Ви все правильно зрозуміли. Тільки удвох можна дійти до бажаної цілі, вдячний за увагу

ех, от якби любили завжди обидвоє....

спасибі, що ж, спробую пояснити. Я забув просто дописати в назві, що це перша спроба екзистенції.. А екзистенція, як мені відомо, передбачає вихід за рамки буденності, вихід взагалі за будь-які рамки, що обмежують нас в чомусь. Хоча тоді є небезпека самотності, але треба боротися і з цим.

Твоя любов до дітей не робить Тебе нещасною, вона навпаки шальки терезів буде хилити у бік щастя, та душевного спокою. Це я так писав у вірші про себе))))

А закоханим - так, треба запам'ятати це, і не втрачати дорогоцінні хвилини на ревнощі, сварки, образи, злість і присвятити цей, подарований їм Богом час, для пізнавання один одного. Адже вони саме і для цього створенні.

Ще раз дякую за візит!

От бачиш тепер змушена читати одне і теж, по декілька разів

для різноманітності звичайно краще, адже протилежності притягуються. З дзеркальною нам людиною буде не цікаво, та тут я мав на увазі трішки інше. Я закликав забути про егоїзм, егоцентризм, зверхність, домінування однієї людини над іншою.

Спасибі за візит, може з часом таки перейду з початкових класів хоча б у клас п'ятий, або еволюціоную з аборигена до гомосапієнса )))))

один завжди повинен бути лідером, щоб другому було на кого рівнятися, бо інакше світ буде стояти на місці, і ти не станеш гомосапієнсом...

вітаю: ти вже пішов на канікули після 4-го класу)))))))

лідером - та не тираном, чи домінантом. Кохання побудоване на довірі та пізнанні, пораді да піклуванні, і т.д.. Хоча, в кожного можуть бути свої власні думки на рахунок цього (і я ще довго буду аборигеном))))..).

Ура! Канікули, так їх хочеться, жаль, що вже пройшли ті прекрасні часи канікул....

здається, що тобі подобається у цій ролі, якщо кажеш, що ще довго у ній залишатимешся.

а мені канікули не подобабться.)))

аборигени - це ж другі екзистенціалісти, в них також немає рамок, чи обмежень, пригадується Ти вчора казала, що в Тебе також немає цих самих рамок )))

канікули, чи відпустка починає цінуватися після того, коли проходить

у мене немає рамок, але я не абориген.

вони некрасиві.
я - гомо(сапієнс).

а щодо канікул: у кого як. я люблю працювати, коли всі відпочивають.

дякую, чесно кажучи не очікував схвальних відгукам моїй спробі екзистенції. Впевнений, що багато людей (навіть молодого віку) роздумую набагато глибше, аніж намагається показати, через ряд суб'єктивних факторів (відповідність сучасності, "модність").

Вдячний і за побажання! Загордитися? - ні, швидше лінь наздожене, аніж гординя. Поет повинен завжди бути "голодним" (в поетичному розумінні) і спраглим до нових невідкритих на даний час йому світів.

пригадуються слова, здається Л.Костенко:

"Чекаю дня, коли собі скажу:
оця строфа, нарешті, досконала.
О, як тоді, мабуть, я затужу!
І як захочу, щоб вона сконала."

В цих словах зображена вся суть існування поезії, постійний пошук, та самокритика....

Ще донедавна ці слова Ліни Костенко стояли на моїй авторській сторінці в розділі "Про себе крилато" :)

Вдячний, приємна мені приємна увага не тільки читачів, а й авторів куди кращих за мене. Романтизм - моя слабкість, мабуть забагато ним захоплююся, але що ж поробиш...

люблю цю пісню В.Висоцького, (як і загалом всю його творчість). І цитата, як то кажуть, дуже "в тему". Я вважаю, що всі насправді в щось таки вірять, адже віра, це те, що створює нам певні обмеження у діях і протистоїть хаосу та безладу.

Що саме протистоїть хаосу та безладу - це вже глибоко питання віри.)

дякую, дуже приємно, не очікував звісно схвальних відгуків, але тішить те, що помилявся

боявся, що перемудрував з фразами, ))). Як кажуть, що забагато, то не здорово

Не знаю, але якби сюди зазирнула Юля Шешуряк, напевне, сказала б - кеп.)))

не знаю її правда, але хотілось би почути її думку, Ви заінтригували

не знаю, не знаю, її думка часто не збігається з іншими - у далеко не завжди компліментарна)))

і далеко)))) (замість "у далеко")

це ж навпаки добре, коли не компліментарна, зате об'єктивна

буду надзвичайно вдячний Вам за це. А пофрагменту?, ну, це як Вам зручніше., не думаю, що хтось Вас розкритикує за критику))))

Хто вірить в буденне ніколи не стане щасливим (С) - а хто не вірить, стане? :)

у вічності радість (С) - яка радість у вічності? :)

а весь песимізм в голові (С) - одне з "9 правил життя" Махаріші гласить: "Всі проблеми в твоїй голові" :)

Хто вірить у чудо вразливим ніколи не стане,(С) - а хто не вірить, стане? :)

Закоханим краще, бо щирість зализує рани…
Хіба ж не для цього всім смертним придумали рай? (С) - а я губився у роздумах - так от для чого придумали рай! :)

Бо знати – це сила (С) - так, колись навіть журнал такий був. "Знание - сила" називався. Може, й дотепер є? :)

Хто вірить у святість до того всміхаються люди (С) - а хто не вірить, до того не всміхаються? :)

і т.д. і т.п. :)))

чесно кажучи навіть не задумувався про ці фрази під таким кутом. Цим і корисна критика, вона дає змогу побачити з іншої точки зору. Та все ж спробую пояснити (наскільки зможу) Що я мав на увазі пишучи це. Отож:

- хто вірить в буденне. Тут малось на увазі не лише порівняння з тими, хто вірить і тими, хто ні. Просто хотів сказати, що буденність дуже часто перешкоджає нам розгледіти радощі, які дає нам життя. Тому хотів порадити час від часу забувати всі ці умовності, і хоч інколи виходити з під цієї тіні.

- щодо вічності. У слово вічність, я вкладав значення таких слів, як: дружба, кохання..., і тому вбачав у них радість.

- щодо песимізму, то думаю, що головна проблема закладена у нашій голові. Ми часто через надмірне "накручування" заганяємо себе у глухий кут, а довге перебування там може призвести до стану суїцидального стану.

- тепер про чудо. Думаю, що вся суть віри базується на тому, що ми не піддаючи сумнівам віримо у диво. Саме чудо не можливо пояснити, ми можемо тільки вірити у нього. Така віра зробить нашу душу відкритою, вона не буде вже такою вразливою до уражень.

- щодо раю. Протягом усього життя ми краще виконуємо поставленні перед нами завдання, коли будемо знати, що отримаємо за це винагороду. В дитинстві нам обіцяють іграшки, солодощі за гарну поведінку, потім наші пріоритети змінюються, нам обіцяють премію за вчасно та старанно виконану роботу. А для смертних немає, мабуть кращої винагороди, окрім знання того, що вони попадуть у рай. Це також їхня винагорода. Для закоханих – це, суто на мою думку, щирість одне до одного, адже різного роду недомовленості, призводять до сварок. Друга фраза є просто, як приклад. Тобто щирість у коханні, це така ж нагорода, як і для смертних рай.

- Щодо знання. То тут все ж таки я виступаю в ролі плагіатора))))

- Щодо віри у святість. Просто помічав, що коли людина починає вірити у святість, покладатися не тільки на себе, а й на вищу від неї силу (Бога), то вона стає привітнішою, від віє цю привітність, вона просто щаслива. І бачачи таку людину, ми поневолі самі починаємо усміхатися до неї.

Ось такі в мене були роздуми. Хоча я ні в якій мірі не намагаюся себе виправдати, просто спробував розписати хід своїх думок. Але, мабуть, мені зарано ще займатися такими роздумами. Все таки мудрість приходить з роками.

Дуже вдячний Вам за те, що приділили стільки уваги моїм спробам творчості. Завжди вітав такі коментарі, адже вони дають хороший плацдарм для роздумів.

Все таки мудрість приходить з роками.(С) - але деколи роки приходять самі.)))

"если б молодость знала, если б старость могла..." (С)