Побачивши на сторінках сайту Беге, я відчув дивні зміни в регіоні серцевих м*язів, звісно річ не в тому Беге, бо ж я завжди вважав його блазнем. М*яко кажучи. Сорі за суб*єктивізм. Лише за "Ассу" та "Трикутник" ріспект тому бороданеві, з якого лахміттям звисає "Шрімад Бхагаватам". Згадалося студенство, адже в які б електронно-джазові хащі музичних вподобань зараз я не вліз, всьо починалося з такої простої, але такої справжньої музики, таких щирих віршів. Віршів Олександра Башлачова та Майка Науменка, звуків "Центра" та "АукцЫона".
Цікаво, втім і Майка, і Бротігана, і Володимира Володимировича (митців, яких я мав честь запропонувати товариству "Самвидаву") об*єднує схожість фотофінішу Життя. Хтозна, може така вже нитка справжньої Людини. Не циклічно обертатися в панчохах та светрах. Натомість. Рватися.

Вітаю Вас, Володимире К.! Стосовно Вашого коментаря зазначу, будьте уважнішим надалі, адже думки щодо Беге йдуть виключно від мене та стосуються лише моїх дуже суб*єктивних поглядів. З позиції інших людей я не звик виступати. Бачте, навіть інфо про Майка виклав його ж таки словами.

Стосовно перекладу. Дивний закид: "невже важко". Канєшна ;) Навіть, не просто важко, неможливо достеменно передати справжній настрій митця, розумієте. Для того, аби наблизитися хоча б на піксель до особливостей світогляду іншої людини особисто мені необхідний відповідний настрій і час, доки я не буду впевнений, що можу насмілитися запропонувати власну інтерпретацію чужої роботи людям.

Володимире, якщо Ви трохи швидший за мене - надсилайте на zlanich@yandex.ru Ваш варіант твору. Звісно, ж копірайту на сторінку Науменка й бути не може, тож україномовні переклади Науменка від всіх бажаючих я радо оприлюдню на цій сторінці.