
2025.08.06 11:19
Жила-була собачка (до 1998)
Із Бориса Заходера

Жила-була собачка –
Свій-Ніс-Усюди-Пхачка:
усюди пхала носа
(такий у неї хист).
Її попереджали:
«Дала б ти звідси драла!

Федір Паламар
2025.08.06 00:36
Елегія
Життя – коротка мить свідома,
Опісля – тільки темнота,
Глибокий сон, довічна кома.
Даремно думає спроста
Людська наївна глупота,
Що порятунок за порогом,
Чи судище суворе Бога.

Іван Потьомкін
2025.08.05 23:17
***
Домовина - не дім, а притулок
перед переселенням у засвіти
та ще -наочний доказ для археолога
про ту чи іншу епоху,
в яку небіжчику довелося жить.
Хрещений в дитинстві на Канівщині,
гріхи відмолюю і захисту прошу
у Всевишнього уже в Єрусалимі.

Борис Костиря
2025.08.05 21:25
Зникла колишня дівчина
Зниклої колишньої дівчини
немає в соціальних мережах,
про неї нічого немає в Інтернеті,
вона ніби випарувалася,
пропала в безмежних водах
світобудови і невідомості,
повернулася до першосутностей,
у первісне яйце,

Олександр Буй
2025.08.05 20:32
Гра уяви
На Ярославовім Валу
Я п’ю свою обідню каву.
Пірнає в київську імлу
Моя натомлена уява.

В уяві тій далеко я
Від Золотих Воріт столичних:
То ніби пісню солов’я

Устимко Яна
2025.08.05 16:04
серпневе
по полю-овиду без краю
прошкує серпень навмання
у небі серце-птах літає
хрустить під стопами стерня

у чубі ще сюркоче літо
а в оці сонячний садок
все манить з піль перелетіти
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Олександра Філь
2025.07.17

Сергій Святковський
2025.06.27

Рембрі Мон
2025.06.07

Чорний Кугуар
2025.05.27

Анет Лі
2025.05.16

Федір Паламар
2025.05.15

Валерія Коновал
2025.05.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Віктор Кучерук (1958) / Вірші

  З дитинства


Почав потроху забувати,
Хоч добре знав про те колись, -
Де й що знаходилося в хаті,
В якій даремно народивсь.
З якого боку на одвірку
Петля скрипіла, як суглоб.
І у якім куточку дірка,
Де стрівся з мишкою лоб в лоб.
І де всю ніч під образами
Горіла свічка на Різдво.
Я полюбляв ті дні без тями,
Бо скрізь було одне їство.
Гардини жовті?.. Ні – червоні,
Такі, як вранці з печі жар.
На ній сидів, немов на троні,
Я вечорами, наче цар.
А поруч там, по правий лікоть,
Стояв на покуті дідух.
О як мене до себе кликав
Його смачний святковий дух!
Було у хаті все до ладу,
Так чисто, як у храмі в піст.
Ніхто нічого не украде
І навіть зайвого не з’їсть.
Качався маятник без впину
Над ліжком серцю точно в такт.
І не хотілося, як нині,
Благати в грі з життям антракт.
Скрипіли дошки на долівці
Роками зболені, старі.
І вітер грав, як на сопілці,
Мені крізь сон у димарі.
Дивився ранком на подвір’я,
Як мати нишком точить ніж.
На призьбі з півня тільки пір’я
Знаходив я удень тоді ж.
Дверми відкритими, як носом,
Хатина нюхала мороз.
Я пам’ятаю все те й досі,
Хоч скільки літ пройшло, атож!
Котився білий пар на ганок
І я на мить ховався в нім.
Теплом він пестив наостанок
І в небі танув голубім…




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2010-11-11 00:03:15
Переглядів сторінки твору 8721
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 4.758 / 5.5  (5.075 / 5.61)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.305 / 5.87)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.716
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні оцінювати
Автор востаннє на сайті 2025.08.02 14:52
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Баба Нібаба (Л.П./Л.П.) [ 2010-11-11 00:14:08 ]
Зустріч з мишкою лоб в лоб, - дійсно, хіба таке можна забути? Тут не тільки суглоби заскриплять...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віктор Кучерук (Л.П./М.К.) [ 2010-11-11 06:46:02 ]
Тим паче, що це зовсім не вигадка...
Дякую.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2010-11-11 11:53:43 ]
Пригадалося своє: прокинулася якось під ранок від шурхоту - а мишка по припічку бігає... потім завмерла - і на мене дивиться! Стра-а-ашно було :)) Правда, і мені тоді було років зо два, не більше (пізніше піч викинули).
Гарно так написано... мабуть, кожен, хто в селі виріс, дитинство згадав.
А щодо "даремно" - ой, лукавите! ;))
Ясного вам сонечка.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Агата Вісті (Л.П./Л.П.) [ 2010-11-11 08:29:42 ]
***А поруч там, по правий лікоть,
Стояв на покуті дідух.*** - святково, різдвяно.

Спогади дитинства
такі світлі і щирі.
Так і хочеться,
хоч на хвилинку,
повернутись у ту хатину,
***де всю ніч під образами
Горіла свічка на Різдво.***
Гарно.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віктор Кучерук (Л.П./М.К.) [ 2010-11-11 09:08:53 ]
Час від часу, минуле повертається до нас у спогадах - веселих і не дуже, ось і мені учора пригадалося таким далеке дитинство.
Дякую за доьрі слова.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Агата Вісті (Л.П./Л.П.) [ 2010-11-11 09:36:29 ]
***Де й що знаходилося в хаті,
В якій даремно народивсь.*** - не даремно.
Чому - даремно? Є гарні вірші:)

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віктор Кучерук (Л.П./М.К.) [ 2010-11-11 10:11:38 ]
Вірші - не головне, є, чи уже було, на жаль, багато чого іншого, важливішого у житті.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віктор Кучерук (Л.П./М.К.) [ 2010-11-11 12:02:28 ]
Значить не у мене одного мишки гостили...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Патара Бачія (Л.П./Л.П.) [ 2010-11-11 12:16:17 ]
Дуже ніжно, тепло й душевно... Аж серце заболіло. Зовсім недавно була в селі, у якому народилась моя мама, де жили мої дідусь і бабуся. На місці їх хатки купка каменю (розібрала сім'я старшої сестри моєї мами)... Усе моє дитинство пройшло у цій хатці під стріхою, тут було завжди затишно і тепло, пахло свіжим хлібом, молоком та відігрітим сиром. Дав би мені Бог таланУ так описати бабусину хату, як Ви, пане Вікторе! Вдячна Вам за насолоду та добру Вашу пам'ять. З повагою Патара.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віктор Кучерук (Л.П./М.К.) [ 2010-11-11 12:44:37 ]
А наша хата жива, але там уже давно живуть інші люди. Раніше, коли гостював у рідних, яких також небагато залишилося у тому селі, обов'язково навідувався до неї, а останнім часом так не роблю, бо там уже проживає молодше покоління тих людей, молодим не до моїх спогадів...
А описав я усе лише так, як зміг. Знаю, що багато хто може це зробити краще, головне - тема близька кожному є, тож - наснаги усім!
Дякую.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2010-11-11 13:45:57 ]
Вікторе! З одного боку гарний щирий ліричний вірш,
а з другого - стільки пародійних рядків. Тільки: "Дверми відкритими як носом, хатина нюхала мороз" - чого варте! Та й Нібабине зауваження теж доречне. І це далеко не все. Я б подумав би ще, попрацював над віршем.
Виликають запитання рядки: "...в хаті, в якій даремно народивсь", "ніхто нічого не украде" - а чого має красти? "Нишком мати точить ніж" - ніби мати когось зарізати хоче з людей. А чого на півня нишком точити ножа? Дуже прямолінійні рядки: "Я полюбляв ті дні без тями, бо скрізь було одне їство". Наголос дІдух має бути, а не дідУх.

З повагою


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2010-11-11 14:11:19 ]
Щодо дідуха вибачаюсь, таки дідУх. Не чекав такого наголосу від словника. Бо в народі зустрічав інший.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віктор Кучерук (Л.П./М.К.) [ 2010-11-11 15:02:35 ]
Щойно написав тобі відповідь, а тут почервоніло все і текст зник, поки розбирався куди увійти і що натиснути.
Ярославе, за наголос я зовсім не хвилювався, а ось на інші твої зауваження спробую дати відповідь.
Що тільки з тією петлею не робили, а вона постійно скрипіла, як сьогодні при хотьбі мої суглоби. Ось і порівняв так, як і зустріч із мишкою носом до носа. Чи може слід було написати про очі?..
Даремно нехай нікого не бетежить теж, бо у кожного на те свій власний погляд, я вважаю, що даремно, від когось іншого було б більше користі.
Та хата була довгий час зовсім без замків і все лежало на місці, а із моєї нинішньої оселі пропадали різні дрібнички, у ній бували і професійні крадії. Тож я і не промовчав про те.
Мати не хотіла, щоб малий бачив смерть навіть півника, вона також мене ніколи не брала із собою, коли вела на побачення до бугая корову чи теличку, хоч там смерті зовсім не було, а щось веселіше і, певно, приємніше. Також про це не змовчав, бо це правда.
Хатина і дихає, і нюхає, і слухає, і пам'ятає... Продовжувати можна довго, але навіщо? Я просто вибрав один із цих варіантів.
Ну, ось і все.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2010-11-11 19:09:22 ]
"Я полюбляв ті дні без тями, бо скрізь було одне їство" - так по-дитячому щиро, що я аж засміялася. Малеча свята любить (і у всі часи любила) не в останню чергу за те, що смачненького всього на столі багато! І я такою ж була... ;))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталія Крісман (Л.П./М.К.) [ 2010-11-11 18:30:30 ]
Вірші вийшов дуже колоритний, як і коментарі до нього. Тут можна довго дискутувати по кожному рядочку, бо в кожного з нас своє бачення світу, але скажу єдине - Віктор Кучерук народився недаремно! Цьому світу так бракує світла, а Ви його дуже потужно випромінюєте на кожного, хто з Вами спілкується, хто читає Ваші вірші... Тішуся, що Вас знаю!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віктор Кучерук (Л.П./М.К.) [ 2010-11-11 19:40:08 ]
Дякую вам усім. Мене найбільше радує те, що, судячи з кількості переглядів, вірш привернув до себе увагу, а значить - я був вами почутий. Для мене, як, мабуть, і для багатьох інших авторів, це важливо.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Герасименко (Л.П./М.К.) [ 2010-11-11 19:57:36 ]
От бачите, пане Вікторе, у якої кількості читачів навіяв спогади ваш вірш - теплий, приязний, простодушний. Я також належу до їх числа. Успіхів!!!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віктор Кучерук (Л.П./М.К.) [ 2010-11-12 06:15:03 ]
Дякую вам, шановна, за побажання.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2010-11-22 19:18:29 ]
ХАТА-ПОНЮХНО
(літературна пародія)

В кутку стояв я за дверима,
Ну просто в хати на губі,
То вікнами, немов очима,
Хатина «блимала» вербі.
Як двері хати зачинялись,
А потім відчинялись знов,
Мене хатина мов ковтала,
Й тоді випльовувала мов.
Бува, засну, то діло миле,
Задам їй в груди «хропака»,
То хата ходором ходила,
Аж в Умань чуть – луна така.
Дверми відкритими, як носом,
Хатина нюхала мороз…
Як дядько в поле гній одвозив,
І як конячий віз «навоз».
Їй, бідній, дух так забивало,
Ох, мучилась од тих проблем,
Аж від натуги люто чхала,
Свистіла носом-димарем.
Я на Різдво всього потроху
Наївся так у ніч святу,
Що в хати зад – мов од гороху,
Запах так, мов розбивсь «бовтун»*.
Ні, не забуть твойого духу,
Нанюхався, аж в горлі – «ком».
Хай двері-рот ковтнуть сивухи
Й димар занюха огірком.
*Бовтун – протухле яйце.
22.11.7518 р. (Від Трипілля) (2010)



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2010-11-22 19:20:45 ]
Вікторе, сприйми з гумором, згадай як ми ночували ніч в Умані, і, сподіваюсь, дозволиш надрукувати на своїй сторінці.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віктор Кучерук (Л.П./М.К.) [ 2010-11-22 19:52:52 ]
Ярославе, я чудово сприймаю будь чиї жарти, розумію їхні витоки, не ображаюся навіть, коли їх розміщують на моїх сторінках.
Проте, ти знай, а ти розумієш про що мова, що на будь - який готовий текст дуже легко відповісти подібним йому. Коли перечитував усі коментарі до вірша, то бачив багато різних думок... Незабаром спробую і я повеселити тебе, чекай...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2010-11-22 22:40:46 ]
Давай, давай, пародіюй, а чого ж?! Чую голос бійця. Тільки пам"ятай, що пародія - не для знущання над автором, а для висміювання дійсно слабких неоковирних моментів у віршах, щоб од цього виграла література в кінцевому результаті.