ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

хома дідим
2026.04.28 21:06
о так до ітаки
у напрямку линуть
одіссеї чи амфори
руни і тіні
безпілотні літаючі
пилососи усякі
бо там є ставки
є синки телемахи

Тетяна Левицька
2026.04.28 19:57
Дорогий Артуре, сердечно тебе вітаю зі вступом в Національну спілку письменників України! Дуже пишаюся тобою і тим, що Ярослав Чорногуз і я дали тобі рекомендації, бо ти вартий того, щоб бути членом спільчанської родини. Твоя поезія викликає трепет в душі

Костянтин Ватульов
2026.04.28 19:00
Далеко-далеко, де всюди вирують густі аромати сандалу,
Де сонце липким амарилісом ніжно цвіте у блакитній безодні,
Рожеві фламінго неспішно здіймаються прямо у зграю загальну,
Над горами рваними довго кружляють в повітрі легкі й невгамовні.

Далеко-

Охмуд Песецький
2026.04.28 16:09
Незатійливо сонце пливе
Зорянистого неба дугою,
І розкішшя своє світлове
Зігріваючи перед собою.

До зенітів щоденних висот,
У сліпучому образі диска,
Ти життя зоресвітній оплот

Володимир Невесенко
2026.04.28 15:25
Вічний сум на образах.
Гріб дитячий на ослоні.
Мати стомлена в сльозах
над застиглим тілом доні:

«Вибач, пташечко, мені,
не зростила тебе мати...
Дні скінчилися земні,

Вячеслав Руденко
2026.04.28 11:33
Човни з очерету! Волхви на човнах! -
Рятуйте світи від наруги -
В сльоті палітурні ворони летять
І дві паперові папуги!

Волхви безупинно вітають сльоту,
Хто ж їм заборонить вітаться*,
В крисанях із хутра в добу золоту,

Тетяна Левицька
2026.04.28 10:59
Небесна твердінь безмежна,
а хмари, мов гріб, важкі.
Цей всесвіт мені належить,
як хмарочоси міські.

Будинок пече зіниці,
фундамент — ножем в землі,
у пам'яті на правиці

Борис Костиря
2026.04.28 10:56
Я люблю важливий час затишшя
Перед вибухом в полях сумних,
Як заходить сонце на узвишшя
В променях яскраво-золотих.

Так натхнення у часи утоми
Причаїлось птахом у лісах.
У тенетах суму і ризоми

Ольга Олеандра
2026.04.28 08:42
Весна. На вістрях пер пташини
понад серцями плавко лине,
не віддаляючись від них.

Гойдають крила піднебесся,
пильнуючи у гніздах дещо
дорогоцінне і крихке.

Віктор Кучерук
2026.04.28 06:36
Мигочуть дні, мелькають тижні,
Потік років змілів до дна, -
Нечасто нині бачу ближніх,
Забув знайомих імена.
Все більш зітхань і менше сміху,
Хоч хліб чужий іще не їм, -
Живу неначе на потіху
Всіляким недругам своїм.

Володимир Бойко
2026.04.28 00:31
Візьми мене, мов поїзд, на ходу,
Аби хотілось так, щоб не здавалось.
Нехай в чужі обійми упаду,
Аби-но лиш паскудним не дісталось.

Минуть усі, і я колись мину –
Історія нікого не жаліла.
Лишень шкода змарновану весну

Іван Потьомкін
2026.04.27 22:02
Чом такі трагічні лики,
Чом мудреці такі сумні,
Такі печальні всі святі?
В очах страждань живі в них бліки,
Їх сумніви такі прості,
Живі вони і без покриву,
Істини дивляться такі сумні.
На печальній оцій тризні

Світлана Пирогова
2026.04.27 21:12
Пора вечірня тулиться до вікон,
Немов вуаллю покриває ззовні.
Утомлений весняний лікоть
Впирається, насолодившись вповні.

За день не знали руки відпочинку.
Весна барвінок з рястом розстеляла
І підбирала кольори й відтінки.

С М
2026.04.27 20:50
Як голова завертиться, на землю дивись, якщо вийде
Мої пильні очі упустили її, в тому бігові
Чутливий мій розуме, старий для сліз
Не ладний жити, умирати не згідний
Зупини свої сумніви, подвигаючи світ
Самостійно

Немає часу любити, і себе розкрити

Володимир Невесенко
2026.04.27 19:44
Тишина в місцині хирій.
Бойовища відгули.
Лиш ключі летять у вирій,
звідусіль: «Курли, курли!..»

Небосхил горить пурпурно,
блякне хмар линка фланель.
А над цямрою зажурно

Охмуд Песецький
2026.04.27 16:08
Кораблі нашого жеребу
не покидають річищ,
йдучи за лоціями
Старших Арканів,
до затоки
вікової недуги 
колись молодої води.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Ян Вікторія А Вікторія
2026.04.23

Макс Катинський
2026.04.22

Лія Ланер
2026.04.18

Оксана Алексеєва
2026.04.14

Костянтин Ватульов
2026.04.02

Олеся ніжна
2026.03.31

Майя М
2026.03.29






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Чорнява Жінка (1965) / Вірші

 Чёрно-бело-3




Найвища оцінка Світлана Луцкова 6 Любитель поезії / Майстер-клас
Найнижча оцінка Тетяна Левицька 5.5 Любитель поезії / Майстер-клас

      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2009-11-29 00:27:47
Переглядів сторінки твору 10747
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 4.613 / 5.8  (4.999 / 5.6)
* Рейтинг "Майстерень" 4.572 / 5.75  (5.005 / 5.61)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.647
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Конкурси. Теми Метафізична поезія
Духовна поезія
Автор востаннє на сайті 2018.09.20 11:11
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Луцкова (Л.П./М.К.) [ 2009-11-29 00:51:15 ]
... Розкинула карти, - а там ЯКА шістка!.. Козирна (чи не я тобі передбачала продовження "черно-бело"?:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2009-11-29 01:15:22 ]
Гадалки не помиляються :) Це та сама шістка, тільки в ній вже 7 і 8 сидять.Отакі карти Таро :)
Так-так, саме ти. Я це згадую щоразу, як продовжую :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Луцкова (Л.П./М.К.) [ 2009-11-29 01:07:45 ]
"Лишь белым слогом плачет Бог, перебирая четки вишен", - останнім часом більш сильної емоції в мене не виникало. ООО, Великая Любовь :))
Слухай, "пустой порог" - якось не точно ("пустая комната") Може, "немой"?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2009-11-29 01:13:20 ]
"Немой - не твой" - ммм, нєа :) "Пустой порог" тут як даремні, пусті сподівання, не підкриплені жодною дією, як бажання/острах почути чиїсь, крім своїх, кроки і т.ін.

А Бог - так, теж інколи плаче :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Луцкова (Л.П./М.К.) [ 2009-11-29 01:22:52 ]
Мудрец!.. (уползает по скользкой крыше, - долг зовет. уу! пес сторожевой) :))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2009-11-29 03:22:45 ]
смеяться сметь
решил успеть
пока снегами
ходит смерть
и рвется медь..


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2009-11-30 04:58:56 ]
любить успеть
забыть не сметь
покуда смерть
играет в медь


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василина Іванина (М.К./М.К.) [ 2009-11-29 17:57:38 ]
У загальному контексті найбільше мене вразили ці слова:
не убежать – в затылок дышит
ноябрь, как пес сторожевой...
* так зразу страх вповзає в серце,
поріг пустий, значить, уже все вирішено, але...



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2009-11-30 05:03:24 ]
не лякайся так, Василинко! навіть найлютішого пса можна задобрити ковбаскою :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Павло Матюшко (Л.П./М.К.) [ 2009-11-29 18:43:17 ]
Cупер! Но вот этот абзац я читал иначе, не знаю почему:

"Чёрными по чёрным,
клеточки – игра,
не тебе любовница,
не тебе жена,
не тобой расплетена
чёрная коса,
не тобой занежены
ночи до утра."
(У Вас)

А я читал так:
"Чёрными по чёрным,
клеточки – игра,
и не тебе - любовница,
и не тебе - жена,
и не тобой расплетена
черна коса,
заснежены тобою
лишь ночи до утра."

Прошу прощения.. так во мне плыло все. Прекрасное стихотворение! Спасибо!!!!!
Еще раз прошу прощения!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2009-11-30 05:07:12 ]
Павел, так Вы же музыкант, потому и слышите свою музыку, плывёте. И я тоже слышу Вашу в этих Ваших строчках. Больше музыки хорошей и... хорошей! :)
Рада Вам очень-очень :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярина Брилинська (Л.П./М.К.) [ 2009-11-29 19:38:09 ]
Світлана таки права - в останній строфі найсильніші емоції. У мене до сліз... Поезія давно так на мене не діяла. І "не тобой занежены ночи..."... Ну хто б подумав - "ночи занежены..."? Дякую за таку поезію.
:о)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2009-11-30 05:10:39 ]
Найцікавіше, що ця строфа написалася в останній момент буквально.
Спасибі, Ярино, за Вашу чутливість :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Комаров (Л.П./Л.П.) [ 2009-11-30 09:10:47 ]
Так, а ночі все-таки заніжені кимось? Вітаю-вітаю.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2009-11-30 12:35:10 ]
Саню, ти так це "вітаю" кажеш, ніби кинджал гостриш одночасно :)) Ех, гарячі хлопці зібралися!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Павло Матюшко (Л.П./М.К.) [ 2009-11-30 17:57:42 ]
Да, согласен. СПАСИБО! ВЗАИМНО!!!)

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ганна Осадко (М.К./М.К.) [ 2009-11-30 19:09:21 ]
Із найвищої вежі ілюзій-бажань-чекань –
Як зі снів кольорових – руками вперед – летіти…
Посміхнешся емайлом: все буде чудово, Ань!
Як погода-здоров»я-робота-натхнення-діти?
І роздягнута мрія на вітрі – немов дитя –
Аж посиніла, глупа…
- Ось шалик. Таке життя.
- Це все осінь…
- Угу, це безсоння – без сонця рік…
І водою стікає любов з-під важких повік….
Тепло вкутаєш шию – Маленька, чого ж це ми?
Все ще буде чу-до-во
…і цю передніч зими
Ще не знаєш – коли і навіщо, чому і де -
Білий ангел
по білому снігу
тобі прийде


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2009-12-01 14:32:33 ]
Все ще буде:
і білий, як світ, туман,
і дороги із вежі,
по яких біжатимеш, доки
тихий ангел,
неначе бинта до ран,
подарує тобі
свій ніжний, як пір"я,
дотик


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2009-12-02 15:02:46 ]
Любо, цікавий вірш, достойне продовження попередніх двох частин.
Єдине, на що хочу звернути Вашу увагу, це на збіги приголосних:
«иЗ СЛоновой»;
«белыМ СЛогоМ ПЛачет Бог»;
«успеЛ ВЧера»;
«оТ Топора»;
«мудреЦ! ПРотеСТ НаивныЙ ТВой»;
«скользкоЙ КРыше»;
«пеС СТорожевой»;
«оН СТал»

І «Жена-коса», на, мнд, не дуже вдала рима.

З повагою,
Тетяна


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2009-12-02 15:17:19 ]
Таню, вся справа в тому, що російська мова (на відміну від української) не розглядає подібні збіги приголосних як порушення милозвучності. Якби Ви добре розумілися на віршуванні російською мовою, Ви б не написали такого зауваження.
Щодо рими, їх там взагалі не мало бути, "игра - утра" варто було би замінити на щось безримове. Там все має триматися на ритмі.

Втім, дякую за увагу.