
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
А не ллє і не їде.
Тут вокзал що двірець -
Так говорять у Львові.
І нічні поїзди
На Одесу чи Відень,
Наче стукіт сердець,
Відбиваються в слові...
Два лемури писали лімерики.
Віршували три дні
Ще й співали пісні
Поетичні лемури Америки.
Московитиські туристи в Салоніках
Серед пляжу засмажили слоника.
Для нього не було чужого болю, а тому він завжди опинявся в найгарячіших точках…
На другий план відступили б красуні,
вино, корида з биками…
Жодних немає сумнівів:
сьогодні він був би з нами!
«Шахеди» клином смерть несуть.
Не залякати нас, одначе, -
Лише примножується лють!
Згорить москва, згорить і пітер,
І Чайна буде по Урал.
Наш прапор буде майоріти,
Як і танення снігів, –
Не лунає несміливо
У яру водички спів.
Дзюркіт радісний струмочка,
В прохолодному ярку, –
Дзеленчить уже дзвіночком
Що є сили, нашвидку.
О, скільки назбиралося книжок!
Ну що ті літери істотам хижим?
Пронизує вже холод до кісток.
Сьогодні я – лише пустельник піший.
А прохолодної води ковток
Для мене набагато був милішим,
XIX століття не збереглося
жодної фотографії. Її врода
розтанула, не залишивши сліду.
Чи може вона зберігатися
десь у ноосфері? Чи існує
той вимір, де зберігається
краса, де вона не старіє
У ній себе від смутку не сховати.
Розчинить трохи час думок на чашки дні.
Неспокій кличе в стрій нічної варти.
І я в молитві щирій світлом проросту.
А світ мене повторить раз по разу.
Підкину місяця монету зо
У москалях ще з давніх пір сиділо,
Коли вони з боліт своїх гляділи,
Як живуть люди в землях у чужих.
Щоб жити так, то треба щось робить.
А їм же лінь, тож брехні і пускали
Про те, чого не знали і не мали.
І в брехнях тих
Їх військовий галеон
Дикунів підкорити
І палацом у сяйві сонць
Був сей берег Монтесуми
Із листям коки золотим
Довгі зали з таємницями
Від міста іду до села, –
Устелена терном дорога,
Між глодом густим пролягла.
Дивлюся під ноги й навколо
Невтомно спрямовую зір, –
Здається – ходжу я по колу,
Раз бачу щодня до цих пір
Не виправдана дійсністю надія.
Я знов будую речення складне,
Здогадуючись: кожний гість – месія.
Побачу сяйво – синє, крижане,
Йому червоне – явна протидія.
Гарячий колір високо стрибне…
Де ти живеш в надії та печалі,
Де розчинились мрії і думки,
Де йдуть назад змарновані роки.
Я продерусь крізь зелень живодайну,
Крізь сумніви стривожені і давні
набігались думки за правдами
та кляп у роті замість лірики
утрати стали непоправними
і слів нема на панегірики
зі сходу дме есересер
приспів:
Розглядались державні вакансії.
А не в офісах десь.
Ви чогось боїтесь
Під мостами пожити у Франції.
Непогане життя у Валенсії –
У народу є пільги та пенсії.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Весна. Робота. Мури і амури.
Дивна весна
…Дзюрчать струмки. То воду ллють амури –
Баласт зливають перед злетом в небо.
В отруті мочать стріли - шури-мури
Пошлють в серця, як Афродіти кредо.
Коти на кішках вчаться камасутрі,
Займаючись вокалом у перервах.
Хоч їм зима, як міль, поїла хутро,
Та їх шаленство – мов синів Мінерви.
А півень хоче виступити в цирку –
На курках робить гімнастичні вправи.
Він, мов дантист, що ставить пломбу в дірку,
В стрибку не схибить вліво чи управо.
А квіти бджіл чекають нетерпляче,
Приймаючи найбільш звабливі пози.
Вони бажають ніжностей телячих,
І жертвують за них пилок - свій мозок.
Отак весна, гімнастка-акробатка,
До вправ фізичних кличе всю природу.
І ти, читач мій, випивши гербати,
Піди і збільш чисельність свого роду…
Олександр Зубрій

«Дзюрчать струмки» – під мурами амури
зливають пиво, щоб злетіти в небо.
Готують стріли й іншу фурнітуру.
Весна. Робота. Хоч-не-хоч, а треба.
Коти – не люди, не до камасутри.
Примітивізм! - займаються вокалом ...
І не кажіть, якісь такі немудрі.
Якби ж то люди теж отак співали.
Наш «півень хоче виступити в цирку»,
а не дають – «кукуріку», і в зупу.
Аби на кур надпланово не зиркав
і оком ласим раз-у-раз не лупав.
«А квіти бджіл чекають нетерпляче...» -
уява автора бурхлива і неспинна :
то тішиться, а то ледь-ледь не плаче,
розпалений жертовністю рослинок.
Іде весна, штурмують феромони.
Не зважиш сил і власної природи,
впадаючи в азарт не за сезоном,
нарвешся на рядки експромт-пародій.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)