ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Вікторія Лимар
2026.04.29 23:51
У кожного свій власний шлях
Небесна синь така безмежна.
Не можу погляд зупинить.
Бо неповторна зникне мить.
А ми від Всесвіту залежні.
Думки бувають протилежні
тому, що коїться навколо.
Навколо скільки горя, зла.
Ось так і я в собі несла,

хома дідим
2026.04.29 22:02
* 60 *
ми переважно сумні
віриш у це чи ні
нас переважно не пре
ні депардьйо ні маре
і гороскопи не суть
хай вони інших несуть
рифами сірих діб
де заробляють на хліб

Володимир Невесенко
2026.04.29 20:34
Братська могила
Земля здригалась доокіл,
палало місто у кварталах.
В повітрі – дим з вогнем навпіл,
і люд нажаханий в підвалах.

За залпом залп в імлу цупку
гатили «Гради» неупинно,
а біля церкви нашвидку

Іван Потьомкін
2026.04.29 20:28
Йона
«Ти плачеш, Йоно? І за чим?
За цим кущем, який ти не садив?»
«Ні, не за цим, мій Боже».
«А за чим же?»
«Плачу, а варто б скорше вмерти, аніж далі жити...
Іще тоді, коли в китовім череві
Три дні й три безсонні ночі
Я пристрасно моливсь, щоб Ти мене

Артур Курдіновський
2026.04.29 19:31
Вірші-порошки
Випльовує новатор гасло
сонети ж до яких не звик
на нього діють мов на чорта
часник

***

Дивлюсь у вибране, зітхаю...

Артур Сіренко
2026.04.29 12:33
Ноктюрн напередодні епохи блюзу
Знову снилися мертві. Снилося, що я мушу бути на якійсь конференції по кубофутуризму. Заходжу в якийсь бароковий будинок: анфілади, мармурові сходи, скульптури Геракла в левовій шкурі, Гекати, Діани Вічноцнотливої, двері, що більш нагадують врата, потім з

Борис Костиря
2026.04.29 11:27
Самопізнання
Не хочу в дзеркало дивитись,
Бо я себе не впізнаю.
Лиш хмара зяє, ніби витязь,
Мов усміх янгола в раю.

Я пізнаю свої глибини
У морі в штормах громових,
Коли торкається людини

Вячеслав Руденко
2026.04.29 10:34
Вкрита золотом зламана вічність
Апельсинний Кратін*
Долучи до життя богомаза -
Фосфоричний коктейль,
Ніби збитий тертям цвіркунів,
В мармурових шпаринах
Достатньо мистецького сказу,
Апельсинний Кратін -
Драматург, що часу заяснів.

Тетяна Левицька
2026.04.29 10:08
Його любити я не перестану
Не дозволяй мені себе винити,
Я більше за життя його люблю!
Як небеса — отави соковиті,
І чуйну пісню з присмаком жалю.
Я так його кохаю, Боже! Нащо
Ти дав мені жагу земного щастя,
Аби міняла волю на кайдани?
Його любити я не перестану.

Віктор Кучерук
2026.04.29 07:10
* * *
Мов сонця промінь із туману,
З'явився спогад про кохану,
Яку з глибокої могили
Я повертати вже знесилів,
Адже, немов жіноча рима,
В моїх думках щомить незримо
Тремтить, колишеться, тріпоче
Вона й забутися не хоче...

хома дідим
2026.04.28 21:06
* 59 *
о так до ітаки
у напрямку линуть
одіссеї чи амфори
руни і тіні
безпілотні літаючі
пилососи усякі
бо там є ставки
є синки телемахи

Тетяна Левицька
2026.04.28 19:57
Артуру Дмитровичу Курдіновському
Дорогий Артуре, сердечно тебе вітаю зі вступом в Національну спілку письменників України! Дуже пишаюся тобою і тим, що Ярослав Чорногуз і я дали тобі рекомендації, бо ти вартий того, щоб бути членом спільчанської родини. Твоя поезія викликає трепет в душі

Костянтин Ватульов
2026.04.28 19:00
Далеко
Далеко-далеко, де всюди вирують густі аромати сандалу,
Де сонце липким амарилісом ніжно цвіте у блакитній безодні,
Рожеві фламінго неспішно здіймаються прямо у зграю загальну,
Над горами рваними довго кружляють в повітрі легкі й невгамовні.

Далеко-

Охмуд Песецький
2026.04.28 16:09
Геліопавза
Незатійливо сонце пливе
Зорянистого неба дугою,
І розкішшя своє світлове
Зігріваючи перед собою.

У зеніті щоденних висот,
У сліпучому образі диска
Це життя зоресвітній оплот

Володимир Невесенко
2026.04.28 15:25
Вічний сум на образа́х
Вічний сум на образах.
Гріб дитячий на ослоні.
Мати стомлена в сльозах
над застиглим тілом доні:

«Вибач, пташечко, мені,
не зростила тебе мати...
Дні скінчилися земні,

Вячеслав Руденко
2026.04.28 11:33
На тлі десяткового дробу
Човни з очерету! Волхви на човнах! -
Рятуйте світи від наруги -
В сльоті палітурні ворони летять
І дві паперові папуги!

Волхви безупинно вітають сльоту,
Хто ж їм заборонить вітаться*,
В крисанях із хутра в добу золоту,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Дитячої Творчості Центр
2026.04.29

Ян Вікторія А Вікторія
2026.04.23

Макс Катинський
2026.04.22

Лія Ланер
2026.04.18

Оксана Алексеєва
2026.04.14

Костянтин Ватульов
2026.04.02

Олеся ніжна
2026.03.31






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Галина Фітель (1965) / Вірші

 Він сад досадив
...
перейти до тексту твору




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2010-10-29 15:00:51
Переглядів сторінки твору 13747
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 4.805 / 5.5  (4.929 / 5.48)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.370 / 5.46)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.738
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2013.03.15 02:29
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Фітель (Л.П./Л.П.) [ 2010-10-29 16:03:21 ]
Дякую, Патарочко. Та я серце не рву, просто плачу, бо слози течуть. У мене мама на правді, і я вже помолилася. Хай їм там усім буде добре. А нам тут до часу.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Гентош (М.К./М.К.) [ 2010-10-29 16:01:20 ]
Сумний вірш і по сумній причині написаний. Все тут бере за серце... А ще внук, дочка. Земля йому пухом. Шкода, не дотерпіла людина до кращого.Та на те причини...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Фітель (Л.П./Л.П.) [ 2010-10-29 16:07:28 ]
Так, пане Іване, сумна причина. Він так чекав, коли вже дружина повернеться назавжди, а не на місяць. Більше десяти років чекав, коли вони знову будуть разом. І вона точно обіцяла, що останній раз їде.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оксана Маїк (Л.П./Л.П.) [ 2010-10-29 16:09:10 ]
Сумно і боляче... Хай з Богом спочиває хороша людина!...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Фітель (Л.П./Л.П.) [ 2010-10-29 16:12:50 ]
Сумно, Сяню. І, знаєш, страшно трохи. Ото живеш, робиш, плануєш, мрієш, злишся, а воно все - раз, і нема нічого. Добре, коли за тобою хтось заплаче, і помолиться.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оксана Маїк (Л.П./Л.П.) [ 2010-10-29 16:15:00 ]
Людина планує, а Бог керує... Усе в руках Божих! Кажуть, легко помирає той, хто справді цього заслужив...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Фітель (Л.П./Л.П.) [ 2010-10-29 16:22:48 ]
Так воно і є, Сяню. Все чудово розуміється, просто коли стикаєшся з тим черговий раз, все одно жаль бере своє.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталія Крісман (Л.П./М.К.) [ 2010-10-29 21:56:44 ]
Де ж той янгол-охоронець,
Коли ми у мить відчАю,
Як душа так прагне сонця,
Коли рідних ми втрачаєм?…
Без любові – душа квола,
Мов у небі птах безкрилий,
Без тепла людей навколо
Для душі ніщо не миле.
Без надії – сонце гасне,
Світ здається чорно-сірим,
І життя таке нещасне,
Як в добро втрачаєм віру…
Хоча світ навколо сірий,
Втрат багато в нім і зради –
Віджени з душі зневіру,
Жити є чого заради!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Фітель (Л.П./Л.П.) [ 2010-10-29 22:33:55 ]
Сліз стільки вилила, що і очі, і мозок висохли, тому відповісти в стані тільки простими словами. Дякую, Наталочко. Справді, що б там не ставалося, жити треба, поки живеш.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталія Крісман (Л.П./М.К.) [ 2010-10-29 23:26:07 ]
Ще не розтерзана душа,
Ще мрії всі не розбрелися.
Давай зневірі відкоша,
Моли надію - повернися!
Бажання ще не згасли всі,
Ти їм не дай так рано вмерти,
Радій життю й земній красі
І йди назустріч долі вперто.
Не бійся вже, що спопелить
Тебе минулий біль утрати.
Хоч серце рветься і болить -
Душа жадає знов кохати!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Фітель (Л.П./Л.П.) [ 2010-10-29 23:50:11 ]
Правда ваша, Наталю, душа жадає кохати, і завжди жадала. Як би її не копали.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталія Крісман (Л.П./М.К.) [ 2010-10-29 23:55:17 ]
Колись, коли мені було дуже боляче від втрат, мені написалося...
На згарищі мрій самотня стою і не знаю –
Чи знову у бій, в якім переможців немає,
Чи дух невгамовний нарешті покірним зробити
І жити безмовно в тенетах байдужого світу.
Нікому не вдасться впокорить мій дух невгамовний,
Бо навіть в нещасті терпіти не буду безмовно -
Усупереч скверні, що наші серця роз’їдає,
Крізь світу все терня піду за Любов аж до краю!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Фітель (Л.П./Л.П.) [ 2010-10-30 00:14:47 ]
У вас згарище мрій, у мене було кладовище мрій. Бідні мрії. Ще більше шкода тих, що мріяли.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталія Крісман (Л.П./М.К.) [ 2010-10-30 00:28:00 ]
Коли на твоїх руках помирає єдиний чоловік, якого ти кохала а своєму житті, коли до цієї смерті причетні нелюди, яким ти стала поперек горла і аби тебе зламати, вони вбивають твого Коханого, а самі спокійно живуть далі і ходять безкарно одними дорогами з тобою ... коли потім довгі роки ти намагаєшся змиритися з цією втратою і не можеш, коли бажання кохати рве душу на шматки, а рідної душі нема, коли нарешті знаходиш Того, з ким би хотіла дожити свого віку, а поміж вами тисячі кілометрів...мабуть, це кладовище, на якому згарище...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Фітель (Л.П./Л.П.) [ 2010-10-30 00:40:21 ]
Наталочко, сонце, чи ж вам говорити про "дожити віку". І що таке тисячі кілометрів. Та в часи Христофора Колумба про тисячі кілометрів ніхто не говорив, а сідали на корабель і пливли куди треба. Якщо Той не проти бути разом, кидайте все і їдьте, летіть, йдіть, або хай він їде, летить.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галя Винниченко (Л.П./Л.П.) [ 2010-10-30 16:39:58 ]
перша строфа - така прониклива, що ніби нею все сказано...

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Фітель (Л.П./Л.П.) [ 2010-10-30 23:27:33 ]
Та хай вже й інші будуть. Дякую, Галинко.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галя Винниченко (Л.П./Л.П.) [ 2010-10-31 13:44:23 ]
звичайно, що нехай будуть! я, мабуть, не так висловилася...
мала на увазі, що перша строфа і заголовок - дають все зрозуміти... тобто самі звучать як звістка.
бо то важко про це повідомляти прямо.

Він тепер вже знає, як Там. а ми - ще ні.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Фітель (Л.П./Л.П.) [ 2010-10-31 18:28:26 ]
Дякую, Галинко, я зрозуміла саме так, просто пожартувала. Втомилася від правильності і серйозності. А мені якось не дуже хочеться знати, як там. Сказали бабця колись маленькій: не роби зле, бо Бозя покарає, от і слухаюся.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Сидорович (Л.П./Л.П.) [ 2010-10-31 17:47:33 ]
Болюча тема... І хто зна, чи не головна причина - оте заробітчанство? Скільки доль поламало. Вірш дуже сподобався! Зачепив за живе.


1   2   3   Переглянути все