Ларисо, даруйте, але щось у Вас забагато помилок вийшло цього разу. Найперше - назва, то які це все-таки млини - осінні чи осені?

"...присипаючи жовч розпашілого листя..." - як я розумію, то розпашілого - значить такого, що парує, якому гаряче. Якщо листя восени таке розпарене (а хто його грів, якщо снігопад?), то сніг його точно не прикриє - воно за таких обставин буде танути на очах.
"...мелють жито життя
невтомимі млини —
змелють літо колишнє на зиму імлисту." - "мелють-змелють", а можливо, краще було б одне замінити на якесь споріднене слово? І потім так "кусається" оте Ваше "невтомимі".
"Біле борошно згодом засипле дахи
і загусне." Борошно розумію за яких обставин загусне, але от паралель із снігом тут не відчувається. Як може загуснути сніг? Можливо, застигне? Принаймні тоді асоціації з льодом виникають.
І, звісно, правильно листки, а не "два самотніх листка".
Перепрошую за своє нерозуміння, але відчувається, що Ви поспішали.

Дякую, Мирославо за конструктивну критику. Я дійсно поспішала, бо, на жаль, як завжди, маю часу обмаль, але згодна не з усим, що Ви написали.
"Осені" — зараз виправлю. Невтомимі - трохи важкувато... Але поки що не знаю, чим замінити, що не змінився зміст.
"Мелють-змелють" - в мене не викликає сильного опору, хоча й можна пошукати інше слово.
"Два листка" - вжито вірно, бо вони, листки, - неживі.
Щодо іншого - не згодна категорично, бо загусне - це образ, я саме так відчуваю товстий шар снігу, що злежався і почав підтікати. Зрештою, слово "загусне" більше підходить до мокрого борошна.
Але дякую.
Я повинна була би також написати Вам свої коментарі... Вибачте, маю проблеми з часом. Але спробую днями написати.

Ларисо, дякую за виправлення - досить вдало.
Цікаві Ваші думки з приводу відмінювання множинних іменників.

Н. листки
Р. листків
Д. листкам
З. листки
О. листками
М. листках

За правилами утворення множинних іменників у жодному з відмінків "листки" не набувають "листка". І ні до чого тут живі чи неживі. Ви, певно, сплутали з російською. Не розумію - в чому ж я помиляюсь?
А щодо "загусне", то варіант "застигне" підходить більше до "шкоринки", яка утворюється, і для тіста, і для снігу. Але Ви бачите по-іншому. Це лише моє нерозуміння, тому вибачайте.
А на Ваші коменти я зачекаю - не проблема.

Гм... А я чомусь відмінюю в однині:
Листок
листка
листку...
тощо
Тобто два (чого?) — листка.
Щодо «живий-неживий»... я взагалі — художник :), а це я передаю думку коректорів нашого видавництва, бо довіряю філологам.
А за "застигне" — дякую. Мені подобається.
Я ще минулого разу забула написати, що листя розпашіле від тепла, бо там же сніг — восени, перший сніг, який падає на тепле, свіже, яскраво-жовте та червоне...
Мені здавалося, це так зрозуміло...
Зараз заміню "застигне"...

Я, звісно, не коректор і не філолог, але мені помилка з "листками" очевидна. Як можна відмінювати "листок", якщо вже наперед означено "два самотніх", тобто проситься не однина, а множина. Якби "самотніх" виступало іменником, то за таких обставин можна було б застосовувати і однину, але тоді виходить цілковитий нонсенс, та й числівник "два" вказує на прив'язку саме до "листків", а не безпосередньо до "самотніх". Словом, тут Ваші колеги щось наплутали.
З "розпашілим" Вашим думкам не заперечую, лише висловлюю нерозуміння, як сніг може присапати тепле листя. Воно ж дійсно відразу мало б танути. От якби Ви краще застосували замість "присипаючи" - "посипаючи", то не було б такого ефекту невідповідності. Хоча, знаєте, краще взагалі відмовитися від "присипаючи", оскільки потім у другій строфі йде щось схоже на повторення: "згодом засипле дахи". Слів дуже багато, і, думаю, не проблема замінити, щоб передати ті ж відчуття.
Будь ласка, тільки не ображайтесь. Я не ставлюсь до Вас прискіпливо в жодному разі. Просто намагаюсь допомогти, якщо Ви не проти.

Дякую, Мирославо. Сподіваюся, що в ці вихідні я вже зможу щось для Вас написати, як обіцяла.
Щодо відміни - Ви просто заплутались. Треба подивитися підручник, як відмінюються числівник із іменником (незвачаючи на те, що той іменник має ще при собі прикметник). Чесно кажучи, я не розумію, чому два листка не можуть бути самотніми :) Можна сказати або
"два листка", або "двоє людей", ("двійко людей")
Навіть якщо взяти російську аналогію:
"два красных яблока" - Ви ж не скажете "два красных яблок".
Думаю, різниця з українською тут невелика. Хоча, здається, на Вас в цьому випадку впливає місцева, діалектна вимова. В західному діалекті, в простонародній мові говорять "два самотні листки", але це - не є літературною нормою.
(Я жила деякий час в батька на заході, трохи чула).
Але дякую за увагу.

Юрасю, вдячна тобі за підтримку.

Інгваре, як відмінюють це слово кияни?

Мені теж дуже сподобалося образне вирішення :)
Можливо тільки потрібно вказати наголос, або трохи ритмізуватись тут? -
"зимувати лишаться на чорних деревах" -
Ох!пронизлива картина :)

Дякую за увагу.
Я, до речі, спочатку теж написала «два листки», бо так просто краще звучить. Але я поважаю правопис: філологи сказали, що так невірно, от я і слухаю їх.
Добре, сьогодні пошукаю інших філологів: що вони скажуть?.. :)

Як завжди, дякую, Інгваре. Кожна книжка, яку я читаю, додає багато цікавого до мого уявлення про українську мову. Наприклад, ось зараз Іван Багряний - знов щось «новеньке», а насправді просто добре забуте. Хоча теж, мабуть, хтось закинув би, що письменниик погано мову знав...
Я спробую знайти вказані Вами словники. Не знаю, чи зможу і чи буде там відповідь на мої запитання... Практика доводить, що не все так просто.

Шановні колеги, вважаю, що не зовсім правильним є сам підхід - пошуків "помилок". Можуть "помилятися" всі, починаючи зі словників і закінчуючи Велетнями поезії, чиї "помилки" приписують характеру, індивідуальностям стилю.
Думаю, що краще було би говорити про те - звучить, чи не звучить те, чи інше слово. Обережно говорити про відчуту автором красу і її відтворення у вірші. Отож, панове, без "наїздів"! :)

До Володимира:
Я насправді вдячна Інгварові за цю бесіду, вона є повчальною для мене. Думаю, що зауваження с приводу мовних помилок так само важливі, як і розмови про красу звучання або метафоричність. Зараз намагаюсь докопатися, де саме говориться про відмінювання іменника разом з числівником так, як про це говорить Інгвар і Мирослава. Всі філологи в один голос кажуть, що це невірно. Шукаю далі...

Інгварові:
Не зрозуміла, про що то перша адреса. Другу скопіювала і читатиму. Я люблю такі статті. Дякую.
Щодо Багряного - згодом в листі наведу цікаві приклади. Що то Ви на це скажете...