ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ярослав Чорногуз
2025.11.18 19:20
Ревнулька
Я стомився, мила, буть твоєм рабом,
Ну бо народився вільним козаком.

Вже при кожнім кроці весь тремчу, як гусь.
На жінок на інших глянути боюсь.

Серіал відомий я дивиться стану,
Кажеш, проміняв тебе на "Роксолану".

Артур Сіренко
2025.11.18 18:38
Краплі горобинового меду
Вавилон пітьми горобиної ночі зруйновано,
Сонце пшеничне одягає штани нового дня,
А самотній старчик-друїд гортає книгу заграви:
Бо кожна дорога прямує крізь дольмен осені,
Бо якщо й запалити вогнище треби, то не сьогодні,
І гілки горобинові ховают

Сергій Губерначук
2025.11.18 15:05
Мініода пішохода
Бачиш, скільки автомобілів
їде на червоне світло?
Дорога є – а перейти не можна.

І річ не в тім, що кількість дебілів
зростає помітно,
а в тім, що забита дорога кожна.

Артур Курдіновський
2025.11.18 14:41
Почути
У будь-якому віці,
У лісі, біля гаю
Так хочеться почути
Омріяне "кохаю".

Палкі плекати вірші,
Підказані Пегасом.
І відчувати поруч

Борис Костиря
2025.11.17 22:04
Промерзла трава
Промерзла трава, як нові письмена.
Згубились у ній дорогі імена.

Згубився у ній шум далеких століть.
Упала сніжинка алмазом із віть.

Промерзла трава охопила мене.
Промерзла тривога вже не промине.

Тетяна Левицька
2025.11.17 20:06
Розірвала...
Розірвала договір із сатаною —
душу продала за краплю насолоди.
Врешті-решт збагнула, доля стороною
по пустій пустелі манівцями водить?

У пекельнім пеклі гріх тунелі риє,
гострими граблями нагортає щебінь.
Легко впасти з башти в бескид чорторию,

Олександр Сушко
2025.11.17 18:09
Нарешті...
Нарешті, чиста прозоріє яв,
Пустила правда в душу метастази.
Ми гигнемо усі: І ти, і я,
Пацюк - у ліжку, воїн - на Донбасі.

Порозбирав руїни власних мрій,
А там бездонна яма чорнорота.
Я не поет, не воїн,- гречкосій

Олександр Сушко
2025.11.17 13:08
Сонце та місяць
Заблокувався сонцемісяць на ПееМі!
Істерика пощезла та плачі.
Читати зась його рулади і поеми,
Тепер на мене тіко пес гарчить.

Не вистромляє друг в інеті носа,
Бо знає, тільки вистромить - вкушу.
А я возліг у войовничу позу,

Сергій СергійКо
2025.11.17 11:56
Без тебе
На фотографії під склом – портрет, подібний міражу.
Щодня повз нього, поряд з ним, та не дивлюсь – боюсь, біжу.
Бо варто погляд підвести – і я в обіймах дивних чар.
Душа стискається, щемить, тримаючи важкий тягар.
Забуду намірів стерно – куди я йшов?

Тетяна Левицька
2025.11.17 09:38
Горе та Біда
Всесвіт, на сторожі
неба із руки,
у долоні Божі
струшує зірки.
На розбиті хати,
дерев'яний хрест
дивиться розп'ятий
Божий син з небес.

В Горова Леся
2025.11.17 08:31
Світи мені...
Світи мені своєю добротою,
Хоч іноді за мене помолись.
Шмагає вітер - як під ним устою?
Затягнута димами давить вись,
Чорніє берег, що білів колись
Тясьмою пляжу, вмитого водою.
Темніє корч, закутаний від бризк
Благим рядном - нитчаткою сухою.

Олександр Сушко
2025.11.17 07:51
Сонце...Місяць...
Сонцемісячні хлипи росою забризкали світ,
Котик мляво в кутку довилизує з рибою миску.
Знов у дзеркалі плаче знайомий до болю піїт,
Бо сатирик зробив ненавмисно своїм одаліском.

Закіптюжився взор, хвіст і грива обсмикані геть,
Візаві обгризає ростк

С М
2025.11.17 05:30
Із підтримкою друзів (The Beatles)
Раптом не в лад заспівав би чомусь
Хто покинув би залу тоді?
Згляньтесь, я трохи співатиму ось
І потраплю, як вийде, у ритм

О, я здолаю, як підтримають друзі
Я злечу, якщо підтримають друзі
Я сподіваюсь, із підтримкою друзів

Борис Костиря
2025.11.16 21:47
* * *
Вже день добігає кінця.
І посмішка тане з лиця.

Чимдужче прискорився час,
Засипавши брилами нас.

Куди він, шалений, летить?
Де все спресувалось у мить.

Володимир Бойко
2025.11.16 20:32
Куди поділися гриби?
На світанку граби і дуби
Лаштувались піти по гриби
Узяли і корзин і мішків,
Та знайти не зуміли грибів.
Бо лисиці сховали лисички,
По печерах сидять печерички,
А дідусь-лісовик до комори
Позаносив усі мухомори.

Богдан Фекете
2025.11.16 15:29
Співай про все
Шосе тікає під мою машину
Закінчую цю погожу, погожу днину
І мить у декілька коротких хвилин
Змагається з вічністю, один на один

Осіннє сонце на призахідному обрії
Гріє мій мозок крізь скло і шкіру
Мружу очі тримаюся колії
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Марко Нестерчук Нестор
2025.11.07

Гриць Янківська
2025.10.29

Роман Чорношлях
2025.10.27

Лев Маркіян
2025.10.20

Федір Александрович
2025.10.01

Ірина Єфремова
2025.09.04

Сергій СергійКо
2025.08.31






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Олеся Овчар (1977) / Вірші

 Чорнобривцева розмова з мамою
Матусю, рідна, журишся... Чому?
Леліє чорнобривці осінь,
Та ти, як безліч сподівань тому,
Така нестримно-юна й досі.

А знаєш, мамо, я ж іще мала.
Дозволь, сховаюсь у долоні -
Сльозами вимолю з чола
Твої тривоги невгамовні.

Пригадуєш, мамусю, ті пісні,
Колисані у теплих зливах?
А наші мрії звабно-запашні
У насінинках чорнобривих?

Повіриш, нене? - Бережу сама
Насіння те в душі-торбинці.
Усе для доні...
Вірю – і вона
Також полюбить чорнобривці.
2012

• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2012-08-25 07:57:09
Переглядів сторінки твору 7038
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (4.940 / 5.48)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.871 / 5.45)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.802
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2016.01.07 22:29
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослав Артимович (Л.П./М.К.) [ 2012-08-25 09:29:14 ]
Чорнобривцево, Олесю!:)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олеся Овчар (Л.П./М.К.) [ 2012-08-25 10:44:40 ]
Настрій такий переслідує, пане Мирославе. Мене мама вчила різних пісень, але "Чорнобривці" так запали в душу, що без трепету не можу про них навіть думати.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2012-08-25 10:16:07 ]
Чудовий задум - щира, тепла, творча спроба, але, дорога Олесю, звукопис іще не оптимальний. Не коефіцієнт, а саме деякі сполучення випирають...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олеся Овчар (Л.П./М.К.) [ 2012-08-25 11:00:55 ]
Дякую, дорога Редакціє, за увагу. Саме із надією слушних зауваг хочеться підшліфуватися)))
Щодо сполучень - саме так. В початковому варіанті їх було набагато більше. Це мене муляло. Коли публікувалась - зникла більшість з них. Деякі і справді залишились, бо була невпевнена. А якщо так:
Поглянь, матусю, чорнобриво сад
Заквітчує укотре осінь.
А ти, як сотні сподівань назад,
Так невгамовно-юна досі.
...
Повіриш, нене? - Бережу сама
Насіння те в душі-торбинці.
Усе для доні...
Вірю – і вона
Любитиме душею чорнобривці.

Зливи просяться інші "сльозо-зливи", але стільки сліз не можна:) Може, ще якісь ринуть)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2012-08-25 12:10:43 ]
Серйозніше глянемо трохи, так?
Тут, дорога Олесю, відразу постає питання і надзавдання - коли задумуєшся над ідеальним (але відповідним до символьної групи) звучанням. Для повної магії домінування відтворюваного вами символу не потрібно нічого зайвого - в теорії )
І рівень звучання - "в чорнобривці" - це один рівень із "Поглянь, матусю,", а ось "Укотре прикрашає" - тут вже досить помітне відсторонення від мами, від живого єднання. Напевно з мамою не потрібно навіть натяку на пафос...

Потім "назад" не зовсім правильно вжито...
Ну ось, теоретично, як "лінії", контури можливих пошуків...

"Поглянь, матусю, в чорнобривці сад
вдягнула знову (нам) ... осінь.
А ти вертати не ... назад,
непогамована ... досі...."

Ну так, ще потрібно через "дрібнички" пов'язати осінь і матір, як було у першому варіанті, але "назад" таки не можна використовувати в сенсі "тому"...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олеся Овчар (Л.П./М.К.) [ 2012-08-25 17:03:14 ]
О, дуже дякую. Справді, "назад" дуже не до ладу в мене вийшло. Щось спробувала змінити, враховуючи час, сльози і фізику))) Цікаво знати Вашу думку.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Семен Санніков (Л.П./Л.П.) [ 2012-08-25 10:41:20 ]
Розмова не може буть чорнобривою. Це не її епітет і ознака. Я не хотів би про це Вам повідомлять, але приклад і прецедент... І хвалії. Вони дезорієнтують і мене, читача і поета-аматора. Та я відчуваю нутром, що у назві щось не так.
Вірш мені спонравивсь.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олеся Овчар (Л.П./М.К.) [ 2012-08-25 10:48:20 ]
Дякую за Ваші роздуми. Розумію Ваше ставлення. Чорнобривими можуть бути хлопці-дівчата. А мрії, як Ви гадаєте? А ранки-дні-вечори? Не знаю, але мені вперто така назва відчувалася. Хотіла щось інше придумати (здавалася задовгою), але лишила таку на рівні інтуїції. Цікаво б почути Ваші версії назви.:)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Семен Санніков (Л.П./Л.П.) [ 2012-08-25 10:54:33 ]
Розмова - це не матеріальна субстанція, і тому я написав про цю технічну невідповідність, у душі поділяючи Ваш настрій.
Мої батьки любили пісню зі словами "Чорнобривці насіяла мати" і т.д. і т.п. Під цю пісню можна сказать, я ріс.
Я поки що не можу запропонувать назву - ні кращу, ані гіршу. Я взагалі не розуміюсь у назвах, і навіть рахую, що вони налаштовують читача на неправильне і помилкове сприймання твору, якщо вони невдало підібрані. Мої вірші не мають назв.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олеся Овчар (Л.П./М.К.) [ 2012-08-25 11:04:10 ]
Цікаве Ваше ставлення до назв. Я ж майже навпаки. Люблю назви. Їх важко підібрати, бо вони мають відображати квінтесенцію вірша. А пеедати її одним-двома словами важко. Тому й цікаво. Знати, що ж ти заклав у ці рядки. Дякую за роздуми.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Софія Кримовська (М.К./М.К.) [ 2012-08-25 11:53:53 ]
Ви так усіх критикуєте, що аж смішно часом!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Семен Санніков (Л.П./Л.П.) [ 2012-08-25 12:03:23 ]
Де Ви побачили критику? Вірш спонаравивсь.
Мені все наравиться. Авторша вірша подякувала.
Які проблеми?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Семен Санніков (Л.П./Л.П.) [ 2012-08-25 12:10:12 ]
Мені, до речі, теж смішним здається те, з чим носяться, як з писаною торбою. Але я ті вірші обходжу десятими дорогами. Обходитиму і Ваші. Я розгадав Ваш натяк.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Софія Кримовська (М.К./М.К.) [ 2012-08-25 12:12:01 ]
Ви дивний і дуже образливий)))
Можете обходити))) я не проти


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Софія Кримовська (М.К./М.К.) [ 2012-08-25 10:45:53 ]
Ніжно!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олеся Овчар (Л.П./М.К.) [ 2012-08-25 10:48:37 ]
Як почуття до мами)))))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Семен Санніков (Л.П./Л.П.) [ 2012-08-25 10:46:44 ]
Якщо засушені суцвіття чорнобривців заварювать замість чайної заварки, то виника чудовий лікувальний напій, який вплива на роботу кишково-шлункового тракту не гірш за ромашкові настої.
В цих квітах є щось більше, ніж краса і ознака осені :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олеся Овчар (Л.П./М.К.) [ 2012-08-25 11:01:23 ]
Значно більше...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Гентош (М.К./М.К.) [ 2012-08-25 11:32:45 ]
"Родина, родина – від батька й до сина
Від матері доні добро передам.
Родина, родина – це вся Україна
З глибоким корінням, з високим гіллям!"

Дуже ніжно, Олесю, щиро і закохано. В єдиному місці порадив би переробити - там, де "Сльози спопеляють до тла". Може - "вимию"?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олеся Овчар (Л.П./М.К.) [ 2012-08-25 16:57:21 ]
Впертий такий образ, пане Іване. Сльози гарячі, от тому мені таке на думку спало, що ними можна спалити. Та збоку видніше і якщо так не читається, то може бути "вимолю". Зараз повраховую зауваження і подивимось, що з того всього вийде)))) Дякую Вам!!!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2012-08-25 12:13:54 ]
Тільки давайте не ображатися один на одного, бо це тільки відчуття, а справжнє - як поезія - трохи фундаментальніше за наші минущі хвилинні настрої. )


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олеся Овчар (Л.П./М.К.) [ 2012-08-25 17:05:08 ]
Точно!!!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Фітель (Л.П./Л.П.) [ 2012-08-25 12:43:33 ]
Чудово, Олесю. А якщо чорнобривцева розмова з мамою? І теж, як Іван спіткнулася на спопелянні сльозами. Бо ж спопелити можна, а попіл залишиться, як нагадування. Звісно, сльозами виплачу - надто просто і очікувано, а якщо словами вимолю.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олеся Овчар (Л.П./М.К.) [ 2012-08-25 16:58:51 ]
Вже панові Іванові про гарчість сліз говорила, а вимолю - дуже гарно. Подивимося, що вийде. Цікаво буде знати Вашу думку. Розмова не проти бути чорнобривцевою)))) Дякую!!!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Фітель (Л.П./Л.П.) [ 2012-08-26 00:35:12 ]
Ой чудово вийшло, Олесечко. Сльозами вимолю взагалі клас. От ще справді там, де у пана Ярослава "пісні ті", теж спіткнулася, але вважала вже надто багато власних поправлянь, а запропонувати варіант не змогла. А запашні пісні направду було б чудово. Занюхалася просто тим віршем, заспівалася. Дуже і дуже дякую, така любов до мами, аж мені засльозилося.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2012-08-26 00:05:48 ]
Ну, здається, після всіх зауваг вийшло чисто, ніжно, безпосередньо. Хоч і у мене одна є. Це - наголос у слові "пІсні ті". Я б так переробив:

Пригадуєш, мамуню, ті піснІ,
Колисані у теплих зливах?
А наші мрії-звабно-запашні
У насінинках чорнобривих...

Якщо лягає на душу, Олесю, то прошу. А ні - подумай сама. Хоч, мабуть, втомилася вже від перероблянь, бідненька. Та що поробиш, треба.)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олеся Овчар (Л.П./М.К.) [ 2012-08-26 13:32:45 ]
Лягає - саме так, дорогий мій пане Ярославе. Недарма ж ми з Вами споріднені душі (беру на себе сміливість). Втомитися я не втомилася, бо сама відчувала негладкість звучання, тому і не терпілось почути фахові поради. Дякую за них і Вам і усім, хто перейнявся моїми рядками. Дякую!!!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2012-08-26 10:09:33 ]
О так, завдали ми клопоту милій авторці. Тепер потрібен час, аби призвичаїтися до нового і побачити об'єктивно ситуацію в цілому. Думаю, краще повернутися до можливих правок не раніше одного, двох нових віршів, або за днів три-чотири.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олеся Овчар (Л.П./М.К.) [ 2012-08-26 13:36:14 ]
Якщо і клопоту, то приємного. Саме такого, як я хотіла. От за що я так люблю ПМ - за теплу дружню атмосферу і вдумливі доречні фахові поради друзів і вчителів. Повернутися до написаного треба. Тільки зазвичай це не кілька днів (а невідомо-скільки-днів:)))), а наразі я врешті задоволена з того, що вийшло. От так - зі світу по нитці. Та свого часу саме завдяки таким порадам я навчилася такого, чого й не сподівалася. Тож дякую за все, дорога Редакціє. За поради зокрема і за ПМ - в цілому!!!