Дівчинко тихого плеса, де губляться тіні,
Щоб проростати наівними сонними квітами,
Вкотре сльозинки вчорашні просієш крізь сито і
Вкутаєш плечі тонкі візерунками інею.

Крізь віддзеркалення шовку води у зіницях
Білим пелюстям стривожена, зваблена, вкрадена.
Кіс вагота нетутешня, жалобнице ладанна, –
Ти полохлива рибинка у сітях чужинця.

Пам’яті промінь спікає долоні у стигми:
Вигин хребта закарбований до одержимості.
Надто нестерпна, надмірно покірна, – пали мости,
Шляхом Чумацьким рятуйся, ти зможеш, ти встигнеш.

Втримати б звивне твоє відображення… згубо!
Скільки естетики в рухах нервово-відчужених…
Серце розверзлось кривавою раною-ружею,
Скрапує хмелем багрянцю на вишерхлі губи.

чогось по духу нагадало мені оце моє півдавнє... теж рідко пишу і ходжу манівцями в житті...)

"...стала рідко писати, напевно, ще рідше, ніж плакати."

Чи не з сльозами виливаються почуття, котрі могли би лягти на папір? Але ж яка краса постає між рядочками, коли усе таки попроситься віршами!
Сподобалось!:)

Хай пишеться частіше! Бо ж гарно й сильно виходить.

Певно, квітку виносити важче ніж сльозу...

лучше меньше да лучше
и как тут попрешь против этого?)
изумительно, Света,
ты стала наредкость писать...

перевод просится
зачиталась я
спасиб

Ну, редкость - не всегда раритет :)) Спасибо, Танюш. Раз просится - интерпретируй :)

Чарівна поезія. Цілком заслужено хтось поставив "6". Найбільше сподобались оці рядки:

А узліссями тиші блукає стриножена папороть
і виношує квітку. Та, зрештою, що їй до нас

і до наших життів, інкрустованих чорними вишнями,
і до наших бажань - тонкострунних зітхань веретен?

Ваш вірш навіва на мене сумний настрій попри лісову казковість його метафористики.
Стриножена папороть нагадує про коней, які ласують травою впродовж усієї ночі, щоб зрання їх відправили на роботу чи на ковбаси. Вірш наче промовля до мене: - прислухайся, хлопче. Ти багацько втрачаєш, коли весь час кудись поспішаєш. І я прислуховуюсь.

Мені вчувається «зрідка», бо обидва значення цього прислівника мають однакову ознаку минучості нашого часу, а не рідини – наприклад, води або чогось іншого.
ЗРІДКА, присл.
1. Іноді, часом. Одинока жаба вилізла з калабатини і зрідка меланхолійно кумкає... (Михайло Коцюбинський, І, 1955, 285); Зрідка спросоння заскрипить журавель або гупне біля якогось похиленого тину росяне яблуко.., і знову тиша, мову доброму сні (Михайло Стельмах, II, 1962, 26).
2. Де-не-де, місцями. Йшла [Левантина] швидко поміж величезними стовбурами старого лісу. Зрідка тільки розривалося вгорі посплутуване гілля, і тоді видко було їй клаптик неба з двома-трьома зірками (Борис Грінченко, II, 1963, 292); Софія йде на довгу веранду, зрідка повиту диким виноградом (Леся Українка, III, 1952, 532);
// розм., рідко. На відстані. Ох і гаю мій, гаю, розсаджений зрідка (Павло Чубинський, V, 1874, 647); Куди глянеш — усе поля широкі, чисті і по полях дуби, зрідка дуб од дуба, як намети проти сонця розкинуті (Марко Вовчок, І, 1955, 382).

Діставшись «вишень», я чекаю на всевишнього чи когось лишнього, а зустрічаю «дім, голосами пташиними вишитий».
Усе гарно, і все мені спонравилось.
Кожний рядок наче говоре про себе: я – поезія.

Стала редко писать, еще реже, быть может, чем плакать, и
заколдованной всаднице твой поцелуй не помог.
А опушками тиши блуждает стреноженный папоротник
И лелеет цветок. Но ему безразличен итог

наших жизненных вех, с инкрустацией - черными вишнями,
наших тайных надежд - тонкострунных на слух веретен.
У него есть свой дом (голосами он птичьими вышитый)
и простой оберег от беды - полотняный катрен.

Околотки – не кара, а кара - дороги проторены,
где ходить не за труд, где не топит мечту полынья
из сомнений. Меня только звезды, что были подарены,
во всенощный полет, будто буквицы, кличут, но я

стала редко писать, еще реже, быть может, чем плакать. А
вдохновений извозчик как есть всё хранит для меня:
в чаще слова - его, без узды цветоносный мой папоротник,
на словесных лугах - скакуна с гривой цвета огня...

Свет..папор(о)тник = парусник здесь...
и я на волнах интерпретаций уплываю за желтогривый горизонт..

Чудово, Світланко! (як це я ледь не пропустила?)
Третя строфа нагадала мені теж дещо...зі своїх давніх роздумів-потуг (таке співзвучне!:

ДІЄСЛІВНЕ

Всевишній силі мовчки покорюся.
Нікчемності відчути не боюсь я:
тієї, що неспокоєм карає,
і мислення до праці спонукає,
а тернами кривавими встеляє
вузьку стежину до зірок.

Нікчемності такої не цураюсь.
Я величі надмірної сахаюсь:
тієї, що блаженством огортає
і думку очманілу присипляє,
а щедро шлях до пекла посипає
трояндами без колючОк.
(1999)

Дякую за... все!

Але, з поправкою оцей твій рядок (як на мене, звісно) став хоч і стилістично правильнішим, але змістовно - сумнівнішим...
"Стала зрідка писати..." - може нести в собі, як на мене, і таке змвстове навантаження: не писала, не писала, а тут раптом зрідка почала щось крапати ) Але ж йдеться не про те!
Може, як увиразнювати - то увиразнювати?

Стала рідше писати, напевно, ще рідше, ніж плакати...

Як думаєш?

Обіймаю...

Тлумачення, значення слова «рідкий»:

РІДКИЙ, а, е.

1. Який перебуває в стані рідини. Багато речовин, які ми звичайно бачимо твердими, рідкими або газоподібними, при зміні температури переходять в інший стан (Фізика, II, 1957, 40); Рідким називається тіло, що не має певної форми, а набирає форми посудини, в якій воно знаходиться, зберігаючи при цьому свій об'єм (Підручник дезинфекції, 1953, 7); Іоніти застосовують., для виділення рідких металів з гірських порід (Наука і життя, 11, 1956, 33).
▲ Рідке добриво — добриво, що випускається промисловістю і вноситься в грунт у вигляді рідини. Понад план випущено багато гранульованих та рідких добрив (Р'об. газ., 4.III 1966, 2); Рідке паливо — горюча суміш таких органічних речовин, як бензин, гас, мазут і т. ін. Додатковий приріст рідкого палива одержують зараз двома шляхами: розвідуванням і освоєнням нових родовищ та впровадженням різних геолого-технічних заходів на старих промислах (Робітнича газета, 20.1 1966, 2); Рідке скло — те саме, що Розчинне скло (див. розчинний).

2. Позбавлений достатнього вмісту чого-небудь в якійсь рідині; негустий. — Борщ зварила добре, а каша вийшла трохи рідка, — сказала Кайдашиха й почала знов навчати Мотрю (Нечуй-Левицький, II, 1956, 284); На командний пункт поверталася [Шура] стомлена, вся в глині, бо хоч у піхотинських траншеях і були настелені дошки.., проте рідке болото чвиркало крізь них до самих колін (Олесь Гончар, III, 1959, 194); Для млинчиків приготовляють рідке тісто, до складу якого входить борошно, молоко, яйця, сіль (Українські страви, 1957, 266); — На доброму харчі по три відрі [відра] молока дають [корови]! — І не рідке? — Сметани чверть гладущика баба збирає, а кисляк такий, хоч ножем ріж, хоч пальцями колупай (Михайло Стельмах, І, 1962, 117).

3. Розташований, розміщений неблизько або нещільно один до одного (про однорідні предмети). П'яна сльоза зволожила рідкі вії (Михайло Стельмах, II, 1962, 374); Дівчина поволі спускалася крутим косогором поміж рідкими соснами та кленами (Василь Козаченко, Сальвія, 1959, 65); Коли він розтуляв губи, видно було його рідкі й гострі зуби (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 37);
// Який складається з неблизько або нещільно розташованих, розміщених один до одного однорідних предметів чи деталей. О. Порфирій хапком вмився, причесав на швидку руку свої коси рідким металічним гребінцем (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 112); І сниться їй сон.. Бачить вона гору високу, покриту рідким лісом (Панас Мирний, III, 1954, 241); Назустріч Чернишеві скакав на баскому коні якийсь піхотинець у розстебнутій шинелі, без пілотки, з рідкою сірою борідкою віником (Олесь Гончар, III, 1959, 72);
// Негусто зітканий, сплетений. Здалеки здавалось, ніби то стояли рідкі тини з тоненького хмизу, .. обтикані зверху якимись цяцьками (Нечуй-Левицький, II, 1956, 221);
// Розташований на значній віддалі один від одного. На вулиці тихо та глухо; рідкі ліхтарні жовтіють у темноті мутними кружалами, а кругом їх чорна безодня буяє (Панас Мирний, III, 1954, 218); Замість біленьких чепурних полтавських сіл пішли інші, рідкі, степові селища (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 21);
// Який є, буває в невеликій кількості. Прибувши до нас в континентальний клімат, відразу, звичайно, зачахла [яблуня] на морозі і ледве плодоносила — плоди рідкі, дрібні (Олександр Довженко, І, 1958, 465).

4. Який буває, трапляється і т. ін. нечасто. — От нежданий Гість рідкий і дорогий! (Іван Франко, XIII, 1954, 357); То була розкішна рожева чайка, — рідкий і жаданий птах Півночі (Микола Трублаїні, Крила.., 1947, 6); Вони йшли садовою доріжкою назустріч один одному,., стримуючи найскладніше душевне хвилювання, що супроводить рідкі зустрічі людей виняткових (Олександр Довженко, І, 1958, 483); Найбільш, раділа біднота рідкій нагоді на три дні забути про голод (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 359).

5. Який повторюється, відбувається, буває і т. ін. через певні проміжки часу. Посипались рідкі краплі дощу, великі, як лісові горіхи, важкі, як розтоплене оливо, а потім одразу полив дощ як з відра (Нечуй-Левицький, II, 1956, 390); По рідкій стрілянині він визначив, де розташовані німці (Григір Тютюнник, Вир, 1964, 494); Стомлений дорогою, Юрко уже засинав, як з другої кімнати почулося рідке схлипування (Степан Чорнобривець, Визвол. земля, 1959, 225).

6. Ненасичений, розріджений (про млу, туман і т. ін.). На білий іній, на вбрання святкове Заноситься рідка холодна мла (Микола Зеров, Вибр., 1966, 54); Рідкий туман піднявся над річкою врівень з нижнім гіллям дерев (Леонід Смілянський, Сашко, 1957, 73).

7. Який не відзначається звучністю (про голос, звуки). Зачиняє [Лукаш] двері зсередини і рідким голосом наказує дядькам: — А тепер беріть що-небудь... (Михайло Стельмах, І, 1962, 195).

8. Позбавлений інтенсивності, яскравості (про світло і т. ін.). Прочинилися двері, смуга рідкого світла лягла на поріг, і командир ескадрону пірнув у хату (Леонід Первомайський, Невигадане шиття, 1958, 252); В просвіті хмар засвітилося рідке сонячне проміння і торкнулося масної землі (Віталій Логвиненко, Літа.., 1960, 6).

"Менше" - непогана форма вищого ступеня прислівника "мало".
Я такої думки про цей прислівник :)

Файно, Ясновидице! Просто файно і дуже файно! Що ще можна після чотирьох коментів Семена написати?
Щось ЛГ не тільки писати зрідка стала, але й заходити на ПМ...

Після нього і після усього можна було б написати про два дієприкметники:
- інкрустований;
- вторований.
Перший, нмсдд, ідеально інтегрувався у текст, а от другий виглядає так, ніби він прикметник, який відстав на один крок від іменника, супроводжуваного ним. А він не прикметник :)

З повагою, захопленням, без нудних питань, резонерства та нікому не потрібних рекомендацій,
Г.С.

Я трохи спізнився. Каюся. Той варіант, який прочитав, викликає у мене тільки захоплення.

Так і надалі, Світланко, - пиши частіше, ніж плач...

Потужно й прекрасно, як завжди.

Вітаю, як там в чудовій Італія(я, до речі, зaглядала:)- v Rоmе, Pizа, Napples, але все в спішці - круїз ітд. Пиши.