)))

;)))

Зер гут, Іване! :)

Класне продовження. :)))

Ярославе, а Ви котрого з авторів маєте на увазі? :)

Ясно, що не Вас, а Сергія Гольдіна.))) А сам напрямок пародії - оптимістичний - в принципі схвалюю. Хоч я і не пародіював би такий вірш. Але це - моє суб"єктивне сприйняття.

:)

:) Дякую, Олю! :)

Ну, Алексій! :) А я вже ледь не повірив, що тобі сподобались рими, а заодно і пародія. :)))

Ан нет, не тут-то было! :)

Так, я у пародії використав і авторські знахідки (а інакше що б то була за пародія?), а заодно і українські прислів'я, такі, як "Бідному ночі мало", "Бідному завжди вітер в очі", "Тихше води, нижче трави" і ще деякі. :)

До речі, полонез Огінського вмію грати на баяні. :)

И стихотворения нужно писать такие, чтобы они доводили читателя (а прежде всего - себя) до таких же глубоких переживаний, как и этот полонез. Или подобные полонезы, мазурки, краковяк и т.п.
А иначе - это не поэзия (это я заявляю и в адрес моего стихотворчества также), а баловство. И, в некотором роде, мания, тяга, гон сродни весеннему, но с другой целью.
Благодарствую. Удач тебе.

Алексію, а чому б не довести читача до кольок в животі від сміху пародією (я й сам сміявся, коли писав цю пародію)? Хіба це не все одно, що довести до сліз чи співпереживань? Наприклад, тим же полонезом Огінського ("Прощання з Батьківщиною")? Хто з великих сказав, що (приблизно цитую) великий талант - викликати сльози у читачів, але ще більший - викликати сміх? Хіба ж радіти не краще, аніж тужити? Питання риторичне.

Я не мастер по части вызывания смеха, но знаю, что смех смеху рознь. Немного смыслю и в юморе. Существует юмор тонкий, а существует и тупой. Примерно так же, как существуют сами по себе красивые бальные танцы и, например, некие топтания и переминания с ноги ногу, с каблука на носок и обратно. Существуют и дергания. И всем при этом смешно. И первым, и вторым - т.е., и тем, кто танцует, и тем, кто потешается. Если это - цель, то, пожалуйста, танцуйте пародии и дальше. Я же не против. Вольному - воля.

Уточню:
- танцующим свои топтания может быть не смешно, а просто интересно и приятно.

;))) Как одену портупею, все тупею и тупею. :))) Алексію, бачу, пора вже на твої коаентарі пародії писати, настільки вони мене тішать і веселять. :) До речі, у мене вже є такий досвід з коментарем Марини Єщенко. І, що ще цікавіше, хтось навіть взяв його собі у ЖЖ, щоправда, з дотриманням авторських прав (тобто вказавши один з моїх псевдонімів :) ). Отже, читачам подобається мій гумор, незалежно від того, наскільки він тонкий чи товстий. :)))))))

"Всякому городу нрав и права;
Всяка имеет свой ум голова;
Всякому сердцу своя есть любовь,
Всякому горлу свой есть вкус каков,
А мне одна только в свете дума,
А мне одно только нейдет с ума."
(с) Г.С.Сковорода.

Как бы умерти мне не без ума."

"Смерте страшна, замашная косо!
Ты не щадиш и царских волосов,
Ты не глядиш, где мужик, а где царь,-
Все жереш так, как солому пожар,
Кто ж на ея плюет острую сталь?
Тот, чия совесть, как чистый хрусталь..."

Григорій Сковорода "сад божественных песней"(10)

Отже, Алексію, я так розумію, що, вичерпавши всі свої аргументи, ти вирішив взяти на допомогу великого українського філософа, якого "світ ловив, та не впіймав"? :)

Я просто подвел черту разговору, которому не будет конца, если мы еще начнем пересчитывать клиентуру, которой, например, нравится попса, и тех слушателей, которые слушают, например, Ф.Стравинского или И.Козловского. А потом начнем одно из чисел число на количесво посещений страницы, подставляя в несложную формулу популярности эти арифметические величины.
Черта подведена, дальнейший разговор бесполезен.
Дело - за Поэзией и за поэзией в себе.
Бывай здоров.

Я теперь точно знаю, что на сайте бываю сбои. Я видел глагол "перемножать" - он был, а в тексте его не оказалось. Но я думаю, что насчет формулы моя мысль ясна и понятна :)
Еще раз бывай здоров.

Вітаю, Галино! Дуже приємно мені було побачити, що й Ви прилучились до дискусії, яка тут розгорнулась - і щодо моєї пародії, і щодо оригіналу, і щодо взагалі поезії та мети авторів, які її створюють.

Відповідатиму по порядку.

Наскільки я зрозумів Закон України "Про авторське право та суміжні права", можна цитувати окремі уривки творів інших авторів, але в жодному разі не публікувати весь його твір під своїм іменем без його на те дозволу, аби тим самим не порушити його авторські права.

Саме тому я для пародій почав вибирати (а не "висмикувати", за Вашими словами) цитати з віршів інших авторів, без яких пародія може стати незрозумілою, а не публікувати весь вірш іншого автора без його на те дозволу.

Так поступав відомий у СРСР російський пародист Іванов. І саме у такому вигляді я нещодавно бачив в журналі "Дніпро" пародію Анатолія Черняхівського.

У своїй пародії я обіграв саме процитовані рядки з вірша Сергія Гольдіна. І в жодному разі не збирався, цитуючи Ваші слова "опускати автора перед менш обізнаними з його творчістю читачами." Пародія ж на вірш, а не на автора. :) Якби на автора, то це була би вже епіграма. :)

Якщо чесно, то я й сам не знав, що написав пародію на вірш відомого автора. Про це мені у коментарі повідомив Алексій. :)

"Та на щастя, було посилання" - посилання було не на щастя, Галино )) - просто я завжди, підкреслюю, завжди даю посилання на твір, слова якого цитую, якщо цей твір є в Інтернеті, і це є правилом хорошого тону для всіх користувачів Інтернету.

"та якщо ви так часто закликаєте Івана Гентоша творити нове слово в поезії" - не пам'ятаю, аби я це робив хоч раз, не те що часто. ))

Категоричність найперше у вших словах, панімаєш. А щоб критикувати журавлину тематику, може, варто думати не тільки категоріями попси і пающіх трусофф, а трошки поцікавитися, що значить для українців журавлина тематика і на яких творах вона грунтується. А хі-хі і ха-ха теж мають право на існування, чи ви зважитеся заперечити Котляревського з його Енеїдою, вона ж ніби на сльози хіба від сміху пробиває. Чи Пушкін з його Мой дядя самых честных правил. Його весь світ визнав, а пан Алексій відкинув як поета, бо не плачеться чогось, ну ніяк, хіба що читати і цибудю різати.
А що пародія висміяла ліричні почуття, я теж згідна, і написала це у найпершому коментарі, що фрази висмикнуті з контексту і спотворили весь оригіна.

Перепрошую щиро за пропуски букв і одруківки, щось їх сьогодні забагато, може від напливу емоцій.

Як на мене, головне завдання поезії - викликати певні порухи душі в читача, а вже які емоції при цьому виникнуть, то справа друга. Сльози це чудово, прекрасно, коли це сльози очищення душі, але ж не менш цінними є захоплення, подив, замилування, сміх, релакс, азарт. Думаю, знайдуться і серед поетів люди, корі поділять цю мою точку хзору.

Я уже написал о подведении черты разговору, которому не будет конца.
"Славная бекеша у Ивана Ивановича! Отличнейшая!"

Тим не менше, самі підвели риску, і самі продовжили. Гарно так, наговорити купу всього, а потім підвести риску, а-ля я начальник-ти дурак, і мовчи, бо я сказав.

Хвилина сміху продовжує життя на 5 хвилин. :)

Алексію, я спочатку побачив твій коментар про Гавриліаду, він мене розсмішив, я прочитав вірш Сергія і побачив ще один рядок, який мене ще більше розсмішив - і пішов писати пародію. :)

Людство б не вижило, якщо б не навчилося сміятися (С)