ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

хома дідим
2026.11.19 22:57
мла імлиться
ще хтось її не боїться
ані в політичному сенсі
ані в релігійному смислі
хтось не звертає уваги
яка насправді різниця
але бувають інші
завше бувають інші

В Горова Леся
2026.11.19 22:24
Розриває тишу ранню криками
Птаха, ніби воду каламутить —
Так безглуздо.
Куширями сплутані спокути
Майже занімілі та забуті,
Тануть поміж тінями безликими,
В мулі грузнуть.

Ольга Береза
2026.11.19 17:18
Лиш, прошу, не розказуй мені про війну,
бо війна — то не гасла, а кров, глина й порох.
Ані те, як з донецьких доріг я прийду,
залишивши в бою половину опори.

Чи як свист небосхил на шматки розтинав,
де вогонь, побратими, окопи і вибух…
Як за кожни

Ольга Олеандра
2026.11.19 16:18
Давай перепишемо сенси, видалимо з них поверховість.
Потім приберемо шаблонність. Натомість… натомість
додамо у них ніжність – легеньку, наче пір’їну, що лягла на поверхню ставка.
Моя ніжність до тебе саме така.

А ще додамо обережність, щоб вітер, к

Артур Курдіновський
2026.11.19 16:11
Все затихло, замовкло у снах листопада...
Тільки сірі світанки та дні мовчазні
Нагадають, якими були навесні
Почуття та листи. Знову зайва порада
Заглушає тонкі солов'їні рулади...
У дворі вже давно поміняли паркан.
Все за ним тепер видно. Ніяких о

Борис Костиря
2026.11.19 13:22
О, як важливо вчасно відійти
Від суєти, марноти, часоплину!
Лиш тільки так ти досягнеш мети
І будеш вільним, мов незламна глина.

Я залишаю сцену у той час,
Коли вручають ордени й медалі,
І йду у ліс, де мій вогонь не згас

Тетяна Левицька
2026.11.19 08:08
Що сталось, те сталося,
так мало бути.
У Господа: палиця,
ліки, отрута,
і дні пораховані
до воскресіння,
і сльози знедолені
в смутку осіннім.

Віктор Кучерук
2026.11.19 06:47
Дощ уночі по вікнах тарабанив,
А потім сонце висушило скло,
Через яке всміхавсь до мене ранок,
Очей торкаючись і світлом, і теплом.
Ще ніздрі лоскотали аромати
До блиску вимитих листочків і цвітінь,
І в закутку затемненім кімнати
Ховалася поспішн

хома дідим
2026.11.18 22:50
відомо
виживає сильний
перемагає найсильніший
а дружба не перемагає
бо це лукавство й евфемізм
пригадуючи друзів навіть
атож були і в мене друзі
всі розійшлись кудись із часом

Артур Курдіновський
2026.11.18 19:48
Слова, слова... Яка ж у них ціна?
Вони - лише слабка анестезія.
Підробний світ чекає на месію,
Ми поодинці бачимо з вікна
Фантазії свої, в яких весна
Перемагає осінь, світлій Музі
Дарує сукню на казковім лузі
З тендітних синіх пролісків своїх...

Олена Побийголод
2026.11.18 17:06
Ану, нам пісню проспівай, веселий вітре,
веселий вітре, веселий вітре!
Моря і гори облетів ти всі на світі,
і всі на світі вислухав пісні.

    Заспівай нам про гори й пустині,
    про таємні глибини морів,
    про небокраї сині,

Борис Костиря
2026.11.18 16:24
Я шукаю в бездонному морі
Той важливий непізнаний знак,
Ніби спогади сиві, прозорі,
Що впіймає сумний неборак.
Я шукаю у пеленах ночі
Тіні натяку, впізнаний жест.
Я забуть наполегливо хочу
Те видіння, що прагнуло жертв.

Вячеслав Руденко
2026.11.18 14:49
Під шерех листя верб мені співало в гливах
Одне, мов з лісу, довге і густе,
А інше — ніби у раптових зливах,
Як згадка про минуле і пусте…

Лунало гучно, як стара бандура,
В потоках звуків між пожовклих крон,
Чи чумака забутого натура

Віктор Кучерук
2026.11.18 07:16
Хоч завтра вітер хмари розведе
І зацвіте колись побите поле -
Від горя не сховатися ніде
І болю не позбутися ніколи.
На серці будуть видимі рубці,
Повік душа чорнітиме від туги, -
Це мрію не утримати в руці,
Коли їй тісно в межах виднокругу.

М Менянин
2026.11.18 02:21
Прокинулась в цей час застава –
до зброї кожен богатир,
палає обрію заграва,
а потім бою страшний вир.

Повільно повстають до справи
дружини цих чоловіків,
бо захист краю – їхнє право

Світлана Пирогова
2026.11.17 20:44
Огорни мене скоріш любов'ю,
Бо без тебе сіро все і мрячно.
Лілії цвіли - торкалось слово.
Озеро кохання вже у рясці.

Тихе-тихе, мовчазне уранці.
Квіти-поцілунки - спогад помарнілий.
Не загоїть серпня вечір рани.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Олександра Маківка
2026.11.16

Ярослав Ковальчук
2026.11.12

Петро Бончицький
2026.11.08

Віталій Татленко
2026.10.28

Микось Діденко Сухоцвіт
2026.10.27

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Андрій Содомора (1946) / Вірші

 Горацій. Ода (I.22, до Аристія Фуска)




Найвища оцінка Оксана Лозова 6 Майстер-клас / Майстер-клас
Найнижча оцінка Редакція Майстерень 5.5 Любитель поезії / Майстер-клас

    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2009-09-14 17:10:10
Переглядів сторінки твору 8597
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 4.490 / 5.75  (4.644 / 5.63)
* Рейтинг "Майстерень" 4.295 / 5.5  (4.624 / 5.6)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.668
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Конкурси. Теми ПЕРЕКЛАДИ
Автор востаннє на сайті 2011.03.26 22:02
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2009-09-14 17:15:33 ]
Шановні колеги, представляю на сторінках Майстерень прекрасного українського перекладача і письменника Андрія Содомору. Який володіє - на прикладі перекладу Горація. Оди (I.22, до Аристія Фуска) - і неабиякою майстерністю точної реставрації українською мовою одних із найскладніших строф - сапфічних.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2009-09-14 17:20:46 ]
Горацій. Ода (I.22, до Аристія Фуска)             Дослівник (від Андрія Содомори)

Integer uitae scelerisque purus                     Цілісний життям, вільний од злочину
non eget Mauris iaculis neque arcu               не потребує ні маврських списів, ні лука,
nec uenenatis grauida sagittis,                     ні обтяженого отруйними стрілами,
           Fusce, pharetra,                                  Фуску, сагайдака,

siue per Syrtis iter aestuosas                     чи верстатиме шлях через жагучі Сирти,
siue facturus per inhospitalem                    чи через негостинний
Caucasum uel quae loca fabulosus               Кавказ, чи через місця, які казковий
          lambit Hydaspes.                                 омиває Гідасп

Namque me silua lupus in Sabina,                 Бо й од мене у сабінському лісі вовк, -
dum meam canto Lalagen et ultra                 коли я співав про свою Лалагу й поза
terminum curis uagor expeditis,                     межу, вільний від турбот, заблукав, -
          fugit inermem,                                         утік, беззбройного,

quale portentum neque militaris                     а такого чудиська ні войовнича
Daunias latis alit aesculetis                           Давнія не годує у дубових лісах,
nec Iubae tellus generat, leonum                     ані земля Юби не народжує, левів
          arida nutrix.                                         спрагла годувальниця.

Pone me pigris ubi nulla campis                     Зашли мене туди, де на німих полях жодне
arbor aestiua recreatur aura,                        дерево не оживляється літнім подувом,
quod latus mundi nebulae malusque               на той бік світу, який хмари і зловісний
           Iuppiter urget;                                      Юпітер пригнічує,

pone sub curru nimium propinqui                     зашли під колісницю надто близького
solis, in terra domibus negata;                     сонця, на землю, що відмовила в оселях, -
dulce ridentem Lalagen amabo,                     любитиму Лалагу, яка солодко сміється,
          dulce loquentem.                                     солодко промовляє.

Для цікавих - сторінка англомовних перекладів
http://www.merriampark.com/horcarm122.htm


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2009-09-14 17:26:15 ]
Можливо, деякі невеличкі вдосконалення, які стосуються суто краси рядка, можна пану Андрію Содоморі запропонувати, але ж у порівнянні із перекладами І.Франка, М.Зерова, та й інших, хто брався за цю оду, він безперечно (на мою скромну думку) кращий.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2009-09-14 17:38:50 ]
ДО АРІСТІЯ ФУСКА* І, 22
У перекладі М.Зерова

Той, чиє життя непорочне й чесне,
Ні списа злих маврів, ні пружних луків,
Ні сайдака, повного стріл отруйних,
            Не потребує,

Чи лежатиме його путь в палючих
Пісках Сіртів, чи в глушині Кавказу,
Чи по тих місцях, що Гідаси** прекрасний
            Зрошує щедро.

Так, коли блукав я в Сабінськім лісі
І складав свою для Лалаги пісню,-
З хащ від мене втік, хоч я був беззбройний,
            Вовк найлютіший.

Звірище таке не ростила зроду
Ні Апулія у гаях дубових,
Ні пустиня та, що всіх левів живить
            Груддю сухою.

Кинь мене в той край, де весни немає
І поля у кригу закуті вічно,- [460]
В ту країну, де Юпітер туманом
            Небо вкриває.

Кинь мене туди, де біг сонця близький
Жаром променя обезлюдив землю,-
Буду й там любить я Лалаги голос.
            Ніжну усмішку.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2009-09-14 17:55:56 ]
А ось переклад І.Франка

Хто серцем щирий, чистий від провини,
Не треба тому маврських стріл, ні лука,
Ні сайдака, Аристіє, що в йому
            Стріли затруті.

Чи йти він хоче по палючих Сиртах,
Чи по Кавказу негостинних дебрях,
Чи по країнах, що Гідасп казочний
           Їх обливає.

Та ж і від мене у сабінськім лісі,
Коли-м співав безжурний про Лелягу
І заблукавсь за межу без оружжя,
            Геть втік вовчище.

Звірюка вам, якої ні воєнна
Не має Давнія в густих дібровах,
Ні Юби спраглий край, що то плекає
            Льви ненажерні.

Постав мене в пустім степу, де вітер
Літній й одної не колише гілки,
Чи в край глухий, сльотою злою битий,
            Мглами повитий.

Постав під возом сонця дуже близько,
В країні, де вже людям жить не можна,
Ляляги не забуду сміх солодкий,
            Милії речі.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оксана Лозова (М.К./М.К.) [ 2009-09-14 21:55:34 ]
Так! (і на мою скромну думку) Андрій Содомора кращий!