Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.08.07
21:51
А без тебе і небо несинє —
наче осінь дочасна спива
з неба синяву всмак по краплині.
Вигасає в осмуті трава.
Замовкають поволі цикади —
найказковіший супровід снів, —
а натомість нема кому грати.
Кожен вечір тепер онімів.
наче осінь дочасна спива
з неба синяву всмак по краплині.
Вигасає в осмуті трава.
Замовкають поволі цикади —
найказковіший супровід снів, —
а натомість нема кому грати.
Кожен вечір тепер онімів.
2026.08.07
15:27
Чорний сніг і попелястий світанок
Контраст цієї ночі розколов місто навпіл. На римських барикадах легіонери, втомлені, брудні від сажі та кіптяви, дивилися на заграву з полегшенням. Вони витирали піт з чола і міцніше стискали руків'я своїх гладіусів.
2026.08.07
12:05
оса влітає
лупиться у скло
минають спаси
вицвітають квіти
не спиться
радше умирається
в це літо
усе для того
лупиться у скло
минають спаси
вицвітають квіти
не спиться
радше умирається
в це літо
усе для того
2026.08.07
11:54
Холодний вітер люто свище
Із потойбіччя, з царства снів,
Роздмухуючи попелище
Старих ідей, старих вождів.
Ніхто цей епос не напише.
Перо - у реготі вогнів.
Холодний вітер продиктує
Із потойбіччя, з царства снів,
Роздмухуючи попелище
Старих ідей, старих вождів.
Ніхто цей епос не напише.
Перо - у реготі вогнів.
Холодний вітер продиктує
2026.08.07
07:27
Лука вогка та зелена,
Різнотравна і м'яка, -
Досі зваблює натхненням
Чуйну душу письмака.
Тут найлегше зрозуміти
Нині можете і ви
Всю безкраю ніжність квітів
Та піддатливість трави.
Різнотравна і м'яка, -
Досі зваблює натхненням
Чуйну душу письмака.
Тут найлегше зрозуміти
Нині можете і ви
Всю безкраю ніжність квітів
Та піддатливість трави.
2026.08.06
20:14
Лунная поляна
светит серебром,
там, где сердца рана –
родина и дом.
Там же пелась песня
и родных тепло...
Боже, дай воскреснуть
с тем, когда светло.
светит серебром,
там, где сердца рана –
родина и дом.
Там же пелась песня
и родных тепло...
Боже, дай воскреснуть
с тем, когда светло.
2026.08.06
17:39
Вже давно у лісах Амазонії
Не лунають чарівні симфонії.
Щонайкращих співців
Алігатор поїв
І печально в лісах Амазонії.
На великий банкет у Ракошино
Поз’їжджалися гості запрошені.
Не лунають чарівні симфонії.
Щонайкращих співців
Алігатор поїв
І печально в лісах Амазонії.
На великий банкет у Ракошино
Поз’їжджалися гості запрошені.
2026.08.06
15:33
Дід у вицвілій мазепинці на клас подивився.
Йому раптом щемно стало, що аж просльозився.
Це ж уперше, як героя його запросили
До дітей. Бо з того часу, як проголосили
Їх запроданцями, навіть і мислі не мали
Про таке розповідати, у собі тримали.
А те
Йому раптом щемно стало, що аж просльозився.
Це ж уперше, як героя його запросили
До дітей. Бо з того часу, як проголосили
Їх запроданцями, навіть і мислі не мали
Про таке розповідати, у собі тримали.
А те
2026.08.06
15:09
У липневому номері "Української Літературної Газети" надруковано магістральний вінок із моєї корони сонетів "Смарагдова тиша". Це для мене, дійсно, подія. Пригадуються слова та погрози деяких авторів Поетичних Майстерень, наших провідних новаторів-про
2026.08.06
14:28
Острів Епштейна в далекому морі.
Острів розпусти. Розкладений Рим
Так розвалився у плотській покорі.
Посох історії буде твердим.
Дика еліта вже геть занепала,
У дебілізмі не відає меж.
І словеса, як фальшиві опали,
Острів розпусти. Розкладений Рим
Так розвалився у плотській покорі.
Посох історії буде твердим.
Дика еліта вже геть занепала,
У дебілізмі не відає меж.
І словеса, як фальшиві опали,
2026.08.06
14:27
Лускаті хмари - окуні рожеві.
Заграви блиск на кожному зажеврів.
Їх неба невід викине на берег,
Де млою стануть кольорові пера
Тих дивних риб, що хмарами здалися.
А променю блесна над краєм блисне,
Над пляжем, де із оніксами гравій,
Заграви блиск на кожному зажеврів.
Їх неба невід викине на берег,
Де млою стануть кольорові пера
Тих дивних риб, що хмарами здалися.
А променю блесна над краєм блисне,
Над пляжем, де із оніксами гравій,
2026.08.06
12:01
Суд історії на балконі палацу
Клеопатра увірвалася на відкриту терасу палацу, де Цезар спостерігав за пожежею. Її сукня з найтоншого китайського шовку тріпотіла на вітрі, а важке золоте намисто-пектораль із зображенням крилатої Ісіди тремтіло від част
2026.08.06
11:52
для чого епатаж
зарафаель собі
життєве щось
знайоме всім тутешнє
із музикою
хай комусь верлібр
ще інший видить
ярлики аптечні
зарафаель собі
життєве щось
знайоме всім тутешнє
із музикою
хай комусь верлібр
ще інший видить
ярлики аптечні
2026.08.06
07:59
Коли ми розумом своїм
Досягнемо зразків
І кобзи наші кам’яні
Зігріють світ батьків,
Де телепати-ковалі
Лежать в основах рун,
І плем’я юних гендлярів
Досягнемо зразків
І кобзи наші кам’яні
Зігріють світ батьків,
Де телепати-ковалі
Лежать в основах рун,
І плем’я юних гендлярів
2026.08.06
07:21
Вітер розвіяв туман над покосами,
Небо безкрає укрила блакить, -
Серпень старанно вмивається росами,
Запахом яблук приємно п'янить.
Ранок серпневий свіжить прохолодою
Та звеселяє піснями птахів, -
Тішуся знову ясною погодою
І позолотою щедрих полі
Небо безкрає укрила блакить, -
Серпень старанно вмивається росами,
Запахом яблук приємно п'янить.
Ранок серпневий свіжить прохолодою
Та звеселяє піснями птахів, -
Тішуся знову ясною погодою
І позолотою щедрих полі
2026.08.05
23:07
І був народ близьким до краху –
від рабства «несолона сіль»,
не стало в нім до Бога страху –
так корабель сіда на міль.
Серед Своїх народів в світі
Господь обрав послами їх,
в своїй землі були щоб ситі –
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...від рабства «несолона сіль»,
не стало в нім до Бога страху –
так корабель сіда на міль.
Серед Своїх народів в світі
Господь обрав послами їх,
в своїй землі були щоб ситі –
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.06.11
2026.04.09
2026.02.11
2025.04.24
2025.01.25
2024.08.04
2023.12.07
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Іван Низовий (1942 - 2011) /
Поеми
/
"Тобі моє серце" (1980)
Я ПРО НЕНАВИСТЬ НАПИШУ...
1
І кажуть мені:
«Про війну не пиши...
Холодного попелу не воруши.
Доволі вже горя!
Щоправда, було,
Та з громом травневим
навік одгуло».
І кажуть мені:
«Не пиши про війну...
В солодке вино
Гіркоти полину
Доволі вже лити –
Уволю пили!
Ненавистю
білий папір не пали...»
І кажуть мені:
«Ти оглянься, либонь:
Повсюди – весна,
І повсюди – любов,
І люди радіють,
Бо знають:
Вони
Для миру народжені –
Не для війни!»
2
Я ж про ненависть напишу,
Хоч про любов
писать приємніш...
Холодний попіл ворушу
На давніх згарищах воєнних.
Холодний попіл...
А коли
Він охолов?!
Та ж він і нині
Сліпучо жевріє в Хатині!
Ви бачили.
Ви там були...
(В Хатині не було хатин,
Що скраю,
За високим тином,
І тому спалена Хатинь
Вовіки житиме – Хатинню.
Вона горітиме в мені,
Неопалима й неспалима,
І клекотітиме в огні
Моя ненависть невтолима!)
Я про ненависть напишу...
Вогонь здіймається все вище:
Палає в пам’яті Копище –
Село в обіймах споришу,
Пшениць, черемхи і калин,
Село вкраїнське, непокірне,
Законам прадідівським вірне:
За честь і волю – на загин!
(Моя ненависть, не холонь
Під синню неба
в мирні роки:
Допоки й світ стоїть –
Допоки
Гуде ненависті вогонь!)
Я про ненависть напишу...
Від неї нікуди подіться.
Вже скільки років я спішу
В Хатинь,
у Копище,
в Лідіце
І не встигаю...
Чорний мур
Мені дорогу заступає.
І догорає Орадур
Ген за лісами, за степами.
За горами горить-пала
Іспанська Герніка-руїна;
Сонгмі – в’єтнамського села –
Ядучий дим на Україну
Зі сходу принесли вітри;
Горить – не гасне Хіросіма,
І Хіросіми біль
Усім нам
Вже стільки літ
серця
ятрить...
Я про ненависть напишу...
Хоча любов сьогодні – ближча.
Гарячий попіл ворушу
На всіх у світі попелищах,
В болючій пам’яті ношу
Неопалиму
рідну землю
І про війну тому пишу,
Що серцем
тільки мир
приємлю!
1980
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Я ПРО НЕНАВИСТЬ НАПИШУ...
Міні-поема
1
І кажуть мені:
«Про війну не пиши...
Холодного попелу не воруши.
Доволі вже горя!
Щоправда, було,
Та з громом травневим
навік одгуло».
І кажуть мені:
«Не пиши про війну...
В солодке вино
Гіркоти полину
Доволі вже лити –
Уволю пили!
Ненавистю
білий папір не пали...»
І кажуть мені:
«Ти оглянься, либонь:
Повсюди – весна,
І повсюди – любов,
І люди радіють,
Бо знають:
Вони
Для миру народжені –
Не для війни!»
2
Я ж про ненависть напишу,
Хоч про любов
писать приємніш...
Холодний попіл ворушу
На давніх згарищах воєнних.
Холодний попіл...
А коли
Він охолов?!
Та ж він і нині
Сліпучо жевріє в Хатині!
Ви бачили.
Ви там були...
(В Хатині не було хатин,
Що скраю,
За високим тином,
І тому спалена Хатинь
Вовіки житиме – Хатинню.
Вона горітиме в мені,
Неопалима й неспалима,
І клекотітиме в огні
Моя ненависть невтолима!)
Я про ненависть напишу...
Вогонь здіймається все вище:
Палає в пам’яті Копище –
Село в обіймах споришу,
Пшениць, черемхи і калин,
Село вкраїнське, непокірне,
Законам прадідівським вірне:
За честь і волю – на загин!
(Моя ненависть, не холонь
Під синню неба
в мирні роки:
Допоки й світ стоїть –
Допоки
Гуде ненависті вогонь!)
Я про ненависть напишу...
Від неї нікуди подіться.
Вже скільки років я спішу
В Хатинь,
у Копище,
в Лідіце
І не встигаю...
Чорний мур
Мені дорогу заступає.
І догорає Орадур
Ген за лісами, за степами.
За горами горить-пала
Іспанська Герніка-руїна;
Сонгмі – в’єтнамського села –
Ядучий дим на Україну
Зі сходу принесли вітри;
Горить – не гасне Хіросіма,
І Хіросіми біль
Усім нам
Вже стільки літ
серця
ятрить...
Я про ненависть напишу...
Хоча любов сьогодні – ближча.
Гарячий попіл ворушу
На всіх у світі попелищах,
В болючій пам’яті ношу
Неопалиму
рідну землю
І про війну тому пишу,
Що серцем
тільки мир
приємлю!
1980
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
