ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Світлана Пирогова
2026.02.07 13:53
У кожного вона своя. А чи прозора?
Немов туман над ранньою рікою.
То лагідна, сіяє, як вечірні зорі,
То б'є у груди хвилею стрімкою.
І не напишеш буквами її - лиш ритмом.
Ми чуємо : "Так доля забажала".
Не істина вона, не вирок і не міфи,
А інко

Борис Костиря
2026.02.07 10:26
Укрили заморозки ніжні квіти,
Немов тирани чи лиха орда.
Слова звучать беззахисно, як віти,
А гасла застигають, мов слюда.

Укрили заморозки сподівання
На світло, на відлигу, на прогрес.
І опадають квіти розставання,

Лесь Коваль
2026.02.07 09:00
Туманом розлилося небо в море,
розмивши своїм паром горизонт,
бентежне, феросплавне, неозоре.
Окріп вальсує з кригою разом
на цім окрайці часу і галактик
за межами людських думок глоти.
А ми, наївні смертні аргонавти
даремні робим спроби осягти

Артур Курдіновський
2026.02.07 05:08
Годинник з синім циферблатом,
Зі штучним і простим камінням
Не коштував грошей багато,
Та був для мене незамінним.

І проводжав моє дитинство
Годинник з синім циферблатом,
І юність зустрічав барвисту,

Марія Дем'янюк
2026.02.06 21:40
Мій Боже, дякую Тобі, що ти є,
За те, що ведеш Ти мене за руку,
За те, що так сяє ім'я Твоє,
За те, що витримує серце розлуку.
За віру : добро переможе завжди,
За шепіт: тримайся, дитино, зажди,
За дотик вві сні: ти не бійся, я тут,
Малюю любов'ю

Лесь Коваль
2026.02.06 21:07
Наосліп, через кипінь і не в такт,
в хитке незнане майбуття сире
ми тчем свої маршрути до Ітак
під моторошний переспів сирен.

Наповнені живим теплом осердь,
заховані з народження у глині,
бють пагони собою темну твердь,

С М
2026.02.06 18:04
О ти (чий зір усе одвертий, а мій все пропустив)
До болю прагну я спасіння. Дай гумору мені
Що в морі я у цій пшениці
йде гомін, а ні з ким не стрітись
І горе й сміх, правдиво дивні
Та умирають і без ридань

Всі оди, названі інакше, звучать, мабуть

Артур Курдіновський
2026.02.06 17:31
Німе повітря. Королівство тиші.
Дорога в безпросвітну далечінь.
Любов мені листа сумного пише...
Невже від почуттів лишилась тінь?

Стою на долі сірому узбіччі.
Життя проходить повз. Лише зітхне:
"Дивися, як змінилося обличчя!"

Борис Костиря
2026.02.06 10:58
Розвал душі і тіла неодмінно
Настане, ніби вибух нищівний.
Зненацька прийде, як неждана міна
Чи як лайдак скорботний і сумний.

Розвал - це наслідок усіх ударів,
Всіх потрясінь, депресій і гризот,
Немов стискання судей і удавів,

Артур Курдіновський
2026.02.05 22:14
Зрікаюся тебе, моя наївна мріє!
Я припиняю це чекання назавжди.
Уявним променем зігрівся в холоди -
І досить. Лютий снігом падає на вії.

Хтось оголошує протести веремії,
Зникає марево у плескоті води.
Немає жодного шляху мені туди -

Микола Дудар
2026.02.05 21:57
Сімнадцять замало?… Чекайте за тридцять.
Це вам не жарти коли звучить мінус…
Добавочка хитра… вам арктика сниться?
Значить вдихнули і ви кокаїну…

Морози із січня всі виповзли в лютий.
Мінус розмножить їх, не сумнівайтесь.
Щоб не робили ви — тепло

Євген Федчук
2026.02.05 21:10
Прибіг Петрик до бабусі, видно, повний вражень:
- А ми з хлопцями сьогодні до річки ходили.
Хлопці з дому вудки взяли та рибу ловили.
А я…А я черепаху, навіть бачив справжню.
Повзла собі по березі до річки неспішно.
Вся така якась химерна в панцирі с

Віктор Кучерук
2026.02.05 17:23
Буде радо вітати
Й сумувати рідня,
Що замало для свята
Їй зимового дня.
Що немає утоми
Від застільних промов
У гостинному домі,
Де панують любов

Борис Костиря
2026.02.05 11:19
Ця миттєва краса тюльпанів
Поминальна, як метеор,
Як примхлива і ніжна панна
Від землі, а не від Діор.

Як же часто краса миттєва,
Швидкоплинна і нетривка,
Ніби первісна епістема,

Іван Потьомкін
2026.02.05 11:09
Погано вчили ви історію, панове,
Заплутавшись в ботфортах у Петра,
Назвавши його «подвиги» великими,
Учадівши од них .Близорукі й безликі,
Так і не спромоглись гортати сторінки,
Де був, він, мов, мишенятко, тихий
І до нестями понужений і ниций.

Олександр Буй
2026.02.04 23:53
Яскраве сонце посеред зими –
Твоя краса, жадана і холодна.
Не тане під гарячими слізьми
Душі твоєї крижана безодня.

Застигли в ній обидва полюси,
І хто б не намагався їх зігріти –
Усе дарма. Зі свіжої роси
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Дарій Стрілецький
2026.02.05

Акко Акко
2026.02.03

Стефан Наздоганяйко
2026.01.28

Кіра Лялько
2026.01.22

Аліна Гурин
2026.01.19

Лесь Коваль
2026.01.19

Жанна Мартиросян
2026.01.16






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Семен Санніков (1955 - 2020) / Вірші

 ***
Образ твору гаплик
(2012)

Початок серіалу тут:
http://maysterni.com/publication.php?id=81044


Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2012-08-22 22:15:11
Переглядів сторінки твору 7116
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 3.513 / 5.5  (3.719 / 5.5)
* Рейтинг "Майстерень" 3.128 / 5.5  (3.311 / 5.5)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.500
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не оцінювати
Автор востаннє на сайті 2025.07.17 23:40
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Микола Дудар (Л.П./М.К.) [ 2012-08-22 22:26:44 ]
по-сучасному... актуально


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Семен Санніков (Л.П./Л.П.) [ 2012-08-22 22:48:19 ]
Може бути :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Кузан (М.К./М.К.) [ 2012-08-22 22:47:55 ]
Сумно. Але правдиво до болю...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Семен Санніков (Л.П./Л.П.) [ 2012-08-22 22:56:20 ]
Можна багато розповідати про витоки цього явища, і скільки буде учасників (чи жертв) - стільки і буде і правд.
дякую за візит :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2012-08-23 00:34:28 ]
Літає хай Ваш ЛГ, поки не старий, а коли буде за 60 - попорає батьківські городи, як налітається. Все нерідко повертається на круги своя. Головне - ностальгія є за батьківською хатою - це дуже важливо, бо чужина:
Ах, жарко обнимала ты,
Да только не любила.
Як співає Віллі Токарєв...)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Семен Санніков (Л.П./Л.П.) [ 2012-08-23 13:43:53 ]
Він правильно співає, що "и здесь любому на любому наплевать" (рос.).
Мені це подобається. І не цікавлять незнайомі чужинці. Хіба що чужинки, але іспанці дуже ревниві.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марія Гончаренко (Л.П./Л.П.) [ 2012-08-23 10:28:26 ]
Тужливий вірш.
Подумалося, журавлі, коли настає зимна пора, покидають ненадовго свої гнізда, але щоразу, допоки живі, повертаються до них...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Семен Санніков (Л.П./Л.П.) [ 2012-08-23 13:38:25 ]
Яка Європа не гостинна у своїх французьких та инших рів'єрах, але надійде зима, обезлюдніють пляжі та охолоне море. І ми, мандрівники, роз'їдемось по домівках -
Перепакувать валізи.
Заробить копійчину на наступні мандри.

Батьки нас зростили, то хай спочивають - хто де.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Софія Кримовська (М.К./М.К.) [ 2012-08-23 11:22:47 ]
Славно і сумно водночас....


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Семен Санніков (Л.П./Л.П.) [ 2012-08-23 13:10:46 ]
Та ото ж...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Роксолана Вірлан (Л.П./М.К.) [ 2012-08-23 14:43:26 ]
Знайоме...тужно- красиві рядки.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2012-08-23 19:26:18 ]
А може, ну їх, ці повітряні стежини? Може, спершу таки попорати?
Дуже сумно...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Семен Санніков (Л.П./Л.П.) [ 2012-08-23 21:52:08 ]
Поки літо, то хотілось би його використать, а потім розтягнуть - і знов біля моря. Згадки про нього не відпускають від себе.
А в жовтні-листопаді можна і поратись :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Луцкова (Л.П./М.К.) [ 2012-08-23 22:43:15 ]
Наповнивши малиною валізи,
ЛГ спішить на поклик Мони Лізи...

Але де б Ви не були, Сьома, а потяг до Вітчизни завжди відправляється із першої платформи :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Семен Санніков (Л.П./Л.П.) [ 2012-08-23 23:17:31 ]
Я спочатку було написав "тягу", але пригадав про кінські сили та словник :)

Тяга - це:
1. Сила, яка тягне, рухає що-небудь, а також джерело такої сили (тварина, машина, пристрій). У нього [Щорса] була артилерія — три гармати, але стояли ці гармати не на площадках ешелону, а розраховувались на кінну тягу і враз могли з'явитись в самому несподіваному місці (Семен Скляренко, Легенд. начдив, 1957, 28); Льонокомбайн [ЛК-7] працює на тракторній тязі (Технічні культури, 1956, 110).
▲ Електрична (парова і т. ін.) тяга — рушійна сила, яка створюється за допомогою електричної (парової і т. ін.) енергії. У нашій країні електрична тяга використовується на тисячах фабрик, заводів і шахт (Нариси розв. прикл. електр.., 1957, 305); На залізницях завершено в основному заміну парової тяги електричною і тепловозною (Матер. XXIV з. КПРС, 1971, 265).

2. Рух газу, диму, повітря (в димарі, трубі, вентиляційному пристрої і т. ін.), який виникає внаслідок різниці тиску. Коли вогонь розпалився, тяга покращала (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 295); Під припічком розіклала [Катерина] дрова, відкрила у стелі отвір для тяги (Степан Чорнобривець, Визвол. земля, 1959, 9); У двигун подається пускове паливо, потім основне, починає розвиватися тяга, і ракета відривається від землі (Наука і життя, 8, 1958, 17).

3. перен., рідко. Те саме, що потяг1. На заводі Захар., відчув, як знову прокинулася в ньому велика тяга до книжки (Іван Ле, Право.., 1957, 29).

4. техн. Стрижень, призначений для передачі тягових зусиль від однієї частини механізму до іншої. Кермова тяга автомобіля.

5. мисл. Політ самців вальдшнепа, що відшукують самок у шлюбний період. Бував я на весняних тягах вальдшнепів. Немає нічого чарівнішого, коли на тлі заграви призахідного сонця пролетить, опустивши вниз довгого носа, сірий птах, заклично похоркуючи (Літературна Україна, 18.III 1969, 4);
// Полювання під час такого періоду. Повертатися з весняної тяги.

Том 10, стор. 336.

ТЯГА, и, ж., розм. Те саме, що вага 1. Часом, граціозно схиляючись під тягою повних води відер, павою пропливала струнка дівчина (Максим Рильський, Бабине літо, 1967, 71);
// перен. Те саме, що тягар 3. Як не бачу тебе, Кожна хвиля — тяга безконечна; Як побачу тебе, Відновляється рана сердечна (Іван Франко, XI, 1952, 33).

Том 10, стор. 336.
І вирішив використати "потяг".

ПОТЯГ 1, у, ч.

1. до чого, з інфін. Настійне прагнення до чого-небудь, сильна внутрішня потреба робити щось, бути десь. Багато дум тривожило молоду Радюкочу голову в тій хатині! І він почував у собі силу й потяг оо того, щоб розкинуть свої думи між людьми (Нечуй-Левицький, I, 1956, 448); Тихий океан, перестав для нього бути вільним і чистим океаном його молодості.., — проте Дорошенко почуває й зараз непереборний потяг бути там (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 214); Мати померла, і Оксен зовсім втратив потяг до рідного дворища (Григір Тютюнник, Вир, 1964, 74);
// Велика зацікавленість чим-небудь. Змалку відпивав Тарас великий потяг до мистецтва (Слово про Кобзаря, 1901, 19).

2. до кого. Посилена, непереборна схильність до кого-небудь, настійна потреба спілкуватися з певною особою. З тієї хвилини, коли він., відчув, що у своїй безпорадності вона шукає опору навіть у нього, щось буквально поробилося з Бронком. Відчував потяг до Ольги Річинської (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 563); Вона відзначила, що кум Антін має великий потяг до дітей (Степан Чорнобривець, Вилвол. земля, 1950, 146); Після цієї розмови у них [Хоми та Люби] майже зразу виник потяг одного до одного (Максим Горький, II, перекл. Ковганюка, 1952, 385).

3. псих., фізіол. Напівсвідоме, інстинктивне прагнення до чого-небудь. В процесі історичного розвитку людства значна частина тваринних інстинктивних потягів трансформувалась у людські жадання (Наука і життя, 7, 1971, 36); — Ви знаєте, що таке ностальгія? Це — хвороба. Це — хворобливий потяг, болюча туга за рідним краєм (Олесь Донченко, II, 1956, 99); Він просто йшов, не думаючи ні про що, і тільки якийсь підсвідомий потяг вивів його крізь широко розчинені ворота на вулицю (Сава Голованівський, Тополя.., 1905, 449).

Том 7, стор. 435.

ПОТЯГ2, а, ч., заст., поет. Поїзд (у 1 знач.). Погрюкуючи та мигтячи осяяними вікнами, промчався потяг, перепиняючи Свиридові дорогу (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 145); До станції приповз довгий товаровий потяг (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 35); Біжать десь потяги й мостами гримлять прощально раз у раз... (Володимир Сосюра, I, 1957, 435).

Том 7, стор. 436.

Душевний потяг до Вітчизни, донна Світлано, не встигає як слід заявити про себе, бо мої повітряні подорожі надто коротенькі - довжиною у тиждень-два.

Зі святом Вас :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Христенко (М.К./М.К.) [ 2012-08-29 14:05:40 ]
Гарний вірш, змістовний.
Загалом - досить мелодійний, якби не окремі рядки, на яких спіткаєшся, як об цеглини, необачно розкидані на рівненькому тротуарі:
"роками Я, Та Не зберіг,
Попорати Б за батька"
Також викликає сумніви цей рядок
"До батьківської хати ОСЬ приніс".


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Семен Санніков (Л.П./Л.П.) [ 2012-08-29 14:14:52 ]
То у вас там на Сході, дозволю собі проаналізувать останнім часом побачене крізь призму мені відомого, ідіосінкразія на все українське.
Вірш написано ямбом. Спробуйте його читати так, як читаються двоскладові стопи, з яких потім складаються двостопові слова. Деякі з них поєднуються з наступними, але ямб - це не пеонна побудова, чи більш легша - не дактилічна, або навпаки - притаманна анапесту.
Та я прислухаюсь до Вашої критики, і поки що не нестиму вірша до друкарні.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Христенко (М.К./М.К.) [ 2012-08-29 14:44:34 ]
Ой, Семене- Семене:)
Критика, за яку Ви так ратуєте, буває не лише неприємною, як гіркі ліки, але й корисною.
Це Ви, певно, під натиском враженого самолюбства перейшли на узагальнення про "ідіосінкразію" на Сході.
Українска мова - моя рідна і зрікатись її я не збираюсь. А критика викликана виключно моїм особистим відчуттям мелодійності, гармонічності звучання тексту.Але я впевнений, що мастри слова із Заходу так само скажуть. що зловживання частками не прикрашає мову.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Семен Санніков (Л.П./Л.П.) [ 2012-08-29 14:57:50 ]
Тут сутужно без частки, бо така модальність.
Про критику я писав учора десь у коментарях до вірша Володимира Сірого. Я хотів би її, але вона є прерогативою випускників філфаків. Як вони там вчились, і до яких бакалаврів, це инше питання.
А ми тут хто? Інженери, вантажники, робітники харчопрому та "многая-многая другая".
Цю частку я подовжив. Вам повинно сподобатись :)
А щодо "ось" я не зміг зрозуміть - у чому суть Вашої претензії. Існує іменник "вісь", а у вірші - "ось". Це прислівник, і він фіналізує стопу.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Христенко (М.К./М.К.) [ 2012-08-29 15:24:45 ]
Здається мені, що більшість талановитих письменників не мали філологічної освіти. Чи я помиляюсь?
Частку подовжили вдало.
У двох інших випадках мій варіант:
"Плекав роками - та не уберіг"
"До батьківської хати лиш приніс,
Та вже несу назад мої валізи. - У такому вигляді протиставлення виражено чіткіше, як на мене.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Семен Санніков (Л.П./Л.П.) [ 2012-08-29 16:03:00 ]
П'ятистопний ямб.
Це я читаю я так:
"Плекав рока мия, тане зберіг".

А Ви пропонуєте розірвать стопу. І рядок читатиметься наступним чином:
"Плекав рока мита неу беріг".

Якщо співать, то воно співатиметься. Так.
Тепер про хату.
ЛиШ Приніс мені не наравиться, і до того ж - оцінка Редакції вже виставлена. Я зміню побудову, а Редакція, не доведи, Господи, свій бал зменшить. А я старавсь... І я учень тут, якому хотілось би успіхів. Тому все підраховую.

Питання філологічної освіти загострювалось не мною, а я ним цікавивсь, коли обирав собі сайт, на якому зупинитись для подальшого руху вперед, і десь бачив таку дискусію - мовляв, якогось поета цікавить фахова точка зору, і ось учора бачив листування між нашим Генералом пародій Валерієм Хмельницьким і Адміралом поетичних пожеж Володимиром Сірим.
Я не вигадую, а вмію читать коментарі і трішки віршувать.