ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2024.11.25 05:17
Місячна повінь
Місячна повінь прозора й безкрая,
Ллється з безхмарних небес від темна, –
Дужчає, тихне і знову зростає,
Наче у серці моїм таїна.
Місячна повінь струмує додолу,
Шириться й плеще об ствірки воріт, –
Тіні мовчазно кружляють по колу
І звеселяють прит

Володимир Бойко
2024.11.25 01:10
Дивує світ – 9
На загальному тлі людства нелюди виглядають набагато помітнішими за людей. Про «священную войну» найбільше розпинаються ті, що не мають за душею нічого святого. Усе, що вбиває московитів – то на благо цивілізації. «Сибір неісходима» так і пре з к

Микола Дудар
2024.11.24 21:57
***
По кілька сот разів «несмій»
«Не сумнівайся, ти тут зайвий»
І як чужому навздогін:
«Усіх нещасть провайдер…»
«Там не сиди і не чіпай
І не дивись… сходи в комору
І не музИч і не співай» —
Мабуть родивсь не впору?

Сонце Місяць
2024.11.24 20:42
angels
святику тридцять, сват позивний
простосердечний, а не дурний
багатослів’я для нього чуже
набої звичаєм не береже

загинути просто в будь-яку мить
повсюди розтяжок купа & мін
але казав побратим василь

Іван Потьомкін
2024.11.24 19:38
ДОСАДА
Коли сина з першого класу перевели в третій, батько вирішив поїхати з ним до Києва, показати дім, де прожив тридцять років поспіль, а головне – школу, де сам вчився. І ось вони в Києві. Не без хвилювання заходить батько в школу і першим стрічає завгоспа

Євген Федчук
2024.11.24 13:21
Всеволод Велике Гніздо
Андрія Боголюбського вважають москалі
Найпершим поміж всіх великоросів.
І носяться з тим виродком ще й досі.
Чим цей «герой» прославивсь на землі?
Жорстокий був і лютий, наче звір,
Не то чужі, свої його боялись,
З підступністю й жорстокістю спізнали

Микола Дудар
2024.11.24 09:26
***
Коли я вийду з темноти
Ковтнути жменьку Світла
Чи хвилюватимешся ти
Що то не я, а вітер…
Чи уявлятимеш, що в ніч
Лише одне бажання
Почути знов: « не в тому річ…»
І буде ще питання:

Тетяна Левицька
2024.11.24 08:07
Вільному — воля
Не розлюбила, а відпустила —
Любов не здатна відтяти крила!
Лети, як хочеш, у даль високу,
Мій волелюбний, зірчастий Сокіл.
За сніжні хмари, туди де вічність
Лоскоче вії промінням ніжним,
Несе цунамі на гострім вістрі
У сиве пір'я свавільний вітер

Козак Дума
2024.11.24 07:56
А світ чекає…
У повітрі якась загадковість,
влаштували світила парад,
і дочитує осені повість
з книги Неба сумний листопад…

Опустились сніжинки скраєчку
на ранкові уламки часу.
Свіжознесене сонця яєчко

Микола Соболь
2024.11.24 06:40
Опісля
Над рікою стелиться туман,
холодіють листопада ночі.
Ти була найкращою з оман
і від тебе геть іти не хочу.
Для розлуки ніби ще не час
дзиґарі відлічують хвилини.
Господи, помилуй грішних нас
від Адама з Євою до нині.

Віктор Кучерук
2024.11.24 06:22
* * *
Як розповів, то пожурила,
Іще й очам вказала шлях
Повз чорториї повносилі
До очеретяних дівах.
Я сотні раз до них приходив
У снах сполоханих своїх
І зі снопами хороводи
Водив щоразу їй на сміх.

Тетяна Левицька
2024.11.23 20:48
Із осені в зимову казку
Мчав потяг на семи вітрилах
із осені в зимову казку.
Натхненна Муза білокрила
з сонливих віч знімала маску.

А за вікном купейним бігли
засніжених картин пейзажі.
Зима минуле вкрила білим,

Іван Потьомкін
2024.11.23 17:20
***
З такої хмари в Україні
Такий би дощ зненацька ринув,
Що спраглі од чекання ринви
Діжки і відра перекинули б...
...Натомість із Єрусалиму
Хмара в Єгипет чомсь полинула.
Дощу благають синагоги,
Здіймають голоси до Бога,

Ігор Шоха
2024.11.23 16:51
Оксиморони стратифікації
                        І
Минуле на віки не радує нікого,
але у той же час на фініші доріг
вертаємо роки, які вартують того,
аби на схилі літ не забувати їх.

                        ІІ
Ганяли і мене як у окропі муху.

Олександр Сушко
2024.11.23 16:11
Біда...
У світі нема справедливості,
Ні правди, ні ґлузду, ні рівності,
Зневажені мамині цінності,
Поламане правді крило.

Торгуємо тілом і гідністю,
У бога випрошуєм милості,
А в пазусі - пригорща підлості,

Світлана Пирогова
2024.11.23 15:55
А пізня осінь пахне
А пізня осінь пахне особливо,
Лоскоче листям тротуари і дороги.
Хоч небо сизе кліпає мінливо,
Вдивляється: чиїсь рахує кроки.
Такі бажані, тихі, неповторні,
Як сонця довгожданого танок проміння
В кущах шипшини, у кленових кронах.
В оголеній душі ле
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Кай Хробаковськи
2024.11.19

Ля Дмитро Дмитро
2024.11.16

Владислав Аверьян
2024.11.11

Соловейко Чубук
2024.11.02

Незнайка НаМісяці
2024.11.01

Дарина Риженко
2024.10.30

Богдан Фекете
2024.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Галина Фітель (1965) / Вірші

 Він сад досадив
...
перейти до тексту твору




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2010-10-29 15:00:51
Переглядів сторінки твору 11657
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 4.805 / 5.5  (4.929 / 5.48)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.370 / 5.46)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.738
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2013.03.15 02:29
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Фітель (Л.П./Л.П.) [ 2010-10-29 16:03:21 ]
Дякую, Патарочко. Та я серце не рву, просто плачу, бо слози течуть. У мене мама на правді, і я вже помолилася. Хай їм там усім буде добре. А нам тут до часу.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Гентош (М.К./М.К.) [ 2010-10-29 16:01:20 ]
Сумний вірш і по сумній причині написаний. Все тут бере за серце... А ще внук, дочка. Земля йому пухом. Шкода, не дотерпіла людина до кращого.Та на те причини...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Фітель (Л.П./Л.П.) [ 2010-10-29 16:07:28 ]
Так, пане Іване, сумна причина. Він так чекав, коли вже дружина повернеться назавжди, а не на місяць. Більше десяти років чекав, коли вони знову будуть разом. І вона точно обіцяла, що останній раз їде.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оксана Маїк (Л.П./Л.П.) [ 2010-10-29 16:09:10 ]
Сумно і боляче... Хай з Богом спочиває хороша людина!...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Фітель (Л.П./Л.П.) [ 2010-10-29 16:12:50 ]
Сумно, Сяню. І, знаєш, страшно трохи. Ото живеш, робиш, плануєш, мрієш, злишся, а воно все - раз, і нема нічого. Добре, коли за тобою хтось заплаче, і помолиться.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оксана Маїк (Л.П./Л.П.) [ 2010-10-29 16:15:00 ]
Людина планує, а Бог керує... Усе в руках Божих! Кажуть, легко помирає той, хто справді цього заслужив...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Фітель (Л.П./Л.П.) [ 2010-10-29 16:22:48 ]
Так воно і є, Сяню. Все чудово розуміється, просто коли стикаєшся з тим черговий раз, все одно жаль бере своє.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталія Крісман (Л.П./М.К.) [ 2010-10-29 21:56:44 ]
Де ж той янгол-охоронець,
Коли ми у мить відчАю,
Як душа так прагне сонця,
Коли рідних ми втрачаєм?…
Без любові – душа квола,
Мов у небі птах безкрилий,
Без тепла людей навколо
Для душі ніщо не миле.
Без надії – сонце гасне,
Світ здається чорно-сірим,
І життя таке нещасне,
Як в добро втрачаєм віру…
Хоча світ навколо сірий,
Втрат багато в нім і зради –
Віджени з душі зневіру,
Жити є чого заради!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Фітель (Л.П./Л.П.) [ 2010-10-29 22:33:55 ]
Сліз стільки вилила, що і очі, і мозок висохли, тому відповісти в стані тільки простими словами. Дякую, Наталочко. Справді, що б там не ставалося, жити треба, поки живеш.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталія Крісман (Л.П./М.К.) [ 2010-10-29 23:26:07 ]
Ще не розтерзана душа,
Ще мрії всі не розбрелися.
Давай зневірі відкоша,
Моли надію - повернися!
Бажання ще не згасли всі,
Ти їм не дай так рано вмерти,
Радій життю й земній красі
І йди назустріч долі вперто.
Не бійся вже, що спопелить
Тебе минулий біль утрати.
Хоч серце рветься і болить -
Душа жадає знов кохати!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Фітель (Л.П./Л.П.) [ 2010-10-29 23:50:11 ]
Правда ваша, Наталю, душа жадає кохати, і завжди жадала. Як би її не копали.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталія Крісман (Л.П./М.К.) [ 2010-10-29 23:55:17 ]
Колись, коли мені було дуже боляче від втрат, мені написалося...
На згарищі мрій самотня стою і не знаю –
Чи знову у бій, в якім переможців немає,
Чи дух невгамовний нарешті покірним зробити
І жити безмовно в тенетах байдужого світу.
Нікому не вдасться впокорить мій дух невгамовний,
Бо навіть в нещасті терпіти не буду безмовно -
Усупереч скверні, що наші серця роз’їдає,
Крізь світу все терня піду за Любов аж до краю!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Фітель (Л.П./Л.П.) [ 2010-10-30 00:14:47 ]
У вас згарище мрій, у мене було кладовище мрій. Бідні мрії. Ще більше шкода тих, що мріяли.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталія Крісман (Л.П./М.К.) [ 2010-10-30 00:28:00 ]
Коли на твоїх руках помирає єдиний чоловік, якого ти кохала а своєму житті, коли до цієї смерті причетні нелюди, яким ти стала поперек горла і аби тебе зламати, вони вбивають твого Коханого, а самі спокійно живуть далі і ходять безкарно одними дорогами з тобою ... коли потім довгі роки ти намагаєшся змиритися з цією втратою і не можеш, коли бажання кохати рве душу на шматки, а рідної душі нема, коли нарешті знаходиш Того, з ким би хотіла дожити свого віку, а поміж вами тисячі кілометрів...мабуть, це кладовище, на якому згарище...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Фітель (Л.П./Л.П.) [ 2010-10-30 00:40:21 ]
Наталочко, сонце, чи ж вам говорити про "дожити віку". І що таке тисячі кілометрів. Та в часи Христофора Колумба про тисячі кілометрів ніхто не говорив, а сідали на корабель і пливли куди треба. Якщо Той не проти бути разом, кидайте все і їдьте, летіть, йдіть, або хай він їде, летить.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галя Винниченко (Л.П./Л.П.) [ 2010-10-30 16:39:58 ]
перша строфа - така прониклива, що ніби нею все сказано...

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Фітель (Л.П./Л.П.) [ 2010-10-30 23:27:33 ]
Та хай вже й інші будуть. Дякую, Галинко.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галя Винниченко (Л.П./Л.П.) [ 2010-10-31 13:44:23 ]
звичайно, що нехай будуть! я, мабуть, не так висловилася...
мала на увазі, що перша строфа і заголовок - дають все зрозуміти... тобто самі звучать як звістка.
бо то важко про це повідомляти прямо.

Він тепер вже знає, як Там. а ми - ще ні.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Фітель (Л.П./Л.П.) [ 2010-10-31 18:28:26 ]
Дякую, Галинко, я зрозуміла саме так, просто пожартувала. Втомилася від правильності і серйозності. А мені якось не дуже хочеться знати, як там. Сказали бабця колись маленькій: не роби зле, бо Бозя покарає, от і слухаюся.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Сидорович (Л.П./Л.П.) [ 2010-10-31 17:47:33 ]
Болюча тема... І хто зна, чи не головна причина - оте заробітчанство? Скільки доль поламало. Вірш дуже сподобався! Зачепив за живе.


1   2   3   Переглянути все