ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Іван Потьомкін
2026.06.12 09:23
Поки до суфіксів і флексій,
До міфів Греції і Риму
Я спомин цей із серця вийму,
Щоб пом’януть дядька Олексу.
...Колись в студентську кампанію осінню
Невмілі до селянської роботи руки
Він направляв не матом, а прислів’ями.
Чимало призабулося з тої н

Віктор Кучерук
2026.06.12 07:05
В. Н...
Всілякі дні мелькають без зупинки
І кожен з нас торує власний шлях,
Де радість і печаль навперемінку
Щодня стрічаються не на словах.

Ти, друже, той, хто розуміє мовчки
Усе і переймається завжди, -

С М
2026.06.11 21:50
Не збагнула вона, як побачив я
Та усміхнено каже щось іще
Закриваючи книгу, щоби бути тут
У чуттях, і я грав би про це

Сторінки лишає із іменами
Хай чекають, вона прийде, хіба ні
Мріючи, що їм іще розповісти про

Роксолана Вірлан
2026.06.11 20:02
В позачассі згадаєш, як тиша вагітніла звуком,
як у смерку порожньому дзенькала перша зоря,
як люнарного сяйва стежина - мов сріблена смуга -
між огнями лилась і ти стезі отій довіряв.

Довіряв більше їй, ніж матерії взятій у руку,
ніж землі під но

Євген Федчук
2026.06.11 17:34
Як чубляться князі поміж собою,
Бо кожен прагне в Києві сидіть,
Тоді якогось супостата ждіть,
Що візьме Київ з боєм чи без бою.
Орда монгольська Київ облягла,
Хоча і хочу дуже помилитись,
Не думаю, що вдасться нам відбитись…
Година крайня Києва при

Ігор Терен
2026.06.11 15:56
Коли пора іти до дна
і ти приклав до цього руку,
то це, таки, твоя війна,
що дурням служить за науку.

***
Як не мудруй, усім каюк,
якщо хитрують ренегати...

Борис Костиря
2026.06.11 15:44
Я у царстві ялинок бреду.
Заблукав у самотньому борі
І на радість чи то на біду
Відчуваю величність собору.

Я бреду між похилих дерев,
Ніби книг, непрочитаних досі.
Я почую притлумлений рев,

Володимир Ляшкевич
2026.06.11 13:22
Щоденність – тиха, непримітно-звична плином.
Але у ній, немов у сутінній кімнаті,
присутні бігом часу виявлені вікна.

Ті, що обличчям до минулого – прозорі.
А щільно вкриті не прожитим - з майбуття.

Злітають звідтіля провіщення всілякі -

Тетяна Левицька
2026.06.11 08:10
Везувій винищив Помпеї
і виноградні вина.
Під порохом жаркого глею
похована причина.
Содом й Гоморру покарали
за блуд і сластолюбство.
Від грізного меча моралі
на пласі гине людство.

Охмуд Песецький
2026.06.11 07:41
Як інакше назвати довге чекання чогось для тебе важливого? Певно, хворобою, яку треба перенести, знаючи, що вона не марна і колись відпустить. Ти ковтаєш казенні ліки у палаті своєї байдужості до всього, що є довкола, і слухаєш лікаря часу. Він лікує мов

хома дідим
2026.06.11 06:54
верлібри дуже навіть
експортний артикул
якщо у тебе є
чого продати
їм
читачам трактатів
молодняку на слемі
панночкам серпанковим

Віктор Кучерук
2026.06.11 05:55
Лисуватий, крутолобий,
У незміннім кожушку, -
Спозарана дід худобу
Доглядає на лужку.
З-під верби спостерігає,
Добре бачачи здаля,
Що наблизилось до гаю
Недосвідчене теля.

М Менянин
2026.06.10 23:58
Нумо в коло йдіть до нас,
раді бачити тут вас.
В ритмі з рухом гучні гуки,
хто зна де ті ноги й руки…

Бубон тут як тулумбас**
грувом*** покриває нас.
Коло витримати в русі

Іван Потьомкін
2026.06.10 21:26
Стільки причин в юдеїв для печалі.
Стільки постів і молитов сумних.
Та все ж не знайдеш серед них
Оту, аби гірке минуле не вертало.
Як зненависть здолати безпричинну,
Одвічну зненависть людини до людини?
Почата Каїном, що так і не розкаявсь,
Як Аве

Ігор Шоха
2026.06.10 19:47
Поки ворог протягує лапи,
порятунок лише в боротьбі.
Святе діло – убити ка*апа
і не так у бою як в собі.

***
Важко бути поетом епохи
де в болоті зав’яз криголам,

Артур Сіренко
2026.06.10 19:19
Час квітучих чилійських суниць
Зачинені всі двері крамниць:
Вітер зітхає –
Щось шепоче про човен
В зеленому морі вишень,
А може про крихітку
Яку звуть Нетреба.
Рахую свічки-зірки
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

ВАСИЛЬ КУЗІВ
2026.06.11

Неїл Лорен
2026.06.08

Володимир Журавльов
2026.06.05

Мария Дутко
2026.06.01

Андрій Олінковський
2026.05.31

Аліса Бєздєтна
2026.05.14

Сак Юлия Сак Юлия
2026.05.13






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Ігор Павлюк (1967) / Вірші

 Ця осіння любов ...




Найвища оцінка Костянтин Мордатенко 6 Любитель поезії / Любитель поезії
Найнижча оцінка Магадара Світозар 5.5 Любитель поезії / Майстер-клас

      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2009-02-15 09:24:50
Переглядів сторінки твору 8069
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 5.411 / 5.88  (5.096 / 5.72)
* Рейтинг "Майстерень" 5.301 / 6  (4.911 / 5.75)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.780
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2026.03.09 22:04
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василина Іванина (М.К./М.К.) [ 2009-02-15 09:48:11 ]
Романтично-еротично-поетично :)) Журливо-радісно. Щемливо-тепло. (це відчуття окремо взятого читача :))
Але динозаври мені щось перебивають смак, виникають якісь "крокодильські" асоціації, хоч я розумію, що це просто підкріплення до образу "первинно-первісні".


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Рибар (М.К./М.К.) [ 2009-02-15 10:04:52 ]
Таку глибину здатна відчути тільки осінь. Гарно.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Костянтин Мордатенко (Л.П./Л.П.) [ 2009-02-15 10:07:46 ]
Пульсуючі рядки (навіть не еротичні, а споконвічні), так первісно і по-справжньому, наче це не вірш, а молитва чи заклинання, після яких Любов оживає, встає і йде між людей...

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Романчук (М.К./М.К.) [ 2009-02-15 10:08:11 ]
А хто, окрім тебе, Ігоре, міг сказати ЦЕ і ТАК? Чесно, глибинно. "Та ніякий політ не замінить вже нам глибини." Вітаю вас обох. І не віртуально.
"Могилки гнізд" - справді цікаво, хоч і сумно трохи. Що первинне?
Ага, суттєве зауваження (критик суворо насуплює брови) - твоя любов, сонце моє, ще далеко не осіння, літо, літо у розпалі! Градус почуття який!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Павлюк (М.К./М.К.) [ 2009-02-15 10:16:42 ]
Ех! Дорогі Ви мої хорроші! - хочеться сказати словами класика...
Дякую, рідна Лесю, за комплімант не лише поетично-жіночий, але й жіночо-поетичний... :) Градус іще тьху-тьху... "Весна. підіймається навіть ртуть! тісно навіть літати" - написав сам про себе недавно.

...От би мене мій учень Андрій Наюк похвалив! Йому я також вірю! :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2009-02-15 10:35:34 ]
Я - Ваша поетична юність, Ігоре. І вірші мої тому такі суголосні із Вашими ранніми, що дехто їх вважає Вашими. :) Мені це приємно... Як і те, що Ви мене героєм свого роману "Мезозой" зробили і в наступному ("Буг") описуєте...

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Пашук (Л.П./М.К.) [ 2009-02-15 10:49:15 ]
Мушу збитися на банальність, але вірш пречудовий. Пане Ігоре, хіба можна завжди писати на такому рівні, треба іноді і слабинку дати. Бо панегірики вже скоро обриднуть :)Андрію, привіт.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2009-02-15 11:15:05 ]
Ой, Оленко, привіт-привіт!
Я такий радий, що Ти не забула і про мене, захопившись віршами мого вчителя - Ігоря Павлюка!

Оце нам би лише трави весняної дочекатися! Запросимо ще Еліну Форманюк (вона ромашки любить! :)) - і гайда на луги під Стиром: гадати, гадати, гадати... писати, писати, писати... жити, жити, жити... :)

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Пашук (Л.П./М.К.) [ 2009-02-15 11:17:50 ]
Ну-ну, а хіба ви вчора не гадали:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2009-02-15 11:27:29 ]
Я то гадав на крові... призахідного Сонця! але ж не з Елінкою!.. З Еліною на якихось волинських кафейних екібанах Ігор Павлюк гадав (телепатував, тьху... телефонував мені), запросивши до компанії ще й молодого поета Романа Романюка. Ох ті вже поети!.. :)

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Еліна Форманюк (Л.П./М.К.) [ 2009-02-15 11:51:32 ]
Волошки, а не ромашки. І що то за пам"ять така у Вас дівоча...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Павлюк (М.К./М.К.) [ 2009-02-15 12:03:26 ]
Ех, Сємьон Семьонич! Вибачте, Еліно... Просто для мене, лісового волинського хлопця, волошки - це ті ж ромашки, тільки голубі, прости Господи...
Але підемо в луги, то там дасться знати... :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Павлюк (М.К./М.К.) [ 2009-02-15 10:55:30 ]
Поезія, Андрію, як ми розуміємо, завжди бере "матеріал" із юності, із нестерпно молодих колоьорів, запахів, звуків... Вчителем, чесно, кажучи, себе ще не вважаю. Хоча це право кожного поета вчитися у своїх попередників. Я сам учився (та й учуся) у Єсєніна, Байрона, Лєрмонтова, Плужника, Шевченка, Олійника, Вінграновського, Ліни Костенко, Христа (прости Господи)... Я б не хотів їх наслідувати, копіювати. Хочу їх продовжувати. Тому як поета тішать, але як людину по-космічному смутять мої рейтинги і тут, на "Майстернях": адже моє імя читачі поставили уже з тими, кого фізично нема, але хто безсмертний: Бродський, Олена Теліга, ті ж Вінграновський, Плужник... У мене, звичайно, достатньо самоіронії і здорового глузду, щоби по-дитячому радіти і по-дитячому сумувати над такими не іграшковими іграми із вічністю!.. Тому так хочеться, як давні китайські поети, придумати собі нове імя - і все почати спочатку!.. Надіюся, Андрію, Ти мене розумієш, як і всі справжні Митці...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Романчук (М.К./М.К.) [ 2009-02-15 11:21:45 ]
Ігоре, від отих рейтингів ніц си з тобою не стане, ти здоровий розумом чоловік і зоря на чолі тобі не засвітиться й не засліпить (якщо досі не засвітилася). По-космічному - всі ми там будемо. А час розбереться, кого залишити, а хто цікавий лише трьом дівчаткам на поетичних сайтах.
Твоєю рукою водить послане з Господньої ласки обдарування - і на те немає ради, ти із цим нічого вдіяти не можеш. Втім, можеш - пропити, прогуляти Божий дар, як чимало знаних нами. А це - гріх. Тому терпи. І пиши. Люблю кожне твоє слово!
А гратися з Андрієм - кому, як не Поетові? Грайся й надалі. Чому ні? І прости тим, кому це дошкуляє.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Магадара Світозар (Л.П./М.К.) [ 2009-02-15 11:47:23 ]
Ігоре, чудовий ліричний вірш. Але дозвольте хотіти від Вас більшого. ;)
"Від вогню золотого ростуть груденята свічі."
"Видно Місяць – немов уночі."
Мене трішки бентежать ці два рядки. Слово свіча малює картинку темені, а в результаті виходить, що це не вночі.
Комп"ютери і динозаври занадто чужинські для такої лірики.
"Та ніякий політ не замінить вже нам глибини." - гарний рядок, якби не "вже нам". :(
Тільки не ображайтеся, Ігоре. А інші - не кидайтеся на мене відразу з образами.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Павлюк (М.К./М.К.) [ 2009-02-15 11:50:31 ]
Як не прислухатися до слова мудрої красивої творчої Жінки! Адже й біля Христа (вважаю його одним з найбожественніших Поетів) у Його найважчі часи (у час тріумфу завжди велелюдно!..) зосталися лише три Жінки... Всі і все ж Його зрадило! :( Потім (як це завжди у небесно-земній історії) кинулися цілувати сліди й ті, що розпинали (ці навіть найзапопадливіше). Отож, дякую як простий волинський хлопець, доля якого навчила молитися віршами.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Павлюк (М.К./М.К.) [ 2009-02-15 11:56:50 ]
"Як не прислухатися до слова мудрої красивої творчої Жінки! Адже й біля Христа (вважаю його одним з найбожественніших Поетів) у Його найважчі часи (у час тріумфу завжди велелюдно!..) зосталися лише три Жінки... Всі і все ж Його зрадило! :( Потім (як це завжди у небесно-земній історії) кинулися цілувати сліди й ті, що розпинали (ці навіть найзапопадливіше). Отож, дякую як простий волинський хлопець, доля якого навчила молитися віршами". ЦЕ Я - ДО ЛЕСІ РОМАНЧУК.

А Магадарі також дякую за увагу і не маю нічого проти зауважень.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іванна Черник (Л.П./Л.П.) [ 2009-02-15 15:50:13 ]
Ігоре, як бачу, у ваших віршах стільки любові глибинної... Якщо ж Ви всю її, за законами природи, перепускаєте крізь власну душу, то чи не болить вам так само часто і глибинно? Вірш справді зачіпає за живе, і... як не дивно, надихає...:))))))))