Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.10.11
07:16
Сталось так, як сталось,
Сталось так, як є, -
Те, що відлунало
Спати не дає.
Де отой звукопис,
Що два серця грів, -
Залишився попіл
Від гарячих слів.
Сталось так, як є, -
Те, що відлунало
Спати не дає.
Де отой звукопис,
Що два серця грів, -
Залишився попіл
Від гарячих слів.
2026.10.11
00:18
На вакації до Печеніжина
Позбирались дівчата розніжені.
Кожній з них догоджай,
Хлопа в ліжко давай –
Та пішли вони із Печеніжина.
В політичних структурах Одеси
Просувають чужі інтереси
Позбирались дівчата розніжені.
Кожній з них догоджай,
Хлопа в ліжко давай –
Та пішли вони із Печеніжина.
В політичних структурах Одеси
Просувають чужі інтереси
2026.10.10
19:17
Не спитала любов, не спитала,
так, зненацька, у серце ввійшла:
хоч без слів,
але піснею стала,
хоч без квітів,
але зацвіла.
2011
так, зненацька, у серце ввійшла:
хоч без слів,
але піснею стала,
хоч без квітів,
але зацвіла.
2011
2026.10.10
16:37
Хризантеми запалюють осінь:
Жменьки сонця на зимному ґрунті.
Як їм затишно в дружньому гурті!
Невисокі, деінде і рослі.
Не лякають їх ночі холодні,
Подих вогкого трепету вітру.
Оживляють собою палітру
Жменьки сонця на зимному ґрунті.
Як їм затишно в дружньому гурті!
Невисокі, деінде і рослі.
Не лякають їх ночі холодні,
Подих вогкого трепету вітру.
Оживляють собою палітру
2026.10.10
16:03
Дивлюсь я на колишню повінь,
Що стала привидом і сном,
Де чатовий лиш місяць повня
Киває ввічливо чолом.
На місці повені болото,
Сухі багнети комишів.
На березі дружина Лота
Що стала привидом і сном,
Де чатовий лиш місяць повня
Киває ввічливо чолом.
На місці повені болото,
Сухі багнети комишів.
На березі дружина Лота
2026.10.10
12:30
Всі часто поспішають та дарма,
Бо часу завжди мало чи нема .
Постійно не встигаєм вічно ми,
А хочеться спинити гарну мить.
Бо день, як м’ячик, просто скік та скік.
Біжиш за ним, а він уже утік.
Зупинишся, оглянешся, а там…
Бо часу завжди мало чи нема .
Постійно не встигаєм вічно ми,
А хочеться спинити гарну мить.
Бо день, як м’ячик, просто скік та скік.
Біжиш за ним, а він уже утік.
Зупинишся, оглянешся, а там…
2026.10.10
12:23
безперечно святково
і пристрасно
хоч би навіть через утому
підноситься географічне
топонімічне тобто
при своїй винятковій митниці
пан матвій звісний
всім вам відомий
і пристрасно
хоч би навіть через утому
підноситься географічне
топонімічне тобто
при своїй винятковій митниці
пан матвій звісний
всім вам відомий
2026.10.10
11:46
жовтня - День народження видатної української співачки
Ніни Матвієнко
До речі, який у неї був голос? Сопрано? Чи, може, мецо-сопрано?
А діапазон який - три октави чи чотири?..
Коли чуєш її голос, усі ці запитання відступають на другий чи третій пл
Ніни Матвієнко
До речі, який у неї був голос? Сопрано? Чи, може, мецо-сопрано?
А діапазон який - три октави чи чотири?..
Коли чуєш її голос, усі ці запитання відступають на другий чи третій пл
2026.10.10
11:21
Закортіло бабці втіхи,
Тож говорить чоловіку:
— Поки ми іще не в раю,
Буйну молодість згадаєм.
Що для неї літні роки? —
Одягла нові панчохи.
Чаклував дід так і сяк,
Та не впоратись ніяк.
Тож говорить чоловіку:
— Поки ми іще не в раю,
Буйну молодість згадаєм.
Що для неї літні роки? —
Одягла нові панчохи.
Чаклував дід так і сяк,
Та не впоратись ніяк.
2026.10.10
07:22
За межею літа -
Осені пора, -
Прохолодний вітер
І земля сира.
Жовтий лист кружляє,
Падає до ніг, -
І жура безкрая
Стала на поріг.
Осені пора, -
Прохолодний вітер
І земля сира.
Жовтий лист кружляє,
Падає до ніг, -
І жура безкрая
Стала на поріг.
2026.10.09
22:01
Уламки сну розкидані повсюди.
Вони - про щастя, світло та весну.
Нема на мене ні судді, ні суду.
Покинуту й забуту ляльку вуду
В далекий кут розлючено жбурну.
Приречений, ніколи не забуду
Уламки сну.
Вони - про щастя, світло та весну.
Нема на мене ні судді, ні суду.
Покинуту й забуту ляльку вуду
В далекий кут розлючено жбурну.
Приречений, ніколи не забуду
Уламки сну.
2026.10.09
17:17
У квасолі джміль гуде:
Квіти там ще де-не-де.
А плоди дозріти встигнуть?
Так! Квасоля зветься вігна.
В серпні квітне - в самий раз!
Буде смакота у нас!
То ж старайся, джмелю милий,
Квіти там ще де-не-де.
А плоди дозріти встигнуть?
Так! Квасоля зветься вігна.
В серпні квітне - в самий раз!
Буде смакота у нас!
То ж старайся, джмелю милий,
2026.10.09
14:37
Я не хочу уже прокидатись.
Хочу бути у магії сну.
Я забуду паролі і дати
І спалю на майдані весну.
Я не хочу вертатись із казки,
Із уяви, чарівних споруд,
Із феєрій, туманів і ласки,
Феєрверків, містерій і пут.
Хочу бути у магії сну.
Я забуду паролі і дати
І спалю на майдані весну.
Я не хочу вертатись із казки,
Із уяви, чарівних споруд,
Із феєрій, туманів і ласки,
Феєрверків, містерій і пут.
2026.10.09
10:48
— Що до пояснення ранку звитяжного
Лису шпаркому у сутінках вечора
Станє зі мною дзвеніти розважливо
Епосом скіфів пательня розпечена.
Контур егрегора часу прадавнього
Темне минулого - зваба незвідана,
Болотоходами стежка уславлена
Долі забутої
Лису шпаркому у сутінках вечора
Станє зі мною дзвеніти розважливо
Епосом скіфів пательня розпечена.
Контур егрегора часу прадавнього
Темне минулого - зваба незвідана,
Болотоходами стежка уславлена
Долі забутої
2026.10.09
10:39
Я – Змій-Король, що повзає
По кублі своєму
Змій-Король, що повзає
По кублі своєму
Маю подруг, але знай
Що я маю, все для мене
Ось повзу на підвіконня
По кублі своєму
Змій-Король, що повзає
По кублі своєму
Маю подруг, але знай
Що я маю, все для мене
Ось повзу на підвіконня
2026.10.09
09:02
іще палітурка сезонна
при вогкій стіні цегляній
у досвіт
фабричні освітлені вікна
залізнодорожні вогні
і цвинтар за переїздом
останній притулок мерця
під ґрунтом жорстким
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...при вогкій стіні цегляній
у досвіт
фабричні освітлені вікна
залізнодорожні вогні
і цвинтар за переїздом
останній притулок мерця
під ґрунтом жорстким
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.07.18
2026.04.02
2026.03.19
2026.02.25
2026.02.11
2026.01.11
2025.12.24
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Ірина Калашник (1986) /
Інша поезія
Ти вже поет, якщо навчився рими?...
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Ти вже поет, якщо навчився рими?...
Ти вже поет, якщо навчився рими?
Якщо й над римой навіть не подумав ти?
Ти пишеш в стовпчик, строчками крутими.
Свою ти душу хочеш донести?
Ти вже поет? Ти йдеш у ногу з часом…
Нова поезія дає нові рядки…
А думку сформулюєш іншим разом…
Ти пишеш, та не знаєш чим пекти.
Вірші - не просто римовані твори.
В них ритми, звучання, пісня, гармонія.
У них розквітають і квітнуть собори,
Там всесвіт і звук, і небесна симфонія.
Вірш може вбити, долю спаклюжити,
Кохання створити і вбити кохання,
Зруйнувати державу і все надолужити,
І відобразити вічність, чекання.
Сюди ти поліз без характеру й волі?
Тонка душа, чи, просто, слабак?
Ти добре подумай, чи хочеш ти долі,
Бути гонимішим бездомних собак?
Те що говорить хороший поет
Мало кому подобатись має.
Він - стрижень, народу тонкий силует.
Він - совість. І тим він усім допікає.
Це не поезія - плач у жилетку,
Душу на показ, якої нема,
Тиха розмова, про мене й таблетку
І те як залишилась дома сама.
Поети шліфують слово роками.
Довіку пізнають себе і світу суть.
Вони не пишуть аби-як рядками,
І не несуть всіляку каламуть.
Поезія - це праця, важка і невпинна,
Лупання об метал посередніх людців.
А визнання - річ уже вторинна,
Шлях до неї різний у митців.
Чи ж ти поет? Спитайся в себе ще раз.
Не можна, ні любить, ні жить наполовину.
Якщо поет, покаже теє час…
Вчись у великих і зустрінеш свою днину.
6.02. 2010
Якщо й над римой навіть не подумав ти?
Ти пишеш в стовпчик, строчками крутими.
Свою ти душу хочеш донести?
Ти вже поет? Ти йдеш у ногу з часом…
Нова поезія дає нові рядки…
А думку сформулюєш іншим разом…
Ти пишеш, та не знаєш чим пекти.
Вірші - не просто римовані твори.
В них ритми, звучання, пісня, гармонія.
У них розквітають і квітнуть собори,
Там всесвіт і звук, і небесна симфонія.
Вірш може вбити, долю спаклюжити,
Кохання створити і вбити кохання,
Зруйнувати державу і все надолужити,
І відобразити вічність, чекання.
Сюди ти поліз без характеру й волі?
Тонка душа, чи, просто, слабак?
Ти добре подумай, чи хочеш ти долі,
Бути гонимішим бездомних собак?
Те що говорить хороший поет
Мало кому подобатись має.
Він - стрижень, народу тонкий силует.
Він - совість. І тим він усім допікає.
Це не поезія - плач у жилетку,
Душу на показ, якої нема,
Тиха розмова, про мене й таблетку
І те як залишилась дома сама.
Поети шліфують слово роками.
Довіку пізнають себе і світу суть.
Вони не пишуть аби-як рядками,
І не несуть всіляку каламуть.
Поезія - це праця, важка і невпинна,
Лупання об метал посередніх людців.
А визнання - річ уже вторинна,
Шлях до неї різний у митців.
Чи ж ти поет? Спитайся в себе ще раз.
Не можна, ні любить, ні жить наполовину.
Якщо поет, покаже теє час…
Вчись у великих і зустрінеш свою днину.
6.02. 2010
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
