Рими і ритми - це дві одиниці, які завжди поруч, але не завжди разом. Рима не може існувати окремо від ритму. А от ритм - абсолютно може. Отже, трохи не зрозуміло, про які ритми життя йдеться (віршіше зрозуміло тільки в загальному аспекті). Але якщо звернутись до поезії безпосередньо, то: "За одиницю ритму у віршуванні править віршовий рядок, виділений паузою... підсилений клаузулою (клаузула - кінцівка віршового рядка, починаючи, з останнього наголошеного складу) або римою" - це теорія вірша. Отже, ритм і справді є головним у вірші... але не рима. Бо закінчення віршового рядка часто бувають і не співзвучними (тобто не римованими). То ж чи варто збіднювати поезію, свідомо ігноруючи верлібри та білі вірші?.. А якщо у людини серце б"ється не в римі ямбу чи анапеста, а в ритмі білого вірша? Іти проти волі власного серця і штучно заримомувати - то вже літературний злочин, як на мене. А може це моя строга суб"єктивність.

А щодо правил "Поетичних майстерень" - то вже інша річ. Потрібно поважати думку шановних людей. Але ж заборонений плід - солодкий... Про це свідчить свідоме розміщення верлібру пана Герасим"юка на шпальтах "Майстерень" (правда, із заниженим поцінуванням, - це мабуть щоб не було повадно іншим друкувати подібне. :)

Шановна Тетяно, я на вашому боці у всьому, окрім биття серця в ритмі білого вірша... Як на мене, є речі незалежні від нас і ми на них не маємо творчого впливу - це стосовно сердець і ... впертих "Майстерень"

Пане Майстре, і я з вами абсолютно згодна, і абсолютно на вашому боці. Тільки щось цей бік чи не закам"янистий?.. То ж і я кажу - не існує стороннього впливу на серце, якщо людині хочеться писати білі вірші, то що - потім свідомо заримовувати для впертих "Майстерень"?
І останнє: правила є правила - скеля залишиться скелею, а Майстер буде Майстром... ми ж за стабільність держави, чи не так?..

Шановна Тетяно, я порадив головному редактору не оцінювати від "Майстерень" ті вірші, які вонив важають "підозрілими". А приймати їх, як даність, як реальність. В серйозних авторів і без того достатньо матеріалу для оцінювання.
Отож за стабільність, творчі радості і відсутність поетичного кровопролиття.

Пане Майстре, розкрийте таємницю - і як відреагував головний редактор на таку пораду (О! солодкий овоч мого серця:)) Ви - іще живі?????

Кровопролиття... Боже, які жахливі речі ви кажете - хіба ж здатне тендітне створіння на такі жорстокості???? А! зрозуміла - то ви співчуваєте усім скривдженим. Насваріть отого суворого стража, щоб не було йому більше радості кривдити...

Знаєте, о п'янка та містерійна пані Тетяно, кровопролиття таки річ неминуча, бо, відчуваю, зіштовхнулися не погляди, а світоглядні континенти. Редакція мені швидше нагадує хунту, що послала подалі весь марксистський демократичний соціалізм з демократією вкупі. Що ж побачимо.
Щодо вашої тендітності, то вона настільки матеріальна, що аж страшно, а знаєте чому страшно? Бо остання лінія захисту у тендітних дуже висунута вперед, і адекватна відповідь відбувається раніше, аніж ти усвідомлюєш про свій випадковий напад...

Пане Майстре, те, що відбувається на даний момент на сайті - це картина з усіма відомими (фінал просто відомий). Насправді лінії більше немає. Може це і дивно звучить - але редакція в такому захопленні від власних діянь, що... залишилось тільки нерозуміння, несприйняття і тотальна пустеля. То ж більше хочеться пожаліти, аніж пускати кров. Хіба добивають тих, хто знаходиться у безвиході. Ні. Лишається чекати, що той, хто сам себе загнав до п"ятого куту, знайде дорогу. А той вірш, біля якого нам так гарно з вами спілкуватись, він є досить знаковим (і моїм улюбленим). То ж я вам дякую за теплі і гарні розмови біля теплого вірша, біля гарних слів, що граничать із матеріальною тендітністю...