ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2025.08.10 21:55
* * *
Мій телефон вимкнувся.
Я подаю сигнали "SOS!"
лише своєю енергетикою.
Мене неможливо
запеленгувати. Я - риба,
яка заплила у найбільші
глибини океану.
Я втратив сутність

Володимир Невесенко
2025.08.10 15:59
Я не чекаю дива. Дав би Бог
Я не чекаю дива. Дав би Бог
дійти до Бога праведно і чесно
крізь метушню, де світ живе облесно
від тайних перемов до перемог,
де чорні тіні безсловесно
ведуть із Сатаною діалог.

Я не чекаю дива. Дав би Бог,

Євген Федчук
2025.08.10 15:46
Знову на ті ж самі граблі?
Поляки – гонорові та часто так бувало:
За гонором уроки минулі забували.
Події в сорок третім трагічні на Волині
Хвилюють українців з поляками донині.
Десятки тисяч люду загинули невинно,
Які жили віками на землях України.
В час, як на Україну знов

Артур Сіренко
2025.08.10 15:37
Silentium caeli
Країна, де помер вітер,
І воскрес серед паростків жита,
Де сталеві ножі дозрівають мов яблука
На дереві пізнання добра і зла –
На старій яблуні радості.
Весталки розпалюють ватру
Серед глупої ночі осінніх гусей,
Зачиняючи вікна минулого,

Тамара Ганенко
2025.08.10 07:36
Етюд червоним
Десь твоє серце далеко
Неприкаяне
Піврозчахнуте
Дике
Горде
Домашнє
Умиротворене

Борис Костиря
2025.08.09 21:54
* * *
Тихо спадає листя,
як повільна кінохроніка.
Листя - це роки
нашого життя,
вони так само
безслідно зникають у землі.
Невдовзі ліс стане
оголений і зовсім самотній,

Ярослав Чорногуз
2025.08.09 21:11
Нікому не потрібен
Неначе у карцері дрібен --
Запхали тебе у тюрму.
Нікому вже ти не потрібен
У світі жахливім цьому.

Старіючий, сивий і хворий --
Чи здох, чи живий -- все одно.
Дурні, безпідставні докори

С М
2025.08.09 13:45
У тобі без тебе (The Beatles)
Говорилось
за простори між нас усіх
І людей, що
невидимі нам із-за стін
ілюзійних
Правди не почути
далі пізно геть
нема їх уже

Іван Потьомкін
2025.08.09 13:25
КІТ НА КНИЖКОВОМУ РОЗВАЛІ
Чорнявий кіт із карими очима споглядає з височини книжкового розвалу на тих, хто мало не щодня приходить і переглядає те, що прибуло. Здається, що кіт знає всі мови, крім гебрайської та китайської, яких немає серед написаних стосів книжок. Тих, за якими

Юрій Гундарєв
2025.08.09 11:52
Читацький щоденник. Андрій Сем‘янків
…Шукати щось нове? Стаж і кваліфікація в Северина були, проте йому хронічно не таланило. Всі однокурсники знайшли теплі місця й тихо пожинали купюри. І не те щоб вони збивали зорі з неба - просто ситих кутків на всіх не вистачає. Свого часу він засиджував

Олена Побийголод
2025.08.09 10:52
1980. Кішка Рижка
Із Бориса Заходера

Уславлених кішок чимало
(не кажучи вже про котів)
у різні епохи бувало;
а тих, що в книжках – й поготів!

І ось наша доблесна Рижка

Борис Костиря
2025.08.08 22:12
* * *
Листя спадає з тополі,
як плаття голого короля,
як платня за непрожите життя,
як непрочитані листи,
як послання у вічність,
як непромовлені слова,
мов нездійснене каяття,
як позлітка на істині,

Юрій Лазірко
2025.08.08 16:46
В Переливаннях Вічності
О, скрипко!
Скрип...
Смичок на витягах.
Заскрипотіло у душі,
мінялося на лицях -
заголосила, помирала
одиноко скрипка.
Позавмирали відчуття

Світлана Пирогова
2025.08.08 14:42
Не затьмарить ніщо натхненних
Кукурудзяний чути шелест,
ніби спеці наперекір.
Не самотньо і не пустельно,
ще й в садку непокірна зелень.
Рими просяться на папір,
струм ліричний через пастелі.

Портулак обіймає землю,

С М
2025.08.08 11:22
Відьмача. Піввертання (The Jimi Hendrix Experience)
раз я підійшов до скелі
і ребром долоні зрубав її
раз я підійшов до скелі
і ребром долоні зрубав її
тоді згорнув уламки і виник острів
хай каменів є більш аніж пісків
знай-бо я відьмача
бігме я відьмача бейбі

Борис Костиря
2025.08.07 21:55
Утрата
Я розгубив 175 см
твоєї краси і чарівності
яругами і пагорбами.
Я тепер від них
нічого не знайду,
бо від них залишилася
тільки хмара.
Кожна розгублена
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Олександра Філь
2025.07.17

Сергій Святковський
2025.06.27

Рембрі Мон
2025.06.07

Чорний Кугуар
2025.05.27

Анет Лі
2025.05.16

Федір Паламар
2025.05.15

Валерія Коновал
2025.05.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Тетяна Роса (1964) / Вірші / Спостерігаючи життя

 Ялинка
...
перейти до тексту твору



Рейтингування для твору не діє ?
  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2009-01-18 21:02:54
Переглядів сторінки твору 4552
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг -  ( - )
* Рейтинг "Майстерень" -  ( - )
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.829
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2020.03.17 20:38
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Діма Княжич (Л.П./Л.П.) [ 2009-01-18 22:28:13 ]
Зворушливо до сльози.
Самому боляче, коли бачу оберемки мертвих ялинок на смітнику. Але з іншого боку новорічні свята без ялинки не уявляю теж. Доводиться іти на компроміс із совістю.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ондо Линдэ (Л.П./М.К.) [ 2009-01-18 23:13:55 ]
Компромисс этот имеет значительно больше решений, чем просто срубить или купить срубленную елку, однако:))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Костянтин Мордатенко (Л.П./Л.П.) [ 2009-01-18 23:16:36 ]
А у мені чомусь цей вірш викликав асоціацію з Владом Ямою, що з Могілєвською танцював... Оці рядки: "Ялинку суху, напівлису..."
Мене також, як Діму Княжича вірш зворушив до сльози!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Комаров (Л.П./Л.П.) [ 2009-01-19 11:01:51 ]
Це справа поправима. Ялинки не люди, досить мозку місцевим органам влади і деревця не пропадуть. І діткам веселенько. Таня славно.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Людмила Юрчак (Л.П./Л.П.) [ 2009-01-19 11:27:58 ]
В автора є діти?
Не варто так виховувати дітей.
У казці про курочку "Рябу" розбилося яєчко - загинуло майбутнє ціплятко:((( Ми рубаємо ялинки, імо велику рогату худобу, витягуємо з води рибку... Тобто задовольняємо свої потреби різними вишуканими способами.
Я такий анекдот, старовинний.
- Де поділася наша курочка?
- Вона була нечемна, не слухалася, вибігла за ворота, і її з'їла лисичка.
-А якби курочка була чемна, то її би з'їли ми???

Це я до того, що в дитині, навіть зовсім маленькій, потрібно формувати почуття жертовності. Ялинка загинула не просто так - вона до того прикрашала ліс, прихищала тварин, годувала шишкарів (то така пташка, зимою виводить пташенят), потім принесла прибуток лісникові, продавцеві, потім тішила малечу, дарувала їй здоров'я (смолистий дух в кімнаті був?), надихала на малюнки, розвивала фантазію. Деякі мами ще збирають з ялинки хвою (перш ніж викинути) і запарюють, бо у відварі добре купатися, парити ноги, вдихати його пару при застуді і т.д.) Зі смітника її ще можуть потягнути бомжі і погрітися зимної ночі...
Ялинка прожила насичене і гідне життя.
Вона померла не безглуздо.
І тепер важливо, НА ЩО ми обернемо ті добрі почуття і і якості, які вона в нас побудила. Дитина це зрозуміє.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2009-01-19 13:03:52 ]
Дякую усім хто знайшов час заглянути на мою сторінку і не пожалкував слів на відгук.Цей вірш майже автобіографічний – я витягла з душі спогади дитинства. Я завжди раділа цьому святу, але ніколи не розуміла, чому заради того, щоб побути декорацією, повинно вмирати таке гарне деревце. У мене двійко хлопчиків, Людочко, до речі, один уже зовсім дорослий. І якби не вони, цей вірш ніколи б не з’явився, бо я вже якось призвичаїлась, а вони стали виказувати жаль за ялинкою, це під їх впливом ми придбали штучну, яку хлопчики з задоволенням складають і прикрашають. І Новий рік став набагато приємнішим. А після свята мій менший син спробував намалювати ялинку, та в нього та ж проблема, що була і в мене малої: хочеться малювати з абсолютно портретною точністю, а не виходить. У мене інше почуття жертовності: я згодна пожертвувати смолистим духом від ялинки у кімнаті заради її життя. А якщо моїм хлопцям забажається смолистого духу – хай чимчикують до нього пішки і вживають разом з морозним повітрям, навіть якщо за це треба заплатити лісникові. І схоже, мої діти такої ж думки.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Людмила Юрчак (Л.П./Л.П.) [ 2009-01-19 14:41:34 ]
Тоді це не проблема взагалі! Щиро рада за Ваш вибір. Але, як бути прискіпливим - виробництво штучних ялинок вимагає сировини, забруднює природу... І потім, коли і їх викинуть на смітник, вони ще більше забруднять природу... Так можна далеко дійти. Просто я сказала, що проблема того не варта... А квіти в букетах не шкода приймати в дарунок? "Вони вмирають в целофанних муках, отруєні, простромлені, гнилі" - це також тема для творчості...
Зі щирою симпатією. Людмила.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Людмила Юрчак (Л.П./Л.П.) [ 2009-01-19 15:42:56 ]
І ще раз вибачте. В моїх коментарях йдеться не про Ваш (достойний !)вірш, а про тему, як на мене (тільки як на мене!), трошки "дешеву". Якщо без наркозу, то виглядає так: дорослі створили дитині казку - збрехали солоденько про турботливу віхолу - не вберегли від жорстокої реальності смітника - боляче вразили дитячу душу - звідси "Матусю, помовч" - казка померла. Тут проблема хіба в ялинці? А читачі бачать лише ялинку (див. попередні коментарі).
Вам ця тема близька, прошу Вас - знайдіть вірш Сергія Острового "Елка". Ви не пожалкуєте! Вам сподобається. І тоді Ви мене краще зрозумієте. Як не знайдете, я тоді напишу і надішлю Вам його з пам'яті.
Зітріть авторською рукою мої коментарі, щоб не псували Вам сторінку. А той вірш таки знайдіть, дуже Вас прошу. Людмила.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2009-01-20 21:22:57 ]
Дякую, Людочко , справді сподобалась «Ёлка», але про молитву вірш у С. Острового сильніший, як на мене. До речі, про квіти, що вмирають у вазі, вже написала Оксанка Шарофостова. Мені сподобалось. А мої знайомі давно вже знають, що я надаю перевагу квітам у вазонах, хоч до букетів теж не байдужа – квітка росте не так довго, як дерево. А щодо того, щоб стерти Ваш коментар, то я проти, бо мені подобаються люди, що не бояться відверто виказувати незгоду.( Про "дешеві" теми можна довго і цікаво сперечатись, це як маленький хвостик, за якого можна витягти великого звіра.) Коментар, що не виходить за рамки нормального спілкування не може забруднювати сторінку, то я б залишила, як Ви не проти.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Людмила Юрчак (Л.П./Л.П.) [ 2009-01-20 22:27:20 ]
Там, возле Елки Острового сидели двое неутешных, разлюбивших давно друг друга...Им давно ничего не нужно - ни святых вечеров, ни грешных, просто так их свела привычка...Ось болючіша проблема - ніякі жертви не помогають, почуття мертвіють, а ялинка принесена на вівтар за звичкою, вона нікому не принесла радості...
Я люблю вазони. Жодного стебельця не можу викинути. Тицяю в воду, в землю, в добрі руки. За мною добре росте... Дякую, що ви мене зрозуміли, Тетянко. Людмила.