"Стогін прихований болю безмежного" - тут слів несумісність явна.

"Сутінки в серці, стражданням спотворенім" - правильно "в серці... спотвореному", тому заберіть "м" і вийде "сутінки... спотворені".

Та ж історія і з наступним рядком:
"Сплетенім віями чорно-блискучими" - правильно "павутинні... сплетеному". Якщо трішки змінити, то можна віднести дієприкметник до іншого іменника "посміх... сплетений віями".

А так - вірш дуже хороший, Наталіє.

Гарно написано, Наталю! Гарні образи:
Сонце очей - то єство переповнене...
або от
Сонце очей твоїх сумом захмарене...
зауваги вже вказані Мирославою. Молодець!

Вітаю, Наталко, із творчим дебютом! :)
Ваш вірш мені навіяв приємні асоціації із "Плачем
Ярославни" :)
Гарні непересічні Образи, відчувається прихована внутрішня потужність автора, не стримуйте свої емоції - вихлюпуйте своїми диво-віршами! Відчуваю Вашу позитивну енергетику - це дуже приємні відчуття :)
Ось ці слова мене зачепили особливо:
"Зорі яскраві згасають невпевнено,
Заздрістю в морі небес захлинаючись..."


"Посміх п'янкий в павутинні заплутався,
Сплетенім віями чорно-блискучими."

Щиро, Оксана Яблонська

Щиро дякую за Ваші поради, зауваження і коментарі!!! :)

Шановна Мирославо :)
Ви таки змусили мене побігати по граматичних довідниках! Дякую;) Знайшла там багато цікавого, зокрема і те, що вжиті мною прикметникові форми абсолютно можливі і виправдані ;)
Далі:
Невже Вам ніколи не робили настільки боляче, що страждання видавалося Вам безмежним, і Ви внутрішньо стогнали, але гордість не дозволяла виявити цей біль? І тільки в очах, можна було угледіти якісь прояви, та й те, пильно придивившись... Звідси і "стогін прихований болю безмежного" :)

Дякую і Вам, Ярославе. Я рада, що мої образи припали Вам до душі. Ви, напевне, теж великий поціновувач очей ;)

І Вам, Олено Прекрасна, себто Оксано, я вдячна за увагу і за те, що Ви для себе виокремили саме ці слова. ЦІкаво, що спочатку з'явилися вони, а з них виріс і весь вірш. (це я про заздрісні зорі ;) )

Буду виправлятись, розвиватись і творити...

Та не потрібно було бігати. :) Дійсно, сама глянула. У місцевому відмінку дієприкметники можуть мати закінчення -ім. Перепрошую. Хоча така форма вживається досить рідко, але вона припустима. Просто не надто природнє виходить звучання.
Про біль я розумію чудово. Але також звучання змушує зупинитись, щоб збагнути... Порядок слів змушує задуматись.
Хай щастить!

Наталіє! Ваша поезія - як плідний сад, де плоди - то образи! Дуже гарно пишете! Дуже багато образів, прекрасних, влучних, оригінальних. Мені у Вас є чому вчитися! ;)

Ставлю "6" - вважаю, що автор заслуговує такої оцінки. Найкращі моменти у вірші важко виділити, бо тоді треба цитувати весь вірш.

Шановна Редакціє, видаліть, будь ласка, одну мою оцінку, бо я двічі поставив випадково ;)

Сергію, не хвилюйтеся. Ви не можете поставити оцінку двічі. Просто, коли ставите, оцінку, то одночасно показує найвищий чи найнижчий бал за даний вірш і Вашу безпосередню оцінку. От Ви і побачили двічі своє прізвище з оцінкою.

А! Мирославочко, дякую! А то я був того...злякався :)