ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Артур Курдіновський
2024.06.20 01:50
Верлібром він ніколи не писав.
Увесь він був в рядках твердої форми.
Він вуха затуляв від крику горну,
У септимах він бачив міць октав.

Вона любила тільки вільний стиль:
По склу металом, крилами по небу.
Метафори складні - лише про себе...

Самослав Желіба
2024.06.19 21:41
А немає за що мене "на місце ставити", Соболю. Вірш суто гумористичний і без переходу на особистості, на відміну від твоїх пашквілів. Тут зовсім інший рівень культури (і це відчутно).

Микола Соболь
2024.06.19 20:21
Цікаво Редакція майстерень желібу на місце поставить чи пальчика посмокче і зробити вигляд, що все добре?

Самослав Желіба
2024.06.19 17:43
А наш би Соболь
Втричі більше написав –
Лиш дай паперу.

Іван Потьомкін
2024.06.19 17:33
Голод і спрага світ за очі лиса погнали
І привели нарешті в виноградник.
Прокравсь і мало не спритомнів:
З гілок звисали соковиті грона.
Ось розігнавсь, підскочив...
На радощах навіть заплющив очі.
Був певен, що ягоди вже в роті,
Та тільки гепнувся

Самослав Желіба
2024.06.19 17:18
Я всміхнувсь тобі,
І ти мені зненацька,
На єдину мить.

Світлана Пирогова
2024.06.19 13:43
О, як же на душі буває кепсько,
Коли розчарувався у любові,
Неначе дощ химерний б'є в обличчя.
Байдужий вітер виє й гірко кличе
Туди, де загубили, ніби кепку,
Чуттєвості дарунок, ніжне слово.

Дорога вже закидана камінням,

Юрій Гундарєв
2024.06.19 09:26
Лети, мій вороне, лети крізь наш одвічний лютий. Обабіч смерті, вздовж мети. Наші гріхи спокутуй. Крізь вщент посліплих янголят, крізь згарища та хащі. Через засніжені поля, де міцно сплять найкращі… Цю сторінку мого щоденника присвячую поету з Черн

Микола Соболь
2024.06.19 06:39
Водограй струмує прохолоду.
День липневий – це суцільний пал.
Із жагою п’є голубка воду,
потяги приходять на вокзал.
Від жари зомліли геть таксисти,
ціни різко вгору поросли,
вже п’ятсот, кого везли за триста,
прибуває поїзд із Москви.

Віктор Кучерук
2024.06.19 04:42
Щоб порушити морок мовчання
Та прогнати з душі чорний сум, -
Розбуди мене світлом світання
І позбав нісенітниці дум.
Доторкнися до тіла рукою,
Опісля порожнечі розлук, -
Притулися до серця щокою,
Щоб почути тепло його й стук.

Артур Курдіновський
2024.06.19 01:26
толерантний вірш з дієслівними римами)

Хлопчик неслухняний
Харків обстріляв.
Випустив ракету
І рахує ґав.
Як так можна, хлопче?
Ти ж бо чийсь синок!

Юрко Бужанин
2024.06.18 23:10
Подзвони просто так мені,
Надихни мене тим на вірш.
І гнітючі думки сумні
Щезнуть врозтіч – подзвониш лиш.

Злине голос чарівний твій...
Сім метафор – сім кольорів
Розфарбують листок – сувій,

Ольга Олеандра
2024.06.18 08:47
У день новий – як відкривати світ,
наповнений множинними дивами:
в незвідане, в хвилююче захд
душевними охочими ногами,
обзорини, вслухання і контакт
з собою через світу дивовижі –
нові містки і ниточки, відтак
нова спроможність стать для себе ближ

Микола Соболь
2024.06.18 08:21
Ми стали різними, на диво,
на переплетенні доріг.
Всього за мить твій погляд хтивий
вщерть спепелити мене міг.
Але пророцтво не збулося,
не діють чари на землі.
Не спокушуся на волосся,
чужа віднині ти мені.

Віктор Кучерук
2024.06.18 05:57
Іще далеко до світання,
Іще палає з тріском хмиз, –
Ще не втомило споглядання
Твого обличчя дивних рис.
Я ще та ще обводжу оком,
Допоки жар пашить оцей, –
Таку спокусливо-глибоку
Тісну щілинку між грудей.

Артур Курдіновський
2024.06.18 05:11
У світі є лише добро та зло.
Хоч вигадали тисячі відтінків,
Незлого зла ніколи не було...
Є тільки гарні та погані вчинки.

Завжди до сонця тягнеться стебло.
Але, як раптом з'явиться хмаринка -
Надія розіб'ється, наче скло.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Самослав Желіба
2024.05.20

Ігор Прозорий
2024.05.17

Іма Квітень
2024.04.30

Ілахім Поет
2024.04.15

Степанчукк Юлія
2024.04.15

Дирижабль Піратський
2024.04.12

Маркуш Серкванчук
2024.04.10






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Олена Хвиля / Вірші

 ***




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2007-02-10 19:11:58
Переглядів сторінки твору 3715
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 4.480 / 5  (4.565 / 5.15)
* Рейтинг "Майстерень" 4.466 / 5  (4.442 / 5.03)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.763
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 1999.11.30 00:00
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Прекрасна Єлена (М.К./Л.П.) [ 2007-02-10 22:08:13 ]
Осилите, Оленко, з таким талантом осилите усе - і творчість і буденність. Головне, будьте собою :) Цей світ для Вас, а не навпаки :) І Порш для Вас, а не ви для нього ;) Удачі...
Гарно вималюваний сюжет. Автор вдало використала Образи і рими, чіткий ритм. Лінія вірша добре виписана і не заламується.
Дякую.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віталій Шуркало (Л.П./Л.П.) [ 2007-02-10 23:36:01 ]
Ти сльози витри із лиця.
Писати, кажеш, вже не сила?
Я не повірю, бо не ця,
Мабуть, біда тебе скосила.

На чистім аркуші почни,
І вір у себе, час настане.
Писала гарно так, пиши!
Твої чорнила – цвіт весняний.

Вибач, що перейшов на "ти" без дозволу, просто так простіше, сподіваюся ти не проти. Здається тут не мене рятувати треба. А як же: "радіти потрібно кожній людині, кожній хвилині, кожному слову"?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Хвиля (Л.П./Л.П.) [ 2007-02-10 23:40:35 ]
Дякую, Олено, за підтримку і гарні слова.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Хвиля (Л.П./Л.П.) [ 2007-02-10 23:44:51 ]
Віталію, дійсно я не проти того, щоб бути на ти, я не проти того, щоб радіти усьому, і також тобі (якщо ми вже на ти). Просто черговий раз прочитала своїх улюблених поетів і зрозуміла, що не зможу вилити свою буденність у такі рядки.
Як же я вдячна, Віталію, що ти є, хоч віртуально.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віталій Шуркало (Л.П./Л.П.) [ 2007-02-11 00:14:04 ]
А це вже думка помилкова! Зможеш і навіть краще! Просто треба дуже захотіти, тільки тоді все вийде. От мене твій вірш і досі не відпускає (той про біль від обіймів) просто супер. А життя, воно дійсно занадто коротке, щоб тратити його на сум, тож радій і не думай ;)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марта Шуст (Л.П./Л.П.) [ 2007-02-11 02:23:58 ]
Гарно пишете, Олено. Емоційно, чисто, відкрито... Дуже подобаються Ваші вірші.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ольга Прохорчук (Л.П./Л.П.) [ 2007-02-12 14:57:01 ]
Цікаво пишете. Мені подобається:)
Щодо останньої стрічки: щоб не змінювати наголос в слові "мені", можна трошки змінити решту слів, наприклад, так: "Ту мить, як в мені помирає останній рядок…"


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Євген Ковальчук-Ожго (Л.П./Л.П.) [ 2007-02-12 15:35:57 ]
Можливо, трішечки з римою щось там таке, а в цілому - приклад якісної сучасної урбан-поетики.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Прекрасна Єлена (М.К./Л.П.) [ 2007-02-23 19:02:10 ]
Оленко, загляньте у своє інтерв*ю :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Кропива (Л.П./Л.П.) [ 2008-01-07 12:35:13 ]
Іноді буває нелегко наважуватись щось змінювати, навіть тоді, коли це "щось" спричиняє біль. Адже бо болю теж звикаємо. Цей вірш- поштовх до змін, бо дає змогу побачити теперішнє і зазирнути у майбутнє
("І жити статично, і мовчки знімати на Сіменс
Ту мить, як вмирає останній у мЕні рядок…").