Як на мене, гарне поетичне бачення.
Але над стильовими дрібничками можна ще попрацювати.
Ось, наприклад, перші дві строфи ніби і безособові, але не надмірно узагальнені, як дві останні?

Надмірна прямолінійність ніби теж не оптимально "То фотографії", "Люди розширюють власні можливості"?

Гарно, афористично,трохи публіцистично.

Гарно, Наталко.Найбільше сподобались ось це:
"Кожне вікно – чиїсь очі замислені,...
То фотографії, в рамки не втиснені."
"Люди розширюють власні можливості,
Не залишаючи місця для мрійності.
Більше досяжності, більше сміливості,
Катастрофічно бракує надійності."
"Кожен обклався своїми вершинами,
Знизивши їх висоту до банальності."
Світ не однозначний - і вірш не однозначний.

Шановній Майстерень Редакції. Якось дивно: я не бачу суперечностей у меті, тобто я вважаю, що Ви, так само, як і я, а ймовірніше набагато більше за мене, хочете бачити перед собою гарні вірші, але інколи у мене виникає враження, що аби зійшлися на вузькому місточку конкретного оцінювання, то … бій був би жорстоким.:) Я дуже далека від розуміння оптимальності вірша, я навіть банальність не розумію, бо, як на мене, то банальне геть усе, навіть те, про що всі кричать, що це неординарно і геніально; мені простіше розуміти конкретні речі: вдалість рим, порівнянь, образів, емоційний вплив вірша і тому подібне. Але ж і тут діє суб’єктивність сприйняття, і тому мене не дратує той факт, що досить часто високо оціненими є вірші, які мені абсолютно не подобаються, як і картини. Мені не здається своє бачення помилковим, хіба що не сучасним, але питання: чи довго проживуть новітні віяння?
Я не збираюсь сперечатись з Вами у тому, що світ однозначно прекрасний, але у ньому присутні усі можливі кольори, у тому числі і чорний, і від цього нікуди не дітися. І поезія хоч і покликана збільшувати кількість прекрасного у цьому світі, була б недолугою і однобокою, якби не відтворювала у собі усі досяжні кольори. Наявність у світі взаємовиключаючих речей робить його неоднозначним, отже це повинно відтворюватись і в поезії. І мені подобається багатогранність відтворення, позаяк сама я нею не володію. А розуміння краси – суб’єктивне, еталони, продиктовані більшістю – відносні і з часом змінюються. Тож сперечатись про красу сенсу не бачу.
Недоробки? Так, їх треба викорінювати, але на них не можна вказувати загальними фразами, а тільки конкретно пояснюючи автору їхню суть, аби він міг зрозуміти, чи це справді недоробка, чи просто індивідуальна відмінність бачення. Є краса поетично сформованого словесного потоку, а є краса читко увиразнено ї думки, а найбільш вдала поезія у собі це поєднує. Додати сюди служіння Добру і спрямованість у Вічність – і я буду вважати такий вірш геніальним. І це буде суб’єктивна думка, бо ж я буду відштовхуватись від свого, індивідуального розуміння Краси і Добра.
Гармонійність? Здається, її можна виміряти за допомогою математики, але чи достатньо для гармонійності оптимального співвідношення частин у цілому? Гармонія музики може бути дуже складною, ми її відчуваємо, але окремі її деталі , виокремленні з цілого, можуть чутися зовсім негармонійними. Кожна квітка має свою гармонію, але чи буде гармонійність у букеті? Можна розуміти красу квітів і бути далеким від розуміння краси композицій. Складні гармонії досить часто створюються з окремо негармонійних частин, отже для цього треба мати особливе бачення, але до якої межі його можна опанувати, якщо немає Дару? Отже, розуміння гармонійності – Дар?
Я не зуміла коротко відповісти на Ваш коментар, шановна Редакціє, і моя відповідь не стосується вірша Наталі, тож чи не буде доречно її звідси прибрати? Бо якось і не відповісти – погано, і займати стільки місця на чужій сторінці – не краще.
А погода таки гарна, у таку погоду навіть сперечатись приємно.:)
До речі, я чомусь не можу скористатися функцією «відповісти» – перекидує у віконечко звичайного коментаря, то чи це глюк у системі, чи у моєму комп’ютері?

Щиро дякую, Тетяно, за такі теплі слова.
І коментар Ваш дійсно прикрашатиме цю сторінку. І хоча, можливо, він не стосується вірша, але він стосується поезії в цілому і тієї гами відчуттів, яку вона викликає.
І, звичайно ж, мені приємно, що мій скромний вірш наштовхнув на таку цікаву дискусію : )

Щиро дякую.

А Редакції дякую за критику, вона мені корисна і важлива. Бо не завжди вдається повністю відтворити те, що всередині, і «сліди» іноді виходять, як у немовлятка: невпевнені і нечіткі : )
І, шановна Редакціє, світ однозначно прекрасний! Але у віршах він передається, так би мовити, «переварений» автором. А автор схильний мати як хороший, так і поганий настрій і, відповідно, навіть звичайна вода йому може здаватися як солодкою, так і гіркою.
Це не стосується конкретно мого вірша чи моєї творчості. Я лише хочу звернути увагу на значення автора і його внутрішнього бачення світу у творах. Без цього, погодьтеся, поезія не була б такою багатогранною.