Як на мене, гарне поетичне бачення.
Але над стильовими дрібничками можна ще попрацювати.
Ось, наприклад, перші дві строфи ніби і безособові, але не надмірно узагальнені, як дві останні?

Надмірна прямолінійність ніби теж не оптимально "То фотографії", "Люди розширюють власні можливості"?

Гарно, афористично,трохи публіцистично.

Шановній Майстерень Редакції. Якось дивно: я не бачу суперечностей у меті, тобто я вважаю, що Ви, так само, як і я, а ймовірніше набагато більше за мене, хочете бачити перед собою гарні вірші, але інколи у мене виникає враження, що аби зійшлися на вузькому місточку конкретного оцінювання, то … бій був би жорстоким.:) Я дуже далека від розуміння оптимальності вірша, я навіть банальність не розумію, бо, як на мене, то банальне геть усе, навіть те, про що всі кричать, що це неординарно і геніально; мені простіше розуміти конкретні речі: вдалість рим, порівнянь, образів, емоційний вплив вірша і тому подібне. Але ж і тут діє суб’єктивність сприйняття, і тому мене не дратує той факт, що досить часто високо оціненими є вірші, які мені абсолютно не подобаються, як і картини. Мені не здається своє бачення помилковим, хіба що не сучасним, але питання: чи довго проживуть новітні віяння?
Я не збираюсь сперечатись з Вами у тому, що світ однозначно прекрасний, але у ньому присутні усі можливі кольори, у тому числі і чорний, і від цього нікуди не дітися. І поезія хоч і покликана збільшувати кількість прекрасного у цьому світі, була б недолугою і однобокою, якби не відтворювала у собі усі досяжні кольори. Наявність у світі взаємовиключаючих речей робить його неоднозначним, отже це повинно відтворюватись і в поезії. І мені подобається багатогранність відтворення, позаяк сама я нею не володію. А розуміння краси – суб’єктивне, еталони, продиктовані більшістю – відносні і з часом змінюються. Тож сперечатись про красу сенсу не бачу.
Недоробки? Так, їх треба викорінювати, але на них не можна вказувати загальними фразами, а тільки конкретно пояснюючи автору їхню суть, аби він міг зрозуміти, чи це справді недоробка, чи просто індивідуальна відмінність бачення. Є краса поетично сформованого словесного потоку, а є краса читко увиразнено ї думки, а найбільш вдала поезія у собі це поєднує. Додати сюди служіння Добру і спрямованість у Вічність – і я буду вважати такий вірш геніальним. І це буде суб’єктивна думка, бо ж я буду відштовхуватись від свого, індивідуального розуміння Краси і Добра.
Гармонійність? Здається, її можна виміряти за допомогою математики, але чи достатньо для гармонійності оптимального співвідношення частин у цілому? Гармонія музики може бути дуже складною, ми її відчуваємо, але окремі її деталі , виокремленні з цілого, можуть чутися зовсім негармонійними. Кожна квітка має свою гармонію, але чи буде гармонійність у букеті? Можна розуміти красу квітів і бути далеким від розуміння краси композицій. Складні гармонії досить часто створюються з окремо негармонійних частин, отже для цього треба мати особливе бачення, але до якої межі його можна опанувати, якщо немає Дару? Отже, розуміння гармонійності – Дар?
Я не зуміла коротко відповісти на Ваш коментар, шановна Редакціє, і моя відповідь не стосується вірша Наталі, тож чи не буде доречно її звідси прибрати? Бо якось і не відповісти – погано, і займати стільки місця на чужій сторінці – не краще.
А погода таки гарна, у таку погоду навіть сперечатись приємно.:)
До речі, я чомусь не можу скористатися функцією «відповісти» – перекидує у віконечко звичайного коментаря, то чи це глюк у системі, чи у моєму комп’ютері?

Щиро дякую, Тетяно, за такі теплі слова.
І коментар Ваш дійсно прикрашатиме цю сторінку. І хоча, можливо, він не стосується вірша, але він стосується поезії в цілому і тієї гами відчуттів, яку вона викликає.
І, звичайно ж, мені приємно, що мій скромний вірш наштовхнув на таку цікаву дискусію : )

Щиро дякую.

А Редакції дякую за критику, вона мені корисна і важлива. Бо не завжди вдається повністю відтворити те, що всередині, і «сліди» іноді виходять, як у немовлятка: невпевнені і нечіткі : )
І, шановна Редакціє, світ однозначно прекрасний! Але у віршах він передається, так би мовити, «переварений» автором. А автор схильний мати як хороший, так і поганий настрій і, відповідно, навіть звичайна вода йому може здаватися як солодкою, так і гіркою.
Це не стосується конкретно мого вірша чи моєї творчості. Я лише хочу звернути увагу на значення автора і його внутрішнього бачення світу у творах. Без цього, погодьтеся, поезія не була б такою багатогранною.