ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

С М
2025.11.17 05:30
Раптом не в лад заспівав би чомусь
Хто покинув би залу тоді?
Згляньтесь, я трохи співатиму ось
І потраплю, як вийде, у ритм

О, я здолаю, як підтримають друзі
Я злечу, якщо підтримають друзі
Я сподіваюсь, із підтримкою друзів

Борис Костиря
2025.11.16 21:47
Вже день добігає кінця.
І посмішка тане з лиця.

Чимдужче прискорився час,
Засипавши брилами нас.

Куди він, шалений, летить?
Де все спресувалось у мить.

Володимир Бойко
2025.11.16 20:32
На світанку граби і дуби
Лаштувались піти по гриби
Узяли і корзин і мішків,
Та знайти не зуміли грибів.
Бо лисиці сховали лисички,
По печерах сидять печерички,
А дідусь-лісовик до комори
Позаносив усі мухомори.

Богдан Фекете
2025.11.16 15:29
Шосе тікає під мою машину
Закінчую цю погожу, погожу днину
І мить у декілька коротких хвилин
Змагається з вічністю, один на один

Осіннє сонце на призахідному обрії
Гріє мій мозок крізь скло і шкіру
Мружу очі тримаюся колії

Віктор Кучерук
2025.11.16 15:27
Тоді, коли пухнастим квітом
Духмяний дерен повнив двір, -
Теплом бабусиним зігрітий
Я був щоденно і надмір.
Та, як вареник у сметані,
Недовго добре почувавсь, -
Пора дитинства - гарна пані,
На мить з'явилась, пронеслась.

Сергій СергійКо
2025.11.16 14:56
Хмари, хмари примарні, зловісні,
Небосхилу розхитують ребра,
Де пітьма поглинає зірок неосяжне кубло.
Їм, натомість, самотні – злочинно, навмисно,
З оксамиту підступного неба,
З диким воєм, летять у приречене мирне житло.

Стіни, стіни зпадають, я

Артур Сіренко
2025.11.16 14:50
Вчитель Амок стояв біля прозорого чисто вимитого вікна і дивився на пейзаж пізньої глухої осені. Безнадійної, наче очі оленя, що побачив націлений на нього мушкет мисливця. Учні (капловухі та веснянкуваті, патлаті і закосичені, в чорній шкільній формі і з

Олена Побийголод
2025.11.16 13:04
– Наші захисники та захисниці
борються з ворогами (та ворогинями)!
...Втім, у кого є цицьки (чи циці?) –
не займатись їм богослужіннями...

(Серпень 2025)

Євген Федчук
2025.11.16 12:42
Розкажи-но нам, Миколо, як там було діло?
Як ви з князем Довгоруким до Криму ходили?
А то москалі собі все приписати хочуть
Та про свої перемоги тільки і торочать.
А ми чули, що й козаки там руку доклали.
І не згірше москалів тих в Криму воювали.
Ді

Микола Дудар
2025.11.16 11:46
В сфері внутрішніх відносин —
Вівці, гуси і кролі…
Кожне з них поїсти просить
І стареча, і малі…
В сфері зовнішніх відносин —
Поле, ліс, кущі, ріка…
Що не день, свої покоси
Кожним з них своя рука…

Олександр Сушко
2025.11.16 10:21
Лечу крізь час за обрій золотий
Туди, де колисає сонце тишу.
Немає там злостивої шопти,
Мелодії лишень, пісні та вірші.

Мажорний лад обарвлює печаль,
Пастельні фарби тонуть у веселці.
Мого життя не згасла ще свіча,

Тетяна Левицька
2025.11.16 02:27
Під прицілом чарівної Геби*
блискавка не вдарила тебе?
Будеш жити поки є потреба
зачерпнути море голубе.

Мрій затято про Гаваї тихі,
в фінікових пальмах острови.
Щоб яругою блукало лихо

Борис Костиря
2025.11.15 22:18
Хлопець вирвшив улаштувати
похорон свого кохання
і поклав жалобний вінок
до хвіртки своєї пасії.
Дівчина вийшла з двору
і нічого не розуміє:
хто це міг зробити?
Лише тут небо

Іван Потьомкін
2025.11.15 18:28
Відтоді, як з ночов кленових
Мене життя закинуло в цей світ,
Не пригадаю дядька Хведося
Без стружок та олівця за вухом.
Теслею був знаний
Дядько на Канівщину всю.
А в Грищенцях
Його вважали ще й диваком.

Ігор Шоха
2025.11.15 13:36
Ще, напевне, мене пам'ятає
та, що знає – між нами війна,
та луною у небі витає:
« Це вона... це вона... це вона...»
І якби не дароване фото,
що не відаю, де заховав,
то не вірив би, нехотя, хто то
невідправлений лист написав,

С М
2025.11.15 10:30
Як я ходив іще у семінарську школу
Була особа там, напучувала, буцім
Як оце звернутися до Бога молитвою
Звернутися до Бога молитвою
Звернутися до Бога молитвою
Ти не у змозі звернутися до Бога молитвою!

Хто надасть мені притулок? Місце, де ховатис
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Марко Нестерчук Нестор
2025.11.07

Гриць Янківська
2025.10.29

Роман Чорношлях
2025.10.27

Лев Маркіян
2025.10.20

Федір Александрович
2025.10.01

Ірина Єфремова
2025.09.04

Сергій СергійКо
2025.08.31






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Чорнява Жінка (1965) / Вірші

 Чёрно-бело-3




Найвища оцінка Світлана Луцкова 6 Любитель поезії / Майстер-клас
Найнижча оцінка Тетяна Левицька 5.5 Любитель поезії / Майстер-клас

      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2009-11-29 00:27:47
Переглядів сторінки твору 10274
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 4.613 / 5.8  (4.967 / 5.57)
* Рейтинг "Майстерень" 4.572 / 5.75  (4.968 / 5.57)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.647
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Конкурси. Теми Метафізична поезія
Духовна поезія
Автор востаннє на сайті 2018.09.20 11:11
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Луцкова (Л.П./М.К.) [ 2009-11-29 00:51:15 ]
... Розкинула карти, - а там ЯКА шістка!.. Козирна (чи не я тобі передбачала продовження "черно-бело"?:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2009-11-29 01:15:22 ]
Гадалки не помиляються :) Це та сама шістка, тільки в ній вже 7 і 8 сидять.Отакі карти Таро :)
Так-так, саме ти. Я це згадую щоразу, як продовжую :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Луцкова (Л.П./М.К.) [ 2009-11-29 01:07:45 ]
"Лишь белым слогом плачет Бог, перебирая четки вишен", - останнім часом більш сильної емоції в мене не виникало. ООО, Великая Любовь :))
Слухай, "пустой порог" - якось не точно ("пустая комната") Може, "немой"?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2009-11-29 01:13:20 ]
"Немой - не твой" - ммм, нєа :) "Пустой порог" тут як даремні, пусті сподівання, не підкриплені жодною дією, як бажання/острах почути чиїсь, крім своїх, кроки і т.ін.

А Бог - так, теж інколи плаче :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Луцкова (Л.П./М.К.) [ 2009-11-29 01:22:52 ]
Мудрец!.. (уползает по скользкой крыше, - долг зовет. уу! пес сторожевой) :))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2009-11-29 03:22:45 ]
смеяться сметь
решил успеть
пока снегами
ходит смерть
и рвется медь..


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2009-11-30 04:58:56 ]
любить успеть
забыть не сметь
покуда смерть
играет в медь


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василина Іванина (М.К./М.К.) [ 2009-11-29 17:57:38 ]
У загальному контексті найбільше мене вразили ці слова:
не убежать – в затылок дышит
ноябрь, как пес сторожевой...
* так зразу страх вповзає в серце,
поріг пустий, значить, уже все вирішено, але...



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2009-11-30 05:03:24 ]
не лякайся так, Василинко! навіть найлютішого пса можна задобрити ковбаскою :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Павло Матюшко (Л.П./М.К.) [ 2009-11-29 18:43:17 ]
Cупер! Но вот этот абзац я читал иначе, не знаю почему:

"Чёрными по чёрным,
клеточки – игра,
не тебе любовница,
не тебе жена,
не тобой расплетена
чёрная коса,
не тобой занежены
ночи до утра."
(У Вас)

А я читал так:
"Чёрными по чёрным,
клеточки – игра,
и не тебе - любовница,
и не тебе - жена,
и не тобой расплетена
черна коса,
заснежены тобою
лишь ночи до утра."

Прошу прощения.. так во мне плыло все. Прекрасное стихотворение! Спасибо!!!!!
Еще раз прошу прощения!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2009-11-30 05:07:12 ]
Павел, так Вы же музыкант, потому и слышите свою музыку, плывёте. И я тоже слышу Вашу в этих Ваших строчках. Больше музыки хорошей и... хорошей! :)
Рада Вам очень-очень :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярина Брилинська (Л.П./М.К.) [ 2009-11-29 19:38:09 ]
Світлана таки права - в останній строфі найсильніші емоції. У мене до сліз... Поезія давно так на мене не діяла. І "не тобой занежены ночи..."... Ну хто б подумав - "ночи занежены..."? Дякую за таку поезію.
:о)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2009-11-30 05:10:39 ]
Найцікавіше, що ця строфа написалася в останній момент буквально.
Спасибі, Ярино, за Вашу чутливість :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Комаров (Л.П./Л.П.) [ 2009-11-30 09:10:47 ]
Так, а ночі все-таки заніжені кимось? Вітаю-вітаю.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2009-11-30 12:35:10 ]
Саню, ти так це "вітаю" кажеш, ніби кинджал гостриш одночасно :)) Ех, гарячі хлопці зібралися!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Павло Матюшко (Л.П./М.К.) [ 2009-11-30 17:57:42 ]
Да, согласен. СПАСИБО! ВЗАИМНО!!!)

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ганна Осадко (М.К./М.К.) [ 2009-11-30 19:09:21 ]
Із найвищої вежі ілюзій-бажань-чекань –
Як зі снів кольорових – руками вперед – летіти…
Посміхнешся емайлом: все буде чудово, Ань!
Як погода-здоров»я-робота-натхнення-діти?
І роздягнута мрія на вітрі – немов дитя –
Аж посиніла, глупа…
- Ось шалик. Таке життя.
- Це все осінь…
- Угу, це безсоння – без сонця рік…
І водою стікає любов з-під важких повік….
Тепло вкутаєш шию – Маленька, чого ж це ми?
Все ще буде чу-до-во
…і цю передніч зими
Ще не знаєш – коли і навіщо, чому і де -
Білий ангел
по білому снігу
тобі прийде


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2009-12-01 14:32:33 ]
Все ще буде:
і білий, як світ, туман,
і дороги із вежі,
по яких біжатимеш, доки
тихий ангел,
неначе бинта до ран,
подарує тобі
свій ніжний, як пір"я,
дотик


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2009-12-02 15:02:46 ]
Любо, цікавий вірш, достойне продовження попередніх двох частин.
Єдине, на що хочу звернути Вашу увагу, це на збіги приголосних:
«иЗ СЛоновой»;
«белыМ СЛогоМ ПЛачет Бог»;
«успеЛ ВЧера»;
«оТ Топора»;
«мудреЦ! ПРотеСТ НаивныЙ ТВой»;
«скользкоЙ КРыше»;
«пеС СТорожевой»;
«оН СТал»

І «Жена-коса», на, мнд, не дуже вдала рима.

З повагою,
Тетяна


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2009-12-02 15:17:19 ]
Таню, вся справа в тому, що російська мова (на відміну від української) не розглядає подібні збіги приголосних як порушення милозвучності. Якби Ви добре розумілися на віршуванні російською мовою, Ви б не написали такого зауваження.
Щодо рими, їх там взагалі не мало бути, "игра - утра" варто було би замінити на щось безримове. Там все має триматися на ритмі.

Втім, дякую за увагу.