Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.04.27
10:59
Хто постіль розстеляє?
Хміль чи боги?
Вівчар блаженний ?
Мармуру жарина?
Бажання, сенс,
Питоме животіння,
Маяк в молитві
Хміль чи боги?
Вівчар блаженний ?
Мармуру жарина?
Бажання, сенс,
Питоме животіння,
Маяк в молитві
2026.04.27
10:34
Знайди розраду, де її нема в помині.
В минуле стежка лопухами заросла.
На роздоріжжі рип'яхи і конюшина,
А на бруківці - кропива і ковила.
Ковтають сиві небеса хмарини спілі,
Немов колись зефір місцеві дітлахи.
Покинутих приміщень сходи задубілі
В минуле стежка лопухами заросла.
На роздоріжжі рип'яхи і конюшина,
А на бруківці - кропива і ковила.
Ковтають сиві небеса хмарини спілі,
Немов колись зефір місцеві дітлахи.
Покинутих приміщень сходи задубілі
2026.04.27
06:34
гуляти із батьками в парк роззиратися на каруселі на інших людей із дітьми скриньки із морозивом а ще там сухий лід · оркестр із репродукторів виконує щось життєстверджувальне чим не едем але морозива ніколи не досить · роззиратися на газетний автомат 60х
2026.04.27
05:51
Там немає ні вікон, ні стін,
Ні упертої в небо покрівлі, -
Тільки плач господині, як дзвін,
Б'ється навкруг руїни будівлі.
Там немає нічого уже,
Крім побитої цегли і тиньки,
Які сумно щодня стереже
Від біди збожеволіла жінка...
Ні упертої в небо покрівлі, -
Тільки плач господині, як дзвін,
Б'ється навкруг руїни будівлі.
Там немає нічого уже,
Крім побитої цегли і тиньки,
Які сумно щодня стереже
Від біди збожеволіла жінка...
2026.04.26
23:37
На свято життя абонемент не купиш.
Старечий маразм правителів успішно пережив часи СРСР і досі в світовому тренді.
Кремлівський медвежатник міняє пуйло на бухло.
Заполоханий диктатор міняє клаустрофобію на бункерофілію.
Хто панічно боїться ни
2026.04.26
20:41
І
Повільно не вмирає Україна
і поки ще воює, то жива,
та марно не міняємо слова
позиченого у поляків гімну,
аби не в’яла слава бойова.
Коли усе покладено на карту,
цей засіб оправдовує мету.
Повільно не вмирає Україна
і поки ще воює, то жива,
та марно не міняємо слова
позиченого у поляків гімну,
аби не в’яла слава бойова.
Коли усе покладено на карту,
цей засіб оправдовує мету.
2026.04.26
17:26
хотів би обійняти друзів
яких все менше рік у рік
щось відкладав усе не встиг
сказати
наче би не мусив
повіщо врочити
загин загуба згин
усякий в космосі своїм
яких все менше рік у рік
щось відкладав усе не встиг
сказати
наче би не мусив
повіщо врочити
загин загуба згин
усякий в космосі своїм
2026.04.26
17:11
Коли на нас напали москалі,
То багатьом то дивним видавалось.
Вони ж своїми, начебто здавались,
Мов рідні діти одної землі.
Звідкіль у них жорстокість та взялась?
Тож на монголів, іго їх звертали,
Мовляв, від них їх предки нахапали.
Вони ж слов‘яни
То багатьом то дивним видавалось.
Вони ж своїми, начебто здавались,
Мов рідні діти одної землі.
Звідкіль у них жорстокість та взялась?
Тож на монголів, іго їх звертали,
Мовляв, від них їх предки нахапали.
Вони ж слов‘яни
2026.04.26
17:08
ти знову бігаєш по колу
і бачиш спалах у вікні
який збігає по стіні
в кімнату тиху , захололу
де вже шукає валідолу
рука для серця у борні,
щоб стати враз котигорошком -
і бачиш спалах у вікні
який збігає по стіні
в кімнату тиху , захололу
де вже шукає валідолу
рука для серця у борні,
щоб стати враз котигорошком -
2026.04.26
13:52
Коли впаду осіннім листям
У суєту, у сонми снів,
Коли нудьга моторним лисом
Увірветься у магму днів,
Коли проб'є жорстоким списом
Прозріння серце у вогні,
Тоді прийди у ці простори
У суєту, у сонми снів,
Коли нудьга моторним лисом
Увірветься у магму днів,
Коли проб'є жорстоким списом
Прозріння серце у вогні,
Тоді прийди у ці простори
2026.04.26
11:19
Ще тримається
ця дивна звичка
думати про втрачене,
обминаючи себе.
А воно чекає на всіх
зі знахідками
у печерах наших помилок,
ні – не зі скелетами
ця дивна звичка
думати про втрачене,
обминаючи себе.
А воно чекає на всіх
зі знахідками
у печерах наших помилок,
ні – не зі скелетами
2026.04.26
10:31
Весляр потребує репостів,
Крізь поклик землі забобонів,
Пройдисвіти точного зросту
Йому тут плетуть котильйони.
На юті рожевім – наяди,
Легкі зрозумілі, як полька,
Йому віднайдуть тут розраду
Крізь поклик землі забобонів,
Пройдисвіти точного зросту
Йому тут плетуть котильйони.
На юті рожевім – наяди,
Легкі зрозумілі, як полька,
Йому віднайдуть тут розраду
2026.04.26
09:45
Не стримать років цибатих,
хоч долю скартай саму...
Я знову у цих пенатах,
як декілька літ тому.
Ні смутку, ні сліз, ні горя
і нібито входжу в раж...
Грайливо іду вздовж моря,
хоч долю скартай саму...
Я знову у цих пенатах,
як декілька літ тому.
Ні смутку, ні сліз, ні горя
і нібито входжу в раж...
Грайливо іду вздовж моря,
2026.04.26
09:01
В уяві літає жар-птиця.
пір'їни - руді, голубі.
Не спиться, не спиться, не спиться…
Хоч виколи очі собі.
Повітря просякло жасмином,
парфуми люпин розілляв.
З видіння плету павутину
пір'їни - руді, голубі.
Не спиться, не спиться, не спиться…
Хоч виколи очі собі.
Повітря просякло жасмином,
парфуми люпин розілляв.
З видіння плету павутину
2026.04.26
08:34
А місто дитинства шумить соковитим березовим листям,
Де ранішнє сонце пускає крізь нього червоні коралі.
Та ледве трамвая дзвіночок у небо напружено звівся
У кронах круки починають кричати, хоч щойно мовчали.
А в місті дитинства усміхнена мама н
Де ранішнє сонце пускає крізь нього червоні коралі.
Та ледве трамвая дзвіночок у небо напружено звівся
У кронах круки починають кричати, хоч щойно мовчали.
А в місті дитинства усміхнена мама н
2026.04.26
07:11
Над містом ширяє пронизливий вітер
І вправно висвистує тужний мотив
Про те, що знедавна безсилий зловити
У хмарках рухливих проміння масив.
Немає тепла, хоч вже травень надходить
І грак у дуплі вже гніздо навіть звив, -
Спинилася в зрості й цвітінні
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...І вправно висвистує тужний мотив
Про те, що знедавна безсилий зловити
У хмарках рухливих проміння масив.
Немає тепла, хоч вже травень надходить
І грак у дуплі вже гніздо навіть звив, -
Спинилася в зрості й цвітінні
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.04.24
2024.04.15
2024.04.01
2024.03.02
2023.02.18
2023.02.18
2022.12.08
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Мар'ян Кіхно (2000) /
Критика | Аналітика
Мовні штучки
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Мовні штучки
Якщо можна написати 1 вірш, можна про це ж саме написати і 2-й.
Про те ж саме тими самими словами (майже). Від цього виникає посилення.
Можна писати про те саме далі. Якщо один вірш це - випадок, 2 - вже замір, 3 - навмисне, 4 - тенденція, 5 - манера, 6 - стиль, більше - хвороба.
1.1. Більше двох - уже цикл (3-5 віршів?). Це вже дослідження теми.
Розширення та поширення. Як-от "Демон" Осьмачки, скажімо. Отже треба думати циклами.
1.2. Більше за цикл - напрямок, манера, стиль і повне спрямування народної літератури на певний час.
1.3. З точки змісту це є - дослідження й розгортання образу.
Найкраще це викладено в Епштейна "Природа, мир тайник вселенной..."
Безкоштовний повний текст:
https://imwerden.de/pdf/epshtejn_priroda_mir_tajnik_vselennoj_1990_text.pdf
Це прочитати, як на мене, is a must. Так само, як "Строфіка" Качуровського.
2. Треба спиратися на українське. Тексти пов"язані з культурою (яка б вона не була).
Мають бути натяки на "Енеїду" Котляревського, на ТГШ, на неокласиків, на будь-кого,
щоби виникла основа. Виводити власні тексти не з реальності, а від попередніх текстів.
2.1. Тому писати треба не від дикого почуття, а від
«Кривитись жалібно училась
І мило хлипати в сльозах.»
Або ж:
«Осатаніла вража баба
І крикнула, як на живіт»
Або Зеров:
« Та мудрий цар не дав лишитись нам
І силоміць нас повернув отчизні —
В науку іншим людям і вікам. «
2.2. Писати не про життя, а про вже написане. Отож на додачу далі.
2.3. Початково була "котляревщина", за нею "шевченківщина". Маса людей, не здатних ні до чого. Так буде й далі. Цього треба й бажати. Багаторічне копирсання в стилі. Щоби наслідували тебе. Або про це треба ще подумати.
3. Текст спирається на попередній текст (або культурне явище). Це не вірш про життя, але вірш про (чужий, або свій) вірш. Наприклад: кіно "Орфей" Жана Кокто (1950 рік). Кіно про кохання, смерть, кохання, містику, фантастику, що завгодно. Кіно про поета.
Спираючись на це, можна написати ціле життя.
Так само, як Ліна Костенко мимоволі та побічно вклалася у вірші Кнехта (Гессе. "Гра в Бісер").
3.1. Спиратися можна й варто на екзотику. Ірландський Mabinogion. Або "Біла богиня" Грейвса. Абощо-тощо. Сільвія Плат. Серпське любавне песніштво. Татарські тексти... Не має ріжниці.
3.2. Звісно, варто взятися за (досить) рідкісні джерела. Ніхто не використав досі "Доктора Гальванеску". Ніхто не взяв "Велику рідню", хоча й мені це виявляється неможливим, але... Або ж, хоча би "Почесний легіон", хто б його не написав. Моніка, сексуальна тітка радянських часів... просто проситься у вірші. У ліжку з Романом Шамраєм.
4. Збудувати на головному - "Енеїда".
"Комічних" слів в "Енеїді" - мізерна частка процента, як я виявив, розібравши текст скриптом, хоча загальне враження, що це суцільний балаган та екзотична лексика.
Якщо не читати, а шукати рядки чи звороти, які можна вирвати, вкрасти, вжити, цитувати і теде, - випливає просто алмазна висока класика. Або елементи до того придатні.
Якщо зняти стильове зниження.
Ну, наприклад,
"І душі смутку предались" (Ч.5)
"Огонь розкладений горів" (Ч.3)
"І до остатнєй каплі крові
Свою свободу боронить" (Ч.5)
"До кого, як, про що, за ким..." (Ч.3)
4.1. Можна - як бажано - брати структури. Виникає деякий архаїзм - або у словоформах, або в граматиці.
4.2. Ніхто, здається, не брав за прийом і засіб (маю на увазі великими циклами і стильовими послідовними пасмами) найпомітніші шматки "Енеїди".
Як-от:
"Один єсть Турнус ворог меус,
Сам, ерго, дебет воювать;
Велять так фата, ут Енеус... і т.д."
Або ж, звісно:
"Борщів як три не поденькуєш,
На моторошні засердчить... і т.д." (Ч.4)
4.2.1. Ніхто не брав - а жаль. Таке яскраве. Перший приклад - дуже простий: вмонтувати іноземні слова та вирази. Не латинкою, щоби не стирчало чужорідним. Латинкою - буде просто гонорування своєю "ерудицією", що вшиво та вбиває враження.
4.2.2. Брати можна будь-які пендехо мови. Навіть суахілі: "полє-полє" значить "потроху, помалу". Поле-поле. Турецька - бо козаки з ними стільки воювали, Туреччина варта введення. Я спробував тільки раз, правда - щось типу "О милий друже-аркадаш! Биз ми багато пережили... і т.д." Англійська - бо ми живемо в англомовному переважно світі.
4.2.3. Брати найперше варто фрази, досить відомі в масах.
Процитую себе, шо ж:
"Пора блаженства проминула,
прийшла - замішань і тривог.
Я йду від вас туди, де небу
дерева роблять хендехох." (Маючи на увазі, що гілки простягнені вгору до неба. Хто не знає цю німецьку фразу, підніміть руку. Мені подобається така "штучка". Поезія, можна сказати, - це виробництво цікавних мовних "штучок". Поряд з іншим.)
Про те ж саме тими самими словами (майже). Від цього виникає посилення.
Можна писати про те саме далі. Якщо один вірш це - випадок, 2 - вже замір, 3 - навмисне, 4 - тенденція, 5 - манера, 6 - стиль, більше - хвороба.
1.1. Більше двох - уже цикл (3-5 віршів?). Це вже дослідження теми.
Розширення та поширення. Як-от "Демон" Осьмачки, скажімо. Отже треба думати циклами.
1.2. Більше за цикл - напрямок, манера, стиль і повне спрямування народної літератури на певний час.
1.3. З точки змісту це є - дослідження й розгортання образу.
Найкраще це викладено в Епштейна "Природа, мир тайник вселенной..."
Безкоштовний повний текст:
https://imwerden.de/pdf/epshtejn_priroda_mir_tajnik_vselennoj_1990_text.pdf
Це прочитати, як на мене, is a must. Так само, як "Строфіка" Качуровського.
2. Треба спиратися на українське. Тексти пов"язані з культурою (яка б вона не була).
Мають бути натяки на "Енеїду" Котляревського, на ТГШ, на неокласиків, на будь-кого,
щоби виникла основа. Виводити власні тексти не з реальності, а від попередніх текстів.
2.1. Тому писати треба не від дикого почуття, а від
«Кривитись жалібно училась
І мило хлипати в сльозах.»
Або ж:
«Осатаніла вража баба
І крикнула, як на живіт»
Або Зеров:
« Та мудрий цар не дав лишитись нам
І силоміць нас повернув отчизні —
В науку іншим людям і вікам. «
2.2. Писати не про життя, а про вже написане. Отож на додачу далі.
2.3. Початково була "котляревщина", за нею "шевченківщина". Маса людей, не здатних ні до чого. Так буде й далі. Цього треба й бажати. Багаторічне копирсання в стилі. Щоби наслідували тебе. Або про це треба ще подумати.
3. Текст спирається на попередній текст (або культурне явище). Це не вірш про життя, але вірш про (чужий, або свій) вірш. Наприклад: кіно "Орфей" Жана Кокто (1950 рік). Кіно про кохання, смерть, кохання, містику, фантастику, що завгодно. Кіно про поета.
Спираючись на це, можна написати ціле життя.
Так само, як Ліна Костенко мимоволі та побічно вклалася у вірші Кнехта (Гессе. "Гра в Бісер").
3.1. Спиратися можна й варто на екзотику. Ірландський Mabinogion. Або "Біла богиня" Грейвса. Абощо-тощо. Сільвія Плат. Серпське любавне песніштво. Татарські тексти... Не має ріжниці.
3.2. Звісно, варто взятися за (досить) рідкісні джерела. Ніхто не використав досі "Доктора Гальванеску". Ніхто не взяв "Велику рідню", хоча й мені це виявляється неможливим, але... Або ж, хоча би "Почесний легіон", хто б його не написав. Моніка, сексуальна тітка радянських часів... просто проситься у вірші. У ліжку з Романом Шамраєм.
4. Збудувати на головному - "Енеїда".
"Комічних" слів в "Енеїді" - мізерна частка процента, як я виявив, розібравши текст скриптом, хоча загальне враження, що це суцільний балаган та екзотична лексика.
Якщо не читати, а шукати рядки чи звороти, які можна вирвати, вкрасти, вжити, цитувати і теде, - випливає просто алмазна висока класика. Або елементи до того придатні.
Якщо зняти стильове зниження.
Ну, наприклад,
"І душі смутку предались" (Ч.5)
"Огонь розкладений горів" (Ч.3)
"І до остатнєй каплі крові
Свою свободу боронить" (Ч.5)
"До кого, як, про що, за ким..." (Ч.3)
4.1. Можна - як бажано - брати структури. Виникає деякий архаїзм - або у словоформах, або в граматиці.
4.2. Ніхто, здається, не брав за прийом і засіб (маю на увазі великими циклами і стильовими послідовними пасмами) найпомітніші шматки "Енеїди".
Як-от:
"Один єсть Турнус ворог меус,
Сам, ерго, дебет воювать;
Велять так фата, ут Енеус... і т.д."
Або ж, звісно:
"Борщів як три не поденькуєш,
На моторошні засердчить... і т.д." (Ч.4)
4.2.1. Ніхто не брав - а жаль. Таке яскраве. Перший приклад - дуже простий: вмонтувати іноземні слова та вирази. Не латинкою, щоби не стирчало чужорідним. Латинкою - буде просто гонорування своєю "ерудицією", що вшиво та вбиває враження.
4.2.2. Брати можна будь-які пендехо мови. Навіть суахілі: "полє-полє" значить "потроху, помалу". Поле-поле. Турецька - бо козаки з ними стільки воювали, Туреччина варта введення. Я спробував тільки раз, правда - щось типу "О милий друже-аркадаш! Биз ми багато пережили... і т.д." Англійська - бо ми живемо в англомовному переважно світі.
4.2.3. Брати найперше варто фрази, досить відомі в масах.
Процитую себе, шо ж:
"Пора блаженства проминула,
прийшла - замішань і тривог.
Я йду від вас туди, де небу
дерева роблять хендехох." (Маючи на увазі, що гілки простягнені вгору до неба. Хто не знає цю німецьку фразу, підніміть руку. Мені подобається така "штучка". Поезія, можна сказати, - це виробництво цікавних мовних "штучок". Поряд з іншим.)
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
