ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2025.11.02 21:31
Пожовкле листя
Пожовкле листя падає в обличчя,
Як сон віків похмурий і страшний.
І довга сукня осені не личить.
Вона сховає від страждань земних.

Пожовкле листя хоче говорити
Зі мною мовою повільних рік.
І більше пекло годі нам створити,

Світлана Пирогова
2025.11.02 20:59
Холодом стилета
Слова сліпі, тавровані тобою
У дощ, що перекреслив всі надії.
То ж не було хвилини супокою,
Хилились хризантем промоклі вії.

І падолист. і вітер, і печалі -
Усе змішалось у гіркім коктейлі
Зів*яли восени колишні чари.

В Горова Леся
2025.11.02 20:29
Абрикоса
Розгулявся північний, та так уже крепко і пристрасно!
Ось мою абрикосу в обіймах за ніч роздягнув.
Зняв сукЕнку, порвав, і бруківку спідницею вистелив.
Загорнулась калюжа в оборку її осяйну.

Іздаля - ніби бісером жовтим обочина вишита.
Посвітліли

Іван Потьомкін
2025.11.02 18:46
РОССОЛІМО
Я люблю не стільки з кимось чи з комп’ютером грати, скільки відтворювати партії майстрів з шахів. Для мене це щось схоже на читання цікавої книжки чи прослуховування класичної музики. І ось серед інших видатних майстрів сициліанського захисту я натрапи

Євген Федчук
2025.11.02 15:21
Звідки взялися на світі блохи
Прочитав Василько книжку про Лєвшу Лєскова.
Про те, як Лєвша спромігся блоху підкувати.
Та і став тоді бабусі своєї питати:
- Що то за звір – блоха ота? Щось для мене нове.
- То комаха. Така мала, навіть менше мухи.
І стрибає, й кусається. Зараз то ї

Микола Дудар
2025.11.02 08:48
Звучить дочасно і...
Звучить дочасно і потужно…
А дефіцит завис в коморі
Но є надія… є Залужний
І Закарпаття чемний говір
Демократична послідовність
Гуртує спокою контракти
І зупиняється у Львові…
Принаймні, висловились «Факти»

Борис Костиря
2025.11.01 22:04
Світло погаслих зірок
Ми дивимось на світло,
якого немає, -
світло погаслих зірок.
Але так само згасає світло
від людей, воно поглинається
киплячою магмою небуття.
Ми дивимося на світло
домівок, але потрібних людей

С М
2025.11.01 20:33
На ліпше (The Beatles)
Усе на ліпше хоч би як
І я божеволів у школі
Мої вчителі були кволі
Мене зупиняли й
Усе загортали
У правила щодо & щоби

Та й визнав, що усе на ліпше

Світлана Пирогова
2025.11.01 20:10
Не напишу про тебе мемуари
Не напишу про тебе мемуари,
Хоча мотиви вже робили кроки.
Ще від Кармен звучало стільки арій,
І павутинням заплітались роки.

Не напишу про тебе мемуари.
Приходить розуміння надто пізно.
Не збудувати тріумфальну арку.

Іван Потьомкін
2025.11.01 19:34
Епоха палеоліту - поруч
До подиху останнього збережи для мене, Боже,
незмірну тугу й біль за тих дітей Твоїх,
що й на схилку літ не в змозі позабути,
як їх в палеоліт війна триклята вкинула.
Там кременем-кресалом добувавсь вогонь,
поживою єдиною, а не дієтою, лобода була,

Микола Дудар
2025.11.01 13:17
Піврічне немовля...
Піврічне немовля з матусею і татком…
Якби ж по своїй волі майнули в небеса…
Якби ж прийдешня ніч цікавилась малятком —
З очей текли б не сльози, а сонячна роса…

Якби ж то сприйняла задіяне свідомість,
Я б малював це світ з пошкоджень і пожеш… і
Ні

Володимир Мацуцький
2025.11.01 12:28
Ми білі ворони
Братам по крові і братам по духу

Ми білі ворони
у цьому суспільстві,
ми сіль України,
йдемо звідусіль.
Із возом моїм
поєднається віз твій,

Борис Костиря
2025.10.31 21:49
Прощання з літом
Стоїш на крутому березі,
дивишся у воду
і опускаєш у неї
пожовкле листя і квіти,
як листи в невідомість.
Чи дістануться вони адресата?
Хто буде цим адресатом?
Бог чи зруйноване обличчя часу?

Сергій СергійКо
2025.10.31 21:06
Парасолька
Сприймай її надійним обладунком,
Бо й у речей складні бувають ролі –
Стають, зненацька, цінним подарунком.
Тому – моя, як приклад, парасоля.
Мене охороняла від негоди
Багато років, віддано служила,
Долаючи зі мною перешкоди,
Та вже мене частинку ст

Юрій Лазірко
2025.10.31 20:53
Зустріч у Світлих Споминах --- український блюз
Я пригадую - розчиняюся у думках...
Неприковані, млосні спомини... вічний блюз...
Ніжні дотики, затамовані на устах...
і не знаю я - чи ще дихаю, бо боюсь:
розгубити тебе намистинами пасії,
перекроїти час - зодягнутися в згаслого дим...
Я сумую і су

Ярослав Чорногуз
2025.10.31 17:23
Нарешті
Нарешті я ізнову на Природі,
Колише тишу ніжний вітерець.
Вистукує морзянку на колоді
Завзято-щемно дятел-молодець.

Нарешті літо бабине всміхнулось,
І золотом обсипало мене.
І дивовижним шумовинням чулим
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Гриць Янківська
2025.10.29

Роман Чорношлях
2025.10.27

Лев Маркіян
2025.10.20

Федір Александрович
2025.10.01

Ірина Єфремова
2025.09.04

Сергій СергійКо
2025.08.31

Анастасія Волошина
2025.08.13






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Ксенія Озерна / Вірші

 ***
Образ твору цей слід заростає травою, бо падає дощ,
а трава поглинає стежину і ти не прийдéш
барабанять дощі у короткі гудки без гордині
ти не бачиш, не чуєш, не прúйдеш, ти зайнятий дуже, авжеж

а небо ховається в хмари, як падає дощ
на бантúні легка павутинка - вода проникає углиб
на вустах, як молитва, ім'я - до людини, до бога, до сина
навіть дощ зупинився, а сил залишúлось всього лиш на схлип

не вигріє сонце, весна не відновить родину
старенька, як світ, а така беззахúсна хатина
мама_земля_Україна, а дітоньки_діти - горóшини сліз
віє вітер, скриплять ясени, край села не засне тополина

2012

• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



Найвища оцінка Агата Вісті 5.5 Любитель поезії / Любитель поезії
Найнижча оцінка Мар'яна Невиліковна 5 Любитель поезії / Майстер-клас

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2012-04-23 23:05:30
Переглядів сторінки твору 7417
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 4.954 / 5.33  (5.045 / 5.51)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.772 / 5.47)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.788
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не оцінювати
Автор востаннє на сайті 2020.06.16 02:00
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Анна Куртєва (Л.П./Л.П.) [ 2012-04-23 23:19:18 ]
тополина Україна с
экзотическим домиком.
Понравились звуки стиха.
:) :) :)



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ксенія Озерна (Л.П./М.К.) [ 2012-04-23 23:53:55 ]
Дякую, Анно, рада бачити.
)))

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Кіс (Л.П./Л.П.) [ 2012-04-23 23:40:12 ]
Як шкода тих хатин...
минаються...
Та Україна не минеться!
Зворушливо гарно, Ксеню!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ксенія Озерна (Л.П./М.К.) [ 2012-04-23 23:52:26 ]
не тільки хатин шкода,
дякую,
віритимемо у краще)

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Богдан Манюк (М.К./М.К.) [ 2012-04-23 23:40:25 ]
Чудовий український колорит! Чудова поетична картина. "БеззАхисна" - такий наголос правильний, у вірші мені читається: беззахИсна. Чи зблудив?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ксенія Озерна (Л.П./М.К.) [ 2012-04-23 23:49:13 ]
Та я б не проти, щоб трохи зблудив,
але ж ні, ти на вірному шляху:).
Це я недоглянула за всім отим, що на картинці,
дякую)

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вірлан Роксолана (Л.П./М.К.) [ 2012-04-24 07:05:10 ]
Провідчулося і в кольорах, і настроєм пройшлося вглиб. Хати ті- диво, що сховує у собі дух минувшини....такі вони і справді - беззахисні перед часом і сучасністю...
Гарно виписано, Ксенічко!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ксенія Озерна (Л.П./М.К.) [ 2012-04-24 07:37:16 ]
Образ твору тут дотичний лише до останнього рядка,
як згадка, нагадування, щось таке,
а, взагалі, у вірші дещо інший зміст,
таке собі подвійне дно)

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вірлан Роксолана (Л.П./М.К.) [ 2012-04-24 15:19:49 ]
...воно і зрозуміло, Ксеню, що тут не зовсім про хати, адже є оце:
"цей слід заростає травою, бо падає дощ,
а трава поглинає стежину і ТИ НЕ ПРИЙДЕШ"

Мабуть "хати" це щось загальнопідсумкове - те, що є беззахисним у часі .....
так от відчулося :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ксенія Озерна (Л.П./М.К.) [ 2012-04-24 16:03:36 ]
цей слід заростає травою, бо падає дощ,
це про зневіру
і сльози зрошують трави...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марія Кореновська (Л.П./М.К.) [ 2012-04-24 08:58:59 ]
"барабанять дощі у короткі гудки без гордині"

сподобалось.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ксенія Озерна (Л.П./М.К.) [ 2012-04-24 15:46:31 ]
дякую)

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2012-04-24 09:52:22 ]
цікаве римування. намагалася знайти в ньому якусь структуру, але схоже, воно зовсім вільне?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ксенія Озерна (Л.П./М.К.) [ 2012-04-24 15:51:30 ]
а мені подобається отак,
писати у тільки мені відомому ритмі,
без зайвих слів і спотикання,
з прихованим змістом...
дякую)

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мар'яна Невиліковна (Л.П./М.К.) [ 2012-04-24 11:34:33 ]
суцільні спотикання.. і якось багатенько слів, які здаються зайвими, які просто для заповнення простору. рима кошмарна, слово "беззахИсна" уже просто добило. ага.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ксенія Озерна (Л.П./М.К.) [ 2012-04-24 15:37:38 ]
щиро дякую за постійну і пристальну увагу,
ваша оцінка не відповідає вашим словам,
Мар'яно, точ_в_точ, як і марні мольби,
звернені до тих, хто нас і так не почує,
життя прожите не на п'ять", а на одиницю,
так що іншим разом ставте сміливо "один",
не помилитесь,
дякую)))


відповідно до коменту, то у мене є своя думка)

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталя Чепурко (Л.П./Л.П.) [ 2012-04-24 13:10:59 ]
Пейзаж-гарний, а колорит- сумний. Забуте... Покинуте... Щемне...
По відношенні до літніх людей- вірш актуальний, дуже... По відношенню до хатинок- це неминуче, час іде... А по відношенню до України (якась вона зовсім занепала)- КРАЩЕ ПИСАТИ У ПІДНЕСЕННОМУ НАСТРОЇ, бо думки- реальні!
З повагою!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ксенія Озерна (Л.П./М.К.) [ 2012-04-24 15:42:09 ]
щоб писати у піднесеному стані, треба як мінімум перебувати у ньому, а так не завжди є,
і жодна піднесена думка не зцілить України,
і не стануть жити краще ті, хто зараз на межі виживання, правда дехто про таке і не знає

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Уляна Дудок (М.К./М.К.) [ 2012-04-24 15:12:04 ]
Гарно, Ксенічко, проникливо і мальовничо, нетипове римування.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ксенія Озерна (Л.П./М.К.) [ 2012-04-24 15:43:51 ]
дякую)

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вітер Ночі (Л.П./М.К.) [ 2012-04-24 15:47:30 ]
Вот изумили...)))! "не прИйдеш"- нормальное ударение.
И здесь Вы делаете наголос, а вот " неприйдЕш" проходит как литературное...)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ксенія Озерна (Л.П./М.К.) [ 2012-04-24 15:56:40 ]
изумлённо...????))) и ветренно...
исправимся!!!
минутное делишко

дякую,Вітрику, рада тобі,
ми ж на ти, давненько

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вітер Ночі (Л.П./М.К.) [ 2012-04-24 16:02:10 ]
Отож...)))!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Лазірко (Л.П./М.К.) [ 2012-04-24 16:20:25 ]
Блюзово, Ксеніє...
Проникнувся з вдячністю.
ЛЮ


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ксенія Озерна (Л.П./М.К.) [ 2012-04-24 16:30:43 ]
thank you very much)))
лю

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Агата Вісті (Л.П./Л.П.) [ 2012-04-24 19:09:59 ]
Мені прочиталася у вашому вірші така поезія:
(не сердіться за трохи інший кут зору):

цей слід озветься травами
дощ монотонно лопотить по звивистій стежині
гудки короткі
без гордині
не бачиш_не почуєш
чагарі буднів – зела перепон
не йдеш
говіють невідкладно справи
у вирі часових пожеж

небо ховається над хмарами
латає трави гострий дощ
а на бантині – невагома павутинка
волога просочилася углиб
із вуст – молитва –
до людей, до Бога і до Сина
міліє дощ
сил не лишилося /лишень – на один схлип/

марніє край села сліпа хатина
небога
стара, як світ
беззахисна
земля блаженна
Україна
а діти – горошини сліз
вітром розвіяні
і десь похована між травами твоя стежина

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ксенія Озерна (Л.П./М.К.) [ 2012-04-24 19:32:22 ]
класно!!!
це дійсно інший кут зору,
але тут немає уже тієї "моєї" правди,
дякую

не серджуся, хоча сердитися - це супер,
це значить, що дощ не поглинув ще повністю
разом із стежиною)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Агата Вісті (Л.П./Л.П.) [ 2012-04-24 19:42:27 ]
Золоті слова щодо "правди".)))

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ксенія Озерна (Л.П./М.К.) [ 2012-04-24 19:55:05 ]
авжеж)))

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександра Ілона (Л.П./Л.П.) [ 2012-04-25 09:11:09 ]
"мама_земля_Україна, а дітоньки_діти горошини сліз"
Правда.
Дякую.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ксенія Озерна (Л.П./М.К.) [ 2012-04-25 13:10:29 ]
Вітаю, Ілоно, дякую за прочитання і коментар.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Гентош (М.К./М.К.) [ 2012-04-25 13:34:49 ]
Щемно, Ксень! Написано від душі. І душевно все поєднано...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ксенія Озерна (Л.П./М.К.) [ 2012-04-25 19:46:03 ]
дякую, Іванку)

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Дениско (Л.П./Л.П.) [ 2012-04-25 19:01:54 ]
Мовиш про зневіру, Оксанко...
Видається мені, що не все так печально. Ну хоча б тому, що слід заростає не татарником...
І у сльозинці, росинці, травинці проросте стеблинка надії.
Веселіше, Оксанко!
Не сумуй! :))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ксенія Озерна (Л.П./М.К.) [ 2012-04-25 19:54:50 ]
не тільки)
знаєш, як колись у школі, нас вчили аналізувати твір,
так і тут, кожне слово для мене значиме,
нічого зайвого)
я не сумую, але часом хочеться написати правду такою, як вона є, та чи варто, певно, що ні(

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юхим Семеняко (Л.П./М.К.) [ 2012-04-30 15:55:42 ]
Борщу я так і не дочекався.
Мене не здивувало і відштовхнуло напівбіле віршування. Його я сприймаю позитивно. Бо буває не біле і не напівбіле, але римування. А от напівбіле віршування... Красиво виходить.
Шкода, що немає нічого про борщ. Моя бабуся варила борщі та овочеві супи, які пахли літом. Кріп - саме він, був чи не головною ознакою цього сезону на радість школярам і вчителям. Я не уявляю літніх страв без кропу. А малюнок хати я не зміг уявити без борщу. Бабуся вміла їх варити... Приблизно так, як Ви вірші. Ті борщі мені нагадують про сучасне і про минуле. Сільські борші і нинішні - хай навіть Княжичі ще не столиця.

З повагою і без флуду,
Г.С.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юхим Семеняко (Л.П./М.К.) [ 2012-04-30 15:56:23 ]
"і не відштовхнуло напівбіле віршування".


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ксенія Озерна (Л.П./М.К.) [ 2012-05-01 19:00:40 ]
О, якби ж я знала, що ви любите борщ...
Буду мати на увазі,
дякую за схвальний відгук, приємно це чути від вас,
а борщі у нас колишні, бабусині, ми ж від Княжичів далеченько:).