"...нас непокоїть думка, що Сергій Жадан поволі покидає поезію..."

Не хвилюйтеся так, шановні, адже, на мій суб*єктивний, Жадан ніколи поезію і не залишав. Навіть в своїх останніх прозових доробках, що не припали мені до смаку, він залишився поетом, тож поетом певно і сконає. Але тут розпочинається зовсім інша історія...

А як на мене, то сильний той поет, на будь-який твір якого дуже важко скласти пародію. Бо як скласти пародію на щось високе і глибоке? Пародія - вона повинна охопити і твір, і деякі риси автора коротким влучним висновком. Боюсь, що деякі твори Сергія Жадана вельми підпадають під такі "витівки". Утім, я особисто вважаю, що без Жадана в українській поезії було би сумненько, особливо на нашому пролетарсько-бандитському сході.

Стаття, на превеликий жаль, не має логічної доказовості та аргументованості, натомість є велика кількість вивертів. Відчутно, що тією внутрішньою силою, що рухає інтелектуальною думкою статті, є не наукова об"єктивність. Через це стаття є "замальовкою із претензію", не бліьше. Немає чіткого розуміння наукових понять, вжитих у тексті, зокрема, якщо йдеться про модернізм та постмодернізм із усіма стильовими та естетичними домінінтами ("модернізм відкидає поняття Божественного Промислу"???). Та й стиль є досить розхристаним, висновки -необгрунтовані. Наразі рекомендую Авторові почитати щось із богословсько-літературозначого дискурсу, наприклад, Христоса Яннараса.
Отже, бракує наукового апарату, який зміг би допомогти "спробувати" проаналізувати творчість сергія Жадана відповідно до систем модернічтиного чи постмодерністського письма. Наразі така спроба виглядає перехарамарканою і незавершеною.

Як цікаво черговий раз зустріти філолога, так? Вміння логічно мислити в нашій гуманітарній школі викорінюють начисто. Навіщо мислити, якщо є авторитети заходу. А вони заявили, що автора більше немає - ви і щасливі. Але це значить, що і вас не має, і я розмовляю з ніким?
В принципі, це дуже близько до істини, бо в поезії той, хто так пише - дійсно близький до поетичного зникнення, з чим і вітаємо:

"Кров’ю засипано сніг на очах.
Б’ється у герці засліплений блазень.
Мудрість і глум, простота і зараза —
Все потопає в крові,
уві снах

Сиплеться старий блакитний конвеєр
Стомлених мрій і роздертих сонетів.
Вийди на грім — і побачиш кашкети
Демонів чорних в солдатських беретах.

Світ зупинивсь, тільки стомлено Бах
Грає без нот на акордах трамвайних.
Чорний Пегас політав по бульварах;
Час у депо зупинився нараз.

Янгол і демон в оркестрі — і поруч.
Більше розколів немає у пеклі.
Рай — то вже пекло, бо зібрано кворум
Сивих мерзотників в саванах берій..."

"Кров’ю засипано сніг на очах" - текст зібраний вами, Дмитром Дроздовським. Цікаво, як ви себе визначаєте?

Дмитро, в поезії експериментуйте і далі, хто проти? - та в аналітиці краще говоріть простіше, без термінів, які тільки для філологічної кафедри і створені, - більше конструктиву, менше не зрозумілих вам наукових понять. Більше життя, а то вірші ваші читати зовсім сумно, а аналітику неймовірно весело. Без середини - де істина.

Що вам сказати, ще, аналітичного, зрозумілого вам, наприклад, про модернізм, в якому допоки бачу основний масив творів Сергія Жадана - ось наприклад, що говорить поет Йосиф Бродський про це:

"Вкруг людей посвистывала вьюга,
Заметая мерзлые пеньки.
И на них, не глядя друг на друга,
Замерзая, сели старики..."

- Не глядя друг на друга! Это то, к чему весь модернизм стремится, да никогда не добивается..." “Никогда не добивается” – дуже влучно про модернізм!
http://www.ukrart.lviv.ua/dialbrodsk7.html

Але для вас, схоже авторитетами є непоети, - тому читайте словники. І помітите одне й те ж саме - МОДЕРНІЗМ — в XIX в. художня ідеологія, а в ХХ в. також і естетика, яка вперше в історії надає перевагу не традиції (античній чи християнській), а цінностям «сучасного» — свободі й індивідуальності. М. претендував на місце ліберальної нео-релігії, в якій чільне місце віддавалося б мистецтву, як формі самовираження особи повної формального новаторства…

Я знаю, вас важко переконати, та й для чого ніби мені сили витрачати? Ви ставите свої ”2” усьому, що суперечить вашим основам, не навчившись самостійним поглядам, але навіщо вам їх так зберігати? поетичні досягнення ваші не дають жодних підстав для цього.
Успіхів!

У мене склалося враження, панове Дмитре та Жорже, що ваші взаємні оцінки в рейтингах починають залежати від коментарів, висловлених на чиюсь адресу. Практика "оцінкових воєн", або швидше біржових ігор, неодноразово доводила, що істина шукається і знаходиться не в зачіпках щодо особистостей, а у здоровій дискусії, де автори висловлювань не вдягають ані затермінологізованої маски, ні хустини з торочками - неодмінного атрибута перекупки на базарі.
"Давайте спробуємо без атомного бомбардування один одного", сказали Ви, Жорже, і тут у коментарі вдаєтесь до того, що в простому "ненауковому" підході називається "виносити сміття з хати". Питання аналізу віршів коментатора та їх оцінки, а також оцінки самого коментатора, коли ваша ласка й спромога, висвітлювати доречніше в коментарях на ВІРШІ або КРИТИКУ, а тут ми про Вашу статтю говоримо. Вам висунули певні аргументи, на них і опонуйте, а то відповідаєте, перепрошую, в стилі: "Сам дурень".
По-перше, про постмодерне усунення автора від творчого процесу Дмитро не говорив. Чого тоді ці слова йому фактично приписані?
По-друге, логіки у ваших висловлюваннях, Жорже, таки часом бракує, і то тоді, коли вдаєтеся в полемічний запал (це і не дивно, і типово). Як, "не навчившись самостійним поглядам", можна "їх так зберігати"? Тобто мати те, чого не маєш?
Мені сподобалась ваша думка про постмодернізм. Він справді як світогляд завершення якоїсь епохи, світогляд ностальгії, нудьги й переситу, існував завжди. Можна сказати, він як один із різновидів ревматизму, коли біль блукає від точки до точки. Позавчора "боліла" Європа, вчора озвалася Україна... Але тоді й модернізм як світогляд бунту, відмови від попередніх цінностей, формальних експериментів, культу мистецтва, - він теж існував вічно... Не варто жахатися ні традицій, ні відмови від них, бо однаково завжди була ротація традицій, це доконаний історичний факт. Язичницька релігія змінилася у нас християнською, християнська - "модерною", та - постмодерною терпимістю до будь-якої "релігії".
Між іншим, модернізм не відкидав ідеї Божественного Промислу. Існує лінія аналогій, що веде від бароко до романтизму, а відтак до модерну. Образ чи ідея Пальця Божого, власне, одна з них, почитайте посібники.
Дмитре, ви вдарилися в мудрствування, незрозумілі
не те що загалові, а й пересічним філологам. Купа термінів не робить думки переконливою. Такою її робить чіткість, доступність і простота вислову. Ви маєте перше, але забули про два останні багатства критика. База "святої філології" в переважній більшості випадків здатна лишень наплодити "ідолів", як називав сприймацькі заблуди один недурний філософ. Свою думку треба мати й відтак її доводити, але завше з оглядом на сприймача. Не гадайте, що література - це резервація інтелектуалів.
Удачі вам, любові й терпіння. Все. Наразі. Наразі... :)

Отож, Ірино, давайте маленькими фрагментами спілкуватися - ви вважаєте, що оцінка "2" поставлена Дмитром об'єктивна? І його пояснення можна прийняти, як об'єктивні?

Ні. Саме тому я й втрутилася до вашого діалогу. Я вважаю несправедливим як Дмитрову двійку, так і деякі ваші оцінки Дмитрові, Жорже. Саме тому, що ви, по суті, зчепилися вже на грунті особистостей. По-моєму, якщо при читанні наражаєшся на різке неприйняття світогляду автора, оцінки ставити взагалі не варто. А просто визнати, що автор суб'єктивно не сприймається, і при особливому напливі емоцій покоментарити.
Щодо вашої статті, Жорже. Я взагалі дивуюся, що тут оцінювати, крім доброго наміру звернути увагу читацького загалу на Жадана. Невже не видно, що матеріал не готовий і викладений лише конспективно? "Білі нитки", якими шито інформацію, видно навіть із залишків розподілу коментарів на "Укр.центрі", не кажучи вже про напис "далі буде". Яка тут аналітика? Це справді лише думки з приводу, засновок, та ще й з претензією захопити якомога більшу кількість проблем. Ось і в мистецькі напрями вдалися, а по ідеї цю проблему лише анонсували. Не знаю, може, на "Укр.центрі" вже є щось нове, подивлюся. Знаючи вас, Жорже, я б не стала вимагати особливої розбірливості в термінах чи логіки у викладі. Ви закінчували інші "університети" (це алюзія на Остапа Вишню) і говорите, як говорите. З погляду науковця багато що справді викликає сміх, а в когось - і обурення. Але виглядати на святого філолога, що всі розуми поїв, теж не маю ні найменшого бажання. З людьми треба по-людськи спілкуватися, зрозумілою їм мовою. Це останнє зауваження Дмитра стосується.
А коментар про вірш та особу Дроздовського доречний після самого цього вірша. Ми відхилилися від теми, люди добрі. Тема - Жадан. Я так розумію, в контексті літературних напрямів. Розтисніть кулаки, напружте мізки.

Подивилась. Саламандра правду каже.

Вирішив змінити оцінку (на жаль, не можу відмінити попереднього голосуваня взагалі), бо усвідомив одну дуже важливу річ після коментарів пані Ірини. Не можна ставити оцінку, якщо твір іде супроти власного бачення. Майже все в нашому світі суб"єктивне, але не можна гротескувати та спотворювати суб"єктивність остаточно. Через це вже поставив "3", але стаття (знову погоджуюсь із Пані Іриною) дуже слабенька, а про "виверти і переходи на особистісне" - хай буде так. Кожна людина має право сказати, те, що вона думає. Через це все гаразд. Щиро бажаю успіхів, Пане Жорже! Хай щастить!