І буде смородина, буде вишневий сік,
І зорі купальські над свіжими ще покосами,
І руки легкі та прозорі, й тіла в ясі…

Та тільки чи підеш зі мною і в холод осені?

В шурхоти осені на Адріатиці!
Під парусами затим до Єгипту!
Що нам морозні страхи полокати ті -
в сюркоті й пахощах евкаліпту?

І вам смачна?! Скоро вже, скоро достигне. :) Дякую!

ну навряд чи це бейти (прийде автор - зізнається :))
тут нема чітких двовіршів, і ритм дуже добре збережено протягом усього вірша, просто тут схема особлива: кожен рядок має стільки складів, як і той, з яким римується, причому в усьому вірші збережена схема 9-9-8-8.
Красиво вийшло.

так-так, Олю.
Коли вміти рахувати, жити, напевне, легше.
А я насіння купую на жмені, книжки вибираю на товщину і вагу...
А красоту знаходжу у смачній їжі та пиві.
Дякую, допомогли з балансом. Пригадався к/ф "Весьолиє рєбята". Там були рахівниці. "Волга-Волга" також цікавий фільм про художню самодіяльність.

Оль, це як на маракасах:

чучух-чучух-чучух-чу..... (9 разів),
чучух-чучух-чучух-чу..... (9 разів),
чучух-чучух-чу..... (8 разів),
чучух-чучух-чу..... (8 разів),

а далі вступають Gipsy Kings з гітарою: "Бамболейоооо, бамболейо!
Поркве мі віда, йо ла префейро віві азііііііііі...
Бамболейоооо, бамболейо!..." :)))

Гаррі, з усією повагою, але мені ну чомусь зовсім вас не жаль. Ви жалієтесь як читач...., а мені не жаль :) Мабуть тому, що знаю - ви сильний і загартований читач ще й не такими версифікаціями :)))

Бейти тільки-но читала. Дякую. Але в мене точно не бейти, там же ДУУУУУМКА, та ще й завершена, і у двох рядках. А в мене так: тяп-тяп-тяп - жіноче, емоційне. Як відчула і... як схотіла - я вільна від багатьох умовностей світу. Хоча інколи це і дратує інших.

Гаррі, де б ви зараз не були, закрийте очі і уявіть бажане довкілля. Попри правила, попри закони, усупереч залізобетону прагматики та логіки..... зелене сонце і велетенські метелики і бабки?... Інопланетні лайнери?... Ого! А говорили "склади, чотиривірші, труднощі..." :)))

Щиро дякую, що звертаєте увагу та аналізуєте. Багато слушного щодо поетичних тонкощів дізналася від Алексія, від Христенка. Тепер знаю про бейти. :) Вдячна.

Із взаємною повагою.

У Ваших чотиривіршах усюди "жіночі" закінчення (клаузули). От як може бути у цих умовах різнна кількість складів?
Та я бачу, що відбувається процес чи то творчих пошуків, чи якоїсь особливої відмінності від чогось іншого, то я не в претензії.
Я ті рядки пропускаю.
А потім, закінчивши, починаю вірш спочатку, але вже дивлюсь на другі пари рядків (бейтів) - і читаю їх.
І виходить два вірша.
А два більше, ніж один. Так свідчить арифметика.
І економіка у державі зараз більше працює на результат, аніж на добробут. Все логічно і гармонійно. І там правлять як не закони, то чиїсь бажання. А бажання автора - це для читача як сокира. Або закон.

З повагою і без претензій,
Г.С.

Сокира? Це та, якою рубають?... Десь у мене небалеко була аптечка..... :)

Гаррі, от ви й молодець - все самі й розрулили - читати як два окремі вірші. Це таке, я б сказала, ноу-хау! Таким і урядовці частенько користуються: дещо помічають у нормативних своїх же писаках і навіть дотримуються, а дещо, що їм не дуже подобається - і не бачать. Але це ні в якому разі не про вас. І теж без претензій. (Я просто дурачуся і думаю що ви адекватно все сприймаєте).

Ще раз дякую. З вами завжди конструктивні діалоги.

Але завершу я по-своєму: цьом! :)

Озираючись (чи_не-бачили_інші_бо захочуть_і_вони).
Дякую.
До найкращих днів.
Бувайте :)

Я ж не проти :)
І вже звик до усіляких експериментів у версифікації.

Гарно, справді, але варіант Гаррі приходить на думку ще в момент читання вірша.
Але колись мені сказали - автор завжди правий - вибирати автору)

Дякую, Любо. Я вже тут подумала, чи не запросити мені Гаррі Сідорова на йогу (хоча й сама такого ще не пробувала). Говорять, що там навчають і різних технік дихання. Може нам обом це буде на користь? :)

Літо! Як ним не сп'яніти! :))) А осінь протверезить. Неодмінно.

Патарочкоооо!!!! Та пригощайтеся! У мене тут цього ягідного щастяяяя.....

Дитяче таке, розумію, що вже не за віком і не за статусом, але нічого з собою поробити не в змозі, такими хвилями - то доросла і розумна, то гірка і саркастична, а то знову накотить солодка, аж липка дитинність.

Ось суниці для вас:


Як на причастя квітом і зелом,
Як до джерел, що пити їх вустами,
Іду по стигле літо за село
У чебреці і васильки до ставу.

І вже мені земля – пахкий пиріг,
І я, мов житній хліб, смаглява юнка.
Прудка стежина-ящірка з-під ніг
Біжить униз поміж горбами в’юнко

Аж до води. Де мліє очерет,
Де в листі осоки куняють жаби…
Земна сієста. Тільки в небі лет –
Кудись мандрують хмари-дирижаблі.

Тамує берег полудневий жар,
Казки трипільські шелестить мітлиця,
А сонце – ясночолий паламар
Кладе хрести на верби білолиці.

Це мій справдешній світ – первісний рай,
Духмяний червень, день у млості сонній.
А літо щедре – тільки й підставляй
До щастя – душу, для суниць – долоні.

Приємно, що вам сподобалось. Валерію, а невже для всіх можливих ритмів вже вигадані назви? Ойо-йойой! Я хочу ще пошукати своїх островів, своїх планет. :)

Дякую!

отак у дощі розпалю камин, ближче до вогню підтягну крісло, нагрію теплого молока і на шматочок пухкого білого батону намажу червлено-синього, густо-терпкого і запашного смородинового варення...

уууумммммммм.....

Дякую, Терцинко.

А мені дуже приємні ваші слова :)

Дякую за підказку.