ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

хома дідим
2026.09.11 20:41
небосвітло вищезає
пітьма прохолоду ллє
був у тому вищий задум
що у нім було чиє
що із цих думок бездарних
із безрадних цих думок
мріями бреде ліхтарник
в сутінковий вогкий смог

Ірина Вовк
2026.09.11 18:51
ЦИКЛ І МЕСОПОТАМІЯ (Додаток)

«ВЕЛИЧ І ПОПІЛ НІНЕВІЇ»
(драматичний «ескіз» у ритмічній прозі на три з’яви
в дусі шумеро-аккадського епосу)

ДІЙОВІ ОСОБИ:
Хронос – Час Старого Світу, безпристрасний свідок епох.

С М
2026.09.11 16:51
Сексі Сейді, чому, чого
Ти обдурила всіх і кожного
Ти обдурила всіх і кожного
Сексі Сейді, охох, чому, чого?

Сексі Сейді, зламавши гру
На показ виклала усім
На показ виклала усім

Ольга Садкова
2026.09.11 15:18
Кручені паничі, ой, кручені.
Як в танкУ, вигинатись научені.

По паркану плетуться з квітами,
далі — вище — вишневими вітами.

Незбагненно плетуться стінами,
щоби ті не були просто сірими.

Марія Дем'янюк
2026.09.11 13:18
Білка бігає по гілках,
Пильно дивиться донизу,
Білка знає - тут ліщина,
І готова до сюрпризу.

Білка плигає завзято,
Бо угледіла горішки,
І радіє : "Як багато!

Борис Костиря
2026.09.11 12:29
Відбувся у природі збій,
Такий нечуваний, нежданий,
Немовби надійшов прибій,
Такий далекий і жаданий.

Щось у нутрі лісів кричить,
Благаючи про допомогу.
Так думку переплавить мить,

Вячеслав Руденко
2026.09.11 11:37
Не сумно, ні! — палає бовдур,
Тарган ховається під ковдру,
Тютюн димить, чорніє стовбур,
Годинник грає в стусани.

Хвилеподібно та без зброї,
В лататті білому, героєм,
У сінях сходи брав без бою,

Віктор Кучерук
2026.09.11 06:19
Вдивляюся пильно в обличчя людей
І радісних не помічаю, -
Сьогодні спокою немає ніде
В моєму стражденному краї.
Забули про графіки, плани та сни -
Не робимо свят і парадів, -
Щодня відчуваємо лютість війни
І бачимо подвиги, зради.

Артур Сіренко
2026.09.10 22:51
Деметра на коні вороному
Скаче нашим миршавим Всесвітом:
Підкови майстровані не Гефестом -
Меркурієм — власником білих сандалів
Та сандалового капелюха.
Важкі підкови цвяховані безнадією -
Відсутністю останнього нещастя,
Дзенькають дукатами Бартоло

хома дідим
2026.09.10 21:28
тривкі складнопорожні дні
складаються із порожнеч
великих менших і дрібних
ні зустрічей ані утеч
ні спілкувань ані новин
інформаційний білий шум
хто скілько виніс
скілько вніс

Ольга Садкова
2026.09.10 21:12
Десь відходить моє тепле літо,
неквапливо, без зайвих прощань.
Лиш торкнулось, ще сонцем сповите,
моїх рук і далеких бажань.

Я дивлюсь йому вслід без тривоги —
хай іде у свою далечінь.
У той край не питаю дороги,

Євген Федчук
2026.09.10 19:59
Зовсім звичайним ранок видававсь –
Похмурий, сірий. Ще в Москві не знали,
Що німці фронт під Вязьмою прорвали
І до Москви Гудеріан вже рвавсь.
Москву не було кому захищать,
Бо армії в оточення попали
І тисячами у лісах вмирали.
На них вже смерть по

Вячеслав Руденко
2026.09.10 15:15
Де ви, дозвілля невпізнані люди?
Де вихованці добра?
Долі масної спотворені груди
Ранками et cetera? —
Жовті лисички і швидкісні поні
Голосом регіт несуть,
Грають, мов картами, в довгу звитягу,
Сонце з-за обрію ждуть.

Борис Костиря
2026.09.10 12:13
Нехай гряде оновлення весни,
І зносить ідолів, старі закони,
І зазирає бурею у сни,
Долаючи погрози і прокльони.

Усе віджиле має відійти.
Чекаємо оновлення у жилах.
Ніщо нас не зупинить до мети

Ірина Вовк
2026.09.10 08:41
«ЗАГИБЕЛЬ АТЛАНТИДИ: Коли Океан закрив Небо»

(Драматичний ескіз у ритмізованій прозі, у трьох сценах)

ДІЙОВІ ОСОБИ:
Атлант – верховний цар-жрець, у чиїх жилах солона кров Посейдона бореться з прахом землі.
Клейто – старша жриця, чиє серце б'ється

Вячеслав Руденко
2026.09.10 08:04
Зарясніли відтінки
Жовтих крапель впритул,
Неупинних, як фіжми,
Що занурились в мул.
До глибин від жаскої,
Нетривкої води,
У спотворений сумнів,
Що чекає біди.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Ольга Береза
2026.09.08

Ярина Діброва
2026.08.07

Анастасія Ехо
2026.08.01

Фел Ходак
2026.07.22

Ольга Садкова
2026.07.18

Анна Марчук
2026.07.12

Паб Лімерик
2026.07.12






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Кум Микола (1968) / Вірші / братчина

 останнє літо




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2010-09-28 22:47:13
Переглядів сторінки твору 3291
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 4.535 / 5.5  (4.750 / 5.5)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (3.836 / 5.5)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.738
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми ГЕОГРАФІЯ
Пародії та епіграми
Автор востаннє на сайті 2017.04.04 03:05
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Лазірко (Л.П./М.К.) [ 2010-09-28 23:47:27 ]
Вправно написано, думаю Олександрові сподобається.
Куме, наливайте...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Дяченко (Л.П./М.К.) [ 2010-09-29 00:53:13 ]
Дякую за перегук. Юрій не помилився.
Можна сказати, що я його зрозумів правильно, починаючи з першого рядка.
Мій ЛГ не дуже багато впер у цю державу. Військова пенсія знайшла свого кавалера, коли йому ледве виповнилось 38 років. В цьому році знайшла і наступна – теж не в тому віці, якого жахається молодь, а знову пільгова. І непогана. Живи, радій. Відмовся від першої, перейди на другу. Начебто все в порядку. Але збагатіти неможливо, хоча поки що не доводиться бігати позичати гроші по сусідам, конче необхідні для задоволення нагальних потреб сучасного пенсіонера. І спокою немає, хоча це в деякій мірі тішить, бо на роботі мене поважають, і вона та ж сама – у своєрідному курені - в кабінеті з власним міським номером. І молодь є, на плечі якої можна спертись. Якщо не видряпатись.
І про білі штани цікава алегорія. Мені пригадався Остап Бендер.
А віршовий вірша мені тонко нагадав той, яким створені рядки, які я запам’ятав ще зі школи. Ним віршував і М.Рильський. Тоді я ще не знав, що це шестистопний хорей.
«Яблука доспіли, яблука червоні!
Ми з тобою йдемо стежкою в саду.
Ти мене, кохана, проведеш до поля,
Я піду — і, може, більше не прийду.»

Мені приємні обидві згадки.
Ще раз дякую. А у своєму вірші я бачу те, що могло бути кращим. Може, передчасно я збираюсь з баштану?



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлість Настрою (Л.П./Л.П.) [ 2010-10-05 12:04:38 ]

30 вересня. 4-та ранку.

я, напевно, люблю тебе. бо мені майже не страшно. ця маленька пісчинка страху. на лінії серця. дурненька. вона бачить лише мою стиснуту долоню і їй здається, що це все. і я стаю рікою ... вона ширшає, розкривається долоня-пелюстка... Море. яке пам'ятає усі змиті сліди і передчуття, і нашу першу (першу?) зустріч, мою дзвінку втечу, наше обопільне цим здивування. тепер то не дивно, правда?) і тепер вже не страшно. я не боюся навіть твого болю. це море сміливе і гаряче. як осінній листочок. і хай стихія реальності оголосить його ілюзією! адже так і є. адже є і так. не тільки так... і ти знаєш про це. ти гориш в мені сонцем. та ми поки не разом. бо ти не відпускаєш мене.


Куме :) саме цей лист (смішна спроба словами) мав надійти до Тебе у приват 30 вересня. а залетів сюди - маленький
метелик з нашого простору ( муха :))
з побачених уривків, штрихів будуються мінливі будинки вражень. і це природньо. там нам у них не жити - так.. лише погостювати. )






Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлість Настрою (Л.П./Л.П.) [ 2010-10-06 00:17:34 ]
НА ПОВНУ

чи впізнати її тепер - замасковану в тату-рими -
чи знайти глибину коли поглядів зливи.

їй вручали тупого меча і війни,
бо сказала до дна: "ти ж вільний!"

не взяла. і всі версії - в сторону.
вийшла в сад безодежна -
і побачила -
квіти квітнуть на повну...
а торкаються -
обережно.