І чорні люди ходять світом і зоною, і поза нею.
Нині у столиці будь-яке мирне народне зібрання, а особливо, ініційоване владою, обов'язково має якусь групу "у чорному". Шкіряні куртки, спортивний одяг, прапори блакитно-білої партійної символіки.
Вже й з посвідченнями журналістів були такі особи - наприклад, під час останніх виборів.
Щасти :)

Хай на ньому шапка горить :)
Була вчора одна неприємна подія.
Роздмухувать її не хотілось би, але і мовчати - теж.
Щасти :)
Весняного Вам настрою та усього такого иншого.

Таке уточнення виглядатиме як перехід на особистості, що є неприпустимим явищем у нашому поетичному світі.
Я внесу иншу корекцію.

Нам тут що, дискусійний клуб відкривать без участі головних осіб і виконавців?
На мої коментарі як на приклад виважености і толерантности зверталась увага читачів і читачами.
Ліричні вірші я ніколи б не коментував, не вмикаючи якогось "внутрішнього гальма". Той вірш, про образливість коментаря під яким я дізнавсь лише вчора, вже давній. Вже давно можна було б з'ясувать будь-які питання. Після того коментаря ми неодноразово зустрічались на сторінках ПМ.
Бувають ситуації, коли почуття гумору поступаються місцем иншому.
Бажаю Вам нових перекладів і цікавих творів.

Мені притаманне почуття поваги до будь-кого. У віршах авторів я намагаюсь, перш за все, бачить позитив, а питання ґанджів також не оминаю увагою.
Питання ніків-клонів у Інтернеті є досить вивченим і воно має певні рамки та кондиції.
1. От наприклад, одна і та ж особа пише якомусь автору коментарі, у яких є і напади, є і підтримка.
Це небажане явище. Ярликів не чіплятиму. Просто "небажане", якщо не більш критично неприпустиме.
2. Другий автор розповсюджує свої вірші під кількома різними ніками (клонами-псевдо і всім таким иншим). Це, мабуть, якесь "просування товару", як у маркетингу.
3. Третій автор під одним ніком створив один поетичний світ (звичайно, що самому собі і суб'єктивний, але світ), під другим - другий, під третім - третій.
4. Крім усього зазначеного існує така річ як бажання автора не дуже маякувати своїм прізвищем. Автора не цікавить питання слави.
Сеанси викриття у Інтернеті теж небажані.
Один лист у приватному листуванні, або натяк, який можна зрозуміть - і будь-які питання узгоджуються.
Ми самі бачимо, що творилось-діялось останніми тижнями не біля мене. Не біля мене.
То де вузол проблеми, який можна розрубить або міцніше розв'язать чи зав'язать?

До речі, не дуже давно, елементарно з уст одного з дописувачів зривались міцніші слова, а потім відбувалось тасування коментарів. Чорне вибілювалось, а біле - набувало протилежних забарвлень. І це був не я і не герой цієї римованої історії.
Я здогадуюсь, що треба чекать асиметричної (як казав колись М.С.Горбачов) відповіді на цю.
Нічого позитивного і корисного я в ній не побачу.
Адекватність - це та риса, яка або існує, або ні.
Бувайте здорові.
Я писав про явище. Образливо-лайливі слова відсутні.

Нема географічних орієнтирів і не повинно буть.
А явище залишилось осторонь.
Йому ім'я - трайбалізм. Я його не торкавсь, бо вірю в те, що з часом ніхто не групуватиметься за належністю до територій. Одні з виборців вже наїлись від свого обранця щастя. Показовий приклад.
Закінчення я змінив, бо таки ця тема актуальніша - свій КПК;
- свій устав, а церква - спільна.

Все, що я перелічив у переліку, має місце на нивах Інтернету.
Мене стосуються два останніх пункти.
І правил (обмежень), які існують в Інтернеті, яких я не порушую, бажано нікому не порушувать.
Я маю право на псевдо і на будь-яку кількість клонів. Вони відрізняються тематикою віршування, формами. Щоправда, "шилом" виявились коментарі.
Та кожен в них бачить те, що бажає бачить. Іронічність в них є, яку дехто може помилково сприймать як більш-менш прихований сарказм.
Я не ставлю діагнозів творам, а якщо в мене виникає думка про якусь примітну деталь, то я пояснюю, чому і як вона виникла. От, наприклад, якщо існує "заєць" (абстрактний, а не місцевий), то існує і зайчиха. Існують і зайченята.
Якщо цей заєць не просто заєць, а якийсь особливий заєць, то, мабуть, завдяки якійсь примітній особливости. От я і розмірковував.
І не треба забувать, що якщо автор розмістив твір у Інтернеті, то авторське право - це лише авторське право, а читацькі відгуки - це инша стаття, і далеко як не нового чи старого УПК чи КК.

Хотілось якнайменше фантазувать, але і не забувать про поезію. Правди виявилось більше :)

Ви маєте нагоду бачить, що я прислуховуюсь до порад.
З одного боку, це може свідчить про те, що я прийшов з "сирим продуктом", і тому слухатиму, слухатимусь... Але проблемним був лише один рядок.
Можна було б замахнутись на сонет, додавши 2 рядки, зміцнивши його тезою-антитезою та синтезом. Рим вдосталь... Але чи виправдана така стрілянина по горобцям?
Про які образи може йтись?
дякую :)

У контексті рядка можна зрозуміть, що саме. Я розраховую на нього.
Ті прямокутні автономні кишенькові дівайси, про які Ви доречно мені нагадали, не вписуються у багети мого вірша. І мови про нього вже нема, і його вже сьогодні можна вважать учорашнім, завтра - позавчорашнім, а післязавтра - минулим і далеким від завдань і надзавдань післязавтрашнього творчого життя.

Не тягне мене на конфронтації.
Мене в них весь час намагаються втягнуть, вигадуючи те, чого не було, або подаючи перекручені-перебрехані відомости (т.з. 'факти').
Ось вірш без агресії, прізвищ (а кожен з нас має гарантоване законами України право на захист персональних даних). Нічого з переліченого мною тут і ніде нема, то які проблеми?
А, по-друге, існують і не загубились усі коментарі. Було б слідство, то воно б розібралось, а чиясь пуста аргументація - це якась, вибачте, лірика і намагання заплямувать чисте ім'я (знаєте, чиє).
Мабуть, зупинюсь я на останньому варіянті...

Я вже тут. Не можу гарантувать, що надовго і щодня, бо така в мене нова ризикована робота.
Крізь скляні стіни та підлогу баштового крана, з якого я керую роботою моєї бригади, багато чого я бачу, можна сказать, иншими очима. Дрібне розчиняється у величному. Воно тане на його тлі. Я иншими очима дивлюсь і на поезію, і мене не дивує бажання хоч трішки помовчати.
Воно мене захопило.