ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Євген Федчук
2024.06.02 12:34
Легенда про чуму
Покарав Господь людину за гріхи потопом,
Думав, що гріховну тягу тим потопом втопить.
Та куди там. Розплодились, знову розжилися
І за гріхи, беззаконня знову узялися.
Геть забули і про Бога, й про його завіти,
Бо ж хотілося на світі людям легко жити.

Іван Потьомкін
2024.06.02 10:49
***
Півник заспівав в Єрусалимі,
І на вранішній отой тоненький спів
В пам’яті закукурікали півні понад Супоєм
У далекому тепер, як і літа, Яготині.
Не ідеї нас єднають з материнським краєм,
Не герої на баскім коні,
А сумне «кру-кру», неспішний постук дя

Віктор Кучерук
2024.06.02 05:18
* * *
Молодецька бравада
І постава струнка
Залишились позаду,
Як і сила в руках.
Поховала їх старість,
Але, бачу, зате,
Що з’явилася скнарість
І зневіра росте.

Ілахім Поет
2024.06.02 00:43
Очi кольору горiха
Ці очі кольору горіха
І губи з присмаком гріха -
Моя єдина в світі втіха.
Хай кажуть, що у ній пиха,
Що легковажна егоїстка.
Що бути з нею – то дурня.
І треба розгубити мізки,
Щоб так терзатися щодня.

Артур Курдіновський
2024.06.02 00:34
Від травня до серпня
Натхненно чекаючи світлого літа
Удвох, саме так, як в часи стародавні,
Життя розпочавши, чому б не сидіти
На парковій лавці у травні?

Тримавшись за руки, плекати надію...
Коли ледь за двадцять - це дуже можливо!
Ось сонце за обрієм вже червоніє...

Борис Костиря
2024.06.01 22:45
Пустеля
В пустелі на порепаній землі
Іду спокійно і шукаю смислів,
Яких не знайдеш у густій ріллі.
Шалена спека розтопила мислі.

У цій пустелі у самотині
Чи станеш ти іще одним пророком,
Який розтане десь у далині,

Леся Горова
2024.06.01 22:01
"До" і "після"
В слова раніш банальні "до" і "після"
Вернувся зразу початковий зміст,
Як тільки дикий смерч війни пронісся
Над сивим ранком зціпенілих міст .

У "до" залишив кожен того ранку
Все надбання раніш прожитих літ-
Хто захід свій, хто щемну мить с

Козак Дума
2024.06.01 20:41
Не гірше?
Лишити нині владу казнокраду –
оте не гірше за оксюморон
чи дати вдруге шанс тому, хто зрадив,
або убивці ще один патрон?

Ісая Мирянин
2024.06.01 15:03
Сумна балада про підступи тульського пряника, або Як я став патріотом української випічки
Коли життя земного половину
Спокійно перетнув я без турбот,
Зустрів раптово знижечку на ціну

Рашистського я джерела скорбот –
То пряник був із яблучним начинням,
Якого разом кинув я у рот.

Юрій Гундарєв
2024.06.01 09:22
А-БЕТ-КА
Візьму абетку - літер країна.
Які - головні? Які - командири?
Звичайно, У - моя Україна.
Звичайно, М - буква Мами і Миру.

БЕТ

Знову лунає сирени набат -

Віктор Кучерук
2024.06.01 05:23
* * *
Душа закохана світліє
І молодіє від надій,
Що не пустими будуть мрії
В незмінній вірності своїй.
Вони, рожеві та блакитні,
Хмільні й цілющі, як бальзам, -
Тебе охоплюють помітно
Своїм гарячим почуттям.

Артур Курдіновський
2024.06.01 00:17
Прошу, не помирай! (квартон)
Прошу тебе! Не помирай!" -
Слова відверті та безцінні,
Коли здається, що каміння
Востаннє вкрило небокрай.

Красива рятівна надіє,
Прошу тебе! Не помирай!
І не потрібен вогнеграй -

Ілахім Поет
2024.06.01 00:04
Нічого особистого
Формула щастя в теперішнім світі проста.
Гроші-товар… І з коханням щось схоже, як звісно.
Так, особистого ніц, але це не біда.
Бізнес, дівчатка і хлопчики, все тільки бізнес.
В щире кохання повірять хіба в дитсадку.
То є казки, актуальні, можливо, в

Влад Лиманець
2024.05.31 18:18
Chaos.
губи всихають
рельєфом скелястих гір
на шкірі рожевій
подих сплітається
з рухами грудної клітини
сльози-кришталь
стікають у море
мандрівниця в тісноті

Світлана Пирогова
2024.05.31 10:49
Червня полуничний смак
Червня полуничний смак цілує сонце,
Ллються пахощі меліси, м*яти.
І малини аромати у долонях,
Трави поглядом небес прим*яті.

Подих літа із спекотної Трезени,
І думки у нас тепер синхронні,
Бо закоханість ураз біжить по венах,

Володимир Каразуб
2024.05.31 09:13
Чернетка ІІІ
Обмовитись словом; не більше рукостискань.

Найкраще не знати, ні хто він, ні звідки, ні пристань

З якої відправилось слово у море зітхань
Піднявши вітрило з малюнком сліпучого сонця.

Найкраще не знати яким він насправді був.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Ісая Мирянин
2024.05.20

Ігор Прозорий
2024.05.17

Іма Квітень
2024.04.30

Ілахім Поет
2024.04.15

Степанчукк Юлія
2024.04.15

Дирижабль Піратський
2024.04.12

Маркуш Серкванчук
2024.04.10






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Сергій Гольдін (1968) / Вірші

 Доживають поети в підкаблуччі дружин
...
перейти до тексту твору




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2010-10-16 23:52:52
Переглядів сторінки твору 6046
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 4.527 / 5.5  (4.812 / 5.44)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.763 / 5.52)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.688
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні оцінювати
Автор востаннє на сайті 2022.01.01 21:05
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Шешуряк (М.К./М.К.) [ 2010-10-17 00:04:04 ]
Мені сподобалося.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2010-10-17 00:10:34 ]
Сергію, як Вам сказати... справжній поет ніколи не опиниться "в підкаблуччі" - ну килимком там під любі ніжки простелиться, ну лоба перед образом коханої богині наб'є... фантазія у них багата, тож на що тільки вони не здатні, але точно не на "підкаблуччя". :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Гольдін (Л.П./М.К.) [ 2010-10-17 00:27:59 ]
Ну тоді вже так: справжній поет ніколи не доживає. Але навіть у справжнього пресправжнього поета, буває, зникає та дещиця, котру ми називаємо натхненням. І тоді вже байдуже, підкаблуччя, чи повна свобода.До речі, підкаблучники (умовний і геть непевний стан) вдало набивають гулі на лобі, постійно змінюючи образи. Хіба можна вірити поетам?

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Івченко (М.К./М.К.) [ 2010-10-17 00:33:52 ]
О! Золоті слова! Для життя краще знайти звичайного, домовитого чоловіка.)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2010-10-17 00:45:56 ]
Можна-можна-можна! Кожний закоханий - у душі поет саме тому, що здатен дивитися на об'єкт свого кохання тільки знизу вгору, але ніяк не навпаки, отже, у певному сенсі - підкаблучник, але ніколи не погодиться з такою формулою. А зникнення натхнення може прийти тільки коли у душі гасне здатність до яскравих відчуттів - отже, це вже більше не поет...бо поети навіть підкаблуччя опоетизовують. :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Івченко (М.К./М.К.) [ 2010-10-17 00:15:07 ]
Та, різні Таню, бувають.
Сергію, вірш хороший, але подивіться останній рядок Може:Так буденність ПЛЕТЕ одномірність думок. Але вирішувати Вам.)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мрія Поета (Л.П./М.К.) [ 2010-10-17 00:40:51 ]
Знову винні жінки ) Звісно, дуже зручно зникнення натхнення або взагалі власну творчу неміч списати на жіночий "каблук". "Де поділося все?" треба у себе запитувати в першу чергу. Ех...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Гольдін (Л.П./М.К.) [ 2010-10-17 01:28:14 ]
Винні жінки? Чур мене, чур! До речі, немає зв'язку між причиною та наслідком. Чому каблук тільки? А якщо кефір? Людина вбиває в собі поета постійно і затято. Коли їсть, свариться, заробляє. Нівіть святий не відчуває благодаті постійно.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мрія Поета (Л.П./М.К.) [ 2010-10-17 01:50:32 ]
Коли їсть? Ах, так: поети мають харчуватися лише амброзією. На них тоді швидше благодать зійде )
Якщо серйозно, я розумію, про що ви намагаєтесь сказати: умови, мовляв, непідходящі для творчості повноцінної: погана неповноцінна їжа, нетворче оточення, замість того, щоб творити, треба заробляти на кусень хліба без масла...
Навіть не зручно якось нагадувати, в яких умовах писали ті, чиї їмена знають всі.
А благодать - це не товар масового споживання. Вона надається, як нагорода.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мені Пакіяо (Л.П./Л.П.) [ 2010-10-17 00:43:40 ]
Ви знаєте, як липа шелестить?
Плека буденність одномірність думок?
Ш П О К...
:)

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2010-10-17 00:57:36 ]
Вкрай невдалий і неконструктивний, і... взагалі, цей коментар слід видалити!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Гольдін (Л.П./М.К.) [ 2010-10-23 19:48:57 ]
Якось одна пані, схилившись над столом, одночасно била своїми долонями об його поверхню і кричала істерично з приводу іншої жінки: "Эта сущность! Эта сущность! Я тоже Лазарева читала!" Чому я саме цю сцену пригадав, звертаючи увагу на Ваше ШПОК?

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Івченко (М.К./М.К.) [ 2010-10-17 00:47:31 ]
Ну, правду ж , Юля Ш. говорила, що треба комусь і клоуном бути, шановний Мені Пекіні.:) Заходьте в гості. Дивіться своїми очима. :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Гладир (М.К./М.К.) [ 2010-10-17 01:34:57 ]
Взагалі задум - нічого. Перший рядок із претензією на афоризм.
Хоча це, звичайно, продовжуючи попередні коментарі, нетипова ситуація. Поет завжди залишається поетом. Поезія - це його життя. Це кисень, без якого він захлинеться недосконалістю навколишнього світу. Скільки не забороняй йому, скільки не кидай його до в'язниць, а він приховає за халявою книжечку, і хоч таким чином, але продовжить своє існування. Тому поет, що перестав відчувати слово, потребувати його, - не поет. І ніколи не був ним. Може, тільки хотів, тому вдавав із себе поета. І навіть якщо він сам став вірити в це, нічого не змінилося. Це штучність. Так само, як і навчання поезії. "Поет природний, як природа" - писала Ліна Костенко.

Щасти Вам! Гарних ідей! Може, ще більш дискусійних. Адже, як сказав хтось із великих, в суперечках народжується істина:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Гольдін (Л.П./М.К.) [ 2010-10-19 22:02:27 ]
Боюсь, таки типова ситуація. З роками поезія "відмирає". Недарма починається проза. Так поезія - життя, тільки до того моменту, поки опираєшся реальності. Коли реальність зазирне о очі, життя поета згасає. Рятуються по різному. Один гине, другий відмовляється бути (Рембо), третій існує (Тичина), четвертий божеволіє, багато хто спивається. Більшість поетів та поеток "згасають" заживо,плекаючи ілюзії щодо вірності своєї Музи. Думаю, сторічні ,зі мною погодяться.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Гладир (М.К./М.К.) [ 2010-10-17 01:37:20 ]
...чи пізнається.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Кока Черкаський (Л.П./М.К.) [ 2010-10-17 11:13:54 ]
не "плекаЄ". а "плека"


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Комаров (Л.П./Л.П.) [ 2011-08-29 12:03:56 ]
Так може то і не поети були?