
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.08.08
14:42
Кукурудзяний чути шелест,
ніби спеці наперекір.
Не самотньо і не пустельно,
ще й в садку непокірна зелень.
Рими просяться на папір,
струм ліричний через пастелі.
Потурлак обіймає землю,
ніби спеці наперекір.
Не самотньо і не пустельно,
ще й в садку непокірна зелень.
Рими просяться на папір,
струм ліричний через пастелі.
Потурлак обіймає землю,
2025.08.08
11:22
раз я підійшов до скелі
і ребром долоні зрубав її
раз я підійшов до скелі
і ребром долоні зрубав її
тоді згорнув уламки і виник острів
хай каменів є більш аніж пісків
знай-бо я відьмача
бігме я відьмача бейбі
і ребром долоні зрубав її
раз я підійшов до скелі
і ребром долоні зрубав її
тоді згорнув уламки і виник острів
хай каменів є більш аніж пісків
знай-бо я відьмача
бігме я відьмача бейбі
2025.08.07
21:55
Я розгубив 175 см
твоєї краси і чарівності
яругами і пагорбами.
Я тепер від них
нічого не знайду,
бо від них залишилася
тільки хмара.
Кожна розгублена
твоєї краси і чарівності
яругами і пагорбами.
Я тепер від них
нічого не знайду,
бо від них залишилася
тільки хмара.
Кожна розгублена
2025.08.07
19:20
Здавалось, - відбуяло, одболіло
Лишило тіні, пристрасні й хмільні,
Вітрилом в дальні хвилі одбіліло
Чи вклякло десь в мені у глибині
Не загримить, не зойкне понад хмари,
Не спотикне на рівній рівнині
Не полосне по гоєному марно
Лишило тіні, пристрасні й хмільні,
Вітрилом в дальні хвилі одбіліло
Чи вклякло десь в мені у глибині
Не загримить, не зойкне понад хмари,
Не спотикне на рівній рівнині
Не полосне по гоєному марно
2025.08.07
19:04
Москалі були брехливі завжди і зрадливі.
Домовлялися та слова свого не тримали,
Навіть, коли між собою часто воювали.
Коли кого так обдурять, то уже й щасливі.
Про іще одного князя хочеться згадати
З москалів, які потвору оту піднімали.
Василем його
Домовлялися та слова свого не тримали,
Навіть, коли між собою часто воювали.
Коли кого так обдурять, то уже й щасливі.
Про іще одного князя хочеться згадати
З москалів, які потвору оту піднімали.
Василем його
2025.08.07
16:29
Із Бориса Заходера
– Ей, привіт!
– Добридень, друже...
– Ти уроки вчив?
– Не дуже...
Бо мені завадив кіт!
(Навіть звуть його – Бандит...)
– Ей, привіт!
– Добридень, друже...
– Ти уроки вчив?
– Не дуже...
Бо мені завадив кіт!
(Навіть звуть його – Бандит...)
2025.08.07
02:13
Мої палкі, згорьовані присвяти
Лишилися тепер без адресата.
Моя Єдина - ще не народилась.
Чужих у злій строкатості - багато.
Не помічав Ту справжню, що любила.
Її нема. Смердить юрба строката.
Лишилися тепер без адресата.
Моя Єдина - ще не народилась.
Чужих у злій строкатості - багато.
Не помічав Ту справжню, що любила.
Її нема. Смердить юрба строката.
2025.08.06
22:01
Пошуки себе тривають
у розливному морі
масок і облич,
ролей і личин,
іміджів і самовикриттів.
Із тебе говорять
десятки особистостей.
Це розпад власного "я".
у розливному морі
масок і облич,
ролей і личин,
іміджів і самовикриттів.
Із тебе говорять
десятки особистостей.
Це розпад власного "я".
2025.08.06
21:25
Великі провидці, які збиралися провіщати долю людства, не годні зі своєю долею розібратися.
Кількість людей, які все знають, на порядок перевищує кількість людей, які все вміють.
На великі обіцянки клюють навіть краще, ніж на великі гроші.
Колиш
2025.08.06
11:19
Із Бориса Заходера
Жила-була собачка –
Свій-Ніс-Усюди-Пхачка:
усюди пхала носа
(такий у неї хист).
Її попереджали:
«Дала б ти звідси драла!
Жила-була собачка –
Свій-Ніс-Усюди-Пхачка:
усюди пхала носа
(такий у неї хист).
Її попереджали:
«Дала б ти звідси драла!
2025.08.06
00:36
Життя – коротка мить свідома,
Опісля – тільки темнота,
Глибокий сон, довічна кома.
Даремно думає спроста
Людська наївна глупота,
Що порятунок за порогом,
Чи судище суворе Бога.
Опісля – тільки темнота,
Глибокий сон, довічна кома.
Даремно думає спроста
Людська наївна глупота,
Що порятунок за порогом,
Чи судище суворе Бога.
2025.08.05
23:17
Домовина - не дім, а притулок
перед переселенням у засвіти
та ще -наочний доказ для археолога
про ту чи іншу епоху,
в яку небіжчику довелося жить.
Хрещений в дитинстві на Канівщині,
гріхи відмолюю і захисту прошу
у Всевишнього уже в Єрусалимі.
перед переселенням у засвіти
та ще -наочний доказ для археолога
про ту чи іншу епоху,
в яку небіжчику довелося жить.
Хрещений в дитинстві на Канівщині,
гріхи відмолюю і захисту прошу
у Всевишнього уже в Єрусалимі.
2025.08.05
21:25
Зниклої колишньої дівчини
немає в соціальних мережах,
про неї нічого немає в Інтернеті,
вона ніби випарувалася,
пропала в безмежних водах
світобудови і невідомості,
повернулася до першосутностей,
у первісне яйце,
немає в соціальних мережах,
про неї нічого немає в Інтернеті,
вона ніби випарувалася,
пропала в безмежних водах
світобудови і невідомості,
повернулася до першосутностей,
у первісне яйце,
2025.08.05
20:32
На Ярославовім Валу
Я п’ю свою обідню каву.
Пірнає в київську імлу
Моя натомлена уява.
В уяві тій далеко я
Від Золотих Воріт столичних:
То ніби пісню солов’я
Я п’ю свою обідню каву.
Пірнає в київську імлу
Моя натомлена уява.
В уяві тій далеко я
Від Золотих Воріт столичних:
То ніби пісню солов’я
2025.08.05
16:04
по полю-овиду без краю
прошкує серпень навмання
у небі серце-птах літає
хрустить під стопами стерня
у чубі ще сюркоче літо
а в оці сонячний садок
все манить з піль перелетіти
прошкує серпень навмання
у небі серце-птах літає
хрустить під стопами стерня
у чубі ще сюркоче літо
а в оці сонячний садок
все манить з піль перелетіти
2025.08.05
14:37
Із Бориса Заходера
Жив на світі
пес собачий.
Був у нього
ніс собачий,
хвіст собачий,
зріст собачий,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Жив на світі
пес собачий.
Був у нього
ніс собачий,
хвіст собачий,
зріст собачий,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2025.05.15
2025.04.24
2024.04.01
2023.11.22
2023.02.21
2023.02.18
2022.12.08
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Ірина Калашник (1986) /
Публіцистика
Пояснювальна запиcка
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Пояснювальна запиcка
Це відповідь на надмірну увагу до моєї скромної персони на моїй авторській сторінці.
Автор прийняв рішення зробити паузу. Це буде мудро, мені так здається. Це історія про автора, критиків і критику. Хто прав хто винен, рекомендую ще раз розібратись читачу.
Автор тут тому що письменник, сподівається, що може себе таким називати. Поетом себе не вважаю, про що вказала на авторській сторінці, яку, звісно, ніхто не читає.
Все почалось із поезії, її легше прочитати, ніж прозу. Всі говорять одне і теж, немає ритму. Автор згоден,я ритму надолужую по-можливості наголосом на зміст і римою. Значить погано надолужую... Скільки разів я маю це повторити, щоб мене почули?
Сподіваюсь на мудрість читача, тому що далі історія буде вестись на конкретних прикладах, в умовах конфіденційності джерела, джерела потім, вразі чого, самі себе проявлять.
Моя перша критика звучала так: "Ірино, тут два вірші з двома назвами?
І не по темі. Ви на авторській сторіночці написали про себе "філософ". Це ваше самовизначення_самосприйняття чи щось фахове?" Все б нічого,я пояснила, що з двома назвами начудила, розбираюсь зі сторінкою, і що "Моя філософія" - це спільна назва всіх моїх віршованих. Пояснила чому вважаю себе філософом, закінчивши думку фразою:"І якщо це не філософія, киньте в мене камінь." Мені прийшла відповідь: "Камінь - то не наша зброя )". Автор винен, на той час працювала з критикою іншого твору, і відповіла в по темі іншого твору. Відрізняюсь різкістю суджень, але ж об'єктивна думка завжди зважена, сувора, але справедлива. Та думка була об'єктивна не по темі, про що мені не забарились сказати. Я ще раз переглянула сторінку і вибачилась, пояснивши, що досі розбираюсь зі сторінкою. Думала все, інцидент вичерпано... До пори, до часу.
Найпоширеніша критика має таку формулу:
"1. збитий ритм.
2. рими "кохання-чекання"....
3. "над римой" - має бути над римою.
4. "строчками крутими" -"строчки" рос.слово. укр - рядки.
5. таблетки - пігулки.
про інше вже не буду."
Все б нічого, та автор не бачить, що критик читав віша. Автор не сумнівається, що вірш було прочитано. Але як можна прочитати вірш не побачивши змісту? Де зауваження по темі? Не побачивши рими? Як можна бачити самі слова? Даруйте, але подібну критику автор об'єктивною не вважає. На веду приклад об'єктивних суджень:
"Серйозна тема, натхненний вірш, але треба над ним попрацювати.
Іринко, бажаю успіхів!"
І ще один.
"Сам задум непоганий. Але до досконалості треба попрацювати. На мій погляд, вичленити головні напрями і скоротити до талановитого мінімуму. Бо запитуючи, і, якби повчаючи інших, треба уникати тих же помилок, зокрема ритм, русизми. А за спробу пізнати глибину питання підтримаю.
Поети шліфують слово роками.
Це праця, важка і невпинна.
Іринко, все гаразд, прислухайтесь до порад, пишіть, пишіть, шукайте своє, не бійтесь різати і виокремлювати головне. Мені й самому важко це робити, але слова останнього Вашого рядочку прямо вказують шлях. Щасти."
До подібного роду критики в мене немає жодної критики. Дакую їх авторам.
Але коли розпочинається критика типу:
"Я думаю, автору більше не варто розмінюватися на літ.сайти, а треба одразу нести свої вірші в Нобелівський комітет. Удачі!"
""Вірші - не просто римовані твори.
В них ритми, звучання, пісня, гармонія" - добре було б, якби автор цих рядків адресував їх і собі теж."
Мені ще один приклад "подобається" дуже.
"то Ірина ще не розібралась із системою :)"
Ніхто на мене не ображайтесь. Було три критика, які, в моєму розумінні, мисленням між собою дуже не відрізнялись, і вони в мене справді злились в одну людину. Чим більше я їх слухала, тим менше чула об'єктивності і тим більше емоцій. Поширений прийом, повтор однієї і тієїж фрази. Я зрозуміла. Є ще ж перефраз, та інші якісь посилання, аргументи, поради. Людина не може бути правою вже тому, що не допускає ймовіність вланої не правоти.
Найгірше було коли посипались, і пішов коментар безпосередньо по ситуації. Я вже людей між собою не розрізняла і сприймала як єдине ціле. Наговорила дурниць, згодна. Від мене чекали дії і вони її отримали. Не добре вийшло з адресатом тієї моєї промови, поскільки висловилась я загалом по ситуації, а на горіхи отримала вона. Хоч саме ця дівчина сказала варте уваги по суті: "краще спробуйте проспівати свої вірші, якщо все пройде без збою - ритм правильний." Нарешті, нормальне пояснення про особливості ритму у вірші, а не констатування факту його відсутності і нічого більше.
Я не хизуюсь своєю войовничою натурою, як те вирішили. Я просто іншого шляху не знаю, постійно доводиться відстоювати себе, серед добрих людей... От в чому я справді винна, це в тому, що допустила слабкіть. Я не мала права підаватись на різного роду критику, яка такою й не була по суті. То ж прошу пробачення у всіх. Я зробила висновки. Час покаже їхну вірність.
Прошу вас проявіть мудрість до сказаного.
10. 02. 2011
Автор прийняв рішення зробити паузу. Це буде мудро, мені так здається. Це історія про автора, критиків і критику. Хто прав хто винен, рекомендую ще раз розібратись читачу.
Автор тут тому що письменник, сподівається, що може себе таким називати. Поетом себе не вважаю, про що вказала на авторській сторінці, яку, звісно, ніхто не читає.
Все почалось із поезії, її легше прочитати, ніж прозу. Всі говорять одне і теж, немає ритму. Автор згоден,я ритму надолужую по-можливості наголосом на зміст і римою. Значить погано надолужую... Скільки разів я маю це повторити, щоб мене почули?
Сподіваюсь на мудрість читача, тому що далі історія буде вестись на конкретних прикладах, в умовах конфіденційності джерела, джерела потім, вразі чого, самі себе проявлять.
Моя перша критика звучала так: "Ірино, тут два вірші з двома назвами?
І не по темі. Ви на авторській сторіночці написали про себе "філософ". Це ваше самовизначення_самосприйняття чи щось фахове?" Все б нічого,я пояснила, що з двома назвами начудила, розбираюсь зі сторінкою, і що "Моя філософія" - це спільна назва всіх моїх віршованих. Пояснила чому вважаю себе філософом, закінчивши думку фразою:"І якщо це не філософія, киньте в мене камінь." Мені прийшла відповідь: "Камінь - то не наша зброя )". Автор винен, на той час працювала з критикою іншого твору, і відповіла в по темі іншого твору. Відрізняюсь різкістю суджень, але ж об'єктивна думка завжди зважена, сувора, але справедлива. Та думка була об'єктивна не по темі, про що мені не забарились сказати. Я ще раз переглянула сторінку і вибачилась, пояснивши, що досі розбираюсь зі сторінкою. Думала все, інцидент вичерпано... До пори, до часу.
Найпоширеніша критика має таку формулу:
"1. збитий ритм.
2. рими "кохання-чекання"....
3. "над римой" - має бути над римою.
4. "строчками крутими" -"строчки" рос.слово. укр - рядки.
5. таблетки - пігулки.
про інше вже не буду."
Все б нічого, та автор не бачить, що критик читав віша. Автор не сумнівається, що вірш було прочитано. Але як можна прочитати вірш не побачивши змісту? Де зауваження по темі? Не побачивши рими? Як можна бачити самі слова? Даруйте, але подібну критику автор об'єктивною не вважає. На веду приклад об'єктивних суджень:
"Серйозна тема, натхненний вірш, але треба над ним попрацювати.
Іринко, бажаю успіхів!"
І ще один.
"Сам задум непоганий. Але до досконалості треба попрацювати. На мій погляд, вичленити головні напрями і скоротити до талановитого мінімуму. Бо запитуючи, і, якби повчаючи інших, треба уникати тих же помилок, зокрема ритм, русизми. А за спробу пізнати глибину питання підтримаю.
Поети шліфують слово роками.
Це праця, важка і невпинна.
Іринко, все гаразд, прислухайтесь до порад, пишіть, пишіть, шукайте своє, не бійтесь різати і виокремлювати головне. Мені й самому важко це робити, але слова останнього Вашого рядочку прямо вказують шлях. Щасти."
До подібного роду критики в мене немає жодної критики. Дакую їх авторам.
Але коли розпочинається критика типу:
"Я думаю, автору більше не варто розмінюватися на літ.сайти, а треба одразу нести свої вірші в Нобелівський комітет. Удачі!"
""Вірші - не просто римовані твори.
В них ритми, звучання, пісня, гармонія" - добре було б, якби автор цих рядків адресував їх і собі теж."
Мені ще один приклад "подобається" дуже.
"то Ірина ще не розібралась із системою :)"
Ніхто на мене не ображайтесь. Було три критика, які, в моєму розумінні, мисленням між собою дуже не відрізнялись, і вони в мене справді злились в одну людину. Чим більше я їх слухала, тим менше чула об'єктивності і тим більше емоцій. Поширений прийом, повтор однієї і тієїж фрази. Я зрозуміла. Є ще ж перефраз, та інші якісь посилання, аргументи, поради. Людина не може бути правою вже тому, що не допускає ймовіність вланої не правоти.
Найгірше було коли посипались, і пішов коментар безпосередньо по ситуації. Я вже людей між собою не розрізняла і сприймала як єдине ціле. Наговорила дурниць, згодна. Від мене чекали дії і вони її отримали. Не добре вийшло з адресатом тієї моєї промови, поскільки висловилась я загалом по ситуації, а на горіхи отримала вона. Хоч саме ця дівчина сказала варте уваги по суті: "краще спробуйте проспівати свої вірші, якщо все пройде без збою - ритм правильний." Нарешті, нормальне пояснення про особливості ритму у вірші, а не констатування факту його відсутності і нічого більше.
Я не хизуюсь своєю войовничою натурою, як те вирішили. Я просто іншого шляху не знаю, постійно доводиться відстоювати себе, серед добрих людей... От в чому я справді винна, це в тому, що допустила слабкіть. Я не мала права підаватись на різного роду критику, яка такою й не була по суті. То ж прошу пробачення у всіх. Я зробила висновки. Час покаже їхну вірність.
Прошу вас проявіть мудрість до сказаного.
10. 02. 2011
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію