ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Іван Потьомкін
2024.09.30 17:20
Шукаю на Святій Землі пейзажі,
Чимось схожі на вкраїнські:
Горби і пагорби не лисі, а залісені,
Карпати вгадую в Голанах,
Говерлу - в засніженім Хермоні ,
Йордан у верболозі, як і Дніпро,
Щемом вливається у серце...
...А за пейзажами вбачається

Тетяна Левицька
2024.09.30 15:18
Не треба так несамовито
шукати винних без вини,
допоки в душу не забито
цвяхи іржаві восени

Хоча покинути пернатим
гніздечка теплі довелось,
нема підстави сумувати,

Козак Дума
2024.09.30 09:58
Душа моя серпанком оповита,
заплутались осінні почуття,
які не допалали горицвітом,
у павутині бабиного літа –
під гору покотилося життя.

Уже упали роси на покоси,
лунає скрипки жалісна струна.

Світлана Пирогова
2024.09.30 08:57
Плекають чарівне вкраїнське слово,
І зберігають мудрість споконвічну,
І досвід поколінь, потужність мови
У книгах, що до себе ваблять, кличуть.
Бібліотекарі зустрінуть радо,
(Бо тут працюють чуйні і уважні),
Знайдуть потрібну книгу і порадять.
Пові

Микола Соболь
2024.09.30 07:02
У лугах покошена трава,
прохолода ходить по долині,
до вербиці вітер заграва,
час до липня, мов до брата лине.
Не почуєш пісню солов’я,
змовкли в лісі гомінкі зозулі,
а ріки повільна течія,
мов поснула на нічнім Інгулі.

Віктор Кучерук
2024.09.30 05:48
Моква руйнує огорожу
З кількатижневих ясних днів, –
Зникає вересень погожий
У сірій сирості полів.
Хоч затягнулося прощання
І теплим видалось воно, –
Волого, холодно й туманно
Стає поволі за вікном.

Микола Дудар
2024.09.30 03:00
Смердить смердить... ох і смердить
Шановні смердоносці
У самоті про все болить
Цікаво, що в обгортці?..

Чіп потребує полотно
Замовлю свіжих красок…
Із ними поруч заодно

Євген Федчук
2024.09.29 16:00
В сорок першому, як німці швидко наступали,
А червоні міста й села з боями лишали,
Взяли німці і румуни у кільце Одесу.
Дійшли уже до Татарки, зайняли Пересип.
Довелося із Одеси червоним втікати
Та загони диверсантів в тилу залишати.
Не до того готу

Юрій Гундарєв
2024.09.29 09:16
… На вулиці Артема вже було суцільне стовпотворіння. Люди з вузлами, з колясками, різні двоколки, підводи… Серед вузлів і валіз лежали хворі, гронами сиділи діточки. Немовлят іноді везли по двоє, по троє в одній колясці. Дуже багато було тих, що проводжаю

Микола Дудар
2024.09.29 08:37
Без літа нам не обійтись
А Осінь треба ще зустріти
Але щоб разом їм зійтись
Потрібно буде море квітів…

Без літа вже ні те ні се
А Осінь так собі, як Осінь
Не будем згадувать про все…

Віктор Кучерук
2024.09.29 06:20
Прикривають небо кучеряві хмари,
Хоч кошлатить вправно вітер білизну, –
Та вони від ранку, як овець отара,
Купчаться щільніше вшир і глибину.
Поїдають просинь групи волохаті
І втрачають швидко світлі кольори, –
Тужать за блакиттю й плачуть винуват

Микола Соболь
2024.09.29 04:46
Ти така, як легіт на світанку
там де море стишує зорю.
Пам’ятаєш нашу обіцянку?
Я її і досі бережу.
Збудеться усе, що не збулося
кожна мрія суща на землі.
Заплітаю ружу у волосся,
що так полюбилося мені.

Пиріжкарня Асорті
2024.09.28 22:14
ночам на зміну дні приходять
між ними ранки й вечори
пантрують зорі сонце й місяць
згори

грицько був парубок моторний
і доглядав козу й свиней
сміявся кум казали люди

Юлія Щербатюк
2024.09.28 21:41
Заплітає вітер віти тополині,
Золотава осінь в вікна загляда.
Десь, за теплим літом, клин птахів полинув,
І зимова в ранках чується хода.

Ще осіннє сонце небо ніжно пестить.
У його промінні тішиться блакить.
Павуки мережив вже не будуть плести, -

Іван Потьомкін
2024.09.28 14:04
Усе частіш спада на думку Богу
Як янголи тримаються ще там, у горніх висях,
Бо ж глупота людська сяга все вище й вище?
Мабуть, бояться вже на Землю сходить,
Принишкли біля Всевишнього господи.
Уже й самі розказують, мов казку,
Як їм хотілось аж до с

Світлана Пирогова
2024.09.28 10:42
Не писали би ні віршів, ні романів,
Не буяло б навесні зело.
Без любові пересохли б океани,
Без любові сонце не зійшло б.

Не зустрілись би закохані ніколи,
І дитини не почули б сміх.
Без любові вся планета охолола б,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Джура Заморочник
2024.09.28

Фоміч Валерій Андрійович Пожежник
2024.09.25

Васка Почеркушка
2024.09.16

Антон Мог
2024.08.20

Ілля Шевченко
2024.08.17

Юлія Рябченко
2024.08.04

Мирослав ЕкманКременецький
2024.07.25






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Зоряна Ель (1968) / Вірші

 Поступ

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



Найвища оцінка Світлана Луцкова 5.5 Любитель поезії / Майстер-клас
Найнижча оцінка Чевіана Синя 5.25 Любитель поезії / Любитель поезії

      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2009-10-20 00:09:29
Переглядів сторінки твору 4604
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 4.902 / 5.42  (4.945 / 5.51)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.850 / 5.46)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.757
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2022.12.25 22:30
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2009-10-20 01:11:02 ]
Це що - про голодомор 33-го? Коли за залото давали
кусень хліба у торгсині? Цікаво. Оригінально.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Зоряна Ель (Л.П./М.К.) [ 2009-10-20 20:00:42 ]
Ні, пане Ярославе, не про голодомор.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Роман Коляда (Л.П./М.К.) [ 2009-10-20 08:55:33 ]
Кажись голодомр тут ні до чого.. я б взагалі "г" на "х" замінив у останньому слові. І оті "щосьгукаючі" трохи бентежать. А щодо вірша загалом, абсолютно згоден з "магістральною думкою" як я її сприйняв - поступ можливий тільки тоді, коли рухаєшся власною, Богом накресленою, траекторією, а це завичай викликає "агресивну реакцію матриці". Я такий стан пережив уповні коли одружувався, наприклад. Проти були усі, тільки я і дружина - за :) і були й луджені посмішки, і заздрісні погляди, і не дозволимо, ой...
Дякую за текст.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Фульмес (Л.П./М.К.) [ 2009-10-20 09:49:18 ]
Значить, мудра дружина!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Роман Коляда (Л.П./М.К.) [ 2009-10-20 15:01:15 ]
Ще й яка!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Зоряна Ель (Л.П./М.К.) [ 2009-10-20 20:05:43 ]
Вам дякую, пане Романе. Правильна думка! І у кожного свій шлях поступу.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Фульмес (Л.П./М.К.) [ 2009-10-20 09:52:40 ]
Здирижаблене повітря-це знахідка!
Захопливий сюжет, захопливі кадри.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Зоряна Ель (Л.П./М.К.) [ 2009-10-20 20:06:41 ]
Дякую, Юлечко!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віталій Ткачук (Л.П./Л.П.) [ 2009-10-20 10:30:09 ]
Особливо заворожує "масово-місиво". Читав із захопленням, і воно нікуди не ділось!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Зоряна Ель (Л.П./М.К.) [ 2009-10-20 20:07:12 ]
Тішуся, пане Віталію! Дякую.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Свєтліцина (Л.П./Л.П.) [ 2009-10-20 12:23:03 ]
Ось така примарилася картина після віршу:

Наче сам потонув у тім масовім місиві.
Навіть душу просякли ті луджені посмішки.
Невдоволені в зябра в’їдають списами,
З бережин, що обабіч, та я пливу проміжки!
:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Зоряна Ель (Л.П./М.К.) [ 2009-10-20 20:07:42 ]
:) Дякую.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирон Шагало (Л.П./Л.П.) [ 2009-10-20 12:54:57 ]
"Але мусиш пройти коридори безвиході" - оце сильно сказано і потрібно, бо нерідко опускаються руки й нема снаги боротися далі. "Але мусиш!" Дякую!!!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Зоряна Ель (Л.П./М.К.) [ 2009-10-20 20:15:57 ]
І Вам, пане Мироне, дякую!!!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Луцкова (Л.П./М.К.) [ 2009-10-20 23:39:17 ]
Просто стою, похитую головою і відчуваю, як усі "пори-зябра" вбирають оцей твій новий образ...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Зоряна Ель (Л.П./М.К.) [ 2009-10-21 10:30:19 ]
)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирон Шагало (Л.П./Л.П.) [ 2009-10-21 15:41:52 ]
Даруйте, але в мене тут ще одна рефлексія. "Продірявлюєш натовп" - дірявиш його, дірявиш (уже роками), ну і який толк від того процесу? А ось який: як не будеш дірявити, то сам станеш частиною натовпу - сірим, ніяким.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Зоряна Ель (Л.П./М.К.) [ 2009-10-27 09:43:29 ]
!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чевіана Синя (Л.П./Л.П.) [ 2009-10-25 22:52:56 ]
Віддих – шкірою-порами-відчаєм-зябрами…
облич щосьгукаючих вервиця
повітря пливе здирижаблене

ідейно нагадує сюрреалізм, а виконано якось більш імпресіоністично, такт вірша як биття серця.
гарно, подобаються образи Ваших віршів, Зоряно Ель)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Зоряна Ель (Л.П./М.К.) [ 2009-10-27 09:44:24 ]
Дякую, Чевіано. Приємно, що завітали на мою сторінку.:)