Вітаю, Ярославе! Сприйми з гумором це творіння - стільки людей чекає тих вихідних для бажаного тонкого, ніжного і трепетного спілкування з природою! От і Герої пародії дочекались, вирішили поспілкуватись. І от що з цього вийшло...

Овва! Там "бродило" попереду, а тут вже результат:)
Розсмішив, Іване:)))))

За годину на поляні –
Мов пройшла орда.

В десятку!)))

Якщо кум той, вибив зуба,
То ще не біда,
Добре, що не дав кум "дуба"
Голова тверда!

Ех, ті куми! Все в якусь біду залізуть, куди не піди!

Гарно, Іванку! Розсмішив!

Далися взнаки "вихідні без жінок" і природі і кумам :):):)
"відведу- вернусь"........................

Після прочитання пародії, мені чомусь пригадався образ Ярослава в Городищах, памятаєш, Іване?..)))

Як не відпустиш гальма,
то не розвієш смуток...
Правдиво, Генерале! :)))

Ну, Хризантемна, "два представники родини" трохи порелаксували, але ж не до такого стану, щоб "переселятися" в ставок! Тим більше, туди вже місяць упав... А він рогатий.

А про граблі і вила - ти даремно...
Лопата ліпше, ніж вода студЕна.
Додому городАми, добре - темно...
А ще жінки (із шопінгу) з Арсена!

)))))

Ти знаєш, Іване, чесно скажу, не сприймається ця пародія з гумором при всьому бажанні і дружньому ставленні до тебе.
Пародія пишеться для того, щоб висміявши щось невдале, допомогти автору вдосконалитись у майбутньому.
Що тут висміювати у моєму вірші - хіба вислів "жабри промочить" - може він єдиний сприймається з двочитанням - бажанням перехилити чарку. Але ж є і друге прочитання його - провітритись, в даному випадку як ти сам зазаначив, для бажаного, трепетного, ніжного спілкування з природою. Весь контекст вірша мого говорить не про можливу п"янку, а саме про друге - про спілкування з природою - високе спілкування. А ти своїм поверховим приколюванням
просто взяв і опустив це спілкування - до нищення
її через банальну випивку та ще й з кумом - у мене ліричний герой один - сам - прийшов до природи, як у храм на молитву, а у що ти перетворив спілкування з природою - у ПОВЕРХОВИЙ прикольчик.
І попередня твоя пародія невдала - згоден з Олександром Дяченком - у Юрія Бондаря високий шляхетний образ хмелю знань, вірш, який не варто пародіювати, цікава образність, а ти пішов знов по поверхні - дріжджі і всіляке таке теж - просто для сміху. Пародист повинен вище стояти автора вірша, а тут - на жаль, навпаки.
І прийми, навзаєм, прошу, мої зауваги без образ. Це тільки для твого творчого зростання сказано.

Вітаю, Ярославе!
Я ось тут другий місяць вже проводжу благочинну акцію по популяризації "Ірпінських поетичних зустрічей" - помаленько пишу пародії на учасників тієї зустрічі, що опубліковані в першому номері Альманаху. Акція ж обіцяється бути щорічною і навіть жартівливо подана інформація про неї, вважаю, не буде зайвою. На даний час мною вже опубліковані пародії на поезію колег, що були там (ти ж знаєш) - Петришина, Кримовську, Кучерука, Черняхівського, Долик. В суботу - на Чорногуза. Нині - по плану (творчому) - на Тичка. Це я до того, що власне твій вірш не був вибраний певним чином спеціально як "обєкт" для "висміювання"чи "приколювання". Прикро мені дуже, що саме ти так це сприйняв і розцінив. Я намагався покепкувати тут власне з цілком гіпотетичної ситуації, яка могла би статися з гіпотетичними Ліричними Героями. Твоє трепетне і ніжне ставлення до Природи мені добре відомо, і не тільки мені. Воно викликає в мене особисто глибоку повагу, як і вірші, де ти про це пишеш. Я неодноразово відмічав це в своїх коментах. Стосовно конкретної пародії - я тут якраз намагався піти від "протилежного" і висміяти саме тих людей, які відносяться до природи з точністю до навпаки. А ти ж певно знаєш, що таких немало... і вони серед нас. Тому і писалося від першої особи і наголошувалося (в назві) - "по-нашому"! Знову ж таки, розраховуючи на зворотній "виховний" ефект.
Щодо стилю написання - ти ж знаєш, я не вибираю для пародіювання окремі невідповідності чи невдалі фрази з оригіналу і потім їх пародіюю. Я пародіюю весь текст оригіналу, весь сюжет. Далі скажу тобі словами Миколи Петренка стосовно мого стилю пародіювання - Можна сперечатися, вірно то чи ні, але виходить добре. Спеціально не беру слова в лапки, бо то по-памяті - не цитата, але за точність передачі змісту гарантую. Я ж відношу ці творіння, згідно класифікації Іванова, до жанру комедійної пародії (це якраз один з трьох жанрів пародії, виділених ним). Там власне і йде мова про комічний сюжет на базі сюжету оригінального твору, принаймні я так це розумію.
Стосовно попередньої пародії. В тебе напевно оддруківка - ти мав на увазі Юрія Коваля? (В твоєму коменті - Бондаря). Це глибокошанований мною автор (багаторічний виконавчий секретар редакції журналу "Дзвін"), і власне по його просьбі, а також Олександра Дикого (упорядника і керівника проекту "Львівські Пегаси") пародія була написана спеціально для наступного номера "Львівських Пегасів", що буде повністю присвячений творчості шановного Юрія. Пародія була прочитана мною у минулий вівторок на знаменитих "петренківських вівторках" у видавництві "Сполом" в присутності шеф-редактора серії "Львівські Пегаси" Миколи Петренка, а також не менш десятка львівських поетів і видавців. Сприйнята була дуже позитивно, народ щиро посміявся.Більш того, були здивовані, як на творчість Юрія(тут я з тобою абсолютно згоден - високу і шляхетну) взагалі можливо написати пародію. Друкований екземпляр пародії був вручений мною особисто автору, за що автор пародії (тобто я) отримав усну подяку від автора оригіналу, пана Юрія.Від себе можу сказати, що то був єдиний вірш із усієї творчості Коваля, який (на мою думку) взагалі можна було пропародіювати.
Дякую щиро, Ярославе! Які обрАзи? Я тепер на такі речі дивлюся філософськи, та й пародії, певно як і вірші, бувають вдалі і не дуже. І, зрештою, не помиляється той, хто нічого не робить... Стосовно пишучої братії трішки можна перефразувати - хто нічого не пише.
Дяка щира, Друже, за гарні побажання творчого зростання! Не ображайся. І тобі натхнення і наснаги навзАєм! Будьмо! Тисну руку!

Знаєш, Іване, такий мала тяжкий день сьогодні, але натрапила нарешті на твою пародію - і настрій бііігом побіг догори! Так нареготалась! Дякую!

Приєднуюся до Люби - регочу...

Дяка щира, Оксан!