ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ольга Олеандра
2025.04.06 11:43
Кожного дня в якомусь нашому місті траур.
Й загальний траур по всіх українських містах.
Світе, ти маєш на нього управу?
Світе, ти знайдеш на нього управу?
Бо якщо ні, він тебе перетворить на прах.

Світе, ти можеш його і усіх його служок прибрати?

Юрій Гундарєв
2025.04.06 09:49
Сьогодні, 6 квітня, День жалоби за жертвами варварської російської атаки на Кривий Ріг.
Унаслідок цинічного удару, що припав на житловий мікрорайон, загинуло 18 українців, 9 із них – діти…

Приспущений стяг.
Загиблі дорослі і діти.
Холодні вуста.
Х

Віктор Кучерук
2025.04.06 06:09
Коли молодший трохи був,
То я, на безголов’я,
І закопилював губу,
І нехтував здоров’ям.
І папіросами димів,
І пив не тільки воду, –
І поперек за кілька днів
Не віщував погоду.

С М
2025.04.06 06:06
Зірка Терен
Тліє кришиться у темінь
Змісту клоччя
І рвуться сили геть із осі
Промінь скаче
До вад у хмарини ілюзій

Ідемо ~ ти і я ~ скільки ще?

Микола Соболь
2025.04.06 04:54
Цей білий день і білий світ,
і сніг до сивини збілілий,
бреде по снігу білий кіт,
муркоче щось зарозуміло.
Уже пора весні прийти
у ці краї молочно-білі,
стоять насуплені хати
і абрикоси побілілі.

Тетяна Левицька
2025.04.05 22:27
Нехай біснуються, а я люблю —
переплелися душами й тілами
до божевілля, присмаку жалю.
Обоє сунем голови в петлю
і за життя чіпляємось губами.

Ніколи не косила лободу,
та цього разу, як лихий попутав.

Борис Костиря
2025.04.05 21:52
Колишнє життя, як Атлантида,
потонуло на дні океану.
Чи існувало воно насправді?
Чи не було воно маренням?
Колишнє життя стало
материком, який пішов
під воду чи розчинився
у кислоті забуття.

Іван Потьомкін
2025.04.05 20:00
Не бузувір я, хоч і не в жодній вірі.
Хрещений ( як і заведено було в моєму роді).
Сам, без помочі дяка (батька хрещеного, до речі),
По-церковнослов’янськи одспівував померлу бабу Ганну.
Заворожений, стояв перед ворітьми на кладовище,
Як реквієм невт

Віктор Кучерук
2025.04.05 11:42
Розпізнаю війни запеклість
І лють, і злість її щодня, –
Іще засмучує далекість
І душу точить незнання.
Я так давно тебе не бачив,
Через появу в нас біди,
Що знемагаю без побачень,
Як степ улітку без води.

Віктор Насипаний
2025.04.05 07:02
В село якось примчав дорослий внук
До свого діда врешті в гості:
- Авто я маю, хату, ноутбук.
Мене шанують на роботі.

І непогана, звісно, зарплатня.
Я, діду, програміст хороший.
До долара прив’язана вона.

Микола Соболь
2025.04.05 06:55
Осяде пил на убиті тіла,
понівечені жили доріг,
моя любове, аби ж ти могла,
врятувати в ту мить Кривий Ріг,
ще кров гаряча стікає з чола,
лежать дітки убиті, поглянь,
моя любове, аби ж ти могла…
я б віддав тебе всю без вагань.

Хельґі Йогансен
2025.04.05 00:14
— Добрий ранок, кохана! Як спалось?
— Жартівник! Це вже майже обід.
Таки справді без чогось дванадцять,
Лиш спросоння не видно мені.
На столі пахне тепла ще кава,
Сонце сяє грайливо в вікні.
Ти усміхнена, ніжна і гарна,
Наче Еос, мов цвіт навесні.

Борис Костиря
2025.04.04 21:50
Ця синиця вміщає в собі
цілий Всесвіт.
Синиця вміщає в собі
голку Кощія.
Так велике ховається
у малому.
Зруйнуєш малий Всесвіт,
розвалиться великий.

Борис Костиря
2025.04.04 21:45
Руйнується немічне тіло, мов замок.
Руйнується плоть, як уламки сторіч.
Руйнується те, що виходить із рамок,
Немовби відлуння лихих протиріч.

І те, що цвіло, переходить в занепад.
А те, що буяло, упало в труху.
І нас поглинає ненависті невід

Тетяна Левицька
2025.04.04 21:17
Нестерпілось, незлюбилось,
навіть уві сні...
Ніч заквецяла чорнилом
зорі чарівні.
Вітер хмари поганяє
пружним батогом...
Сніг пухнастим горностаєм
стелиться кругом.

Ігор Терен
2025.04.04 21:16
І
Ніколи кажуть не кажи, – ніколи.
Не має сенсу парадигма ця,
немає ні початку, ні кінця
абсурду, що вертається по колу
сансарою во ім’я гаманця.
Америка «кришує» Україну
як рекетир і поки тліє край,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Публіцистика):

Самослав Желіба
2024.05.20

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Іван Кушнір
2023.11.22

Олена Мос
2023.02.21

Зоя Бідило
2023.02.18

Саша Серга
2022.02.01

Анна Лисенко
2021.07.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Ігор Павлюк (1967) / Публіцистика

 Ігор ПАВЛЮК: «ЛІСОВА ПІСНЯ» ЗВУЧИТЬ ДЛЯ ТОГО, ЩОБИ НАШІ ДУШІ НЕ ЗАБЛУДИЛИСЯ...
Еліна Форманюк та Ігор Павлюк – Чи потрібні наради молодих літераторів?
– Якщо зорі хтось засвітив – значить це комусь потрібно... Тобто, для поетів вроджених (поети, як і відьми: є вроджені і роблені) потрібне все, бо ж у кожній сльозині відбивається Всесвіт. Для митців роблених (несправжніх, пінопластових) важливі у кінцевому підсумку лише матеріальні блага. Але кожен вирішує сам для себе, чи потрібно це йому, як і загалом – віддати себе мистецтву. Хоча зібрання творчої молоді – наради, семінари, фестивалі, «тусовки», для самошліфування, міряння силою, розмахом крил і глибиною коріння, просто для відпочинку завжди корисні. Хоча, вважаю, не варто на них затримуватися довго, адже вони нагадують колиску, а не труну...
Ті ж птахи у зграї збираються лише перед вирієм: «Перша ознака осені – птахи збираються в зграї» – дозволю собі автоцитату.

– Самі Ви брали участь у таких дійствах?
– Моє становлення як поета відбувалось поза різними студіями, нарадами, в «польових» умовах Санкт-Петербурга, забайкальської тайги, з аристократами і зеками. Не наради, а народи вчили мене жити і писати... Тому коли я заглянув у луцький «Лесин кадуб», до «Франкової кузні» у Львівському університеті, то був уже сформованим поетом. Тому у сенсі формального розвитку ці студії на мою творчість мали незначний вплив. Більше – творчість Байрона, Шевченка, Єсєніна, Лєрмонтова... Зате, звичайно, через студії, наради з’явилися творчі побратими, з якими ділю культурно-інформаційний простір досі.

– Що можна сказати про рівень цієї наради?
– Організаційний рівень цієї зустрічі, семінару високий. А про творчий говорити ще рано: може, вона дасть плоди через років десять, а може, через дев’ять місяців: хтось щось згадає і напише, може, на ній хтось у когось, наприклад, закохався... Хіба цього мало?.. Хіба це не результат?.. Тут зібралися поети різних рівнів: від справжніх початківців до вже цілісних за стилем життя і письма письменників, як-от Роман Романюк, Олена Харитонюк, Софія Стасюк, Лідія Дружинович...
З цієї наради можна буде відправити кращих і до Києва, і на міжнародні фестивалі.

– Як щодо пропорцій? Є вісім дівчат і два хлопці...
– Цікава біологічно-психологічна річ. В поезії, як у куховарстві: готують здебільшого жінки, а всесвітньо відомі кухарі – чоловіки. Чимало талановитих дівчат приходить у літературу, але окласичнюється більше чоловіків. Та й загалом, із цілого покоління їх і залишається знакових два-три. Одне слово, час відбере безсмертних сам.

– Нарада проводиться разом із святкуванням Лесиних днів. Яку роль це відіграє?
– Лесина «Лісова пісня» звучить для того, щоби наша душа не заблудилася у хащах торгів, політики, цивілізації. Леся Українка, як показав той же час, – світове ім’я у сфері духу. В ореолі його світло і гаряче одночасно: тому сильні запалюються, а слабкі гріються. Це потужна енергетика єдності долі і тексту, від якої живляться і молоді, і вже старші, досвідчені письменники. Наші владні чиновники, як бачимо, іноді мусять віддавати данину поважної любові не лише фізично мертвим письменникам, але й живим, нині сущим, серед яких і молодь, і такі відомі митці з різних регіонів України, як Леся Степовичка (Дніпропетровськ), Василь Бондар (Кіровоград), Тетяна Яковенко (Вінниця), Надія Гуменюк, Василь Гей, Іван Чернецький (Луцьк), гості із Польщі та Білорусі, як-от Войтек Пєстка, Мікола Пракаповіч та Алєсь Казко... Окреме слово подяки Ніні Петрівні Горик – голові Волинської організації Національної спілки письменників України, яка зі щирим ентузіазмом стала посередником між різними поколіннями митців і владою, нами і Лесею...

– Чого не вистачає молодим літераторам? Досвіду, таких зустрічей, чи наставників?
– Як кому? У кого є талант, той має все – і тому йому... всього бракує. Бо талант – це перш за все здорова безкінечна любов до життя у розмаїтих його з’явах і проявах. А для кого література не Доля, а лише хобі, тому всього забагато: і болю, і щастя, і Сонця, і дощу, і пісні... і наставники дратують. Бо не можна бути наставником поета, не ставши його другом.

– Як викладач, вважаєш, можна навчити писати всіх студентів?
– Поезія – це музика, написана словами. Хіба може бути композитором той, хто від природи не має слуху?.. Лише співочі птахи захищають (мітять) свою територію піснею, хижі птахи її мітять кров’ю. Писати можу навчити всіх, але душа поета, переконаний, дається Всевишнім. І нести її важко і медово одночасно.

– Як може молодий, нікому невідомий поет, вийти на рівень загальноукраїнський?
– Теоретично талановита людина, якій Долею дано фізично прожити бодай до тридцяти років, так чи інакше реалізується. Що ж до практичних (технічних) порад, то є кілька шляхів до слави: відвідувати літературну студію... подаватися на різні конкурси: «смолоскипи», «гранослови» тощо. Бажано пожити, «потусуватися» в столиці. Хто хоче вийти на світовий рівень – вийде на «загальноукраїнський», а хто на загальноукраїнський хоче, той умовно на районному-обласному залишиться... Шекспір, наприклад, все своє життя хотів творити, як Бог, тому став всесвітнім Шекспіром!..

– В кого потрібно вчитись?
– У природи... ровесників, класиків... Бажано серцем вибрати одного письменника-любов... і вивчити його напам’ять як людину і як митця. Влізти в його шкіру, залишивши сили на те, щоби вилізти, випливти з глибини і стати Собою, справжнім, пульсуючим, таким же помітним у своєму часі. Геній – це той, хто переміг свої гени, або ж (парадокс) заклято зберіг вірність їм. Врешті, більше про це все я розмірковую у своїх есеях на сайті http://poezia.org/ua/personnels/15/publications/ куди і пропоную зайти, хто бажає.

– Ти говорив про стиль життя поета. Яким він має бути?
– Ну... екстрем... перманентне балансування між смертю і життям... Вино... богема... кохання, війна... Любов, слава, подорож... «Що ж воно напише, як воно не п’є?!.» – казав про одного з молодих поетів Максим Рильський. А якщо філософськи-психологічно узагальнити, то скажу так: Великий Митець – вільна і чесна дитина.

– Що радиш читати молоді, своїм студентам?
– Книги світових релігій, казки, фольклор, біографії і твори великих улюблених письменників… А найбільше – себе.

Інтерв’ю взяла Еліна Форманюк


Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2009-02-16 09:40:09
Переглядів сторінки твору 2568
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 0 / --  (5.096 / 5.72)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.911 / 5.75)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.781
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Соціально-громадська тематика
Культурологічна тематика
Виступи, брифінги, звернення
Загальномистецька тематика
Автор востаннє на сайті 2025.01.26 22:15
Автор у цю хвилину відсутній