ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Артур Курдіновський
2024.06.27 00:17
Квіти ніжності, сині гортензії,
Прикрашають казкове мовчання.
Є у Харкові Площа Поезії -
Площа мрії, розради, кохання.

З-за дерев із відтінками синіми
Посміхалося літо спекотне.
Я, натхненний осінніми римами,

Володимир Каразуб
2024.06.26 20:15
— Ти, ти, ти, — говорить вона
Так немов би вимірює павзи свого мовчання
І торкається поглядом обрію з чорних дерев і домів.
І він, думає, що вона намагається утекти,
А насправді вона й не дивиться у вразливу цезуру його рядків,
Вона не тікає, а не

Самослав Желіба
2024.06.26 19:03
Серед радянських дослідників традиційно панувала іще ленінська думка про те, що Бог у філософії Дж. Берклі є суто декоративним елементом, що буцімто лише маскує соліпсизм, тоді як це не відповідає дійсности. Це було підтверджено ще роздумами І. Канта про

Микола Соболь
2024.06.26 17:05
Історію розповідали люди,
було давно, у Реп’яховій балці,
прихильники таланту Робін Гунда
чекали від кумира публікацій.
Цей славний хлоп собі не має рівних,
він у дуелях, наче Саша Пушкін,
вчитаєшся суцільне марнослів’я,
така, натомість, поетична т

Леся Горова
2024.06.26 14:08
Сталяться нерви, як приходить злість,
Як вовкулака завиває в північ,
І мчить біда у хмарах білопінних,
Бо він у сонне місто смерть поніс.

Що - ненависть? Чи людяності крах,
Що прирікає на пекучий відчай.
Перевертень ожив середньовічний,

М Менянин
2024.06.26 12:27
Якщо українець – чини як Отець,
сприймай як гостинець привітність сердець.
Ми зрощені Богом, на захист нам лють,
творім перемогу і кожен тут будь!

Так, лють це не лютня – це велетня рик,
хоч ним користатись ніхто з нас не звик.
Але коли доля віщує

Іван Потьомкін
2024.06.26 08:49
Нехай мене Зоська про вірш не просить,
Бо коли Зоська до вітчизни верне,
То квітка кожна вірш проголосить,
Зіронька кожна заспіває напевне.
Допоки квітка розквітне,
Допоки зіронька в леті,
Слухай, бо то щонайкращі поети.
Зірки блакитні, рожеві кві

Юрій Гундарєв
2024.06.26 08:47
Летять слони-2
 

Читаю не так давно опублікований вірш еротичного сатирика Олександра Сушка «Летять слони»:

Пора ув ирій. Засинають мухи,
Сніжок подвір'я пухом побілив.
Летять слони. За крила правлять вуха,

Микола Соболь
2024.06.26 08:17
Вклонюся житу, жито – це життя,
у колоску початок родоводу,
рятує хліб людей в лиху негоду,
а ми його жбурляєм, як сміття.
Шукаєм Бога згублені сліди,
хто йде у церкву, хто до синагоги
у кожного свої шляхи-дороги
та кожен просить Господа: «Прийди!»

Віктор Кучерук
2024.06.26 05:38
За межею небокраю
В сутінь вкутані світи, –
Там дрімотно поглядаєш
Вже на перші зорі ти.
Темна ніч постала німо
І навіяла жалі,
Мов пожовклий фотознімок
На журнальному столі.

Артур Курдіновський
2024.06.26 01:32
Римуються почуття.
Відгукуються світанки.
Можливо, то був не я.
Повірити чи піти?
Постарівся та помер
Закоханий щирий Янко,
А замість палких троянд -
Високі стоять хрести.

Світлана Пирогова
2024.06.25 21:22
Феєрія літа - в сонячних бризках,
В мандрівці легенького вітру.
Колише хмарки небесна колиска.
Терпке і духмяне повітря.

І я споглядаю серпневу красу,
Смарагдові хвилі із лісу.
Піймати б у руки грайливу ясу,

Ярослав Чорногуз
2024.06.25 13:26
Краса на попелищі - Божий дар,
Серед руїни, чорноти, розпуки,
Де ходить смерть, неначе той косар,
Наповнює Сварожі райські луки...

Ярило тільки, ніби квітникар,
Занурює у попіл власні руки,
Кохання квіти

Леся Горова
2024.06.25 13:14
Я тобі іще наснюся в шум дощу,
Обійму і про любов нашепочу.
Я наснюся, хоча думав, що забув,
Загубив між ковилами у степу.

Попалив, що з нами сталось, поміж трав,
А що роси зберегли, то не зібрав.
Та усе, що відгоріло, заболить,

Борис Костиря
2024.06.25 11:34
Кам’яний голос тиші
ліг на гладінь озера.
На озері розпускаються
не латаття, а надії,
розчарування і прикрощі.
Озеро таке глибоке,
як неозорість пізнання.
Дзеркало водойми відкриє

Олександр Сушко
2024.06.25 08:48
Я правду накришу вам дрібно-дрібно,
Солодку казку у дугу зігну...
Без ніжності і вірність непотрібна,
Дзявкоче муж щоденно на жону.

Дружину чоловіченько замучив
І їсть її, немов з грибами плов.
Любов, як відьма - злюща і кусюча
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

рута птаха
2024.06.26

Олекса Скрипник
2024.06.20

Самослав Желіба
2024.05.20

Ігор Прозорий
2024.05.17

Іма Квітень
2024.04.30

Ілахім Поет
2024.04.15

Степанчукк Юлія
2024.04.15






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Олександр Єрох / Вірші

 Пий козаче




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2007-01-04 13:50:46
Переглядів сторінки твору 4401
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 4.939 / 5  (4.599 / 5.16)
* Рейтинг "Майстерень" 4.917 / 5  (4.573 / 5.15)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.842
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Конкурси. Теми Конкурс «Поетичні Майстерні - ІІ півріччя 2009»
Автор востаннє на сайті 2010.02.04 14:48
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оксана Яблонська (М.К./М.К.) [ 2007-01-04 14:03:11 ]
Сильно. Гостро. Вчасно.

Проте я прошу "Не пропий і не згуби !" -
"Україна, друже, в нас одна!
Як душа, як ненька і як доля!
Не пропий її за келихом вина!
Не згуби, як вітер, в сивім полі..."
Оксана Яблонська "Україну, друже, бережи".

Бо що, як прочитає лише "Пий козаче, пий козаче, пий козаче,..." і використає, як черговий тост?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Єрох (Л.П./Л.П.) [ 2007-01-04 14:16:38 ]
Дякую вам Оксано, перший рядок сказаний з іронією, думаю що як тост його використовувати не будуть.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оксана Яблонська (М.К./М.К.) [ 2007-01-04 14:35:33 ]
Та я зрозуміла Вашу іронію Олександре :) Кажу ж, гостро і вчасно :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Єрох (Л.П./Л.П.) [ 2007-01-04 16:43:01 ]
Дякую Вам Оксано. Це добре, що ми з Вами порозумілися, я працюю недалеко від Голосієво, ми майже сусіди...

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оксана Яблонська (М.К./М.К.) [ 2007-01-05 07:51:52 ]
Виставляйте фото - подивлюсь на майже сусіда :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Замшанський (Л.П./М.К.) [ 2007-01-05 08:12:25 ]
Не знаю, що й відповісти...

Відносно мого вірша - залишу все як є(вже звик).

А твій, про козацтво...
Саме написання "кульгає", в тому плані, що в рядочках пов"язаних між собою римою немає відповідної рівності по кількості складів.
А там де така відповідність є, то не відповідна розстановка наголошених і ненаголошених складів.
Наприклад:

Эта река возвращается в древнее русло,
влагу даря пересохшей долине, и снова
сладкие корни аира растут через ступни,
острые стебли осоки царапают щёки,
вьюн оплетает живот как античную урну.
«Пальцы» Андрей Дитцель

В качестве примера приведен белый стих (концовки строк не зарифмованы). Но насколько красиво он звучит! В том числе и благодаря своему скелету. В строфе пять строк. В каждой строке четырнадцать слогов. Метр выдержан идеально. Если отделить слоги символом «/», безударные слоги обозначить «-», а ударные «`», то получится следующая картина:

/`/-/-/`/-/-/`/-/-/`/-/-/`/-/
/`/-/-/`/-/-/`/-/-/`/-/-/`/-/
/`/-/-/`/-/-/`/-/-/`/-/-/`/-/
/`/-/-/`/-/-/`/-/-/`/-/-/`/-/
/`/-/-/`/-/-/`/-/-/`/-/-/`/-/

Це, що стосується правил віршування...

А відносно змісту... Тут потрібно спочатку визначитися яке-ж, власне, твоє ставлення до козацтва. Бо зі змісту це важко зрозуміти.
Наприклад:

"Зажурилась Україна наша й плаче
І нехай в біді та зраді помирає,
І на лицаря ТАКОГО не чекає...."

Слово "такого". Гідного, очікуваного, або нездару
непотрібного? Якого, власне?...

Що стосується мене, то я далекий від того, щоб
зневажати козаків і саме козацтво. Цей період є найбільш яскравим в усій історіїї України.
Якщо здалося, що мій вірш про козаків є зневажливим, то це не так. Він, скоріш, сумний.
Вони жили - як уміли, як могли, як змушували них
до того обставини. Можна довго говорити про те
скільки лиха наробило оте метання "між ханом і паном". Коли поперемінно воювали з "ляхами" проти татар, а потім з татарами проти "ляхів", а потім з
"москалями" - проти тих і інших... А потім зі шведами вже проти "москаля"... Така вже видно наша природа, що не маємо постійності і розуму.
Козацька старшина, як тоді, так і зараз - крає Україну розбратами і зверхнім ставленням до простого "сірого" козака і хлібороба (гречкосія, як тоді них називали).
А якщо вже казати про нас, "сіроманців", то в тому наслідуванні козацтву, яке зараз спостерігається в Україні, вже й не знаєш чого більше - чи смішного, чи гіркого?...
Ось, наприклад, Чорномирдіну дали звання козацького полковника...
Мають свої регалії, амуніцію...
Тільки не зрозуміло де-ж та Січ...
Та зневажати цей стан речей я не берусь. Зрештою - то моя країна...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Єрох (Л.П./Л.П.) [ 2007-01-05 09:25:53 ]
Дякую Володимире за відповідь, але цей вірш про сучасних людей, а не про козацтво взагалі, можна було написати пий пан, чи пий товариш... про все інше говорити рано, я його тільки вчора написав, треба перепочити і подивитися на все це з іншого кута...

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оксана Яблонська (М.К./М.К.) [ 2007-01-05 10:16:38 ]
Олександре, якщо замінити "ТАКОГО" лицаря на "СВОГО", то виявиться зовсім інший зміст - власне той, який і задумувався, судячи зі змісту твору :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оксана Яблонська (М.К./М.К.) [ 2007-01-05 10:18:43 ]
Владимир Замшанский, дякую за гарний урок римування :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Єрох (Л.П./Л.П.) [ 2007-01-05 10:36:30 ]
Оксано лицар це захистник. Саме такий захистник як може бути захистником... Вніс я деякі зміни. Я був якось в селі і старий дід привітався зі мною добрий день козаче... я був на сьомому небі... Вірш повинен був закінчитися нічого в тебе сятого немає... та не вийшло в мене так. Всім вам дуже дякую за допомогу.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2007-01-09 01:19:27 ]
живимо у 21, а пишемо у 19 ст