ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2025.08.07 21:55
Утрата
Я розгубив 175 см
твоєї краси і чарівності
яругами і пагорбами.
Я тепер від них
нічого не знайду,
бо від них залишилася
тільки хмара.
Кожна розгублена

Тамара Ганенко
2025.08.07 19:20
***
Здавалось, - відбуяло, одболіло
Лишило тіні, пристрасні й хмільні,
Вітрилом в дальні хвилі одбіліло
Чи вклякло десь в мені у глибині

Не загримить, не зойкне понад хмари,
Не спотикне на рівній рівнині
Не полосне по гоєному марно

Євген Федчук
2025.08.07 19:04
Князь московський Василь Темний
Москалі були брехливі завжди і зрадливі.
Домовлялися та слова свого не тримали,
Навіть, коли між собою часто воювали.
Коли кого так обдурять, то уже й щасливі.
Про іще одного князя хочеться згадати
З москалів, які потвору оту піднімали.
Василем його

Олена Побийголод
2025.08.07 16:29
1958. Капосний кіт
Із Бориса Заходера

– Ей, привіт!
– Добридень, друже...
– Ти уроки вчив?
– Не дуже...
Бо мені завадив кіт!
(Навіть звуть його – Бандит...)

Артур Курдіновський
2025.08.07 02:13
Мовчати (газель)
Мої палкі, згорьовані присвяти
Лишилися тепер без адресата.

Моя Єдина - ще не народилась.
Чужих у злій строкатості - багато.

Не помічав Ту справжню, що любила.
Її нема. Смердить юрба строката.

Борис Костиря
2025.08.06 22:01
Пошуки себе
Пошуки себе тривають
у розливному морі
масок і облич,
ролей і личин,
іміджів і самовикриттів.
Із тебе говорять
десятки особистостей.
Це розпад власного "я".

Володимир Бойко
2025.08.06 21:25
Неоднозначні думки -7
Великі провидці, які збиралися провіщати долю людства, не годні зі своєю долею розібратися. Кількість людей, які все знають, на порядок перевищує кількість людей, які все вміють. На великі обіцянки клюють навіть краще, ніж на великі гроші. Колиш

Олена Побийголод
2025.08.06 11:19
Жила-була собачка (до 1998)
Із Бориса Заходера

Жила-була собачка –
Свій-Ніс-Усюди-Пхачка:
усюди пхала носа
(такий у неї хист).
Її попереджали:
«Дала б ти звідси драла!

Федір Паламар
2025.08.06 00:36
Елегія
Життя – коротка мить свідома,
Опісля – тільки темнота,
Глибокий сон, довічна кома.
Даремно думає спроста
Людська наївна глупота,
Що порятунок за порогом,
Чи судище суворе Бога.

Іван Потьомкін
2025.08.05 23:17
***
Домовина - не дім, а притулок
перед переселенням у засвіти
та ще -наочний доказ для археолога
про ту чи іншу епоху,
в яку небіжчику довелося жить.
Хрещений в дитинстві на Канівщині,
гріхи відмолюю і захисту прошу
у Всевишнього уже в Єрусалимі.

Борис Костиря
2025.08.05 21:25
Зникла колишня дівчина
Зниклої колишньої дівчини
немає в соціальних мережах,
про неї нічого немає в Інтернеті,
вона ніби випарувалася,
пропала в безмежних водах
світобудови і невідомості,
повернулася до першосутностей,
у первісне яйце,

Олександр Буй
2025.08.05 20:32
Гра уяви
На Ярославовім Валу
Я п’ю свою обідню каву.
Пірнає в київську імлу
Моя натомлена уява.

В уяві тій далеко я
Від Золотих Воріт столичних:
То ніби пісню солов’я

Устимко Яна
2025.08.05 16:04
серпневе
по полю-овиду без краю
прошкує серпень навмання
у небі серце-птах літає
хрустить під стопами стерня

у чубі ще сюркоче літо
а в оці сонячний садок
все манить з піль перелетіти

Олена Побийголод
2025.08.05 14:37
Пес собачий (до 1998)
Із Бориса Заходера

Жив на світі
пес собачий.
Був у нього
ніс собачий,
хвіст собачий,
зріст собачий,

С М
2025.08.05 11:11
Земна сіль (The Rolling Stones)
Хильни за працюючий піпол
Тих які уродились ніким
Пиймо ще за добро і за лихо
Чарку ще за оцю земну сіль

Помолися за простих піхотинців
За їх подвигання важкі
Діточок а також дружин їхніх

Борис Костиря
2025.08.04 21:42
* * *
Прощальна засмага на пляжі -
Останній осінній прибій,
Що тихо й незаймано ляже
На плечі жінок без надій.

Прощальний цілунок природи,
Що лине у безвість, як знак,
Який прокричить у пологах
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Олександра Філь
2025.07.17

Сергій Святковський
2025.06.27

Рембрі Мон
2025.06.07

Чорний Кугуар
2025.05.27

Анет Лі
2025.05.16

Федір Паламар
2025.05.15

Валерія Коновал
2025.05.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Сергій Гольдін (1968) / Вірші

 Доживають поети в підкаблуччі дружин
Доживають поети в підкаблуччі дружин,
П’ють уранці кефір, чимчикують в контору.
Тільки зрідка, буває, гірчать, як полин,
Присмак рим, слина слів та надій мертве море.
А із пам’яті знов проростає життя,
Переповнене спрагою віршотворіння.
Де поділося все? Щезло без вороття,
Наче в ґрунті сухому пропало насіння.
Вранці раптом нікчемний зродився рядок,
Черв’яком переповз в рафіновану прозу.
Так у вазі конають бруньки верболозу.
Так буденність плекає одномірність думок.




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2010-10-16 23:52:52
Переглядів сторінки твору 6411
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 4.527 / 5.5  (4.812 / 5.44)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.763 / 5.52)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.688
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні оцінювати
Автор востаннє на сайті 2022.01.01 21:05
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Шешуряк (М.К./М.К.) [ 2010-10-17 00:04:04 ]
Мені сподобалося.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2010-10-17 00:10:34 ]
Сергію, як Вам сказати... справжній поет ніколи не опиниться "в підкаблуччі" - ну килимком там під любі ніжки простелиться, ну лоба перед образом коханої богині наб'є... фантазія у них багата, тож на що тільки вони не здатні, але точно не на "підкаблуччя". :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Гольдін (Л.П./М.К.) [ 2010-10-17 00:27:59 ]
Ну тоді вже так: справжній поет ніколи не доживає. Але навіть у справжнього пресправжнього поета, буває, зникає та дещиця, котру ми називаємо натхненням. І тоді вже байдуже, підкаблуччя, чи повна свобода.До речі, підкаблучники (умовний і геть непевний стан) вдало набивають гулі на лобі, постійно змінюючи образи. Хіба можна вірити поетам?

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Івченко (М.К./М.К.) [ 2010-10-17 00:33:52 ]
О! Золоті слова! Для життя краще знайти звичайного, домовитого чоловіка.)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2010-10-17 00:45:56 ]
Можна-можна-можна! Кожний закоханий - у душі поет саме тому, що здатен дивитися на об'єкт свого кохання тільки знизу вгору, але ніяк не навпаки, отже, у певному сенсі - підкаблучник, але ніколи не погодиться з такою формулою. А зникнення натхнення може прийти тільки коли у душі гасне здатність до яскравих відчуттів - отже, це вже більше не поет...бо поети навіть підкаблуччя опоетизовують. :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Івченко (М.К./М.К.) [ 2010-10-17 00:15:07 ]
Та, різні Таню, бувають.
Сергію, вірш хороший, але подивіться останній рядок Може:Так буденність ПЛЕТЕ одномірність думок. Але вирішувати Вам.)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мрія Поета (Л.П./М.К.) [ 2010-10-17 00:40:51 ]
Знову винні жінки ) Звісно, дуже зручно зникнення натхнення або взагалі власну творчу неміч списати на жіночий "каблук". "Де поділося все?" треба у себе запитувати в першу чергу. Ех...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Гольдін (Л.П./М.К.) [ 2010-10-17 01:28:14 ]
Винні жінки? Чур мене, чур! До речі, немає зв'язку між причиною та наслідком. Чому каблук тільки? А якщо кефір? Людина вбиває в собі поета постійно і затято. Коли їсть, свариться, заробляє. Нівіть святий не відчуває благодаті постійно.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мрія Поета (Л.П./М.К.) [ 2010-10-17 01:50:32 ]
Коли їсть? Ах, так: поети мають харчуватися лише амброзією. На них тоді швидше благодать зійде )
Якщо серйозно, я розумію, про що ви намагаєтесь сказати: умови, мовляв, непідходящі для творчості повноцінної: погана неповноцінна їжа, нетворче оточення, замість того, щоб творити, треба заробляти на кусень хліба без масла...
Навіть не зручно якось нагадувати, в яких умовах писали ті, чиї їмена знають всі.
А благодать - це не товар масового споживання. Вона надається, як нагорода.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мені Пакіяо (Л.П./Л.П.) [ 2010-10-17 00:43:40 ]
Ви знаєте, як липа шелестить?
Плека буденність одномірність думок?
Ш П О К...
:)

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2010-10-17 00:57:36 ]
Вкрай невдалий і неконструктивний, і... взагалі, цей коментар слід видалити!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Гольдін (Л.П./М.К.) [ 2010-10-23 19:48:57 ]
Якось одна пані, схилившись над столом, одночасно била своїми долонями об його поверхню і кричала істерично з приводу іншої жінки: "Эта сущность! Эта сущность! Я тоже Лазарева читала!" Чому я саме цю сцену пригадав, звертаючи увагу на Ваше ШПОК?

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Івченко (М.К./М.К.) [ 2010-10-17 00:47:31 ]
Ну, правду ж , Юля Ш. говорила, що треба комусь і клоуном бути, шановний Мені Пекіні.:) Заходьте в гості. Дивіться своїми очима. :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Гладир (М.К./М.К.) [ 2010-10-17 01:34:57 ]
Взагалі задум - нічого. Перший рядок із претензією на афоризм.
Хоча це, звичайно, продовжуючи попередні коментарі, нетипова ситуація. Поет завжди залишається поетом. Поезія - це його життя. Це кисень, без якого він захлинеться недосконалістю навколишнього світу. Скільки не забороняй йому, скільки не кидай його до в'язниць, а він приховає за халявою книжечку, і хоч таким чином, але продовжить своє існування. Тому поет, що перестав відчувати слово, потребувати його, - не поет. І ніколи не був ним. Може, тільки хотів, тому вдавав із себе поета. І навіть якщо він сам став вірити в це, нічого не змінилося. Це штучність. Так само, як і навчання поезії. "Поет природний, як природа" - писала Ліна Костенко.

Щасти Вам! Гарних ідей! Може, ще більш дискусійних. Адже, як сказав хтось із великих, в суперечках народжується істина:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Гольдін (Л.П./М.К.) [ 2010-10-19 22:02:27 ]
Боюсь, таки типова ситуація. З роками поезія "відмирає". Недарма починається проза. Так поезія - життя, тільки до того моменту, поки опираєшся реальності. Коли реальність зазирне о очі, життя поета згасає. Рятуються по різному. Один гине, другий відмовляється бути (Рембо), третій існує (Тичина), четвертий божеволіє, багато хто спивається. Більшість поетів та поеток "згасають" заживо,плекаючи ілюзії щодо вірності своєї Музи. Думаю, сторічні ,зі мною погодяться.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Гладир (М.К./М.К.) [ 2010-10-17 01:37:20 ]
...чи пізнається.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Кока Черкаський (Л.П./М.К.) [ 2010-10-17 11:13:54 ]
не "плекаЄ". а "плека"


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Комаров (Л.П./Л.П.) [ 2011-08-29 12:03:56 ]
Так може то і не поети були?