Сергію, дякую, дякую!
Можна, ми ще трохи зачекаємо, бо сподівалася, що прийде на цю заготовку один талановитий, але дуже впертий віджартовувальник. І побачить, який жаль бере, коли вірш кульгає. Збоку поспостерігає й для себе висновки все ж зробить. Виставлю остаточну (на сьогодні - раптом іще доведеться правити?) версію трохи пізніше. Ще зачекаю, бодай до вечора, гаразд? :-)

Ну що ж, певно, далі чекати сенсу нема. :-) Зараз відредагую.

Нмсд, "голубий" - це взагалі русизм, українською - "блакитний".

Голубий - є такий прикметник в українській мові, але у остаточній версії вірша цього слова і так нема, то може й не варто занурюватися у філологічні суперечки, пане Валерію...

О, так, в українських словниках, напевно, половина російських слів узаконені.) А, Ви, певно, пані Наталю, теж дипломований філолог, як і Сергій Осока?) Тоді, звичайно ж, я, як нефахівець, замовкаю.)))

Я Вас чимось образила?.. Може, пане Валерію, спробуємо провадити дискусію (якщо вже Ви хочете це робити) без іронічної зневаги до співрозмовника (-ці)? Ні, я не філолог, проте дуже шаную слово, мою рідну мову. Погоджуюся з Вами, що надто багато русизмів "прогадючилося" у наші словники, але от не вважаю, що прикметник "голубий" - русизм. Синонімів світлого синього є напрочуд багато - українська мова, на щастя, багатюща, а це вельми допомагає віршувати.

Та ні, пані Наталю, не образили, і, сподіваюсь, і я Вас - теж? Якщо так, то щиро перепрошую.
Просто Ваші слова "може й не варто занурюватися у філологічні суперечки" я сприйняв як "суди, дружок, не выше сапога". От у мене і виникло таке запитання.)

Тішуся, що ми порозумілися, пане Валерію.
Пригадуєте "голубінь"? Гарне, правда? А хіба ж русизм? :-)

Спасибі, Зірко!
Так, так, там рима зовсім інша, то ти вище прочитай відповідь Сергієві, добре?

Ну ось, є "людська" :-) версія вірша, Зірко!

Дякую, Василю!
Буде краще - обіцяю! :-) Увечері заходьте в гості на остаточну версію. :-)

Тепер є смисл критикувати "нормальну" версію! :-)

Дяки, Сонце Місяцю!
А як правильно у кличному "руда"?

Тобто, якщо вживаю прикметник, а не іменник? Ви мене змусили замислитися і вагатися... Може, підповісте?

та я не сильний знавець як і всі решта, Ви ж розумієте
(тобто, давно в курсі, мабуть)

я просто міркую

мене цікавить стиль - перш за все (Ваша Музика)

однозначно, вади можуть бути і чеснотами -
це якщо би уввести у правило якусь річ, про яку зазвичай
мало -таки відомо іншим

і - наполягати на цьому правилі
звідси маєте стиль

звертатися за допомогою прикметника - можна звісно
тут є і (одноразове, правда) звертання "красуне"
- усе як мало би бути

а от через прикметник -
4 рази, при чому досить акцентовано, тобто - саме воно
і звучить/бринить (музикально)

тому звертає на себе увагу
і вже не тільки звучить/бринить, але й замислює
от і замислююсь. навіть і не знаю, чи треба вже
може просто, щоб про щось побазікати ~

не сприйміть за "наїзд" - це ж як наче обговорення
у сенсі (дискусія)



:-)

Та що Ви, хіба Ви вмієте "наїздити"? :-) Просто Ваше зауваження мене підштовхнуло думати: правильно-неправильно вжито "руда"... Не знаю, чи маю рацію, видається, що прикметник у вокативі звучатиме так. Але готова змінити думку, якщо помилилася.

Тепер можна ознайомитися із чистовиком, Сонце Місяцю!

Дякую, цьомаю, Софіє!

Вже висить "правильний" :-) вірш, Софійко!

Ні, просто ледь-ледь жартую.) Жартівник-пародист.)))

Дякую, Світланочко!
Мені ця Осінь чомусь асоціюється трохи з Марією Стюарт.
Ну і, звісно, є простіший образ - такого собі дівчиська_як_хлопчиська - себе у дитинстві такою пам"ятаю. Коліна - вічно у зеленці, всі дерева - мої, у лукавому погляді - бажання щось встругнути або дослідити. І рудавою була - на сонці голова світилася :-), потім волосся потемніло до відтінку золотавого каштану.
У віршеві - якийсь симбіоз з двох образів.