ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Микола Дудар
2025.10.19 00:31
Задоволення
Звинувачуєш… а кого?
І завбачуєш без "ого"
Черга виникне… зачекаєте
Страхокриками… ще пізнаєте
Відхрестилися, як ото…
Звідки й хто ви є… по можливості
Виє поштовх той без поживностей
Розірву…

Ярослав Чорногуз
2025.10.18 22:28
Література для потреби
Світ знавіснілих торгашів
Я так ненавиджу страшенно.
Хіба в нім є щось для душі?
Все - для бездонної кишені.

Ти слухаєш музичний твір --
Сяйну Бетховена сонату...
Вривається реклами звір --

Борис Костиря
2025.10.18 22:14
Тріщина у стиску рук
Пара ніби єдина,
але між ними розверзлася
прірва. Голос потонув
у сплетінні чагарників,
тепло розтануло
у всесильному розпаді.
Пара ніби єдина,
але кожен - волаючий

Микола Дудар
2025.10.18 21:53
Коли тебе...
Коли тебе шматують крадькома
І гнізда в’ють в душі твоїй надмірно
Ти, видно, цілувався з багатьма
До виснаження висновку покірно…

Коли тебе, не ти, гнівили тим,
Що між людьми живе ще й параноя —
Ти радужно плескався до тих Рим,

Тетяна Левицька
2025.10.18 15:36
Видаляю з життя
Всіх потворних істот видаляю з життя,
не з'ясовуючи в чому справа.
Вимітаю із серця токсичне сміття
й тих, у кого душа порохнява.

Підлість не визнаю, як у спину плювки,
зневажаю Іуд лицемірних.
Не подам психопату я більше руки —

Артур Курдіновський
2025.10.18 04:38
На захист Тетяни Левицької
Шановна Редакція Майстерень! Наш видатний покидьок (ой, вибачте) автор Самослав Желіба під черговим ніком продовжує робити гидоту авторам. На цей раз він образив нашу чудову поетесу Тетяну Левицьку. На її вірш "Щенячий" він написав таку рецензію (текст

Володимир Бойко
2025.10.17 23:05
Ані спогаду
Вже ні чарів, ні спокуси,
Ні цілунку в темноті.
Навіть спогаду боюся,
Бо і спогади не ті.

А гулялось - так гулялось,
Наче буря - вглиб і вшир,
Нижче пояса дістало

Борис Костиря
2025.10.17 21:50
Голос віків
Із тиші комори,
набитій різним мотлохом,
лунає голос віків.
Він губиться в шумі,
як у брудних водах.
Його так легко заглушити.
Голос віків тендітний,
як шелест листя,

Віктор Насипаний
2025.10.17 21:49
Я і ти ( пісня )
Так буває, вір не вір,
Я від щастя сам не свій.
Бо мені таки щастить:
Моя вдача – то є ти.

Приспів:
Круглий світ, як не крути,
Мов клубочок непростий.

Віктор Кучерук
2025.10.17 16:29
* * *
Щоб не пускати дим у очі
Заради зниклої краси,
Які слова почути хочеш
У найсуворіші часи?
Куди нестерпну правду діти,
Аби від сліз уберегти, -
І як я маю говорити,
Щоб усміхалась звично ти?

Марія Дем'янюк
2025.10.17 15:14
***
Коли тобі сняться рожеві сни,
Чи неймовірно яскрава картина,
Це мами молитва летить в небесах,
Бо ти завжди її люба дитина.

Коли на ранок усміхаєшся дню,
В душі плекаєш передчуття свята,
То це кружляє в височині

Ірина Білінська
2025.10.17 13:56
І велелюдно...
І велелюдно,
і пустельно -
у плетиві людських орбіт.

Шматує сни
гудок пекельний,
мов апокаліптичний біт, -
ламається у хату, душу:

С М
2025.10.17 12:29
Пазли на підлозі (The Rolling Stones)
На порозі волоцюга
Їсить без турбот
Метильований сендвіч
Сам – ходячий гардероб
Ось іде дочка єпископа
Із іншого кута
Йому так ніби заздрить
Її гнали все життя

Ігор Терен
2025.10.17 11:13
Нипючі стигми вчорашнього дня
А косо-око-лапих не приймає
деінде неугноєна земля,
та удобряє
де-не-де, буває,
війна тілами їхніми поля.

***
А балом правлять люди-тріпачі

Світлана Майя Залізняк
2025.10.17 10:44
"Розсипані зорі"
Вийшов друком альманах сучасної жіночої поезії "Розсипані зорі", 50 поетес.
Примірники альманаху отримала. Зміст подаю на фейсбуці, дехто цікавився.
Видавництво "Терен", м. Луцьк. Вдячна видавцям та упоряднику за запрошення.
Ціна 300, для інформ

Борис Костиря
2025.10.16 22:36
* * *
Зникнути в невідомості,
розчинитися у просторі,
розпастися на частинки,
перетворитися на пил.
Пил стає господарем доріг,
найбільшим повелителем,
німим оракулом,
який віщує істини.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Інша поезія):

Анелла Жабодуй
2025.08.19

Равлик Сонний
2025.06.25

Пекун Олексій
2025.04.24

Олександр Омельченко
2025.04.14

Вероніка Художниця
2025.04.06

Эвилвен Писатель
2025.03.09

Арсеній Войткевич
2025.02.28






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Василь Дениско (1954) / Інша поезія

 Голос
Образ твору Клубок у горлі,
зашморгом стискає
і палають вени,
як бікфордів шнур.
Глянь на покуть -
хижо визирає
сіро-чорний щур.
Ще ж недавно діти
грались на долівці
запах материнки
стелю підпирав,
а тепер на шибці
метелика ніжки
кажан дожира.
Пусткою розчавлений,
сажею отруєний, -
ох, гірка ця
тризна!
Вікнами-хрестами
мареннями-снами
уже не відпустить
голос твій, дідизно...

2011 рік




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2011-11-15 18:39:34
Переглядів сторінки твору 7014
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 4.709 / 5.5  (4.876 / 5.46)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (3.595 / 5.25)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.726
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2025.09.12 18:42
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2011-11-15 19:24:17 ]
Дивовижно... Я кілька днів теж не можу одірвати очей, коли йду мимо, від покинутої старої хати на моїй вулиці. І я все думаю - чи вона ще жива? Чи вже ні? І теж "клубок у горлі"...
Зворушливо. І закінчення у Вас гарне. Хоч, кажуть, про стару хату вже стільки понаписувано...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Дениско (Л.П./Л.П.) [ 2011-11-15 19:47:28 ]
Ой, Любо!
Як Ви праві! І несть їм числа отим хатам, що помирають... І не висмикнути з грудей отого "цвяха"...
Сердечно дякую. :))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Устимко Яна (Л.П./М.К.) [ 2011-11-15 19:37:43 ]
Сумно. Колись читала на цю тему, здається, у Софії Кримовської.

Трішки ритм здалося б підрівняти. При бажанні.
:-)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Дениско (Л.П./Л.П.) [ 2011-11-15 19:50:38 ]
Спасибі, Яно!
Я теж відчуваю цей рваний ритм. Навіть думав (дотримуючись правил) помістити у "Іншу поезію". :))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Михайло Десна (Л.П./М.К.) [ 2011-11-15 19:44:03 ]
Поєднання інтимної лірики й громадської. Взагалі-то, Капітане, дуже ліричне начало у багатьох твоїх творах. Це простежується. А цей вірш ненав'язливо підкуповує... Гарно.
Привіт!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Дениско (Л.П./Л.П.) [ 2011-11-15 19:54:58 ]
Михайле!
Дякую тобі за зворушливий коментар.
Ото воно мені близьке ще й того, що за 100 км батьківська хата вже третій рік пуста... :))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Михайло Десна (Л.П./М.К.) [ 2011-11-15 20:07:53 ]
Не пуста, а відпочиваюча!
Проте, якщо без жартів, хати.. села.. стилі.. вулиці (тобто їх устрій) - все з часом переходить до їх творців-власників, що, упокоївшись, забирають із собою СВОЮ епоху. Я не марю: потойбіччя теж організовується... А нові покоління, ніби оновлюючи, створюють уже свою еру оточуючого світу.
Так що даруй, Кеп!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Дениско (Л.П./Л.П.) [ 2011-11-15 20:25:50 ]
Дуже влучно, Полковнику! Так воно і є, Але ж все одно щемить! :))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Світлий (Л.П./М.К.) [ 2011-11-15 21:17:42 ]
Зухвалий час, як карабас.
Лише той спомин...
(Навіть Олександра македонського до сліз довів).
Таки "клубок у горлі", коли читаєш...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Світлий (Л.П./М.К.) [ 2011-11-15 21:19:12 ]
..."Македонського"...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Дениско (Л.П./Л.П.) [ 2011-11-15 21:28:18 ]
Дякую, Друже, за тонке і чутливе сприйняття. :)) Скільки я чернеток порвав і які сни мені снились, поки писав... Просто жах. Ну нічого. Може попустить...



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марія Кореновська (Л.П./М.К.) [ 2011-11-15 21:47:20 ]
Ненажерливе кажанисько!
(мою знайому кажан вкусив за мізинця, то я тому так і реагую)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Дениско (Л.П./Л.П.) [ 2011-11-15 22:07:19 ]
Ну це вже трішечки веселіше. :))
Дивовижне у Вас ім"я (псевдонім).
Вашій знайомій нічого не загрожує, бо це тільки у Південній Америці кажани-вампіри переносять сказ. А так, кажуть, вони дуже корисні...
Радий знайомству.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марія Кореновська (Л.П./М.К.) [ 2011-11-15 22:27:13 ]
Ні, вже не загрожує.
Років зо п'ять минуло після того "кажанячого" випадку. З нею все гаразд.
Будьмо знайомі.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ксенія Озерна (Л.П./М.К.) [ 2011-11-15 22:47:10 ]
А у нас старі хати активно скуповуються, відбудовуються, а де дітися молоді. А так поїдуть на заробітки, і як квартира не по кишені, залишаються у селах. Хоча є і такі, залишені напризволяще.
Хоч ритм і збитий, гарний вірш, душевний.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Дениско (Л.П./Л.П.) [ 2011-11-15 23:01:25 ]
Отож, Оксаночко, не все так печально!
Радісно мені, що у тебе проростають стеблинки-хатинки.
Це обнадійливо.
Завжди радий тобі.
Спасибі. :))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2011-11-16 11:07:07 ]
пропоную хату оплакати і завалити. ))
а самі поналиваймо чогось у кухлі
і випиймо за нові, гарні і просторі будинки!
;)))
гарний вірш, пане Василю!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Дениско (Л.П./Л.П.) [ 2011-11-16 12:02:15 ]
Дорога, Олю!
Ваша думка щодо ВІРТУАЛЬНОЇ хати слушна!
Може отак і треба "обрізати" пуповини, налигачі і якірні ланцюги та збудувати...
А як бути з рідною хатою? Вона ж промовляє...
Оце переніс текст до "іншої поезії", бо ота аритмія фінальних рядків доконечно псує все!
І це треба було зробити з самого початку і не смикатись. Дякую, Олю, за гарні слова. Відчуваю Ваші позитивні флюїди. :))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ксенія Озерна (Л.П./М.К.) [ 2011-11-17 21:38:20 ]
сіренький шмат паперу в бур'янах
у фарби не вбирається
навіщо
у невідь переходимо
із хат вже пам'ять осипається
зловіщо
а на долівці ще
тепло доріг
і на стіні не вмерло ще
білило,
чому ж ти, пустко, смаком калача
без заповіту зрізала
всі крила

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Дениско (Л.П./Л.П.) [ 2011-11-18 18:24:07 ]
Оксанко!
Як гарно ти написала і змогла вмістити у свої рядочки так багато того, про що я думав, але чи не зміг, чи не наважився:
оте тепло, що на долівці
і заповіт,
і крила,
і багато що...

І відкрита душа твоя, Оксанко,
і вміння відчути чуже, як своє!!!
Велике, величезне СПАСИБІ!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Пугачук (Л.П./М.К.) [ 2016-04-17 01:48:12 ]
"І не висмикнути з грудей отого "цвяха"..." В мені теж цей цвях стирчить. Дякую, Василю, за одкровення.
І за вірш Ксенії Озерної у відгуках...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Дениско (Л.П./Л.П.) [ 2016-04-17 11:02:05 ]
А ще ж недавно навкололітературне життя на ПМ було схоже на бібліотеку. Се не мої слова... Зайшов, подивився, мо прочитав щось і пішов - десь так... Радий, Ларисо, що Ви додали імпульсу і квантів енгергії цьому ресурсу і оживили трохи його. Звісно, се забирає енергії і часу. Вельми вдячний Вам, що завітали і відгукнулися! :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Пугачук (Л.П./М.К.) [ 2016-04-22 11:31:34 ]
Люди силу свою віддають мені, читачеві. Душу свою. А я спроможна лиш словом добрим віддячити. Хоча, по-нормальному, треба йти до книгарні і брати там книги улюблених авторів. Щоб їм копійкою віддячити, бо поету до натхнення кусок хліба не завадить.
Дозвольте, як квіти до пам'яті про минуле, що так пече Вам і не тільки Вам, покласти свої рядки:
"I як мене ти, вiтре, втiшиш нинi?
Вже й слiз нема, і тiльки в теплих снах
Я бачу тої хати очi синi...
Цей спомин, наче запах в полинах."


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Дениско (Л.П./Л.П.) [ 2016-04-22 13:22:16 ]
Спасибі, Ларисо! Зворушливо і прекрасно! :)